ОСНОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ: «ЛЕГКА» ПІЛЬГА
Підприємство легкої промисловості займається кількома видами діяльності. Чи має воно право на пільгу з податку на прибуток, якщо займається декількома видами діяльності?
Згідно з
п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПК пільга призначена не підприємству взагалі, а прибутку від певного виду діяльності. Причому цей вид діяльності має бути «основним»:«Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:
<…>
б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (
група 17 — група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.При цьому на перехідний період до 1 січня 2012 року для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями цього
Кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом встановленого періоду, дозволяється застосовувати положення зазначеного пункту».Що таке «основна діяльність»
ПК не пояснює, тому слід шукати його в інших нормативах.Те визначення терміна «основна діяльність», до якого ми призвичаїлись за часів
Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», було призначене для неприбуткових організацій. Отже, для вас воно навряд чи придатне.Лапідарне та змістовне визначення цього терміна подане, наприклад, у
П(С)БО 3:«Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу».
Посилання на
П(С)БО, на нашу думку, є найбільш доречним. Адже в п.п. 14.1.84 ПК зазначено, що«інші терміни для цілей
розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку».Але податківці в пошуках визначення терміна «основна діяльність» проігнорували визначення
П(С)БО 3 і звернули увагу на КВЕД*.* Можливо, це зумовлено тим, що в п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПК згадуються групи за КВЕДом. У цьому контексті слід зауважити, що КВЕДівські групи згадуються у зазначеній нормі для визначення природи легкої промисловості, а не для визначення поняття «основна діяльність».
На сайті ДПАУ www.sta.gov.ua в
Єдиній базі податкових знань надано таку відповідь:«Визначення основної діяльності підприємства для застосування пільги, передбаченої
п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, якщо підприємство займається декількома видами діяльності, нормами цього Кодексу не передбачено. Відповідно до п. 3.1 Державного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженого наказом Державного комітету України, прийнятим наказом Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375, основний вид економічної діяльності — вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат. Якщо на рівні підкласу понад 50 % валової доданої вартості виробляється даним видом діяльності, то класифікація одиниці визначається цим видом діяльності. Валова додана вартість — це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання. Отже, якщо підприємство займається декількома видами діяльності, основною діяльністю є діяльність, за якою вартість валової виробленої продукції без урахування вартості витрат на сировину та матеріали та інших витрат проміжного споживання складає понад 50 %».Нам така консультація здається сумнівною. Адже, на відміну від
П(С)БО 3, яке використовує термін «основна діяльність», КВЕД оперує дещо іншим терміном — «основний вид економічної діяльності».Крім того, податківці, звертаючись до
КВЕД, чомусь ігнорують той факт, що КВЕД дозволяє використовувати для визначення основного виду економічної діяльності і «інші критерії».У цьому контексті вельми красномовним є той факт, що податківці не процитували відповідне визначення
КВЕД. Зробимо це за них і продовжимо цитату з КВЕД:«Якщо на рівні підкласу понад 50 % валової доданої вартості виробляється даним видом діяльності, то класифікація одиниці визначається цим видом діяльності. В усіх інших випадках слід дотримуватися визначених правил класифікації за методом «зверху — вниз» (top down)».
Цікаво, що метод «зверху — вниз», описаний в
п. 3.2. КВЕД, посилається не на абсолютне значення 50 %, а на відносні значення:«Правила визначення основного виду економічної діяльності методом «зверху — вниз» (top down)
Для визначення основного фактичного виду діяльності одиниці необхідно:
1. Скласти перелік видів економічної діяльності одиниці з кодами на рівні підкласу та даними щодо валової доданої вартості (або іншого показника) за останні 12 місяців.
2. Визначити секцію
КВЕД, відносна частка якої за обраним показником є найбільшою.3. У межах цієї секції визначити розділ
КВЕД, відносна частка якого за обраним показником є найбільшою.4. У межах цього розділу визначити групу
КВЕД, відносна частка якої за обраним показником є найбільшою.У межах цієї групи визначити клас, відносна частка якого за обраним показником є найбільшою. Цей клас і визначає основний вид економічної діяльності».
Що стосується показника «основна частка доходу», який використовується в
П(С)БО 3, то він вочевидь відрізняється від показника «валової доданої вартості».Наприклад, підприємство займається чотирма видами діяльності й
доходи розподіляються таким чином:— діяльність № 1 — 20 %,
— діяльність № 2 — 25 %,
— діяльність № 3 — 35 %,
— діяльність № 4 — 20 %.
Запитання: яка діяльність забезпечує підприємству
основну частку доходу?Відповідь: діяльність № 3.
І ця діяльність може не задовольнити критерій перевищення 50 % валової доданої вартості.
Чи вважати таку діяльність основною і чи обкладати прибуток від такої діяльності, якщо вона належить до легкої промисловості?
З нашої точки зору, підприємствам легкої промисловості слід було б орієнтуватися все ж на визначення
П(С)БО 3.Утім, цей шлях для тих, хто не побоїться сперечатися з податківцями.
Іван Чалий
