Чи оподатковується ПДФО сума комунальних платежів, яка відшкодовується податковим агентом фізичній особі — орендодавцю відповідно до договору оренди?
Відповідно до
п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. I Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПК) дохід із джерелом їх походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні. Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, із змінами та доповненнями (далі — ЦКУ), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з п.п. 170.1.1 та п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК податковим агентом платника податку — орендодавця щодо доходу, отриманого від надання в оренду нерухомого майна, є орендар. Відповідно до п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК особи, які відповідно до ПК, мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Ураховуючи вищевикладене, податковий агент при виплаті доходу фізичній особі — орендодавцю у вигляді сум комунальних платежів зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК (15 % та у разі якщо загальна сума доходу у звітному податковому місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 відсотків).
Чи передбачені пільги з оподаткування доходу фізичної особи, яка є інвалідом, від надання в оренду власного майна?
Відповідно до
ст. 169 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПК) платники податку мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата (п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПК). Згідно з п. 164.2 ст. 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 цього Кодексу. Таким чином, доходи від надання в оренду власного майна фізичною особою, яка є інвалідом, оподатковуються на загальних підставах 15 %, за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК, а у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 %.
Чи має право фізична особа — нерезидент здавати в оренду власне нерухоме майно безпосередньо юридичній особі, що виконує функції податкового агента відносно доходів такої фізичної особи?
Відповідно до
п.п. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV, із змінами та доповненнями, нерухомість, що належить фізичній особі — нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу — підприємця або юридичну особу — резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом щодо таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку. Тобто фізичним особам — нерезидентам забороняється самостійно передавати нерухомість, що їм належить, в оренду. Така передача можлива лише через фізичну особу — підприємця або юридичну особу — резидента України, які виконують представницькі функції. Представницькі функції слід розуміти як представництво, яке відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, із змінами та доповненнями (далі — ЦКУ), є правовідношенням, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Слід звернути увагу на обов'язковість дотримання письмової форми договору про представництво. При цьому згідно зі ст. 238 ЦКУ встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ст. 243 ЦКУ). Ураховуючи вищевикладене, фізична особа — нерезидент не може здавати в оренду власне нерухоме майно безпосередньо юридичній особі, що виконує функції податкового агента відносно доходів такої фізичної особи.
Чи може розглядатися як об'єкт оподаткування ПДФО вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу згідно з ПК?
Згідно з
п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. I Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПК) дохід із джерелом його походження з України — будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді додаткового блага. Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розд. IV ПК до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень ПК, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку. Таким чином, вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Який порядок оподаткування доходу фізичної особи при отриманні товару зі знижкою від юридичної особи?
Відповідно до
п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Ураховуючи вищевикладене, сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо ця знижка носить індивідуальний (персональний) характер. Якщо знижка поширюється на будь-якого платника податку та не є індивідуальною, то сума такої знижки не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Чи відноситься до додаткового блага працівників сплата працедавцем ідентифікаційних (персоніфікованих) послуг банку за виготовлення пластикових карток для виплати заробітної плати?
Відповідно до
ст. 24 Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» , із змінами та доповненнями, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Законом України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжна картка є власністю емітента (банку) і надається клієнту відповідно до умов договору. Банк, який випускає платіжні картки, як правило, отримує плату за їх випуск та обслуговування. Якщо за умовами договору такі витрати бере на себе підприємство-роботодавець, то виникає питання про оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755 (далі — ПК) п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 зазначено, що доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Відповідно до п.п. а п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК до бази оподаткування включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах. Ураховуючи вищезазначене, у разі, якщо умовами трудового договору передбачено надання працівнику в безоплатне користування платіжної картки, то у підприємства відсутні правові підстави для оподаткування послуг банку за виготовлення та обслуговування платіжних карток для виплати заробітної плати. Якщо умовами трудового договору не передбачено надання працівникам платіжних карток у безоплатне користування, то плата за обслуговування та випуск платіжних карток буде додатковим благом такого працівника з відповідним оподаткуванням.
Яким чином визначити черговість продажу об'єктів рухомого майна з 01.01.2011?
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів передбачений
ст. 173 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI. Кількість продажів об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла та моторолера до створення єдиного інформаційного ресурсу транспортних засобів визначається фізичною особою — платником податку виключно на підставі самостійного визначення заяви, в якій вона самостійно зазначає черговості такого продажу, що також зазначається у відповідному пункті договору купівлі-продажу.
Як оподатковується ПДФО подарунок, отриманий фізичною особою від юридичної особи, згідно з нормами ПК?*
Згідно з
п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. I Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПК) дохід із джерелом їх походження з України — будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді подарунків.Відповідно до
п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Отже, вартість подарунку, отриманого платником податку від юридичної особи, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку. Юридична особа, як податковий агент, провадить оподаткування зазначених доходів за ставкою п. 167.1 ст. 167 ПК (15 % або 17 %).* Редакція має власну думку щодо цього питання, зокрема, при наданні подарунка юридичною особою, яка є працедавцем фізичної особи. Детально було розглянуто у розділі «Дарунки» на с. 62
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО сума витрат, яка понесена працівником під час відрядження та відшкодована юридичною особою, якщо аванс не отримувався та відсутні оригінали документів, які підтверджують понесені витрати?
Відповідно до
п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV (далі — ПК), до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПК. Пунктом 170.9 ст. 170 ПК передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Таким чином, об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є кошти, які фактично отримані платником податку на відрядження або під звіт та не повернуті у встановлений строк. Сума витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, розраховується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 та іншими нормативно-правовими документами з цих питань. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо). Ураховуючи вищевикладене, якщо найманим працівником не надані оригінали документів, які підтверджують вартість понесених витрат під час відрядження, але за рішенням керівника юридичної особи були йому відшкодовані, то сума таких витрат буде вважатись додатковим благом відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, незалежно від того, чи надавався аванс на відрядження чи ні. Оподаткування додаткового блага здійснюється за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК.
Чи є об'єктом оподаткування ПДФО вартість пального, що відшкодована платнику податку за час перебування у відрядженні на власному автомобілі?
Відповідно до
п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-V I (далі — ПК) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 цього Кодексу. Згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 розд. IV ПК податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме на відрядження — у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розд. III цього Кодексу. Відповідно до абз. «в» п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 розд. III ПК витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) належать до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. Такі витрати у складі інших витрат визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 ст. 138 ПК).Згідно з
п. 6 розд. II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59, зі змінами та доповненнями (далі — Інструкція ), витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Пунктом 12 розд. III Інструкції передбачено відшкодування працівнику витрат на паливно-мастильні матеріали, але тільки якщо відрядження здійснюється на службовому автомобілі і тільки за кордон. Ураховуючи викладене, сума відшкодування платнику податку вартості пального, використаного за час перебування у відрядженні на власному автомобілі, включається до загального оподатковуваного доходу та оподатковується на загальних підставах.
Чи оподатковується ПДФО сума компенсації юридичною особою — працедавцем вартість проїзду найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому?
Відповідно до
п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV (далі — ПК) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах. При цьому положеннями Кодексу законів про працю України передбачені випадки, коли юридична особа повинно компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме: у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість; у зв'язку з службовими відрядженнями. Таким чином, компенсація вартості проїзду в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника. Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага. Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 ПК. Ураховуючи те, що проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язано із виконання ним трудової функції та не підпадає під дію Кодексу законів про працю України, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику сума такої компенсації буде оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб на підставі п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК.
Матеріал узято з Єдиної бази податкових знань, розміщеної
на офіційному сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua)
