Податковий облік безнадійної та сумнівної заборгованості

Редакція ПК
Податковий кодекс Квітень, 2011/№ 8
В обраному У обране
Друк
Стаття

Податковий облік безнадійної та сумнівної заборгованості

 

І останнє, на що звернемо вашу увагу у цьому тематичному випуску, — це порядок податкового обліку безнадійної та сумнівної заборгованості.

 

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК БЕЗНАДІЙНОЇ ТА СУМНІВНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

У першу чергу зазначимо, що згідно з п.п. 14.1.11 ПК

Безнадійна заборгованість

— заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна:

— суб’єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб’єкти господарювання у зв’язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі

Це визначення не є новим: воно містилось і в Законі № 334/94 (причому майже в такому ж вигляді).

А от визначення поняття «сумнівна заборгованість» ані ПК, ані Закон № 334/94 не дають: воно міститься в п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237:

Сумнівний борг

— поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником

А невпевненість може виникати, скажімо, в тому разі, якщо покупець товарів, робіт, послуг затримує без погодження з їх продавцем оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Тоді платник податку — продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах.

Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Зазначимо, що

Закон № 334/94 надавав право платникові податку збільшувати суму своїх витрат (тоді ще валових) і в разі, коли затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів, а платник податку — продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом визначених законодавством строків. Зараз подібного дозволу не передбачено.

Платник податку — продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зобов’язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на їх собівартість. Такий порядок дій не поширюється на проценти та комісії, щодо яких було сформовано страховий резерв за рахунок збільшення витрат згідно з

п. 159.2 ПК.

До впровадження

ПК діяв інший порядок обліку доходів і витрат, а тому в подібних випадках платники податку мали право збільшити лише суму валових витрат звітного періоду (на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг).

Тобто раніше відвантаження товарів, виконання робіт або ж надання послуг супроводжувалось лише нарахуванням доходів за правилом першої події (тобто на дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дату фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку). Після того ж, як виявлялось, що заборгованість щодо таких операцій є сумнівною, на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг збільшували суму витрат. Таким чином, фактично збільшували спочатку доходи (тоді ще валові), а за рахунок збільшення на таку ж величину суми витрат подібне збільшення ніяким чином не відображалось на значенні об’єкта оподаткування.

Нині діючий порядок передбачає під час відвантаження продукції відображати доходи платника (на суму реалізаційної вартості товарів, робіт чи послуг) та витрат (на суму їх собівартості). Тому при виявленні того, що заборгованість з розрахунків з покупцем, який отримував такі товари, роботи чи послуги, є сумнівною, платник податку зменшує суму своїх доходів (на величину раніше нарахованої суми) і витрати (на величину раніше відображеної собівартості).

Таким чином, як бачимо, у цьому випадку ні доходи, ні витрати платника податку не зростають. Раніше ж вони збільшувались на рівновелику величину. Та головне все ж те, що як раніше діючий, так і теперішній порядок податкового обліку сумнівних боргів не передбачають вплив на об’єкт оподаткування комплексу операцій з відвантаження товарів (виконання робіт чи надання послуг) і визнання заборгованості щодо таких розрахунків сумнівною.

Та свої особливості має й податковий облік у покупця, який затримує оплату. Він зобов’язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Закон № 334/94

передбачав у таких випадках збільшення валових доходів на суму непогашеної заборгованості (її частини), причому в тому податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв’язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), такий продавець зобов’язаний збільшити:

— дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з

п.п. 159.1.1 ПК;

— витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу) товарів, робіт, послуг за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з

п.п. 159.1.1 ПК.

Раніше в аналогічних ситуаціях дії платників податку були дещо іншими: вони були зобов’язані збільшувати валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної до складу валових витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву.

