За вимогами п. 12 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і п. 9 НП(С)БО 11 «Зобов’язання» за теперішньою (дисконтованою) вартістю, тобто з урахуванням дисконтованої суми майбутніх платежів, відображають у балансі лише довгострокові позики (див. постанову Восьмого апеляційного адмінсуду у справі від 04.12.2024 № 380/25688/23).
Однак проблема в тому, що чіткої методики, як розраховувати теперішню вартість, ні НП(С)БО, ні інші нормативно-правові акти не встановлюють і жодної формули для розрахунку не містять. Така методологія визначена тільки МСФЗ. До того ж у нацстандартах не прописано порядок визначення ставки дисконтування. Щоправда, рекомендації Мінфіну з цього приводу наведено в Інформаційному повідомленні (див. статтю «Ставка дисконту: Мінфін за вільний вибір!» // «Податки & бухоблік», 2020, № 62).
Попри це, податківці при будь-якій можливості намагаються визнати заборгованість дисконтованою і донарахувати платникові податкові зобов’язання з податку на прибуток. Натомість
суди прямо говорять, що ті підприємства, які керуються НП(С)БО, дисконтувати заборгованості взагалі не повинні