Визначення основних засобів

Визначення основних засобів

Бухгалтерський облік

Що вважати основними засобами в бухгалтерському обліку, визначає п. 4 П(С)БО 7. Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

Як бачимо, у бухгалтерському обліку об'єкт визнається основним засобом, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:

— має матеріальну форму;

— відповідає визначенню актива (існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання і його вартість може бути достовірно визначена);

— призначення об'єкта — утримується в цілях використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

— очікуваний строк корисного використання об'єкта — більше року або більше одного операційного циклу*, якщо він більше року. Це визначальний критерій віднесення об'єкта до основних засобів. Якщо матеріальний актив передбачається використовувати протягом періоду менше одного року (або операційного циклу, якщо він менше року), то він не може вважатися об'єктом ОЗ для цілей бухгалтерського обліку.

* Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням грошових коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виготовленої з них продукції, товарів і послуг.

! Для бухгалтерського обліку головним критерієм при віднесенні об'єкта до основних засобів є строк його служби — більше 1 року (одного операційного циклу, якщо він більше року)

Слід зазначити, що П(С)БО 7 не встановлює вартісного критерію для розмежування основних засобів від малоцінних необоротних матеріальних активів (по суті недорогих об'єктів основних засобів). Тому підприємства, керуючись п. 5 П(С)БО 7, мають право самостійно встановити такий критерій, закріпивши його в обліковій політиці. З метою зближення з податковим обліком його доцільно встановити на рівні 2500 грн.

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться пооб’єктно.

Згідно з п. 4 П(С)БО 7 об'єкт основних засобів — це:

— закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

— конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

— відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно;

— інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Наприклад, у разі придбання комп'ютера підприємство може обліковувати окремі його складові (монітор, системний блок, клавіатуру, мишу, зовнішній модем) як самостійні об'єкти основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за двома групами:

— основні засоби;

— інші необоротні матеріальні активи.

Класифікацію груп основних засобів у бухгалтерському обліку, а також перелік рахунків (субрахунків)*, на яких такі об'єкти обліковуються, покажемо в таблиці.

* Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України
з бухгалтерського обліку» від 09.12.2011 р. № 1591 План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, викладено в новій редакції. Зокрема, з нього зникли офіційні субрахунки до синтетичних рахунків.

Проте продовжує діяти Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, зі змінами від 09.12.2011
(далі — Інструкція про застосування Плану рахунків).

Інструкція застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків, бюджетних організацій і підприємств, що відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності.

Підприємства, що використовують Інструкцію про застосування Плану рахунків, використовують субрахунки, визначені цією Інструкцією.

Тобто фактично нещодавні зміни, унесені до Плану рахунків, стосуються тільки підприємств, що складають звітність за міжнародними стандартами. Такі підприємства мають право самостійно вводити субрахунки до встановлених синтетичних рахунків.

Групи основних засобів у бухгалтерському обліку

Згідно з п. 7 Методрекомендацій № 561 підприємство може розширювати зазначену класифікацію, підрозділяючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані й такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, частковій ліквідації тощо.

Податковий облік

Для цілей податкового обліку під «основними засобами» розуміють матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних та архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податків для використання в господарській діяльності платника податків, вартість яких перевищує 2500 грн . і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом і очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить більше одного року (або операційний цикл, якщо він довше року) (п.п. 14.1.138 ПК).

