Теми статей
Обрати теми

Плата за землю. Земельний податок

Редакція ПК
Стаття

Плата за землю

 

Загальні положення

 

Використання землі в Україні є платним. Цю норму встановлено ст. 206 ЗКУ.

Плата за землю є загальнодержавним податком, що справляється (п.п. 14.1.147 ПК):

— або у формі земельного податку;

— або у формі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Важливо зазначити: за одну й ту саму земельну ділянку не може одночасно справлятися і земельний податок, і орендна плата.

Порядок справляння плати за землю регулює розд. XIII ПК.

Земельний податок

сплачують власники земельних ділянок або земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі. При цьому від сплати земельного податку звільняються:

1) платники єдиного податку — за земельні ділянки, що використовуються ними для здійснення підприємницької діяльності (

п. 1 підрозд. 8 розд. XX ПК);

2) платники фіксованого сільськогосподарського податку — за земельні ділянки, що використовуються ними для ведення

сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. «б» п. 307.1 ПК).

Орендну плату

сплачують тимчасові землекористувачі — орендарі, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності.

Слід мати на увазі, що орендна плата за землі

приватної власності не підпадає під дію розд. XIII ПК і регулюється виключно умовами договору.

Платники земельного податку (за винятком фізичних осіб) зобов'язані розраховувати суму податку

самостійно станом на 1 січня поточного року і не пізніше 20 лютого поточного року подати до відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (п. 286.2 ПК). Фізичним особам суму земельного податку нараховують податківці, які видають платнику до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення суми податку. Водночас зазначимо, що фізособи-підприємці, як і юридичні особи, обчислюють суму податку самостійно і зобов'язані подавати податкову декларацію з плати за землю (листи ДПАУ від 02.03.2011 р. № 5909/7/17-0317, від 13.05.2005 р. № 9179/7/17-2217).

Що стосується орендної плати, то її розмір

установлюється договором з урахуванням вимог п. 288.5 ПК, на яких ми зупинимося детальніше далі.

Для наочності правові основи плати за землю подамо нижче (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

Правові основи плати за землю

Плата за землю

Земельний податок

Орендна плата за землю

1

2

! За одну й ту саму земельну ділянку не може одночасно справлятися і земельний податок, і орендна плата!

Правові підстави для сплати

право власності на землю — право володіти, користуватися
та розпоряджатися земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 ЗКУ);
право постійного користування земельною ділянкою — право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗКУ). Зараз таке право можуть набувати тільки:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (ч. 2 ст. 92 ЗКУ)

право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗКУ)

Платники

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
постійні землекористувачі

орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності (п. 288.2 ПК)

Підстави для нарахування плати за землю

дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ПК)

договір оренди земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності (п.п. 288.1, 288.4 і 288.5 ПК)

Момент виникнення обов'язків щодо плати за землю

з дати держреєстрації права власності або права постійного користування земельною ділянкою
Винятки:
1) у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується
(абз. 2 п. 286.5 ПК):
— попереднім власником — за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку;
— новим власником — починаючи з місяця, в якому в нього виникло право власності,
2) під час переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди
(їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ПК)

з дати реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Якщо особа розпочинає використання земельної ділянки на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади та договору оренди, за яким не здійснювалася державна реєстрація, то податкові зобов'язання зі сплати орендної плати виникають з дня укладення договору оренди (див. роз'яснення з ЄБПЗ на с. 72)

 

Тепер детально зупинимося окремо на кожному виді плати за землю.

 

Земельний податок

 

Платники податку

Згідно зі

ст. 269 ПК платниками земельного податку є:

1)

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачі.

Під власниками земельних ділянок

п.п. 14.1.34 ПК розуміє юридичних і фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та державу стосовно земель державної та комунальної власності. Таким чином, якщо в суб'єкта є право власності на землю, то в нього виникає необхідність сплати земельного податку.

Землекористувачами згідно з

п.п. 14.1.73 ПК є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. При цьому важливо звернути увагу на те, що виходячи з визначення земельного податку, наведеного в п.п. 14.1.72 ПК, платниками земельного податку є тільки постійні землекористувачі.