Такий же порядок дій у

Законі № 334/94 було передбачено і для випадків, коли:

а) сторони договору в досудовому порядку досягали згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом);

б) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримав оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертався до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов’язання, розрахованого внаслідок такого збільшення доходів та витрат, як раніше, так і тепер, нараховується пеня. Визначається вона з розрахунку

120 % річної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення додаткового податкового зобов’язання. Зазначена пеня розраховується за строк із першого дня податкового періоду, що настає за періодом, протягом якого відбулося зменшення доходу та витрат згідно з п.п. 159.1.1 ПК, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу та витрат.

Сплачується така пеня незалежно від значення податкового зобов’язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Згідно з

п.п. 159.1.3 ПК повідомлення про зменшення доходу або витрат (з посиланням на положення п.п. 159.1.1 та/або 159.1.2 ПК) платник податку — продавець або покупець повинен надати органу державної податкової служби разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, які підтверджують наявність заборгованості. Такими документами можуть бути договори купівлі-продажу, рішення суду тощо. Раніше теж передбачався такий порядок дій.

У наступних податкових періодах покупець-боржник може погасити суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення). У такому випадку він збільшує (відновлює) витрати на суму заборгованості (чи її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Водночас, продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, та збільшує витрати на собівартість (її частину визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена на зменшення доходу згідно з

п.п. 159.1.1 ПК або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з п. 159.3 ПК (про подібного роду відшкодування мова піде дещо нижче), яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, не змінює податкові зобов’язання як покупця, так і продавця, у зв’язку з таким визнанням.

На перехідний період встановлено особливі правила стосовно сумнівної заборгованості, що виникла до набрання чинності

ПК.

Так, вказані вище правила не поширюються на заборгованість, що виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності

розділом III ПК. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється в порядку, визначеному п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ ПК, до моменту повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною.

 

СУМНІВНА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, ЩО ВИНИКЛА ДО 01.04.2011 Р.

 

Платник податку — продавець зобов’язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця, або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду), або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов’язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов’язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов’язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

У разі якщо платник податку оскаржує рішення суду у встановленому законом порядку, збільшення доходу, передбачене п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ ПК, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом.

Платник податку — покупець зобов’язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а», поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом.

Строки, визначені абзацом «б», застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

Подібне збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а» чи «б».

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат, або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов’язань як покупця, так і продавця, у зв’язку з таким визнанням.

Крім того, в цій статті розглянемо особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами.

 

ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ

 

Правила оподаткування в таких випадках із впровадженням ПК не зазнали жодних змін, тому коротко нагадаємо їх.

Згідно з п.п. 159.2.1 ПК банки та небанківські фінансові установи формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у т. ч. іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі — страховий резерв). У цьому випадку під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Не підпадають під дію цього правила, тобто не зобов’язані формувати страхових резервів, такі фінансові установи:

— страхові компанії,

— недержавні пенсійні фонди,

— корпоративні інвестиційні фонди,

— адміністратори недержавних пенсійних фондів.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається:

— для банків — НБУ;

— для небанківських фінансових установ — спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень.

Сума страхового резерву включається до складу витрат платника податку.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати:

— для банків — 20 % (на період з 01.04.2011 р. до 01.01.2012 р. — 30 %) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у п.п. 159.2.1 ПК, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій, на останній робочий день звітного податкового періоду;

— для небанківських фінансових установ — розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 % суми боргових вимог, а саме — сукупних зобов’язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов’язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не відносяться до основної діяльності* фінансових установ.

* Під терміном «основна діяльність» у цьому випадку слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір сформованого страхового резерву зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.

Зазначимо, що порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб мають встановлюватись окремим законом.

Далі розглянемо, як за рахунок страхових резервів відшкодовують суми безнадійної заборгованості.

 

ВІДШКОДУВАННЯ СУМ БЕЗНАДІЙНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА РАХУНОК СТРАХОВОГО РЕЗЕРВУ

 

Цей аспект оподаткування практично не зазнав змін із впровадженням ПК.

Заборгованість

, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не зменшує доходів кредитора та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Як пам’ятаємо, раніше діючий порядок передбачав не зменшення доходів кредитора, а збільшення його валових витрат, проте в цьому випадку принципово не це.

