Відповіді на запитання

* Відповіді на запитання підготовлені за матеріалами Єдиної бази податкових знань, розміщеної на офіційному сайті ДПАУ www.sta.gov.ua

Сплата екологічного податку за викиди, що здійснюються філіями

Чи є платниками екологічного податку філії, відділення та інші відокремлені підрозділи у разі здійснення ними викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів, розміщення відходів?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), із змінами та доповненнями, платниками є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV (далі — Кодекс)

Вищевказані суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 64 Кодексу).

Таким чином,

При використанні автономних систем опалення сплачується екологічний податок

Чи є платниками екологічного податку суб’єкти господарювання, які використовують автономні системи опалення (котли) адміністративних, торговельних, складських та інших будівель та споруд, та чи потрібно мати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-ХІІ, із змінами і доповненнями, передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (абзац перший п. 250.12 ст. 250 ПКУ).

Таким чином,

Платник екологічного податку у разі здавання в оренду стаціонарного джерела забруднення

Хто є платником екологічного податку за здійснення викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (в тому числі у разі здавання в оренду стаціонарного джерела забруднення)?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися (п. 250.3 ст. 250 ПКУ).

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-ХІІ, із змінами і доповненнями, передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаціонарне джерело забруднення

Таким чином,

Сплата податку за наявності договору на видалення та утилізацію відходів

Суб’єкт господарювання має договір на видалення та утилізацію відходів з переробним підприємством (спеціалізованим підприємством), у такому разі йому потрібно нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) відходів протягом звітного кварталу (у тому числі акумулятори, шини, люмінесцентні лампи)?

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розд. VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ

Таким чином,

Переведення реалізованого палива з об’ємних одиниць у вагові

Як податковим агентам визначити в тоннах кількість фактично реалізованого палива (газу скрапленого (зрідженого нафтового газу) та стисненого газу) у разі його реалізації не за масою, а за об'ємом (в тому числі за наявності або відсутності сертифіката палива)? Які перевідні коефіцієнти при цьому необхідно використати для переведення реалізованого палива і-го виду із об'ємних одиниць (л, м³) у вагові одиниці (т) для обчислення екологічного податку?

Відповідно до п. 241.1 ст. 241 розд. VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. Згідно з п. 241.2 ст. 241 ПКУ до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

здійснюють оптову торгівлю паливом (п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 ПКУ);

здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у п.п. 241.2.1 п. 241.2 цієї статті) (п.п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п.п. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 ПКУ). Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюються податковими агентами самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку в поточному році (п. 249.4 ст. 249 ПКУ). Податковим агентам потрібно самостійно визначати в тоннах кількість фактично реалізованого палива і-го виду (в тому числі за відсутності сертифіката палива).

Таким чином, розрахунок кількості фактично реалізованого палива податковим агентам за видами палива (М) (зріджений нафтовий газ, стиснений природний газ) у вагових одиницях здійснюється шляхом переведення реалізованого палива і-го виду із об'ємних одиниць (л, м³) у вагові одиниці (тонни), зокрема, необхідно

* Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затверджена наказом Держкомстату від 13.11.2008 р. № 452. —

Значення коефіцієнта Кі:

Порядок округлення значень у податковій декларації екологічного податку

Скільки знаків після коми зазначається у відповідних колонках податкової декларації екологічного податку та додатках до неї щодо викидів стаціонарними джерелами забруднення, розміщення відходів, скидів у водні об’єкти?

Форма податкової декларації екологічного

Зокрема, фактичні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у додатку 1 до Декларації; кількість фактично реалізованого палива у додатку 2 до Декларації; фактичні обсяги скидів у додатку 3 до Декларації; фактичні обсяги розміщення відходів у додатку 4 до Декларації зазначаються в тоннах. Оскільки тонна має тисячну частину — кілограм, зазначені показники повинні містити цифрове значення, що має

Показники рядків Декларації та додатків до неї, що зазначаються в гривнях з копійками, повинні містити не більше двох знаків після коми.

використані нормативні Документи та скорочення

ПК

ЦК —

ГК

Водний кодекс

Закон про відходи —

Закон № 2707

Закон № 481 —

Закон № 3609 —

Порядок № 302

Порядок № 1218

Правила № 1070

Порядок № 979

Інструкція № 7

Інструкція № 108

Перелік № 317 —

Перелік № 165

Інструкція № 177 —

ЄБПЗ