Виходячи з цього визначення, для віднесення в податковому обліку матеріальних цінностей до складу основних засобів мають одночасно дотримуватися три умови:

1. Об'єкт повинен призначатися для використання в господарській діяльності платника податків. Під господарською діяльністю п.п. 14.1.36 ПК розуміє діяльність особи, пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що спрямована на отримання доходу. Якщо об'єкт використовуватиметься в інших цілях, зокрема в діяльності, не пов'язаній з отриманням доходу, йому присвоюється статус невиробничих основних засобів. При цьому важливо мати на увазі, що в разі придбання/самостійного виготовлення об'єкта невиробничих основних засобів платник податку не має права в податковому обліку ні відобразити його вартість у складі своїх витрат, ні амортизувати її (п. 144.3 ПК), а також претендувати на податковий кредит щодо сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з таким придбанням або виготовленням (п. 198.3 ПК). Для бухгалтерського обліку подібне розмежування не має значення: і виробничі, і невиробничі об'єкти в бухгалтерському обліку обліковуються у складі основних засобів і на них нараховується амортизація.

2. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта має бути більше одного року. У податковому обліку, так само як і в бухгалтерському, для класифікації матеріального активу як об'єкта основних засобів принципове значення має строк використання такого об'єкта в діяльності підприємства — більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року). Причому і в тому, і в іншому випадку значення має саме очікуваний (передбачуваний) строк використання об'єкта основних засобів, а не фактичний період його експлуатації.

3. Вартість об'єкта повинна перевищувати 2500 грн. Для того, щоб об'єкт міг бути зарахований до складу основних засобів у податковому обліку, його вартість з 01.01.2012 р. повинна перевищувати 2500 грн. При цьому нагадаємо, що у 2011 році згідно з нормами п. 14 підрозд. 4 розд. ХХ ПК вартісний норматив було встановлено в розмірі 1000 грн.

Щодо встановленого вартісного критерію зазначимо, що його слід застосовувати до вартості матеріального активу, за якою він зараховується на баланс платником податку на прибуток (тобто до первісної вартості). При цьому залежно від статусу підприємства як платника ПДВ і здійснення ним одночасно оподатковуваних та не оподатковуваних ПДВ операцій з постачання товарів (послуг) з величиною у 2500 грн. порівнюється:

— вартість придбаного активу без ПДВ (якщо підприємство є платником ПДВ);

— вартість придбаного активу з ПДВ (якщо підприємство не є ПДВ-платником);

— вартість об'єкта з урахуванням частини суми ПДВ, що розраховується пропорційно питомій вазі неоподатковуваних операцій звітного періоду в загальному обсязі операцій (якщо підприємство, зареєстроване як платник ПДВ, придбаває ОЗ, що братимуть участь у здійсненні операцій як оподатковуваних, так і неоподатковуваних (звільнених від оподаткування)).

Матеріальні активи, вартість яких не перевищує встановлений вартісний критерій (2500 грн.), а строк служби становить більше 1 року (або операційний цикл, якщо він більше року), у податковому обліку розцінюються як малоцінні необоротні матеріальні активи.

! Об'єкт зараховується в податковому обліку до складу основних засобів за дотримання таких умов:

1) призначається для використання в госпдіяльності;

2) вартість об'єкта перевищує 2500 грн.;

3) передбачуваний строк використання — більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довше року)

Важливо зазначити, що для податкових цілей до складу основних засобів за нормами п.п. 14.1.138 ПК не включаються:

— вартість землі. Водночас за приписами ст. 145 ПК земельні ділянки належать до складу групи 1 основних засобів та інших необоротних активів без нарахування на них амортизації. Земельні ділянки, що у зв'язку з цим не включаються до складу основних засобів, слід розглядати як інші необоротні матеріальні активи;

— незавершені капітальні інвестиції;

— автомобільні дороги загального користування;

— бібліотечні та архівні фонди;

— матеріальні активи, вартість яких не перевищує 2500 гривень (у 2011 році — 1000 грн.);

— невиробничі основні засоби;

— нематеріальні активи.

У податковому обліку, так само як і в бухгалтерському, облік основних засобів ведеться пооб’єктно. Значення поняття «об'єкт основних засобів» у податковому обліку не розшифровується, але користуючись правилом застосування бухгалтерської термінології за відсутності спеціального визначення в ПК (п.п. 14.1.84 ПК), можемо керуватися «бухгалтерським» терміном. Таким чином, при придбанні об'єкта, що складається з частин із різним строком корисного використання (експлуатації), кожну таку частину в податковому обліку також можна враховувати як окремий об'єкт основних засобів.

Згідно зі ст. 145 ПК у податковому обліку основні засоби та інші необоротні активи підрозділяються на 16 груп (див. таблицю). Ця класифікація максимально наближена до бухгалтерського обліку основних засобів.

Податкова класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів

Розподіл «вхідного» ПДВ за основними засобами

Необхідність розподілу податкового кредиту виникає в тому випадку, коли придбані основні засоби передбачається використовувати одночасно в операціях, що обкладаються та не обкладаються ПДВ. Наприклад, придбано верстат, на якому одночасно випускатиметься і пільгована, і продукція, що обкладається ПДВ. Як зазначено в п. 199.1 ПК, якщо придбані та виготовлені товари*/послуги частково використовуються в операціях, що обкладаються ПДВ, а частково — ні, то до складу податкового кредиту включається «та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/услуг в оподатковуваних операціях».

* Основні засоби підпадають під визначення «товари», наведене в п.п. 14.1.244 ПК.

Порядок визначення частки вхідного ПДВ, яка може бути включена до складу податкового кредиту, прописано у ст. 199 ПК.

У періоді придбання об'єкта основних засобів здійснюється первісний розподіл «вхідного» ПДВ виходячи з частки використання придбаних основних засобів в оподатковуваних ПДВ-операціях. Така частка використання (ЧВ) згідно з п. 199.2 ПК визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум ПДВ) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних і неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей самий попередній календарний рік. Визначена у відсотках величина застосовується протягом усього поточного календарного року.

У вигляді формули розрахунок частки можна подати таким чином:

ЧВ (%) = Оп : Оз х 100 %,

де Оп — обсяг постачань оподатковуваних операцій (без урахування ПДВ). Визначається як сума показників ряд. 1, 2.1, 2.2, 8.1, 8.2 кол. А декларації з ПДВ та уточнюючих розрахунків;

Оз — загальний обсяг постачань (без урахування ПДВ). Визначається як сума значень ряд. 6 і 8 кол. А декларації з ПДВ та уточнюючих розрахунків.

Зверніть увагу! Обсяги операцій з постачання беруться за попередній календарний рік (за даними торішньої декларації).

Новостворені платники, а також платники в яких у попередньому календарному році неоподатковувані ПДВ операції були відсутні, але з'явилися в поточному звітному періоді, обсяги оподатковуваних та неоподатковуваних операцій беруть за відповідний місяць поточного календарного року, в якому з'явилися такі неоподатковувані операції. Тобто відсоток розподілу розраховується за підсумками першого звітного податкового періоду, в якому виникли (задекларовані) такі неоподатковувані операції.

Розрахунок ЧВ проводиться в таблиці 1 додатка Д7 до декларації з ПДВ. Цей додаток — Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними і неоподатковуваними операціями, подається один раз на рік разом із декларацією за останній звітний (податковий) період року — грудень/IV квартал. Платники, в яких у попередньому році неоподатковуваних операцій не було, подають Розрахунок одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому вперше задекларовано такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Округлення розрахованого значення ЧВ повинне здійснюватися до двох знаків після коми за загальновстановленими правилами (лист ДПАУ від 06.04.2011 р. № 9496/7/16-1517-05).

Сума ПДВ, уключена до податкового кредиту звітного періоду, відображається в рядку 15.1 колонки Б декларації з ПДВ.

Перерахунок податкового кредиту

За результатами 12, 24 і 36 місяців використання основних засобів частково в оподатковуваних, а частково в неоподатковуваних ПДВ-операціях, здійснюється перерахунок частки їх використання в оподатковуваних операціях (п. 199.4 ПК). Тут важливо звернути увагу, що відлік 12, 24 і 36 місяців ведеться не від періоду придбання, а від періоду початку використання (уведення в експлуатацію) таких об'єктів одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних ПДВ-операціях. А от перерахунок наприкінці календарного року, як це передбачено для товарів/послуг, здійснювати не потрібно.

