Теми статей
Обрати теми

Порядок обчислення податку

Редакція ПК
Стаття

Порядок обчислення податку

 

У цій статті до вашої уваги наведено низку принципових питань, необхідних для того, щоб визначити суму податкового зобов’язання з податку на прибуток. Це, зокрема, податкова база, порядок обліку податкових різниць, ставки податку, правила визначення суми податку до сплати і, власне, порядок подання декларації.

Але про все по черзі. Почнемо при цьому з податкової бази.

 

ПОДАТКОВА БАЗА

 

Це поняття тісно пов’язане з об’єктом оподаткування.

Взагалі поняття «податкової бази» для ціллей оподаткування податком на прибуток дає п. 4 П(С)БО 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353. Воно таке:

Податкова база активу та зобов’язання

— оцінка активу та зобов’язання, яка використовується з метою оподаткування цього активу та зобов’язання при визначенні податку на прибуток

Податковою базою для оподаткування податком на прибуток згідно зі

ст. 149 ПК визнається грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування.

Зазначимо, що поняття податкової бази в

Законі № 334/94 не було присутнім, проте використовувалось в тому значенні, що дано в П(С)БО.

 

ПОДАТКОВІ РІЗНИЦІ

 

Варто звернути увагу й на те, що платники податку на прибуток мають вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, які виникають внаслідок різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування.

Згідно з п.п. 14.1.188 ПК:

Податкова різниця

— це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними П(С)БО або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу

При цьому розрізняють тимчасові та постійні податкові різниці.

Тимчасова податкова різниця виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах (

п.п. 14.1.189 ПК), а постійна відрізняється від неї тим, що в наступних звітних податкових періодах не анулюється
(п.п. 14.1.192 ПК).

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць, затверджена відповідно до

Закону про бухгалтерський облік, наведена в Положенні бухгалтерського обліку «Податкові різниці», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 25.01.2011 р. № 27, набуває чинності з 01.01.2012 р.

Суб’єкти господарювання — платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2012 року.

Як раніше, так і тепер всіх платників податку хвилює питання врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування в наступних податкових періодах. З ним і пропонуємо ознайомитись далі.

 

ОБЛІК ВІД’ЄМНОГО ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ОПОДАТКУВАННЯ

 

Якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, 3 кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного збитку попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Відзначимо, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховувалося тільки 20 % суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 р. У попередніх же роках діяв такий же порядок, який передбачений ПК.

Ураховуючи те, що розділ III ПК вступив в силу лише з 01.04.2011 р., необхідно зазначити, що згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ та ІІІ кварталів, ІІ — ІV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Трохи іншим правилам підпорядкована діяльність, яка підлягає патентуванню. Від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується в складі витрат наступного звітного періоду та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Як і раніше, орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, з причин наявності такого від’ємного значення. Така ж норма була присутня і в Законі № 334/94, з 01.04.2011 р. не чинному, а те, як насправді вона виконувалась, — це вже зовсім інше питання.

У разі якщо від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування декларується платником податку протягом 4 послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування.

В інших же випадках наявність такого від’ємного значення не є достатньою підставою для проведення подібної перевірки.

Таким чином, принципова зміна в обліку суми від’ємного значення об’єкта оподаткування в наступних періодах всього одна і стосується вона тих підприємств, що здійснюють діяльність, яка підлягає патентуванню. Віднині такі підприємства від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховують у складі витрат наступного звітного періоду, а відшкодовують його за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Принциповим з точки зору оподаткування податком на прибуток є питання ставки податку. Про види ставок і піде мова нижче.

 

СТАВКИ ПОДАТКУ

 

Раніше ставка 25 % була чи не синонімом податку на прибуток, але набуття чинності розділом III ПК змусило платників забути про неї. І якщо спочатку розробники ПК планували планомірне зниження ставки податку з 25 % (у 2011 році) до 20 % (до 2014 року), то в останній редакції ПК вони дійшли висновку, що і ця ставка завелика для платників податків.