Основна сума боргу

, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, хоч і не зменшує доходів кредитора згідно з п.п. 159.1.1 ПК, усе ж може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Згідно з

п.п. 159.3.2 ПК заборгованість кредитора, що виникла внаслідок невиконання зобов’язань по векселю, відшкодовується за рахунок страхового резерву після визнання платника по векселю у встановленому законодавством порядку банкрутом.

У такому ж порядку відшкодовується за рахунок страхового резерву й заборгованість кредитора по інших боргових цінних паперах (крім векселів). Тобто лише після визнання емітента банкрутом у порядку, встановленому чинним законодавством.

А от заборгованість фінансової установи від володіння акціями та іншими пайовими цінними паперами, емітенти яких визнані банкрутами та за якими скасована державна реєстрація випуску (емісії) таких цінних паперів, відшкодовується за рахунок страхового резерву після оприлюднення рішення про скасування випуску (емісії) цінних паперів відповідними органами за умови, що договори на придбання таких цінних паперів або внески до статутного капіталу було здійснено фінансовою установою до моменту оголошення інформації про скасування реєстрації випуску (емісії).

Якщо у наступних податкових періодах кредитор здійснює продаж або іншим способом відчужує за відповідну компенсацію цінні папери, заборгованість за якими була попередньо відшкодована за рахунок страхового резерву, або отримує будь-які суми коштів як компенсацію їх вартості, то сума отриманих (нарахованих) доходів включається до складу доходів кредитора за наслідками відповідного податкового періоду, в якому відбувся такий продаж (відчуження).

Згідно з

п.п. 159.3.3 ПК безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законом порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після ухвалення судом рішення про визнання дебітора банкрутом. При цьому кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу доходів кредитора в податковий період їх надходження.

Трапляються випадки, коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитного договору. Якщо інформація про порушення такої справи була оприлюднена, то в цьому разі безнадійна заборгованість за таким кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора. Винятком з цього правила є надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав.

Зазначимо, що

дохід дебітора, оголошеного банкрутом у встановленому законом порядку, не збільшується на суму безнадійної заборгованості.

Для того щоб кредитор мав право звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, його безсуперечні вимоги до боржника сукупно мають становити суму, не меншу ніж

300 розмірів МЗП. У разі якщо кредитор, зважаючи на подібні підстави, не може звернутися до суду, така сума вимог включається до складу його витрат.

Окремо слід згадати про

заборгованість, забезпечену заставою. Згідно з п.п. 159.3.4 ПК вона погашається в порядку, передбаченому нормами відповідних законів. Закон № 334/94 уточнював, що іпотека також підпадає під поняття «застава».

При цьому заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору (у судовому або позасудовому порядку).

У разі якщо відповідно до законодавства після проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави наступні вимоги кредитора до боржника вважаються недійсними або зобов’язання, забезпечене заставою, вважається повністю виконаним, за рахунок страхового резерву відшкодовується частина заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість майна), фактично отриманих кредитором в результаті звернення стягнення на предмет застави.

Відшкодування

безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв’язку з дією форс-мажору, регулюється п.п. 159.3.5 ПК. Під форс-мажором в цьому випадку маються на увазі обставини непереборної сили чи стихійного лиха. Безнадійна заборгованість, яка виникла таким чином, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за наявності будь-якого з таких документів:

— підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

— підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

— рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженого ВРУ;

— рішення КМУ про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішення щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують

30 % середнього врожаю за попередні 5 календарних років.

При цьому дохід дебітора не збільшується на суму заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності її погасити у зв’язку з дією обставин форс-мажору, протягом усього строку дії таких обставин.

Окремо хотілося б поговорити про

прострочену дебіторську заборгованість осіб, на майно яких не може бути звернено стягнення.

Прострочена заборгованість підприємств, установ та організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації згідно із законом), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, якщо протягом

30 календарних днів із моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була компенсована в будь-який інший спосіб.

