За загальним правилом підприємства та ФОП, які працевлаштували особу за основним місцем роботи (далі — основний роботодавець), мають виконувати вимогу про сплату ЄСВ з фактичної бази нарахування внеску такої особи, але не нижче за розмір мінімальної зарплати. Цього вимагає ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464).
Відповідно якщо фактична база нарахування ЄСВ, визначена за працівником, вища за мінімалку, то ЄСВ сплачується з фактичної бази. А ось якщо вища мінімальна зарплата, то на різницю між нею та фактичною базою (так звана додаткова база) донараховують ЄСВ. Ставка внеску — 22 %.
Якщо ж база нарахування ЄСВ = 0, то додаткову базу не визначають та ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску не сплачують.
До бази нарахування ЄСВ уключають усі доходи, що перелічені у ст. 7 Закону № 2464 та нараховані основним роботодавцем
А саме:
1) зарплату, лікарняні, допомогу по вагітності та пологах, нараховані працівнику за основним місцем роботи, плюс
2) ці ж виплати, нараховані за внутрішнім сумісництвом, якщо працівник — внутрішній сумісник, плюс
3) винагороду за виконані роботи (надані послуги) за ЦПД, якщо такий договір укладений за основним місцем роботи працівника.