ДЕЯКІ СЕКРЕТИ укладення цивільно- та господарсько-правових договорів
Діяльність суб’єктів господарювання регулюється нормами різних галузей права. Значна кількість таких послуг надається на підставі цивільно-правових договорів. У цій статті визначимо сутність окремих видів цивільно-правових договорів, особливості їх укладення та виконання.
Олександр Могилка, аналітик, Ніна Шульгіна, юрист
Діяльність будь-якого суб’єкта господарювання неможлива без складання договорів та укладання договорів.
Договори, у яких хоча б однією стороною є фізична особа, вважаються цивільно-правовими, договори, які укладаються між юридичними особами та/або фізичними особами — підприємцями, є господарсько-правовими.
Цивільно-правові відносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі — ЦК) та спеціальними законами. Господарсько-правові — Конституцією, Господарським кодексом України, ЦК та спеціальними законами.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК договір визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
За своєю суттю, договір — це, в першу чергу, угода сторін, акт, у якому виражена їх взаємна згода діяти спільно в інтересах взаємної вигоди. Якщо взаємна згода сторін відсутня, то немає і договору.
Усі ділові взаємовідносини між суб’єктами ринку регламентуються законодавством і тими умовами, які вони передбачили у своїй угоді. Досить часто успіх залежить від того, як таку домовленість записано та оформлено. Тобто від договору.
Перш за все, договір має бути «надійним». Визначимо основні принципи такого договору:
| 1 | договір відповідає інтересам та цілям сторін та направлений на виникнення реальних прав та обов’язків |
| 2 | договір не порушує чинне законодавство |
| 3 | інтереси сторін надійно захищені, а обов’язки за договором суворо забезпечені відповідальністю за невиконання (неналежне виконання) його умов |
| 4 | умови договору чітко зрозумілі його сторонам, не містять «підводних каменів» |
При розробці та укладенні будь-якого договору слід пам’ятати чотири основні правила:
| № | Правило | Рекомендації |
| 1 | Ви маєте чітко знати, що ви будете робити і що бажаєте отримати | Спробуйте створити ідеальну модель передбачуваної операції, продумати або навіть розписати собі, що за чим іде, що повинні зробити ви, що повинен зробити ваш контрагент тощо. Накресліть приблизну схему майбутньої операції, розбийте її на етапи і визначте строки — від укладення договору до його виконання, що необхідно для реалізації кожного етапу та які конкретно ризики можуть виникнути у міру реалізації правочину. Якщо йдеться про великий та значний правочин — можете продумати і шляхи мінімізації майбутніх ризиків. Це допоможе вам передбачити та правильно прописати окремі пункти договору — наприклад, порядок перегляду умов договору, штрафні санкції, додаткові гарантії. Лише після цього можна приступати до складання формулювань умов договору, готувати всі необхідні документи |
| 2 | Проект майбутнього договору краще готувати самому, ніж довіряти це контрагенту | Теза зрозуміла, однак не завжди вдається підготувати текст договору самостійно. Особливо у випадках, коли вашим контрагентом є велика компанія чи монополіст, який звик працювати лише на підставі власних шаблонів договорів, або правочин укладається згідно з Типовим договором. Як правило, подібні суб’єкти господарювання не готові вносити зміни до узгоджених їх власними спеціалістами договорів. Такі договори можна підписувати разом з протоколом розбіжностей, у якому будуть ураховані ваші побажання |
| 3 | Не підписуйте договір, доки його не погодить ваш юрист | Це одне з найголовніших правил. Будь-який договір — це юридичний документ. Ваші побажання можуть бути цілком логічними та законними за своєю суттю. Але важливо їх ще й правильно оформити. Це може зробити лише людина, яка має відповідний фах та досвід. Юрист запропонує зміни до некоректних формулювань, роз’яснить правові наслідки тієї чи іншої умови, порекомендує свій варіант пункту, прослідкує, щоб текст угоди не містив того самого «підводного каміння», що може виплисти у будь-який момент реалізації правочину |
