ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ: РОЗПОДІЛ
Чи потрібно здійснювати розподіл загальновиробничих витрат для цілей податкового обліку?
У п. 138.8 ПК зазначено, що до собівартості вироблених і реалізованих товарів відносяться серед іншого і «загальновиробничі витрати, які входять до собівартісті виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку».
Пряме посилання на П(С)БО, наведене у ПК, змушує платників податків суворо дотримуватися тієї методології обліку загальновиробничих витрат (ЗВВ), яка передбачена бухгалтерським регламентом.
Таким чином, якщо йдеться про виробниче підприємство, потрібно використовувати алгоритм розподілу ЗВВ за нормальною потужністю, описаний у П(С)БО 16.
Це означає, що на собівартість продукції (тобто у Дт рахунка 23) можуть бути віднесені змінні ЗВВ і постійні ЗВВ у розподіленій частині. Нерозподілені постійні ЗВВ не можуть бути віднесені на собівартість. У бухобліку вони підлягають списанню із кредиту рахунка 91 на дебет рахунка 90 негайно у періоді понесення таких витрат.
Виникає запитання: куди саме слід віднести у податковому обліку нерозподілену суму постійних ЗВВ?
Методом виключення можна дійти висновку, що їх слід включити до складу податкової статті «Інші витрати операційної діяльності».
Дійсно: до собівартості вони не належать, до адміністративних і збутових витрат також. До фінансових витрат зарахувати нерозподілену частину ЗВВ не можна. Включити їх до «Інших витрат звичайної діяльності» теж було б неправильно. Адже такі витрати згідно з визначенням п.п. 138.10.6 ПК «не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг». Про ЗВВ такого не скажеш.
Тому стаття «Інші витрати операційної діяльності» видається найбільш доречною.
Однак у п.п. 138.10.4 ПК, наводячи перелік інших витрат операційної діяльності, про нерозподілену частину ЗВВ не зазначається нічого. (Залишається сподіватися, що в новій формі декларації з податку на прибуток буде передбачена стаття для нерозподіленого «шматочка» ЗВВ).
У ситуації, що склалася, головбухам слід враховувати і деякі нюанси, обумовлені галузевою специфікою.
Наприклад, підрядні підприємства, керуючись своїм спеціальним стандартом П(С)БО 18, не розподіляють ЗВВ між рахунками 23 і 90. Вони здійснюють розподіл таких витрат лише всередині рахунка 23 між собівартістю окремих контрактів.
Таким чином, підрядники позбавлені проблеми відображення нерозподіленої частини ЗВВ у податковій декларації: загальна сума ЗВВ звітного періоду буде включена до собівартості будівельно-монтажних робіт.
Іван Чалий