Тому було запроваджено такі ставки податку на прибуток.

 

Основна ставка

. Відповідно до п. 151.1 ПК відтепер вона становить 16 %. Відзначимо, що й раніше були різні ставки податку на прибуток, проте серед них не виділяли «основної ставки», хоча всі й розуміли, що нею була ставка 25 %. Але раніше її називали базовою, або ж загальною. Зазначимо, що прибуток за підсумками I кварталу 2011 року оподатковується за ставкою 25 %.

У табл. 1 наведено зміни ставок податку на прибуток на перехідний період.

 

Таблиця 1. Зміни основної ставки податку на прибуток

№ з/п

Період часу

Ставка податку, відсотків

1

До 31.03.2011 р. включно

25

2

З 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно

23

3

З 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. включно

21

4

З 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. включно

19

5

З 01.01.2014 р.

16

 

Як бачимо, у 2011 році (з 1 квітня), порівняно з попереднім роком, ставку податку було зменшено на 2 %. Надалі спостерігатиметься планомірне зменшення основної ставки податку на таку саму величину, а ось у 2014 році порівняно з попереднім ставка знизиться на 3 %.

Крім основної, існують і інші ставки податку на прибуток.

 

0 відсотків

. За такою ставкою оподатковується прибуток від страхової діяльності юридичних осіб. Проте застосовується така ставка не завжди, а лише у випадках, встановлених п. 156.2 ПК.

Відмітимо, що раніше при оподаткуванні прибутку від страхової діяльності резидентів застосовувались ставки 0 і 3 %. При цьому остання мала місце в тому разі, коли платник податку отримував дохід від страхування, відмінного від довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення. При укладанні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо зі страховиками і перестраховиками-нерезидентами також використовували ставку 0 %.

Відтепер за результатами діяльності на протязі одного року з дня набрання чинності

розділом ІІІ ПК (01.04.2011 р.) страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, а також від діяльності, що не пов’язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином:

— протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 % із суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками — резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами;

— за результатами звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому

ст. 156 та п.п. 134.1.1 ПК, але не сплачують його.

Про всі особливості оподаткування страхової діяльності зі вступом в силу

розділу III ПК піде мова в одній зі статей другої частини тематичного випуску.

Крім того, ставка 0 % застосовується підприємствами, на яких поширюється дія податкових канікул, але це — тема окремої статті.

Далі мова піде про ставки податку, які можуть використовуватись відносно нерезидентів.

 

Ставки податку для нерезидентів

. Відповідно до п. 151.3 ПК для оподаткування доходів нерезидентів застосовуються ставки податку 0, 4, 6, 12, 15 і 20 %. При цьому під дію цього пункту підпадають не лише нерезиденти, а й прирівняні до них особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України у випадках, встановлених ст. 160 ПК.

Про всі особливості оподаткування нерезидентів поговоримо в окремій статті. А розглядаючи ставки податку, вважаємо за доцільне навести їх розміри та випадки, в яких такі розміри застосовуються. Це наочно проілюстровано в табл. 2.

 

Таблиця 2. Ставки податку на прибуток для нерезидентів

№ з/п

Об’єкт оподаткування

Розмір ставки

Норма

ПК

1

Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань

Основна (16 % у 2014 р.)

П. 160.3

2

Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту

6 %

П. 160.5

3

Страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у т. ч. страхування життя на користь нерезидентів, що здійснюються страховиками чи іншими резидентами:

П. 160.6

1) у межах договорів із обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта»

0 %

2) у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в попередньому підпункті

4 %

3) під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо зі страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також під час укладання договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту

0 %

4) в інших випадках, ніж зазначені в попередніх підпунктах

12 %

4

Виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом (крім постійного представництва нерезидента на території України) від провадження господарської діяльності (у т. ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), здійснювані резидентами чи постійними представництвами нерезидентів, крім доходів, зазначених в попередніх пунктах

15 %*

П. 160.2

5

Виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, здійснювані резидентами

20 %

П. 160.7

* Якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

 

Крім того слід зазначити, що

не підлягають оподаткуванню (не забувайте, що оподаткування за ставкою 0 % і звільнення від оподаткування — це різні речі) згідно п. 160.4 ПК доходи, отримані нерезидентами у вигляді:

— процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, продані або розміщені нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів-нерезидентів, або

— процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі НБУ, або за кредити (позики), які отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями.

