Як зазначено в п. 2 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і п. 2 НП(С)БО 11 «Зобов’язання», норми цих стандартів поширюються на всі підприємства незалежно від форми власності. Тож
створювати резерв сумнівних боргів (РСБ) за вимогами п. 7 НП(С)БО 10 і забезпечення під зобов’язання, у випадках, обумовлених пп. 13 і 14 НП(С)БО 11, потрібно в обов’язковому порядку практично всім підприємствам
Не формувати РСБ (і включати поточну дебіторську заборгованість до підсумку балансу за її фактичною сумою), а також не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (та визнавати відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення) можуть хіба що тільки прибутківці-мікропідприємства (п. 7 розд. I НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»). Але це за умови, що такий вибір закріплено у наказі про облікову політику.
Підприємства, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, мають створювати резерви (забезпечення), передбачені МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи», обов’язково і без винятків. Крім усіх негараздів, про які ви дізнаєтеся нижче, у них ще один істотний — при здійсненні обов’язкового аудиту без створених забезпечень їхня фінзвітність буде напевно забракована. Тому без створення забезпечень МСФЗ-зобов’язаним підприємствам ніяк не обійтися.
Позаяк для податкових цілей важливий бухоблік (п.п. 134.1.1 ПКУ), то включення до складу бухвитрат сум не через резерв (забезпечення), а напряму, відгукнеться викривленням фінрезультату і, як наслідок, розміру оподатковуваного прибутку. Адже створення забезпечення передусім покликане рівномірно розподілити витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань між звітними періодами.