Згідно з

ч. 2 ст. 92 ЗКУ права постійного землекористування можуть набувати тільки:

а) підприємства, установи та організації, що належать до

державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності.

Решта землекористувачів вважаються

тимчасовими. З тимчасових землекористувачів справляється орендна плата.

Резюмуємо: сплачувати земельний податок повинні власники земельних ділянок і земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі.

Документами, що посвідчують право на земельну ділянку, згідно зі

ст. 126 ЗКУ є:

 

Таблиця 2

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку

Документи, що підтверджують право власності на землю

Документи, що підтверджують право постійного користування

Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Крім того, право власності на земельну ділянку, придбану у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення засвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, установленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину (ч. 2 ст. 126 ЗКУ)

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (ч. 3 ст. 126 ЗКУ)

 

При цьому право власності та право постійного користування земельними ділянками виникає тільки після

державної реєстрації зазначених прав (ст. 125 ЗКУ). До 01.01.2012 р. реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється територіальними органами земельних ресурсів за місцем знаходження земельних ділянок. З 01.01.2012 р. держреєстрація прав на землю здійснюватиметься згідно із Законом № 1878 Мін'юстом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обов'язок щодо сплати земельного податку

у платника виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (тобто з дня державної реєстрації цих прав) (п. 287.1 ПК).

Це

загальне правило, з якого є свої винятки. Так, ПК передбачено особливі правила визначення моменту виникнення податкових зобов'язань:

1

. Якщо земельна ділянка протягом календарного року переходить від одного власника до іншого. У цьому випадку згідно з п. 286.5 ПК земельний податок сплачується:

попереднім власником — за період з 1 січня цього року до початку місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку;

новим власником починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

2.

Під час переходу права власності на нерухомість (будівлю, споруду). Перш за все зазначимо, що згідно зі ст. 120 ЗКУ до особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, автоматично переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення. У цьому випадку згідно з п. 287.6 ПК податок на земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території* сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

* Згідно з п.п. 14.1.205 ПК

прибудинковою територією вважається встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним (ними) господарських та технічних будівель і споруд. У зв'язку з цим не зовсім зрозуміло, навіщо в цій нормі Кодексу взагалі згадується прибудинкова територія, тобто земля під і навколо багатоквартирного житлового будинку, правовий статус якої врегульовано ст. 42 ЗКУ. З її змісту однозначно випливає, що платниками земельного податку за такі ділянки можуть бути виключно ЖЕУ, ЖЕКи, ОСББ та інші суб'єкти, які є власниками або користувачами зазначених ділянок.

При цьому зауважимо, що кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з придбанням права власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, є

істотною умовою договору (ч. 6 ст. 120 ЗКУ). Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (ч. 6 ст. 120 ЗКУ).

Сплата земельного податку власниками нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.

З набуттям чинності ПК обов'язок щодо сплати земельного податку покладено і на власників нежилого приміщення в багатоквартирному будинку. Це прямо випливає з норм ПК, у п. 287.8 якого зазначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок під такими приміщеннями (їх частини) з урахуванням пропорційної частини прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Проте не можна не зауважити, що ця норма суперечить загальному підходу справляння земельного податку. Адже земельний податок повинні сплачувати тільки власники земельних ділянок.

Водночас, згідно зі ст. 377 ЦК до особи, яка придбаває приміщення в багатоквартирному будинку, не переходить право власності на земельну ділянку, а відомості про неї не вносяться до земельного кадастру. А отже, формально і немає підстав для сплати земельного податку.

Проте на необхідність сплати земельного податку з нежилих приміщень у багатоквартирних будинках вказує не тільки

п. 287.8 ПК, але і ч. 3 п. 286.6 ПК.

Відповідно з 01.01.2011 р. у всіх суб'єктів господарювання — власників нежилих приміщень у багатоквартирних будинках, за винятком звільнених від сплати земельного податку (мова в першу чергу про єдиноподатників, яких

п. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК звільнено від сплати земельного податку), виникає обов'язок сплати земельного податку і відповідно подання декларації щодо неї.