Розібравшись зі всіма основоположними поняттями, необхідними для обчислення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, перейдемо безпосередньо до порядку її обчислення.

 

ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ПОДАТКУ

 

Податок нараховується платником самостійно за визначеною ставкою, від визначеної податкової бази. Тобто для того щоб розрахувати суму податку на прибуток, необхідно ставку податку помножити на податкову базу.

 

ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ПАТЕНТУЄТЬСЯ

 

Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII ПК, підлягає сплаті до бюджету в сумі, що зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню, зобов’язаний окремо визначати:

— податок від кожного виду такої діяльності;

— податок від іншої діяльності.

З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з веденням діяльності з урахуванням від’ємного значення як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

Закон № 334/94

також містив подібні вимоги, тобто порядок оподаткування діяльності, що підлягає патентуванню, в цьому аспекті фактично не зазнав змін.

Різниця тут лише в тому, що раніше окремо доводилось обліковувати:

— валові доходи;

— валові витрати;

— балансову вартість товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовувались для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню (причому балансова вартість таких запасів не брала участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості для визначення об’єкта оподаткування від іншої діяльності);

— амортизаційні відрахування, нараховані на відповідну групу основних фондів, що використовувалися для здійснення такої діяльності.

Тепер же поняття валових доходів замінили доходи, так само й поруч зі словом витрати вже не доводиться вживати епітета «валові». При цьому амортизаційні відрахування відтепер стали складовою витрат, і їх не виділяють окремо з їх складу, як було в період дії

Закону № 334/94.

Про розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів з 01.04.2011 р. також доведеться забути.

Нагадаємо, що доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення,

незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено розділом III ПК.

Окремо приділимо увагу

порядку нарахування податку на прибуток у разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку — юридичної особи.

 

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ

 

Деякі моменти залишились без змін. Так, платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж він сам, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок:

— до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також

— до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (або відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2011 р. № 36 . Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (чи підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє податкові органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У такому разі обраний платником порядок сплати податку застосовується до зміни такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому платник податку або відокремлений підрозділ подає податковому органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2011 р. № 36.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе, як і раніше, платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій платником податку.

 

ПОДАТКОВІ ПЕРІОДИ

 

Для цілей оподаткування податком на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, 3 квартали та рік. Тобто такого податкового періоду, як 11 місяців (а в історії існування цього податку був і такий період), немає.

Як і раніше, звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду. Проте існують і виключення з цього правила.

Так, для виробників сільськогосподарської продукції (визначених ст. 155 ПК), річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Для виробників сільськогосподарської продукції, зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку, такі норми не застосовуються, оскільки такі особи не є платниками податку на прибуток підприємств згідно з п. 307.1 ПК.

У разі якщо особа ставиться на облік органом державної податкової служби як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

У такому випадку тривалість звітного податкового періоду перевищує нормальну тривалість податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (в т. ч. до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

У такому разі тривалість звітного податкового періоду менша за нормальну.

Відповідно до тривалості податкових періодів та враховуючи те, що нові правила оподаткування діють з квітня 2011 року, платники податку на прибуток мають складати наростаючим підсумком та подавати декларацію за такі звітні податкові періоди: ІІ квартал, ІІ і ІІІ квартали та ІІ — ІV квартали 2011 року.

У 2012 році першим податковий періодом, за підсумками якого подають декларацію, дані якої знаходять своє відображення наростаючим підсумком у деклараціях за наступні податкові періоди, є перший квартал року.

Але це ще не всі нюанси, які доведеться врахувати під час обчислення податкового зобов’язання.

 

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ КОШТІВ

 

Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням податком на прибуток, а також ті, які проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходів, які звільняються від оподаткування або доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню.

При цьому варто відзначити такі принципові моменти:

1) до складу витрат таких платників податку, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов’язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);

2) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягає оподаткуванню на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених.

Тобто для визначення суми амортизаційних відрахувань, які дозволено включити до витрат платника податку, необхідно виконати такі дії:

1) поділити суму доходів, що оподатковується на загальних підставах, на загальну суму доходів звітного періоду (з урахуванням звільнених від оподаткування);

2) знайдену таким чином величину помножити на загальну суму амортизаційних відрахувань, нарахованих у звітному періоді.

Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов’язані як із діяльністю, доходи (прибуток) від провадження якої звільняються від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Тобто витрати та амортизаційні відрахування включаються до витрат платника податку пропорційно питомій вазі доходів, що обкладаються податком на загальних підставах, до загальної суми доходів звітного періоду.

Указані правила для платників податку, на яких поширюється дія податкових канікул (про які йтиметься в окремій статті), застосовуються з урахуванням наступного:

— суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 %, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів;

— суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 %, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.

У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 %, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів використана не за цільовим призначенням зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.

 

ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ

 

Безпосередньо розділ III ПК не містить норм щодо декларування, строків сплати та форм податкової звітності. Отже, ці положення регулюватимуться загальними нормами розділів I і II ПК.

Згідно з п.п. 16.1.3 ПК платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам у порядку, установленому податковим і митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Форма податкової декларації затверджується Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Мінфіном України (п. 46.5 ПК).

За підсумками кожного податкового періоду платнику необхідно скласти та подати податкову декларацію з податку на прибуток у строк, установлений п. 49.18 ПК, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Зважаючи на положення п. 49.19 ПК, цей же термін застосовуватиметься і щодо річної декларації з податку на прибуток.

Виняток становлять такі категорії платників:

— виробники сільськогосподарської продукції, визначені ст. 155 ПК, для яких звітним податковим періодом є річний період, що починається з 1 липня поточного звітного року та закінчується 30 червня наступного звітного року;

— новостворені платники податку на прибуток, для яких перший звітний податковий період починається з дати їх взяття на облік в органах ДПС і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду;

— платники податків, що перебувають у стадії ліквідації, для яких останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата їх ліквідації.

Податкову декларацію може бути подано в орган ДПС особисто платником податків (його уповноваженою особою), надіслано поштою
(з повідомленням про вручення та описом вкладення), засобами електронного зв’язку в електронній формі (з дотриманням умов щодо електронного цифрового підпису).

Разом з тим, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім, власне, податкової декларації з податку на прибуток, ПК містить згадку про додаткові види податкової звітності з податку на прибуток, які повинні складатися платниками податків. Серед них:

— податкова звітність про результати спільної діяльності (пп. 14.1.139, 153.14.6 ПК);

— звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (п. 103.9 ПК);

— розрахунок податкових зобов’язань нерезидентів (для постійних представництв нерезидентів і резидентів, які працюють на ринку процентних або безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань) (п. 160.3 ПК);

— звіт про утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (для постійних представництв і резидентів, які працюють на ринку процентних або безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань) (п. 160.3 ПК);

— розрахунок податкових зобов’язань зі сплати консолідованого податку (

п. 152.4 ПК);

— звітність про результати діяльності, яка провадиться за договорами управління майном (

п.п. 153.13.9 ПК);

— звітність про використання коштів неприбуткової організації (

п. 157.14 ПК).

Окрім перерахованих видів податкової звітності, платник податку на прибуток (крім малих підприємств) разом з відповідною податковою декларацією повинен подати квартальну або річну фінансову звітність. Малі підприємства — платники податку на прибуток (середньоблікова кількість працюючих за рік не перевищує 50 осіб, обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік не перевищує 70 млн грн.) фінансову звітність подають лише разом з річною податковою декларацією.

Розібравшись з основними правилами визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, перейдемо до операцій особливого виду, оподаткування яких, відповідно, також є особливим.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі