Загальні положення
Правові основи орендних відносин установлено розділом 58 ЦК, Законом про фінансовий лізинг, Законом про оренду держмайна.
Порядок оцінки орендованого майна, визначення суми орендної плати, нарахування амортизації на об'єкти оренди, правила їх бухгалтерського обліку в орендаря та орендодавця встановлено П(С)БО 14.
Податковий облік оперативної та фінансової оренди регулюється пп. 153.7, 187.6 і п.п. 196.1.2 ПК.
Згідно зі ст. 759 і 760 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками та зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Аналогічне визначення терміна «оренда» міститься і в П(С)БО 14, а саме: під орендою розуміється договір, за яким орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом узгодженого з орендодавцем строку.
Договір оренди укладається на визначений строк. Якщо строк оренди не встановлено, договір оренди вважається укладеним на невизначений строк. Будь-яка із сторін договору оренди, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це іншу сторону за один місяць, а в разі оренди нерухомого майна — за три місяці, якщо інше не встановлено договором або законом.
До договорів оренди в деяких випадках висувається вимога про обов'язкове їх нотаріальне посвідчення. Так, така вимога висувається до договорів оренди:
1) будівлі чи іншої капітальної споруди (їх окремої частині) строком на три роки і більше (ч. 2 ст. 793 ЦК);
2) транспортного засобу, якщо однією зі сторін операції (або орендарем, або орендодавцем) є фізична особа (ч. 2 ст. 799 ЦК). Ураховуючи, що ЦК розділяє фізичних осіб на суб'єктів підприємницької діяльності (гл. 5 розд. II ЦК) і на тих, які не є такими (гл. 4 розд. II ЦК), робимо висновок, що вимога про нотаріальне посвідчення розповсюджується на договори оренди транспортних засобів, якщо однією зі сторін є фізична особа — непідприємець.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК ці ж вимоги розповсюджуються і на договори суборенди майна. Одразу зазначимо, що договір оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню за згодою сторін (незалежно від статусу сторін договору оренди і строку його дії), що передбачено ст. 8 і ст. 14 Закону про оренду землі.
Ще одним важливим моментом є обов'язкова державна реєстрація договору оренди будівлі чи іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше трьох років (ст. 794 ЦК). Така реєстрація здійснюється відповідно до Закону № 1952. Згідно п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878 до 1 січня 2013 року державна реєстрація права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Оренда буває операційною (оперативною) та фінансовою.
