Великі, середні, малі…
Термінологія нового ПК задає чимало завдань платникам податків і часом ставить у безвихідь.
Дмитро Михайленко, член редакційної колегії Тетяна Опанасюк, консультант
Автори
ПК, поставили за мету максимально впорядкувати систему норм і їх прив’язку до певних термінів, але під час роботи постійно відволікаються від цього гідного завдання. Прикладом такого «відволікання», що вимагає особливої уважності для платників податку, є група норм, присвячена адмініструванню оподаткування стосовно великих/малих/середніх підприємств/платників податків.Ми не помилилися, у тексті
ПК ви знайдете такі терміни та їх комбінації:— великий платник податків;
— велике підприємство;
— середнє підприємство;
— мале підприємство;
— суб’єкт малого підприємництва.
Але й цього інколи не достатньо авторам, і час від часу вони формують вимоги до «інших» суб’єктів (наприклад, до тих, які не потрапили ані до великих платників податку, ані до суб’єктів малого підприємництва).
Де шукати визначення всьому цьому розмаїттю?
Слід зазначити, що горезвісна стаття 14 ПК кодексу дещо допомагає нам. У ній ми знаходимо визначення великого платника податків:
«14.1.24.
великий платник податків — юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.»Звертаємо увагу, що критерії для визначення великого платника податків визначені через АБО. Тобто достатньо або доходу або суми податку. Причому, до уваги береться тільки той податок, що контролюється податківцями. Тобто без митного збору та «імпортного» ПДВ, однак, мабуть, з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, оскільки вже податковий агент у тексті
ПК прирівнюється до платника податків.А от визначення термінів «великі», «малі», «середні» ПІДПРИЄМСТВА ПК не містить. При цьому ПК (ст. 46) для визначення поняття «
малі підприємства» відсилає до ГК, відповідно до п. 7 статті 63 ГК:«Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до
малих підприємств, середніх або великих підприємств.Малими
(незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.Великими
підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.Усі інші підприємства визнаються
середніми».Звертаємо увагу, що на відміну від великих
платників податків, визначення великого і малого підприємства формулюються через сполучник «І», а не «АБО». Відповідно, незважаючи на невелику різницю між сімдесятьма і ста мільйонами, ареал середніх підприємств може виявитися більшим, ніж здається.Крім того, термін «підприємство», порівняно з «платником податку», обмежується тільки юридичними особами, що дозволяє виключити застосування деяких вимог
ПК, наприклад, для фізичних осіб, або ж — що актуально з практичної точки зору — для відокремлених підрозділів підприємств, які, не будучи юридичними особами, не відповідають визначенню підприємства у принципі, а отже, не можуть бути і ВЕЛИКИМИ або СЕРЕДНІМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ у значенні ГК/ПК:«4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом».
У першу чергу це стосується обов’язку, сформульованого в п. 49.4 кодексу, щодо обов’язкового подання звітності в електронній формі.
Що стосується суб’єктів малого підприємництва, то визначення цього терміна знаходимо в Законі «Про Державну підтримку малого підприємництва». На щастя, для юридичних осіб критерії малого підприємства і суб’єкта малого підприємництва збігаються.
«
Суб’єктами малого підприємництва є:фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;
юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності,
в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень.»Нижче ми згрупували в табличному вигляді вимоги ПК, присвячені зазначеним вище суб’єктам/платникам/підприємствам:
| Стаття ПК | Опис | Цитата із ПК |
| 1 | 2 | 3 |
| Облік великих платників податків | ||
| 64 | Взяття на облік і формування реєстру великих платників податків | 64.7. Центральний орган державної податкової служби визначає порядок обліку платників податків в органах державної податкової служби та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік. У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків. Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу державної податкової служби про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр. Щодо великих платників податків, які самостійно не стали на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, центральний орган державної податкової служби має право приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення їх на облік у спеціалізовані чи інші органи державної податкової служби. У разі відсутності за місцем реєстрації великого платника податків спеціалізованого органу державної податкової служби облік такого платника податків за рішенням центрального органу державної податкової служби здійснюється або територіально найближчим спеціалізованим органом державної податкової служби, або іншим органом державної податкової служби. У разі прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби відповідні органи державної податкової служби зобов’язані протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків. Великий платник податків, щодо якого центральним органом державної податкової служби прийнято рішення про переведення на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки, подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, що передбачені цим Кодексом, за новим місцем обліку |
| 20 | Зміна місця обліку великих платників податків | 20.1. Органи державної податкової служби мають право: 20.1.37. приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення великих платників податків на облік у спеціалізовані органи державної податкової служби та знімати їх з обліку і переводити до інших органів державної податкової служби |
| Звичайні ціни | ||
| 39 | Специфіка визначення звичайної ціни великим платником податків* | 39.16. Великий платник податків має право звернутися до центрального органу державної податкової служби із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування. Договір про ціноутворення для цілей оподаткування є договором між зазначеним платником податків та центральним органом державної податкової служби про порядок визначення цін (методів) відповідно до цієї статті та її застосування для цілей оподаткування протягом строку дії такого договору. Порядок укладення та виконання таких договорів встановлюється Кабінетом Міністрів України |
| Звітність | ||
| 46 | Подання податкової та фінансової звітності до органів податкової служби | 46.2. Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації |
| 49 | 49.4. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством
| |
| Перевірки | ||
| 82 | Строки проведення перевірок | 82.1. Тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу**, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів, інших платників податків — 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків — не більш як на 10 робочих днів. 82.2. Тривалість перевірок, визначених у статті 78*** цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, інших платників податків — 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків — не більш як на 5 робочих днів. <…> 82.4. Проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур. Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів |
| 85 | Надання платниками податків документів на початку перевірки | 85.2. Платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків зобов’язаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом державної податкової служби) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки |
| 72 | Збір податкової інформації | 72.1. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла: 72.1.1.2. що міститься у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів |
* Зазначені правила набувають чинності з 1 січня 2013 року (див. розділ XIX ПК).
** Щодо документальних
планових перевірок.*** Щодо документальних позапланових перевірок.
Використані нормативні документи
ПК —
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.ГК —
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