Щоправда, звідки брати дані для розрахунку земельного податку (зокрема площу, нормативну грошову оцінку земельної ділянки), поки що не зовсім зрозуміло.

ДПАУ в листі від 17.02.2011 р. № 3173/6/10-1015/567, присвяченому цьому питанню, рекомендує звертатися за цією інформацією до територіальних органів Держкомзему.

Також слід звернути увагу на те, що

ПК зобов'язав сплачувати земельний податок власників саме нежилих приміщень, тобто це обов'язково має бути приміщення, переведене до нежитлового фонду. За жилі приміщення, що перебувають у власності підприємства, земельний податок не сплачується.

Платники єдиного податку.

Згідно з п. 1 підрозд. 8 розд. ХХ ПК платники єдиного податку (і юридичні особи, і фізичні особи — підприємці) звільнені від сплати податку на землю за земельні ділянки, що використовуються ними в підприємницькій діяльності. Тут важливо звернути увагу на 2 моменти.

По-перше

, з двох різновидів плати за землю платників звільнено тільки від сплати земельного податку. А от сплачувати орендну плату за землі державної та комунальної власності вони повинні на загальних підставах.

По-друге,

від сплати земельного податку звільняються тільки ті земельні ділянки, що використовуються для проведення підприємницької діяльності.

Водночас досить спірним є питання про те, чи зобов'язані платники єдиного податку сплачувати земельний податок, якщо вони здають земельні ділянки в оренду (або передають в оренду нерухомість, розташовану на цих ділянках).

Податківці вважають, що земля під нерухомістю, зданою в оренду, використовується орендарем, а єдиноподатник-орендодавець у своїй діяльності її не використовує. Тому вони

вимагають від єдиноподатників сплати податку на таку землю (лист ДПАУ від 15.09.2006 р. № 10291/5/15-0616). Водночас суди і Держкомпідприємництва (листи Держкомпідприємництва від 07.12.2006 р. № 8844 і від 12.09.2007 р. № 6834; ухвала ВАСУ від 23.04.2007 р. б/н, постанова ВСУ від 26.12.2006 р. б/н) вважають, що земля під зданою нерухомістю все ж таки використовується в підприємницькій діяльності орендодавця (єдиноподатника). Адже передача в оренду нерухомості й землі під нею здійснюється з метою отримання доходу, а значить, є різновидом підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням послуг.

Ми солідарні з цими думками і вважаємо, що за наявності в підприємства-єдиноподатника у статуті, а в підприємця-єдиноподатника — у Свідоцтві про сплату єдиного податку такого виду діяльності, як «

здавання в оренду нерухомості», податок на землю сплачувати не потрібно.

Філії та податок на землю.

Як ми вже зазначали, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі. При цьому згідно зі ст. 80 ЗКУ суб'єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи. Оскільки філії не є юридичними особами, то вони не можуть бути платниками земельного податку, утім, так само як і орендної плати. Тому юридичні особи, які мають у своєму складі філії та відокремлені підрозділи, повинні самостійно звітувати та сплачувати земельний податок за такі філії та підрозділи.

Подається податкова декларація і сплачується податкове зобов'язання до податкового органу

за місцем знаходження земельних ділянок . Якщо земельні ділянки розташовані на території однієї сільської, селищної або міської ради (код КОАТУУ один і той же), то платником може подаватися одна узагальнена земельна податкова декларація.

Якщо ж землі знаходяться

на території різних адміністративно-територіальних одиниць (коди органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ різні), то платник податків зобов'язаний подати до податкової інспекції за місцезнаходженням кожної земельної ділянки окрему земельну декларацію. Подаючи звітність за підрозділ, розміщений на території іншої територіальної громади, головне підприємство повинне стати на облік до податкової за місцезнаходженням підрозділу як за неосновним місцем обліку. Цього вимагає п. 7.1 Порядку № 979.

 

Порядок розрахунку земельного податку

Згідно з

п. 286.1 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Базою обкладення

земельним податком є (ст. 271 ПК):

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до ст. 289 ПК;

або

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Таким чином, порядок розрахунку земельного податку перш за все залежить від того, чи проведено

нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Від цього залежатиме і ставка земельного податку.

Так, якщо нормативна грошова оцінка земель проведена, то ставка податку в загальному випадку становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Якщо ні, — то застосовуються ставки, установлені у

ст. 275 ПК, а вони значно більші. Тому суб'єкт господарювання зацікавлений у тому, щоб нормативну грошову оцінку землі було проведено.

У першу чергу зазначимо, що згідно з

п.п. 14.1.125 ПК нормативна грошова оцінка земельних ділянок — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (нині це Державне агентство земельних ресурсів України, перетворене з Держкомзему України). Така оцінка здійснюється окремо для різних категорій земель, а саме:

земель населених пунктів, причому для всього населеного пункту в цілому. Це означає, що в одному й тому самому місті, селищі, селі не може бути одночасно оцінених і неоцінених ділянок землі, отже, ставки земельного податку, що застосовуються різними платниками при сплаті податку за землі однієї й тієї самої категорії в межах такого населеного пункту, мають бути однаковими;

земель сільськогосподарського призначення;

земель несільскогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів): промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення; земель лісового і водного фондів.

Проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок

може бути ініційоване органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування шляхом видачі відповідного рішення.

Суб'єкт господарювання

також може ініціювати проведення такої оцінки шляхом укладення відповідного договору з юридичною особою, яка отримала ліцензію на проведення робіт із землеустрою.

Нормативна грошова оцінка проводиться:

— для земель сільськогосподарського призначення — не рідше одного разу на 5 — 7 років;

— для земель несільскогосподарського призначення — не рідше одного разу на 7 — 10 років.

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, копії якої передаються до Державного фонду документації із землеустрою. Після державної експертизи технічна документація підлягає затвердженню відповідною сільською, обласною або районною адміністрацією. Дані про нормативну грошову оцінку оформляються у вигляді

витягу з технічної документації, який видає відповідний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (наразі це Державне агентство земельних ресурсів України).

Тому для того щоб дізнатися, чи проведено нормативну оцінку земель, підприємству необхідно звернутися з письмовою заявою до Державного агентства земельних ресурсів з проханням надати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель щодо конкретної ділянки.

Порядок обчислення земельного податку також залежить від:

від цільового призначення земельної ділянки. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування (ст. 20 ЗКУ). Визначення та зміна цільового призначення здійснюються зазначеними органами у процесі передачі цих земель у власність або надання в користування. Маючи відповідний державний акт на землю, виданий такими органами, землекористувач може однозначно зробити висновок про категорію та цільове призначення конкретної земельної ділянки;

місця розташування земельної ділянки (у межах або за межами населеного пункту).

 

Земельний податок за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місця знаходження)

Згідно зі

ст. 22 ЗКУ до сільськогосподарських угідь належать рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

При цьому відповідно до

ст. 272 ПК ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки* у таких розмірах:

— для ріллі, сіножатей, пасовищ — 0,1 %;

— для багаторічних насаджень — 0,03 %.

* На сьогодні нормативну грошову оцінку земельних ділянок сільськогосподарських угідь проведено на 100 %.

Ці ставки застосовуються

незалежно від того, де розташовані угіддя: у межах чи поза межами населених пунктів. Більше того, відповідно до п. 272.2 ПК за сільськогосподарські угіддя, які надані в установленому порядку та використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється за наведеними вище ставками, установленими п. 272.1 ПК.

При цьому зазначимо, що нормативна грошова оцінка землі має бути уточнена станом на 1 січня поточного року

на коефіцієнт індексації (детально див. підрозділ «Індексація нормативної грошової оцінки землі»).

Суми податку на земельні ділянки сільськогосподарських угідь у загальному випадку розраховуються так:

загальна площа ділянки

´ нормативну грошову оцінка 1 га угідь ´ коефіцієнт індексації грошової оцінки ´ ставку податку.

Крім того, платникам, які мають право на пільгу з цього податку, слід зменшити отриману суму земельного податку на величину такої пільги.

 

Земляний податок за ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (

ст. 55 ЗКУ).

Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається

розд. XVII ПК.

Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюється:

— за сільськогосподарські угіддя — відповідно до

ст. 272 ПК (див. підрозділ вище);

— за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками і господарськими будівлями та спорудами, — згідно зі

ст. 276 і 280 ПК. Для наочності наведемо ці ставки в табл. 3.

 

Таблиця 3

Нормативну оцінку земельної ділянки проведено

Нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено

земельна ділянка розташована в межах населеного пункту

земельна ділянка розташована за межами населеного пункту

3 % від суми земельного податку, обчисленого згідно зі ст. 274 ПК. Згідно з цією статтею земельний податок за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, справляється в розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки

3 % від суми земельного податку, обчисленого згідно зі ст. 275 ПК. Згідно з цією статтею ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначаються у грн. за квадратний метр із застосуванням коефіцієнтів (див. табл. 4,5)

5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, установленої в Автономній республіці Крим або в області

 

Земельний податок за ділянки в межах населених пунктів

Землі населених пунктів

— це всі землі, розташовані в межах населених пунктів. Порядок розрахунку земельного податку за землі населених пунктів залежить від того чи проведено їх нормативну грошову оцінку.

Якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої в межах населеного пункту,

проведено. У цьому випадку, ставка податку встановлюється в розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ПК). Нагадаємо, що нормативна грошова оцінка землі має бути уточнена станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації. Слід ураховувати, що для окремих видів земель до зазначеної ставки необхідно застосовувати додаткові підвищуючі коефіцієнти, причому незалежно від того, чи проведено їх нормативну грошову оцінку (див. табл. «Підвищуючі коефіцієнти (ставки) для окремих видів земель, розташованих у межах населених пунктів»).

Якщо нормативну грошову оцінку землі не проведено.

У цьому випадку податок обчислюється виходячи з площі земельної ділянки та середніх ставок земельного податку, установлених ст. 275 ПК (див. табл. 4):

 

Таблиця 4

Ставки земельного податку в населених пунктах, де не проведено нормативну грошову оцінку землі

Групи населених пунктів з чисельністю населення,
тис. осіб

Середня ставка податку,
гривень за 1 кв. метр

Коефіцієнт, що застосовується в містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

до 3

0,24

 

від 3 до 10

0,48

 

від 10 до 20

0,77

 

від 20 до 50

1,2

1,2

від 50 до 100

1,44

1,4

від 100 до 250

1,68

1,6

від 250 до 500

1,92

2

від 500 до 1000

2,4

2,2,5

від 1000 і більше

3,36

3 3

 

Звернемо увагу, що середні ставки, зазначені в таблиці, вже включають

коефіцієнт індексації, тобто ставки індексувати не потрібно. При цьому п. 4 розд. XIX ПК уряду доручено щороку до 1 червня вносити до парламенту проект закону про внесення змін до ПК щодо таких ставок з урахуванням відповідного індексу інфляції .

У населених пунктах, віднесених КМУ до

курортних, до зазначених вище ставок застосовуються «курортні» коефіцієнти (п. 275.2 ПК) (див. табл. 5):

 

Таблиця 5

Коефіцієнти, що застосовуються до ставок земельного податку
 в курортних населених пунктах
 (за ділянками, нормативну грошову оцінку яких не проведено)

Територія розташування населеного пункту

Коефіцієнт

На вденному узбережжі Автономної Республіки Крим

3

На південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим

2,5

На західному узбережжі Автономної Республіки Крим

2,2

На Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей

2

У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських*

2,3

На узбережжі Азовського моря та інших курортних місцевостях

1,5

** Перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надається статус гірських, затверджений постановою КМУ від 11.08.95 р. № 647.

 

Зверніть увагу!