| 4 | Не допускайте двозначностей і недосказаності | Формулюючи умови договору, не допускайте розмитих або нечітких фраз. Усе має бути написано простими та зрозумілими словами. Складні речення з великою кількістю перехресних посилань можуть спричинити плутанину. Усі терміни, якими ви користуєтесь за текстом договору, повинні бути належним чином розтлумачені або мати посилання на відповідну норму права, у якій надається визначення цього поняття. Пам’ятайте, що будь-яке «хитке» формулювання спритний юрист буде намагатися використати на користь свого клієнта. Більше того, нерідко у договори навмисно включають зрозумілі, складні положення, щоб мати можливість тлумачити їх по-своєму у разі виникнення спору |
Щодо про оформлення тексту договору
Відповідно до чинного законодавства договір вважається укладеним тоді, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У більшості випадків договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Простіше кажучи, коли обидві сторони висловлять свою волю на укладення договору та належним чином це оформлять. Як правило, для цього досить підписати договір у простій письмовій формі. Однак бувають і винятки. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 729 ЦК договір пожертви вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. А договори щодо відчуження нерухомого майна набувають чинності лише з моменту їх державної реєстрації (ст. 640, 657 ЦК). Отже, не полінуйтеся відкрити відповідний закон та перечитати вимоги до його укладення, щоб потім не опинитися перед прикрою необхідністю доводити «а чи був хлопчик».
Щоб полегшити вам роботу, наводимо перелік правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації:
| Вид договору | Нотаріальне посвідчення | Державна реєстрація | Підстава |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Договір про створення акціонерного товариства, якщо воно створюється фізичними особами | + | - | ч. 2 ст. 153 ЦК; ч. 3 ст. 9 Закону № 5142 |
| Довіреність, що видається у порядку передоручення | + | - | ч. 2 ст. 245 ЦК |
| Доручення на заповнення річної декларації про майновий стан і доходи | + | - | п.п. 179.5 ПК3 |
| Договір застави нерухомого майна, космічних об`єктів, транспортних засобів | + | + | ст. 577 ЦК; |
| Договір купівлі-продажу та міни: — земельної ділянки; — єдиного майнового комплексу; — житлового будинку (квартири); — іншого нерухомого майна | + | + | ст. 657, 716 ЦК; ч. 7 ст. 128, ч. 1 ст. 132, ч. 2 ст. 142 ЗК5 |
| Договір дарування: — нерухомого майна; — валютних цінностей на суму, яка перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто вище від еквіваленту 850 грн.) | + | - | ст. 719 ЦК; ч. 1 ст. 132 ЗК |
| Договір ренти | + | - | ст. 732 ЦК |
| Договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти | + | + | |
| Договір довічного утримання (догляду) | + | - | ст. 745 ЦК |
| Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно | + | + | |
| Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше1 | + | + | ст. 793, 794 ЦК; п.п. «б» п.п. 170.1.5 ПК |
| Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи1 | + | - | ст. 799 ЦК |
| Договір оренди земельної ділянки1 | + | + | ст. 14 Закону № 1616 |
| Договір лізингу будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше1 | + | + | ч. 2 ст. 806, ст. 793, ст. 794 ЦК; п.п. «б» п.п. 170.1.5 ПК |
| Договір лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи1 | + | - | ч. 2 ст. 806, ст. 799 ЦК |
| Договір лізингу: — земельної ділянки; — єдиного майнового комплексу; — житлового будинку (квартири); — іншого нерухомого майна1 | + | + | ч. 2 ст. 806, ст. 657 ЦК; п.п. «б» п.п. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 ПК |
| Договір оренди житла з викупом1 | + | + | ст. 811 ЦК; п.п. «б» п.п. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 ПК |
| Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше | + | - | ч. 3 ст. 828, ст. 793 ЦК |
| Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа | + | - | ч. 4 ст. 828 ЦК |
| Договір управління нерухомим майном | + | + | ч. 2 ст. 1031 ЦК |
| Заповіт | + | - | ч. 3 ст. 1247 ЦК |
| Відмова від спільного заповіту щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності | + | - | ч. 3 ст. 1243 ЦК |
| Договір про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування | + | - | ст. 1259 ЦК |
| Угода спадкоємців про зміну розміру частки у спадщині стосовно нерухомого майна або транспортних засобів | + | - | ч. 3 ст. 1267 ЦК |
| Спадковий договір | + | - | ст. 1304 ЦК |
| Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку | + | - | ч. 2 ст. 88 ЗК |
| Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна | + | - | ч. 3 ст. 364 ЦК |
| Договір про поділ нерухомого майна, | + | - | ч. 3 ст. 367, ч. 4 ст. 372 ЦК |
| 1 Якщо договір найму (оренди) підлягав нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, договір піднайму (суборенди) також підлягатиме нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації (ст. 774 ЦК). 2 Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 р. № 514-VI. 3 Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI, далі за текстом — ПК. 4 Закон України «Про заставу» від 02.10.92 р. № 2654-XII. 5 Земельний кодекс України від 25.10.01 р. № 2768-III, далі за текстом — ЗК. 6 Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV. | |||
До відома
Обов’язковому нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації підлягають договори лише у випадках, встановлених законом. Але на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який договір з її участю може бути нотаріально посвідчений (ст. 209 — 210 ЦК).
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації (ст. 640 ЦК).
Угода про зміну або розірвання договору, який підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, вчиняється в такій самій формі, що й основний договір (ст. 654 ЦК), тобто також підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації.
Договори можуть також укладатися шляхом обміну листами чи телеграмами. Але тим, хто не може дозволити собі тримати у штаті високопрофесійного юриста, краще уникати укладення правочинів у подібній формі — надто багато усіляких «але» міститься у законодавстві та наявній практиці щодо подібних правочинів. Іноді доведення факту досягнутої згоди чи окремих умов договорів, укладених шляхом обміну листами, залежить виключно від професійності юристів. Тому укладення договору у вигляді єдиного документа є більш надійним.
Іноді на практиці виникає запитання: чи можна вважати договірні відносини з комерційної купівлі-продажу (поставки) оформленими при наявності не самого договору, а лише узгодженої специфікації? Специфікація, навіть підписана сторонами, не є самостійним юридичним документом, не містить усіх істотних умов правочину, а тому не може замінити договір, що укладається в установленому порядку. А ось рахунок-фактура, виконання робіт (постачання товарів) за яким підтверджені належним чином оформленим актом виконаних робіт (накладною тощо), можуть вважатися достатніми документами, що підтвердять факт укладення угоди. Щоправда, такі документи зазвичай не містять умов щодо строків та способу постачання товару (виконання робіт), а також щодо гарантійних зобов’язань постачальника (виконавця) та відповідальності сторін, тому при виникненні спору вам доведеться керуватись виключно приписами законодавства та доводити, що той чи інший припис поширюється на ваші правовідносини з контрагентом. Але іноді це не так страшно. Наприклад, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК). Тобто, якщо строк оплати або строк постачання товару (виконання робіт) не вказаний у договорі (рахунку), вам досить направити своєму контрагенту вимогу про виконання умов правочину, і якщо через тиждень ваші вимоги не будуть виконані, боржник може вважатися таким, що прострочив виконання зобов’язання.
Про укладення договору свідчить факт його підписання. Як правило, воно включає в себе власноручний підпис повноважних представників сторін договору, а також відбиток печатки юридичної особи чи фізичної особи — підприємця (якщо вони мають печатку).
ДОВІДКА
<...> Щодо обов’язковості скріплення печаткою документів, які фіксують результати виконання цивільно-правових і господарських договорів
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частиною 1 ст. 205 ЦК встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, ураховуючи вищевикладене, положеннями ЦК передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі) повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, — також скріплений печаткою юридичної особи <...>
Витяг із листа Мін’юсту від 10.10.05 р. № 19-14-587 «Щодо підписання уповноваженою особою письмового правочину та обов’язковості скріплення його печаткою»
Підписання договору свідчить про волевиявлення сторін на його укладення, відповідно до якого у цих сторін виникають відповідні права, обов’язки та відповідальність.
