Податок на прибуток: метод нарахування
Одним з основних плюсів Податкового кодексу прийнято вважати зближення бухгалтерського та податкового обліку в частині обчислення податку на прибуток.
Іван Чалий, член редакційної колегії
Факт цього зближення викликає мало не ейфорію в деяких колах. У «Дзеркалі тижня» № 32/2010 було опубліковано статтю «Новий Податковий кодекс як альтернатива «камасутри для бухгалтера», підписана тринадцятьма професорами. Українська професура радіє зближенню податкового та бухгалтерського звітів, запропонованому у проекті Податкового кодексу, і зазначає таке:
«
Усі спроби пристосувати бухгалтерський облік в Україні до обкладення об’єкта оподаткування податком на прибуток були провалені, оскільки це фактично неможливо в межах чинного законодавства».Професори від бухгалтерії стверджують, що «
в бухгалтерському обліку, принаймні в тій його частині, що становить фінансовий облік, відображаються тільки ті доходи і витрати, які можуть бути точно визначені та підраховані».Поза всякими сумнівами, гармонізація різних видів обліку приємна та корисна. Однак у пориві тріумфування головбухам слід бути обережними. Багато точок стику бухгалтерського та податкового звітів не настільки очевидні, як може видатися на перший погляд.
Розглянемо ключове питання — визнання доходу.
Чимало аналітиків вказують на те, що з 1-го квітня дохід для цілей оподаткування визначатиметься за звичним бухгалтерським
методом нарахування.Дійсно, у
п. 137.4 ПК цей метод згадано. Причому згадка стосується саме дати визнання доходу:«
Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу».Оскільки сам «метод нарахувань» у
ПК не визначено, то платнику податків слід скористатися нормою відсилання п.п. 14.1.84, в якій говориться, що «інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку».Звернемося до зазначеного Закону. Власне «
методу нарахувань» там немає, але є «принцип нарахування та відповідності доходів і витрат», який визначений таким чином:«
для визначення фінансового результату необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів».Зрозуміло, після таких відсилань цілком логічно було б звернутися за конкретизацією до бухгалтерських нормативів.
Звертаємося до
п. 8 П(С)БО 15 і читаємо про критерії визнання доходу:«
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:покупцеві передані
ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені
».Звернемо увагу, що бухгалтерське визнання доходу залежить не від передачі права власності, а від передачі
ризиків і вигод, що супроводжують його.Це дуже важливо. Оскільки з точки зору міжнародно-орієнтованої системи бухобліку важлива не
юридична форма угоди, а її економічний зміст.Наведемо невеликий приклад.
Менеджмент компанії в цілях збільшення збуту пішов на надання безпрецедентних (і не обов’язкових з точки зору держгарантій захисту прав споживачів) пільг покупцям: за договорами продажу покупцю переходить право власності при отриманні продукції і одночасно надається право повернути продавцю куплений товар протягом трьох років після продажу без пояснення причин. При поверненні продавець зобов’язаний виплатити покупцю вартість товару.
У таких умовах,
формально передавши право власності покупцю, продавець не звільняється від ризику, пов’язаного з правом власності на товар. Тому головбух навряд чи зможе визнати в бухобліку дохід за такими операціями до закінчення трирічного строку.Чи означає це, що після набуття чинності
розділом III ПК, дохід від реалізації товарів за такими договорами не має бути визнаний також і в податковому обліку?Якщо ми серйозно визнаємо факт, що в оподаткуванні використовуватиметься
метод нарахування, то відповідь на це запитання буде позитивною.Однак така відповідь навряд чи буде правильною, оскільки в
п. 137.1. ПК зазначено інше:«
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар».Отже, дохід у податковому обліку буде визнаний одразу ж при передачі товару покупцю.
Таким чином, ми маємо визнати, що облік податку на прибуток фактично виключає
повноцінне застосування бухгалтерського методу нарахування доходу.Виходить, гармонізація звітів не така вже й гармонійна.
Використані нормативні документи
ПК
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.П(С)БО 15 —
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.
