Дата реалізації товарів — під час переходу права власності
Лист Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 7233/6/150315
«Щодо продажу (реалізації) товарів та доходу від надання послуг та виконання робіт»
<…> Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) встановлено, що продаж (реалізація) товарів — будьякі операції, що здійснюються згідно з договорами купівліпродажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільноправовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до п. 137.1 ст. 137 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Що стосується доходу від надання послуг та виконання робіт, то він визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПА України,
заступник Голови ДПА України
О. Любченко
коментар редакції
У попередніх публікаціях на сторінках нашого видання ми вже звертали вашу увагу на те, що в податковому обліку витрат з податку на прибуток відбулись революційні зміни, пов’язані з датою визнання доходів та витрат платника податку.
Зокрема, ми говорили, що немає сенсу співати дифірамби авторам ПК у зв’язку з давно омріяним зближенням правил бухгалтерського та податкового обліку, яке й при втіленні в життя норм цього документа лишилось лише ілюзією (детальніше див. «Податковий кодекс. Консультації та коментарі», № 3 (3), с. 36).
Крім того, при «першому знайомстві» з доходами та витратами (див. «Податковий кодекс. Консультації та коментарі», № 6 (6), с. 23) на датах їх визнання ми також зупинялись.
Тепер і ДПАУ своїм листом підкреслила нові норми, що стосуються цього питання. Найважливішим у листі, що коментується, є те, що стосовно дати визнання доходів (яка згідно з ПК визначається за датою переходу покупцеві права власності на товар) ДПАУ посилається на норми ЦК (ст. 334). Згідно з цими нормами право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання* майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
* Згідно з ч. 2 ст. 334 ЦК переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється також вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Що сторони встановлять у договорі стосовно моменту переходу права власності на товар — вирішувати їм і тільки їм, головне, щоб це задовольняло інтереси обох сторін і не суперечило нормам чинного законодавства.
Припустимо, у договорі купівлі-продажу, який передбачає розрахунки за товар в розстрочку, передбачено, що право власності на товар передається покупцеві після повного розрахунку за нього. У такому разі ані власне передача товарів від продавця покупцеві, ані отримання часткової оплати, в податковому обліку продавця не будуть відображені. До податкових наслідків спричинить лише перерахування коштів, внаслідок якого буде повністю погашена заборгованість покупця за товар.
Тому зі встановленням у податковому обліку нових правил радимо уважно і грамотно формулювати відповідні пункти в договорах, оскільки від них залежатиме й момент виникнення доходу.
Посилаючись на ст. 334 ЦК, ДПАУ в листі, що розглядається, згадала лише першу її частину. У той же час вважаємо за доцільне акцентувати вашу увагу й на інших її нормах, адже в них, власне, й наведено ті самі випадки, коли момент виникнення права власності у набувача майна встановлюється законом.
Так, згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
А ч. 4 ст. 334 ЦК регулює момент виникнення права власності у випадках, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації. У такому разі право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
А от на надання послуг вказані правила стосовно моменту виникнення доходів не поширюються, адже ПК прив’язує цей момент у цьому випадку не до переходу права власності, а до складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Юрій Товстоп'ят