При цьому кредитор у передбачені законом строки зобов’язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв’язку з таким кредитуванням. У разі якщо кредитор цього не робить або в разі, якщо суд відмовляє в позові або залишає позовну заяву без розгляду, такий кредитор зобов’язаний збільшити доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

Відповідно до

п.п. 159.3.7 ПК прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних судом безвісно відсутніми або оголошених померлими, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після отримання свідоцтва про смерть або після ухвалення рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими. При цьому обов’язковим є виконання умови, щоб таке рішення було прийнято після дня укладення кредитної угоди.

Після відшкодування простроченої заборгованості відповідно до

п.п. 159.3.7 ПК кредитор має право здійснити юридичні заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості зі спадку такої фізичної особи у визначеному законодавством порядку.

Прострочена заборгованість за договорами

, визнаними судом повністю або частково недійсними з вини дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, якщо дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договорами протягом 30 календарних днів із дня ухвалення рішення суду про визнання їх повністю або частково недійсними.

При цьому дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який припадає рішення суду щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини дебітора.

Прострочена заборгованість за договорами

або їх частинами, визнаними судом недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок повернення дебітором суми кредиторської заборгованості. У разі її неповернення протягом 30 календарних днів вона погашається з прибутку, який залишається в розпорядженні кредитора після оподаткування.

При цьому дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який припадає рішення суду щодо визнання договорів або їх частин недійсними з вини обох сторін.

Згідно з

п.п. 159.3.10 ПК прострочена заборгованість фізичних осіб, яких оголошено в розшук у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України від 28.12.60 р., відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, якщо протягом 180 календарних днів із дня оголошення розшуку місце перебування такої фізичної особи не встановлено. Те саме стосується і простроченої заборгованості юридичних осіб, керівників яких оголошено в розшук.

У разі якщо всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним

п. 159.3 ПК, не дали позитивного результату, небанківські фінансові установи відносять таку заборгованість на витрати в частині, що не відшкодована за рахунок створеного страхового резерву.

Порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву має свої особливості.

Так, за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої НБУ. При цьому порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється НБУ за погодженням із Міністерством фінансів України.

 

Деякі НЮАНСи

 

Далі розглянемо деякі додаткові положення, що стосуються випадків погашення заборгованості, раніше визнаної безнадійною чи сумнівною. Такі положення наведено в п. 159.5 ПК.

Вони визначають, зокрема, те, що в разі, якщо дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором на зменшення доходів або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму компенсації, отриманої від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

У разі якщо уповноважений орган дійшов висновку, що обставини форс-мажору мають тимчасовий характер і не впливають на спроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної заборгованості. Якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законом, доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

Якщо фізична особа — дебітор судом визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється, кредитор, зобов’язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення заборгованості з такої особи. У разі якщо така фізична особа сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором на зменшення доходів або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму коштів, отриманих від дебітора в податковий період, протягом якого відбулося повернення такої заборгованості.

У випадку якщо рішення про визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване відповідно до закону, а кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені законом, він повинен збільшити дохід на суму заборгованості, попередньо віднесеної на зменшення доходу або відшкодовану за рахунок страхового резерву в податковий період, протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.

Якщо фізична особа, стосовно якої органами досудового слідства оголошено розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка була попередньо включена кредитором на зменшення доходу або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму компенсації заборгованості, отриманої від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості (або її частини).

У разі якщо юридичні або фізичні особи, визнані винними в заподіянні шкоди згідно з положеннями ГК, сплачують заборгованість фізичної особи, що віднесена кредитором на зменшення доходу або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму коштів, отриманих у погашення заборгованості дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості (її частини).

Таким чином, абсолютно всі так звані додаткові положення з набранням чинності розділом III ПК не зазнали жодних змін, тому дії платників податку в передбачених такими положеннями ситуаціях мають бути аналогічними тим, що були прописані в Законі № 334/94.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд