Теми статей
Обрати теми

Відповіді на запитання

Редакція ПК
Відповідь на запитання

Відповіді на запитання*

 

* Відповіді на запитання підготовлені за матеріалами Єдиної бази податкових знань, розміщеної на офіційному сайті ДПАУ www.sta.gov.ua

 

Сплата екологічного податку за викиди, що здійснюються філіями

 

Чи є платниками екологічного податку філії, відділення та інші відокремлені підрозділи у разі здійснення ними викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів, розміщення відходів?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), із змінами та доповненнями, платниками є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV (далі — Кодекс)

суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Зокрема, суб'єктами господарювання є господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Вищевказані суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 64 Кодексу).

Таким чином,

до платників екологічного податку не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи у зв’язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи. Тобто платниками екологічного податку у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами є підприємства (установи, організації), до складу яких входять такі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.

 

При використанні автономних систем опалення сплачується екологічний податок

 

Чи є платниками екологічного податку суб’єкти господарювання, які використовують автономні системи опалення (котли) адміністративних, торговельних, складських та інших будівель та споруд, та чи потрібно мати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-ХІІ, із змінами і доповненнями, передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (абзац перший п. 250.12 ст. 250 ПКУ).

Таким чином,

суб’єкти господарювання у випадку використання автономних систем опалення власниками адміністративних, торговельних, складських та інших будівель та споруд мають об’єкт оподаткування екологічним податком — обсяг забруднюючих речовин, що утворюються й викидається в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, мазуту тощо) та є платниками екологічного податку (незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення). Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення видаються територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і питання щодо їх видання, не належать до компетенції органів ДПС.

 

Платник екологічного податку у разі здавання в оренду стаціонарного джерела забруднення

 

Хто є платником екологічного податку за здійснення викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (в тому числі у разі здавання в оренду стаціонарного джерела забруднення)?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися (п. 250.3 ст. 250 ПКУ).

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-ХІІ, із змінами і доповненнями, передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаціонарне джерело забруднення

— підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Згідно з п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (абзац перший п. 250.12 ст. 250 ПКУ).

Таким чином,

платниками екологічного податку до бюджету є суб’єкти господарювання, якими безпосередньо здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення). Умови видання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення не впливають на визначення платників податку. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення видаються територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і питання щодо їх видання, а також питання в частині цивільно-правових відносин (договірних відносин) між суб’єктами господарювання не належать до компетенції органів ДПС.

 

Сплата податку за наявності договору на видалення та утилізацію відходів

 

Суб’єкт господарювання має договір на видалення та утилізацію відходів з переробним підприємством (спеціалізованим підприємством), у такому разі йому потрібно нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) відходів протягом звітного кварталу (у тому числі акумулятори, шини, люмінесцентні лампи)?

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розд. VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ

розміщення відходів — зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Підпунктом 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПКУ визначено об'єкт та базу оподаткування щодо екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Таким чином,

суб'єкт господарювання (незалежно від отримання дозволу на утворення та розміщення відходів та наявності договору на видалення та утилізацію відходів з переробним підприємством (спеціалізованим підприємством)) повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) відходів протягом звітного кварталу (у тому числі акумулятори, шини, люмінесцентні лампи) на загальних підставах, крім тих, суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері. Питання видання дозволів на утворення та розміщення відходів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та інших дозвільних документів, а також щодо цивільно-правових відносин (договірних відносин) між суб’єктами господарювання не належить до компетенції органів ДПС.

 

Переведення реалізованого палива з об’ємних одиниць у вагові

 

Як податковим агентам визначити в тоннах кількість фактично реалізованого палива (газу скрапленого (зрідженого нафтового газу) та стисненого газу) у разі його реалізації не за масою, а за об'ємом (в тому числі за наявності або відсутності сертифіката палива)? Які перевідні коефіцієнти при цьому необхідно використати для переведення реалізованого палива і-го виду із об'ємних одиниць (л, м3) у вагові одиниці (т) для обчислення екологічного податку?

Відповідно до п. 241.1 ст. 241 розд. VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. Згідно з п. 241.2 ст. 241 ПКУ до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

здійснюють оптову торгівлю паливом (п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 ПКУ);

здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у п.п. 241.2.1 п. 241.2 цієї статті) (п.п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п.п. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 ПКУ). Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюються податковими агентами самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку в поточному році (п. 249.4 ст. 249 ПКУ). Податковим агентам потрібно самостійно визначати в тоннах кількість фактично реалізованого палива і-го виду (в тому числі за відсутності сертифіката палива).

Таким чином, розрахунок кількості фактично реалізованого палива податковим агентам за видами палива (М) (зріджений нафтовий газ, стиснений природний газ) у вагових одиницях здійснюється шляхом переведення реалізованого палива і-го виду із об'ємних одиниць (л, м3) у вагові одиниці (тонни), зокрема, необхідно

об'єм (кількість) реалізованого палива і-го виду (Qі) в одиницях об'єму (л, м3) помножити на коефіцієнти (Кі) переведення у вагові одиниці і-го виду палива (кг/л, кг/м3) (з урахуванням перевідних коефіцієнтів згідно з Методикою*) та поділити на 1000.

* Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затверджена наказом Держкомстату від 13.11.2008 р. № 452. —

Прим. ред.

Значення коефіцієнта Кі:

для газу скрапленого (зрідженого нафтового газу) — 0,55 кг/л; для газу стисненого — 0,59 кг/м3. Заокруглення значення показника (М) здійснюється до трьох десяткових знаків за загальновстановленими правилами.

 

Порядок округлення значень у податковій декларації екологічного податку

 

Скільки знаків після коми зазначається у відповідних колонках податкової декларації екологічного податку та додатках до неї щодо викидів стаціонарними джерелами забруднення, розміщення відходів, скидів у водні об’єкти?

Форма податкової декларації екологічного

податку затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1010, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 26/18764 (далі — Декларація).

Зокрема, фактичні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у додатку 1 до Декларації; кількість фактично реалізованого палива у додатку 2 до Декларації; фактичні обсяги скидів у додатку 3 до Декларації; фактичні обсяги розміщення відходів у додатку 4 до Декларації зазначаються в тоннах. Оскільки тонна має тисячну частину — кілограм, зазначені показники повинні містити цифрове значення, що має

не більше трьох знаків після коми.

Показники рядків Декларації та додатків до неї, що зазначаються в гривнях з копійками, повинні містити не більше двох знаків після коми.

 

 

використані нормативні Документи та скорочення

ПК

— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦК —

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГК

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Водний кодекс

— Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.

Закон про відходи —

Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

Закон № 2707

— Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.

Закон № 481 —

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон № 3609 —

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI.

Порядок № 302

— Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 302.

Порядок № 1218

— Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою КМУ від 03.08.98 р. № 1218.

Правила № 1070

— Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені постановою КМУ від 10.12.2008 р. № 1070.

Порядок № 979

— Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 979.

Інструкція № 7

— Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінекобезпеки від 10.02.95 р. № 7.

Інструкція № 108

— Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами
для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена наказом Мінприроди від 09.03.2006 р. № 108.

Перелік № 317 —

Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений наказом Мінприроди від 16.08.2004 р. № 317.

Перелік № 165

— Перелік небезпечних властивостей, затверджений наказом Мінприроди від 16.10.2000 р. № 165.

Інструкція № 177 —

Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології від 10.05.2002 р. № 177.

ЄБПЗ

— єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПАУ: www.sta.gov.ua
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі