НАКАЗИ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ДПС ОСКАРЖЕННЮ ПЛАТНИКАМИ
НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ
Лист Державної податкової служби України від 26.09.2011 р. № 2096/6/22-2314/155
«Про розгляд листа»
Державна податкова служба України на лист про адміністративне оскарження наказу керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки повідомляє таке.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу I Податкового кодексу України (далі — Кодекс) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та за наявності обставин, визначених статтями 77 та 78 розділу II Кодексу.
Обов'язковою умовою для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки є надсилання або вручення платнику податків копії наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2 статті 79 розділу II Кодексу).
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 розділу II Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених Кодексом випадках або отриманих в інший, передбачений законом спосіб.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки оформлюється акт та приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення у порядку та терміни, визначені статтями 86 та 58 Кодексу.
Пунктом 55.1 статті 55 Кодексу визначено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Зокрема, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою на перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Кодексу).
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 № 1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 за № 10/18748 (далі — наказ № 1001), органи державної податкової служби розглядають скарги платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових обов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби стосовно податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони чи вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території спеціальної митної зони.
Наказ — це правовий акт, що видається на підставі і на виконання чинних законів, указів, урядових постанов і розпоряджень, наказів, положень та інструкцій органів вищого рівня. Наказ є актом внутрішнього управління, чинність якого не виходить за межі певної галузі конкретного підприємства, об'єднання, установи.
Отже, наказ керівника органу ДПС — це управлінське рішення, яке не підпадає під визначення «будь-яке інше рішення» у розумінні статей 55 та 56 Кодексу та не підлягає адміністративному оскарженню у встановленому статтею 56 Кодексу та наказом № 1001 порядку.
Голова В. Захарченко
коментар редакції
Не вперше в сьогоднішньому номері звернемо вашу увагу на минулорічний тематичний випуск, присвячений адмініструванню податків («Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2011, № 22 (22)). У ньому йшлося як про оскарження рішень контролюючих органів (с. 13 — 17), так і про перевірки та порядок їх проведення та документального оформлення (с. 19 — 38).
Якщо почувши слово «перевірки», вас не почало кидати в піт чи лихоманити, виходить, справи у вас на підприємстві йдуть дуже добре. Лист, що коментується, — це відповідь тим, хто для уникнення перевірки ладен оскаржити навіть наказ керівника органу ДПС про її проведення. Проте нічого в таких платників не вийде. Принаймні, якщо йдеться про адміністративне оскарження. Можна скільки завгодно сперечатись стосовно правомірності цього листа та наведених в ньому доказів ДПСУ, проте сенсу від цього небагато.
Найбільш «тонким» моментом в аргументах ДПСУ нам здалось те, що наказ визначено як акт внутрішнього управління, чинність якого не виходить за межі певної галузі конкретного підприємства, об'єднання, установи. Можливо, стосовно загального поняття наказу так воно і є, проте чи можна це ж сказати і про наказ керівника органу ДПС про проведення перевірки? Навряд чи. Річ у тім, що перевірка передбачає участь у ній не лише органу ДПС, але й підприємства, установи чи організації, що перевіряється. Отож, чинність такого наказу, безсумнівно, виходить за межі певної галузі конкретного підприємства, об'єднання, установи (у цьому випадку органу ДПС), а тому не може вважатись актом внутрішнього управління.
У листі, що коментується, наведено низку вимог, при дотриманні яких керівник органу ДПС має право видати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. У той же час адміністративному оскарженню такий наказ не підлягає. Проте від помилок не застрахований ніхто, в тому числі й керівник органу ДПС. Закономірно виникає запитання: як бути тому суб’єкту, стосовно якого наказ видано не правомірно? Просто змиритись? Тоді, відчувши слабинку, контролюючий орган може раз у раз, коли йому заманеться, назначати подібні перевірки. Відтак, просто повинен існувати механізм, який би запобігав неправомірним діям з боку органів ДПС.
На наш погляд, справедливості в такому випадку потрібно шукати в судових інстанціях. Хоч у ПК оскарження рішень податкових органів передбачає адміністративне і судове оскарження за одних і тих же обставин і в подібному порядку, все ж спробувати можна (звісно ж, якщо на це є час та нагальна потреба).
Юрій Товстоп'ят