Перерахунок податкового кредиту за основними засобами здійснюється за формою, наведеною в таблиці 3 додатку Д7 до декларації з ПДВ. Для перерахунку потрібно заново розрахувати коефіцієнт ЧВ. Для розрахунку ЧВ обсяги постачань слід брати наростаючим підсумком, тобто за 12, 24 і 36 місяців з початку використання конкретного об'єкта основних засобів одночасно в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Результати такого перерахунку сум податкового кредиту відображаються в декларації з ПДВ за звітний період, на який припадає 12-й, 24-й і 36-й місяць використання необоротних активів.

Бухгалтерський облік розподілу «вхідного» ПДВ

Суми непрямих податків (у тому числі ПДВ) у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, якщо вони не відшкодовуються підприємству, включаються до складу первісної вартості об'єкта (п. 8 П(С)БО 7). Таким чином, «вхідний» ПДВ, сплачений (нарахований) при придбанні основних засобів і не включений до податкового кредиту, збільшує первісну вартість таких активів у момент їх первісного визнання (зарахування на баланс).

За правилами податкового обліку за результатами 12, 24, 36 місяців з початку використання основних засобів здійснюється перерахунок частки їх використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях.

У результаті проведення такого перерахунку можливі дві ситуації: коли податковий кредит підлягає:

1) збільшенню;

2) зменшенню.

Якщо за результатами перерахунку необхідно збільшити податковий кредит на частину суми, раніше включеної до вартості основних засобів, Мінфін у листі від 19.05.2011 р. № 31-08410-07-25/12852 рекомендує відобразити такими проводками:

Дт 641 — Кт 63 — відображено суму ПДВ, що належить до податкового кредиту за результатами перерахунку;

Дт 10 — Кт 15 (сторно) — відкориговано первісну вартість основних засобів на частину суми ПДВ, яку необхідно віднести до податкового кредиту за результатами перерахунку;

Дт 15 — Кт 63 (сторно) — відкориговано розрахунки, пов'язані з придбанням основних засобів, на частину суми ПДВ, віднесеної до податкового кредиту.

Водночас, виходячи з методології, закладеної в П(С)БО 7: коригування суми ПДВ, здійснювані згідно з п. 199.4 ПК, не повинні торкатися первісної вартості основних засобів у бухобліку. Тому логічніше результати перерахунку податкового кредиту відобразити таким чином:

Якщо за результатами перерахунку необхідно збільшити податковий кредит: Дт 641 — Кт 746.

Якщо за результатами перерахунку необхідно зменшити податковий кредит:

Дт 641 — Кт 644 (сторно);

Дт 977 — Кт 644.

У лютому 2012 року підприємство придбало верстат вартістю 120 000 грн. (у тому числі ПДВ — 20000 грн.). Верстат почав використовуватися для виробництва як пільгованої, так і оподатковуваної ПДВ продукції з березня 2012 року.

Обсяги оподатковуваних і пільгових постачань склали:

До податкового кредиту в лютому 2012 року підприємство може віднести «вхідний» ПДВ у сумі 12000 грн. (20000 грн. х 60,00 : 100). Суму ПДВ (8000 грн.), що залишилася, підприємство віднесе на збільшення первісної вартості об'єкта (п. 8 П(С)БО 7, п. 146.5 ПК).

У декларації з ПДВ за лютий 2012 року це відобразиться таким чином.

Фрагмент декларації з ПДВ

<…>

За результатами 12, 24, 36 місяців використання основних засобів частково в оподатковуваних, а частково в неоподатковуваних ПДВ операціях, здійснюється перерахунок частки їх використання в оподатковуваних операціях.