Теми статей
Обрати теми

Екоподаток за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення

Стаття

Екоподаток за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення

 

Для того щоб зрозуміти, чи потрібно суб'єкту господарювання сплачувати екологічний податок на цій підставі, перш за все з'ясуємо, що є

стаціонарним джерелом забруднення.

Згідно з

п.п. 14.1.230 ПК стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Забруднюючими речовинами,

у свою чергу, згідно із Законом № 2707 є речовини хімічного або біологічного походження, які присутні або надходять до атмосферного повітря і можуть прямо або побічно негативно впливати на здоров'я людини і стан природного довкілля.

Виходячи з цього можемо зробити висновок: будь-який

нерухомий об'єкт, який здійснює викиди забруднюючих речовин, є стаціонарним джерелом забруднення. На думку податківців, до стаціонарних джерел забруднення можна віднести парові та водогрійні котли, виробничі печі, генератори, дизель-генератори, газозварювальні установки, газорізальне устаткування тощо («Вісник податкової служби України», 2008, № 14).

Якщо виникають сумніви щодо того, чи містяться у викидах, здійснюваних у процесі госпдіяльності, забруднюючі речовини, краще звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Мінприроди.

Важливо зазначити, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися

тільки після отримання спеціального дозволу (ч. 5 ст. 11 Закону № 2707). Без отримання спеціального дозволу здійснювати викиди не можна. Якщо під час перевірки виявиться, що є стаціонарні джерела забруднення, підприємству/підприємцю загрожують серйозні штрафи та призупинення діяльності.

Отримувати такі дозволи потрібно

в територіальному органі Мінприроди. Порядок видачі дозволу регулюють Порядок № 302, Інструкція № 7 і Інструкція № 108. Для отримання дозволу суб'єкту господарювання потрібно провести інвентаризацію забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу (п. 1.10 Інструкції № 7), подати заяву та підготувати пакет спеціальних документів, що обґрунтовують обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. Важливо звернути увагу на те, що проводити інвентаризацію забруднюючих речовин і розробляти документи для отримання дозволу на викиди стаціонарними джерелами забруднення мають право тільки спеціалізовані організації, відповідні підрозділи підприємства, які мають певний досвід роботи і технічне обладнання і перебувають на обліку Мінекобезпеки України. З переліком таких організацій можна ознайомитись на офіційному сайті Мінприроди: http://www.menr.gov.ua у розділі Діяльність\Охорона
Охорона атмосферного повітря\Регулювання викидів від стаціонарних джерел\Дозвільна діяльність\Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розроблення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів.

Дозвіл видається

суб'єкту господарювання — власнику стаціонарного джерела викидів, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (п. 2 Порядку № 302).

При цьому згідно з

п. 1.9 Інструкції № 108 під суб'єктом господарювання, який повинен отримати дозвіл, розуміють фізичну або юридичну особу, яка управляє або контролює устаткування, у тому числі особу, якій згідно із законодавством передані права володіти та користуватися устаткуванням, а також забезпечувати його технічне функціонування.

З цього можна зробити

висновок, що в разі передачі в оренду стаціонарного джерела забруднення дозвіл на викиди повинен отримати орендар такого джерела забруднення. Аналогічного висновку дійшли і податківці в консультації, наведеній у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 40, с. 37.

Дещо зазначимо про особливості отримання дозволу на стаціонарні джерела забруднення, розташовані в підрозділах або філіях суб'єкта господарювання. Про отримання дозволів у цьому випадку йдеться в

листі Мінприроди від 08.11.2007 р. № 12052/11/10-07. У ньому зазначається, що кількість дозволів, які повинен отримати суб'єкт господарювання, залежатиме від того, де знаходяться підрозділи (філії) підприємства.

Так, якщо підрозділи розташовані

в межах різних населених пунктів, суб'єкт господарювання отримує для кожного підрозділу окремий дозвіл.

Якщо ж вони розташовані

в межах одного населеного пункту і відстань між відокремленими підрозділами і основною територією підприємства не досягає 500 метрів, то підрозділ і підприємство вважаються одним об'єктом, а тому суб'єкту господарювання варто отримати один дозвіл для відокремлених підрозділів. Якщо відокремлені підрозділи знаходяться на відстані більше 500 метрів від основної території підприємства, суб'єкт господарювання отримує для кожного підрозділу окремий дозвіл.

 

Автономні газові системи опалювання — стаціонарне джерело забруднення?

У більшості випадків викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднень стосуються промислових підприємств. Але використовувати стаціонарні джерела забруднення можна не тільки у промислових цілях. Так, зокрема, чимало суб'єктів господарювання використовують у своїй господарській діяльності таке стаціонарне джерело забруднення, як побутовий газовий котел. Такий об'єкт в основному використовується не для виробництва продукції, а тільки для обігріву приміщення в зимовий час. Виникає запитання: чи потрібно сплачувати екологічний податок у цьому випадку?

Газовий котел цілком підпадає під визначення

стаціонарного джерела забруднення, тому в разі його використання виникає об'єкт обкладення екологічним податком. Підтверджують це й податківці (див. відповідне роз'яснення з Єдиної бази податкових знань наведемо на с. 25 цього номера).

Тепер необхідно розібратися з тим, чи потрібно отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, якщо суб'єкт господарювання використовує газовий котел? Державні інспектори з довкілля охорони, посилаючись на норми

ч. 5 ст. 11 Закону № 2707, вважають, що такий дозвіл потрібно отримати в обов'язковому порядку. Але якщо слідувати нормативно-правовим актам, то дозвіл на газовий котел потрібний тільки в тому випадку, якщо:

1) газовий котел, установлений суб'єктом господарювання, потрапляє до

Переліку № 317. А до цього Переліку включено котли, потужність яких перевищує 50 МВт ;

2) викиди забруднюючих речовин, здійснені таким об'єктом, містяться в Переліку забруднюючих речовин і порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, наведеному в

додатку 1 до Інструкції № 177, і перевищують порогові значення, зазначені в цьому Переліку.

Важливо зазначити, що податківці у своїх роз'ясненнях в Єдиній базі податкових знань, зокрема, в питанні про використання автономних систем опалювання звертають увагу на те, що особи, які використовують автономні системи опалювання, є платниками екологічного податку

незалежно від того, чи отримано ними дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення.

 

Розрахунок екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення

Розраховується сума екоподатку платником

самостійно, кожного кварталу. На вигляд розрахунок екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення досить простий. Формулу його розрахунку наведено в п. 249.3 ПК:

Пвс =

п

Σ

і = 1

 (Мі х Нпі),

де Σ — знак суми;

Мі

— фактичний обсяг викиду і-го забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нпі

— ставки податку в поточному році за тонну і-го забруднюючої речовини у гривнях з копійками.

Як бачимо з наведеної формули,

основний показник для обчислення суми екоподатку за викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарним джерелом забруднення — фактичний обсяг викидів кожної із забруднюючої речовин (Mi). І тут виникають труднощі з тим, як його визначити. У жодному нормативному документі такі дані знайти не можна. Інформація про забруднюючі речовини та обсяги їх викидів отримується платником за результатами інвентаризації стаціонарних джерел забруднення, викидів, а також їх видів і обсягу, що є обов'язковою умовою для отримання дозволу. Тобто ці дані стають відомими конкретному платнику під час отримання дозволу на викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарним джерелом забруднення.

Наступний показник — ставки податку за кожну забруднюючу речовину

(Нпі). Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення наведено у ст. 243 ПК. При цьому слід зазначити, що згідно з п. 2 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК за викиди в атмосферне повітря ставки екологічного податку застосовуються в дещо зменшеному розмірі:

з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку застосовуються у розмірі 50 % ставок, установлених ПК;

з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно — 75 %;

з 1 січня 2014 року — 100 %.

З метою коректного визначення ставок екологічного податку необхідно дотримуватися такого алгоритму:

Дія 1.

Звіряємо знайдені під час інвентаризації забруднюючі речовини з речовинами, наведеними в таблиці п. 243.1 ПК. Якщо при експлуатації конкретного стаціонарного джерела в атмосферне повітря викидаються забруднюючі речовини, згадані в цій таблиці, ставки екоподатку для таких речовин беруться з неї.

 

Ставки екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (

п. 243.1 ПК)

Назва забруднюючої речовини

Ставка податку, грн. за 1 т

з 01.01.2011 р. — 31.12.2012 р.

з 01.01.2013 р. — 31.12.2013 р.

з 01.01.2014 р.

Азоту оксиди

610,50

915,75

1221,00

Аміак

114,50

171,75

229,00

Ангідрид сірчистий

610,50

915,75

1221,00

Ацетон

229,00

343,50

4458,00

Бенз(о)пірен

777171,50

1165757,00

1554343,00

Бутилацетат

137,50

206,25

275,00

Ванадію п'ятиокис

2290,00

3435,00

4580,00

Водень хлористий

23,00

34,50

46,00

Вуглецю окис

23,00

34,50

46,00

Вуглеводні

34,50

51,75

69,00

Газоподібні фтористі сполуки

1511,50

2267,25

3023,00

Тверді речовини

23,00

34,50

46,00

Кадмію сполуки

4832,00

7248,00

9664,00

Марганець і його сполуки

4832,00

7248,00

9664,00

Нікель і його сполуки

24619,00

36928,50

49238,00

Озон

610,50

915,75

1221,00

Ртуть та її сполуки

25878,50

38817,75

51757,00

Свинець і його сполуки

25878,50

38817,75

51757,00

Сірководень

1962,00

2943,00

3924,00

Сірковуглець

1275,00

1912,50

22550,00

Спирт н-бутиловий

610,50

915,75

1221,00

Стирол

4458,00

6687,00

8916,00

Фенол

2771,00

4156,50

5542,00

Формальдегід

1511,50

2267,25

3023,00

Хром і його сполуки

16389,50

24584,25

32779,00

 

Дія 2.

Якщо є забруднюючі речовини, що не увійшли до наведеного вище переліку. У цьому випадку ставки податку слід застосовувати залежно від установленого класу небезпеки забруднюючої речовини (п. 243.2 ПК):

 

Клас небезпеки/p>

Ставка податку, грн. за 1 т

з 01.01.2011 р. — 31.12.2012 р.

з 01.01.2013 р. — 31.12.2013 р.

з 01.01.2014 р.

I клас

4366,50

6549,75

8733,00

II клас

1000,00

1500,00

2000,00

III клас

149,00

223,50

298,00

IV клас

34,50

51,75

69,00

 

Класифікація речовин за класами небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Інформацію про те, до якого класу небезпеки віднести забруднюючу речовину, можна знайти, зокрема, у

наказі Міністерства охорони здоров'я України «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» від 09.07.97 р. № 201..

Дія 3.

Якщо забруднюючі речовини не увійшли до переліку з п. 243.1 ПК і для них не встановлено класу небезпеки (крім двоокису вуглецю*). Ставки податку в цьому випадку застосовуються залежно від прийнятих безпечних для орієнтування рівнів впливу відповідно до таблиці, наведеної в п. 243.3 ПК:

 

Орієнтовно безпечний рівень впливу
речовин (сполук)
(міліграм на куб. метр)

Ставка податку, грн. за 1 т

з 01.01.2011 р. — 31.12.2012 р.

з 01.01.2013 р. — 31.12.2013 р.

з 01.01.2014 р.

Менше 0,0001

183806,00

275709,00

367612,00

0,0001 — 0,001 (включно)

15748,50

23622,75

31497,00

0,001 — 0,01 (включно)

2175,50

3263,25

4351,00

0,01 — 0,1 (включно)

610,50

915,75

1221,00

0,1 — більше 10

23,00

34,50

46,00

 

* Ставка податку за двоокис вуглецю становить: з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. — 0,1 грн. за 1 тонну; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. — 0,15 грн. за 1 тонну; з 01.01.2014 р. — 0,20 грн. за 1 тонну.

 

Чинні на сьогодні цифрові значення орієнтовно безпечних рівнів впливу для конкретних забруднюючих речовин (сполук) представлені у

Гігієнічному нормативі 2.2.6.-166-2009 «Орієнтовно безпечні рівні впливу забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць», затвердженому постановою Головного державного санітарного лікаря України від 11.12.2009 р. № 34.

Дія 4.

Якщо наведені варіанти не працюють. У цьому випадку згідно з п. 243.5 ПК необхідно застосовувати ставку екоподатку за викиди забруднюючих речовин першого класу небезпеки згідно з п. 243.2 ПК:

 

Клас небезпеки/p>

Ставка податку, грн. за 1 т

з 01.01.2011 р. — 31.12.2012 р.

з 01.01.2013 р. — 31.12.2013 р.

з 01.01.2014 р.

I клас

4366,50

6549,75

8733,00

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі