Платіжні термінали та РРО у фізосіб-єдиноподатників
Чи зобов’язаний підприємець на єдиному податку застосовувати РРО, якщо він здійснює розрахунки з покупцями за допомогою платіжного терміналу?
Імовірно, Ваше запитання викликане тим, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО) усі суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та безготівковій (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) формі, зобов’язані застосовувати РРО. Та й у постанові КМУ «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001 р. № 121 прямо зазначено, що суб’єкти, які продають товари (надають послуги), що оплачуються в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток і розрахункових чеків, зобов’язані були перейти на використання РРО з 1 січня 2002 року.
Хочемо Вас заспокоїти: підприємців -єдиноподатників ці норми ні до чого не зобов’язали. Адже спеціальна норма п. 6 ст.9 Закону про РРО звільняє їх від обов’язку застосовувати РРО, а строки переходу на РРО встановлено, зрозуміло, тільки для тих, хто застосовувати РРО зобов’язані.
Отже, підприємці на єдиному податку мають право обходитися без РРО і при розрахунках за допомогою платіжних терміналів.
Які документи повинен видати покупцю підприємець-єдиноподатник, який працює без РРО (у тому числі з використанням платіжного терміналу)?
Пункт 2 ст. 3 Закону про РРО, зокрема, зобов’язує суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції (у тому числі із застосуванням платіжних карток) при продажу товарів (наданні послуг), видавати особі, яка отримує або повертає товар (отримує послугу чи відмовляється від неї), розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції. При цьому розрахунковий документ визначено у ст. 2 Закону про РРО як
«документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну».
Оскільки єдиноподатники звільнені від застосування РРО та розрахункових книжок, на них ця вимога не поширюється. Проте пунктом 15 ст. 3 Закону про РРО встановлено обов’язок продавця надавати покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну чи інший письмовий документ, що засвідчує передачу права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Чи є таким документом квитанція платіжного термінала? Звернемося до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» від 05.04.2001 р. N 2346 (далі — Закон про платіжні системи). Пунктом 1.321 ст. 1 цього Закону встановлено, що платіжний термінал — електронний пристрій, призначений для ініціації переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування «документа за операцією з використанням спеціального платіжного засобу». У свою чергу, п. 1.5 ст. 1 Закону про платіжні системи визначає такий документ як
«документ, що підтверджує виконання операції з використанням спеціального платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ або зараховуються кошти на рахунки».
Таким чином, квитанція термінала тільки підтверджує виконання розрахункової операції, але не засвідчує передачу права власності на товар. Тому податківці неодноразово зазначали, що при здійсненні розрахункових операцій з використанням платіжних карток повинні видаватися як документ, що підтверджує переказ коштів з рахунка, тобто квитанція термінала, так і документ, що підтверджує факт продажу товару (див., наприклад, лист ДПАУ від 05.12.2005 р. № 11873/6/23-8019 і п. 2.2.143 оглядового листа ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572).
Зазвичай як такий документ використовується товарний чек. Зауважимо, що форму товарного чека, на відміну від інших подібних документів (фіскального чека, розрахункової квитанції тощо), офіційно не встановлено. Водночас податкова служба неодноразово заявляла, що перелік реквізитів товарного чека повинен у цілому відповідати аналогічному переліку, установленому для фіскального касового чека пунктом 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614 (про це — див., наприклад, лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 7966/6/23-7015/515 і п. 2.2.142 оглядового листа ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572). Підсумовуючи вислови податківців з цього питання, можна зробити висновок, що вони вважають документ повноцінним товарним чеком, якщо в ньому зазначаються:
— найменування господарської одиниці (у випадку підприємця це, напевно, його П.І.Б.);
— адреса господарської одиниці;
— загальна сума ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (для суб’єктів господарювання, зареєстрованих як платники цього податку);
— кількість і вартість придбаних товарів;
— вартість одиниці виміру товарів;
— найменування товарів;
— загальна вартість придбаних товарів;
— дата (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції;
— підпис особи, яка здійснює розрахунок.
З вимогами податкової служби можна було б, звичайно, посперечатися (оскільки обов’язкові реквізити товарного чека законодавчо не встановлено), але краще все ж таки врахувати їх при виборі форми товарного чека — менше проблем буде.
Від себе додамо, що документ бажано забезпечити назвою «Товарний чек», а в тому випадку, якщо продавець є платником ПДВ, зазначити не тільки загальну суму ПДВ, а також ставку та суму ПДВ за кожним товаром. Крім того, якщо підприємець здійснює розрахунки не тільки в готівковій, а й у безготівковій формі, варто зазначити форму оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) і суму за кожною формою оплати.
Підкреслимо ще раз, що товарний чек видається підприємцем-єдиноподатником тільки на вимогу покупця (ДПАУ прямо пише про це в Єдиній базі податкових знань).
Крім того, не забувайте про інші документи щодо якості товару, гарантій на нього тощо, які складаються та видаються покупцю у випадках, передбачених Законом «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII. Утім, ці документи є загальними для будь-яких продавців і залежать виключно від характеру товарів, а не від способу оподаткування торговця.
Нижче ми наводимо як приклад два варіанти форми товарного чека: для єдиноподатників — неплатників ПДВ і для платників.
Олексій Кузнєцов,
Анна Андрусенко