Згідно з п. 275.3 ПК ставки податку на земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (за винятком сільськогосподарських угідь і земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи зі ставок податку, затверджених п. 275.1 ПК, але не більше трикратного розміру цих ставок з урахуванням установлених коефіцієнтів. Отже, перш ніж розрахувати земельний податок, платники повинні з'ясувати, чи не встановлено місцевими органами самоврядування підвищені ставки земельного податку.

Крім того, для деяких видів земельних ділянок, незалежно від того, установлено чи ні грошову оцінку земель населеного пункту, передбачено

додаткові підвищуючі коефіцієнти (див. табл. 6):

Таблиця 6

 

Підвищуючі коефіцієнти (ставки) для окремих видів земель,
розташованих у межах населених пунктів
 (застосовуються незалежно від того, чи проведено грошову оцінку землі)

Вид земель

Ставка податку

Норма ПК

1

2

3

Земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами

3 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 (ставка податку за земельні ділянки, НГО* яких проведено, установлюється в розмірі 1 % від їх НГО) і 275 ПК (ставки податку за земельні ділянки, НГО яких не проведено, визначається у грн. за квадратний метр із застосуванням коефіцієнтів)

П. 276.1 ПК

Земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язане з функціональним призначенням цих територій і об'єктів

5-тикратний розмір податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПК

П. 276.2 ПК

Земельні ділянки на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язане з функціональним призначенням цих територій і об'єктів

Розмір податку, обчислений відповідно до ст. 274 і 275 ПК із застосуванням таких коефіцієнтів:
— для об'єктів міжнародного значення — 7,5;
— для об'єктів загальнодержавного значення — 3,75;
— для об'єктів місцевого значення — 1,5

П. 276.3 ПК

Земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми

25 % податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПК

П. 276.4 ПК

Земельні ділянки, надані для розміщення об'єктів енергетики, що виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії

25 % податку, обчисленого відповідно до ст. 274, 275, 278, 279 і 280 ПК

П.П. 276.6 ПК

 

* НГО — нормативна грошова оцінка.

 

Резюмуючи зазначене, зауважимо, що

сума земельного податку з розрахунку на рік визначається:

— для земель, що мають грошову оцінку, — як добуток проіндексованої станом на 1 січня поточного року грошової оцінки (у грн.) і ставки (у %);

— у решті випадків — як добуток площі (у кв. м) і ставки (у грн. за 1 кв. м).

Крім того,

платникам, які мають право на пільгу за цим податком, слід зменшити отриману суму земельного податку на величину такої пільги.

 

Земельний податок за ділянки, розташовані за межами населених пунктів

Якщо нормативну грошову оцінку землі проведено

. У цьому випадку ставка податку встановлюється в розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ПК). Проте з цього правила є винятки. Для земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони за межами населених пунктів, ставка податку встановлюється ст. 278 ПК (див. п. 2 табл. 7).

Якщо нормативну грошову оцінку землі не проведено.

У такому разі розмір земельного податку розраховується від нормативної грошової одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим та по області, зокрема, ПК передбачено такі ставки (див. табл. 7).

 

Таблиця 7

Ставки земельного податку за земельні ділянки,
 розташовані за межами населених пунктів,
нормативну грошову оцінку яких не проведено

№ з/п

Вид земельної ділянки

Ставки (розмір) земельного податку

Норма ПК

1

2

3

4

1

 

Земельні ділянки несільскогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

 

за один гектар несільскогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), — 5 % від нормативної грошової оціни одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 277.1 ПК

за земельні ділянки, надані садівничим товариствам, у тому числі зайняті садовими та дачними будинками фізичних осіб, — 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 277.2 ПК

2

Земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів

за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, які здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь і земель лісогосподарського призначення), — 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 278.1 ПК

за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, що не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють господарську діяльність, а також за земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, — 0,02 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 278.2 ПК

за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі), — 0,03 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 278.3 ПК

3

Земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь і лісових земель), НГО яких не проведено, — 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 279.1 ПК

4

Земельні ділянки на землях водного фонду і лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

за земельні ділянки на землях водного фонду — 0,3 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 280.1 ПК

за земельні ділянки на землях водного фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, — 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області

П. 280.2 ПК

 

Пільги з податку на землю

Може виявитися, що, будучи платником земельного податку, сплачувати його не потрібно зовсім (причому на законних підставах), а якщо і потрібно, то в значно меншому розмірі. Таке трапляється завдяки наявності низки пільг з податку на землю. Пільги передбачено окремо для фізичних осіб (

ст. 281 ПК) та окремо для юридичних осіб (ст. 282 ПК).