Договір — найважливіший доказ щодо ваших прав та обов’язків у разі виникнення спору. Тому слід пам’ятати кілька нехитрих правил, про які часто забувають довірливі громадяни.
Перше . Пересвідчиться, що договір від імені контрагента підписує повноважна особа (для цього вам можуть надати витяг зі статуту, де прописані повноваження посадової особи, наказ чи витяг з протоколу засідання вищого статутного органу суб’єкта господарювання про призначення особи на посаду або надання їй певних повноважень, також можна отримати додатково довідку про те, що особа на момент підписання договору, обіймає відповідно посаду, адже якщо наказ про її призначення на посаду датований давнім періодом, на момент укладення правочину вона вже може не мати відповідних повноважень).
ДОВІДКА
<...> Стосовно перевірки повноважень особи, що підписала акт
Представництвом відповідно до положень ст. 237 ЦК є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою ст. 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ст. 92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень <...>
Витяг із листа Мін’юсту від 10.10.05 р. № 19-14-587 «Щодо підписання уповноваженою особою письмового правочину та обов’язковості скріплення його печаткою»
Друге. Підписи на договорі мають бути зроблені повністю і розбірливо.
Третє. Не слід підписувати чистих бланків або лишати між текстом договору та підписами «пусті місця», куди може бути додрукований текст вже після того, як ви підпишете договір.
Четверте. Після підписання договору за жодних обставин не віддавайте ваш оригінальний примірник договору контрагентові або іншим стороннім особам, а якщо виникає необхідність передати оригінал договору для подальшого переоформлення, зробіть з нього копію, яку посвідчить своїм підписом особа, що забирає у вас договір для роботи (не забудьте, щоб ця особа вказала дату, коли вона забирає договір).
П’яте. Якщо текст договору складається з кількох сторінок, треба уникнути можливості заміни окремих сторінок (для цього можна підписати кожний аркуш договору, або пронумерувати усі сторінки та зшити їх, посвідчивши підписами повноважних представників сторін місце зшивання договору).
Зберігайте проекти договору, листування, у якому ви з контрагентами обговорювали його текст, тощо. За звичайних умов такі документи у суді не мають сили доказів, але можуть допомогти вам та вашим контрагентам пригадати хронологію подій. Щоб переписка, яка велася під час оформлення договору, але до моменту його укладення мала юридичну силу, у тексті договору слід позначити: «Усі листи, якими сторони обмінювалися до моменту укладення договору (у тому числі за допомогою факсу чи шляхом пересилання електронною поштою), мають юридичну силу та можуть використовуватись для тлумачення умов договору після його підписання». Однак таке застереження — зброя, гостра з двох боків, і ви маєте чітко усвідомлювати, що подібна фраза може бути використана і проти вас. Тому краще все ж прописати усе необхідне безпосередньо у остаточній редакції тексту договору та зазначити у ньому, що уся переписка, яка велася до моменту укладення договору, втрачає силу після його підписання. У такому випадку ви будете певні, що жодні додаткові умови, які ви обговорювали зі своїми партнерами під час складання тексту договору, та від яких відмовились на момент його підписання, не «спливуть» як обов’язкові всупереч вашої волі. Тому кожного разу уважно аналізуйте обставини обговорення проектів та укладення договорів і вписуйте ту умову, яка буде більш доцільною у конкретній ситуації.
У цій статті ми торкнулися лише окремих аспектів договорів. На практиці подібних «нюансів» існує кілька сотень. У наступних номерах ми будемо говорити про особливості внесення змін і розірвання договорів, способи забезпечення виконання зобов’язань, відповідальність за порушення договорів.
Знання цих особливостей дається роками практичної роботи та ціною гірких помилок. Саме для того, щоб ви могли уникати власних прикрих помилок, ми і ділимося своїм досвідом. Якщо у вас виникають конкретні запитання, присилайте їх до редакції — ми з радістю відповідатимемо вам.