Перелік земельних ділянок, що не підлягають обкладенню земельним податком (незалежно від того, хто є їх власником), наведено у

ст. 283 ПК.

 

Таблиця 8

Пільги зі сплати податку для юридичних осіб

Від сплати земельного податку звільнені (ст. 282 ПК)

Не підлягають оподаткуванню
(ст. 283 ПК)

1

2

Заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства

Дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ

Землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

Земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур

Дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій

Землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, а також землі, на яких розміщено споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:
а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;
б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, та інші споруди, що перебувають у державній власності

Релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків

Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів

Земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв

Громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці*

Дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

Підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, — за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України

Платник фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва

Новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність

* Пільга застосовується за наявності дозволу, що надається відповідно до Закону № 875.

 

Крім того, у

підрозд. 6 розд. ХХ ПК передбачено також тимчасові пільги для окремих платників. Так, до 1 січня 2015 року пільгу надано резиденти — суб'єктам космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, затверджуваним КМУ. Ця умова діятиме на період дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності зі створення космічної техніки.

До 1 січня 2016 року

звільняються від сплати земельного податку:

1)

суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону № 2660, земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції;

2) суб'єкти

кінематографії (виробники національних фільмів), перелік яких затверджується Кабміном;

3) суб'єкти

суднобудівельної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005).

Згідно з

п. 287.2 ПК якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Важливо зазначити, що згідно з

п. 284.3 ПК, якщо платник податків, який користується пільгою з податку на землю, здає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Водночас ця норма не поширюється на бюджетні установи в разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Згідно з

п. 284.1 ПК Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть установлювати пільги із земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку, але тільки за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Про надання таких пільг юридичним і фізичним особам органи місцевого самоврядування зобов'язані

до 1 лютого потпоточного року інформувати відповідний орган ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки. Якщо після зазначеної дати перелік пільговиків з тієї чи іншої причини змінився, до 1 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним кварталом, в якому відбулися такі зміни, подаються нові відомості.

 

Індексація нормативної грошової оцінки землі

Згідно з

п.п. 271.1.1 ПК базою обкладення земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Щороку станом на 1 січня поточного року нормативна грошова оцінка землі має бути уточнена на коефіцієнт індексації (п. 289.2 ПК).

Такий коефіцієнт визначається за формулою:

Кі = [I - 10] : 100,

де I — індекс споживчих цін за попередній рік.

Якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується зі значенням 110.

Величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель розраховує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів з індексу споживчих цін за попередній рік (

п. 289.2 ПК). Не пізніше 15 січня поточного року інформація про коефіцієнт щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель має бути доведена до органів ДПС, землевласників і землекористувачів.

Листом

від 11.01.2011 р. № 344/22/6-11 Держкомзем повідомив, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2011 р. за 2010 рік необхідно індексувати на коефіцієнт 1,0, що розрахований виходячи з індексу споживчих цін за 2010 рік — 109,4 %.

Важливо зазначити, що коефіцієнт індексації необхідно застосовувати кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки землі. Це означає, що кожному платнику земельного податку слід звертати увагу на дату, станом на яку видано довідку (витяг) про величину грошової оцінки тієї чи іншої земельної ділянки. Загальний (кумулятивний, інтегральний) коефіцієнт індексації за кожною ділянкою розраховується як добуток щорічних коефіцієнтів індексації починаючи з коефіцієнта за той рік, в якому отримано таку довідку (витяг), і закінчуючи роком, що передує звітному.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі