Відповіді на запитання з ЄБПЗ
Уставний капітал
Чи включається до оподаткованого доходу ЮО-платника ЄП вартість майна та коштів, унесених до статутного фонду засновниками та не повернених їм при ліквідації?
Згідно з п.п. 8 п. 292.11 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), до складу доходу, визначеного ст.292 ПКУ, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника. Відповідно до порядку ліквідації юридичної особи, встановленого ст.111 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, із змінами та доповненнями, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Отже, у ліквідаційному балансі, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що повинно призвести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу. Якщо при ліквідації суб’єкта господарювання після задоволення усіх вимог кредиторів відсутні активи (власний капітал), що підтверджують дані ліквідаційного балансу такого суб’єкта, то можливості повернення засновникам належної їм частки майна та коштів, внесених ними до статутного капіталу, немає. Тобто у випадку неповернення засновникам належних їм внесків при ліквідації, у зв’язку з відсутністю активів після задоволення вимог кредиторів, дохід у юридичної особи — платника єдиного податку не виникає.
Чи передбачено чинним законодавством відображення у статуті підприємства внесеної іноземної інвестиції як у гривнях, так і в іноземній валюті?
Відповідно до ст.57 Господарського кодексу України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статтею 2 Закону України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування», із змінами та доповненнями (далі — Закон № 93), визначені види іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
— іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
— валюти України відповідно до законодавства України;
— будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;
— акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
— грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
— будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
— прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
— інших цінностей відповідно до законодавства України. Відповідно до ст. 5 Закону № 93 іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на підставі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.
Дивіденди
Чи включається до складу витрат платника податку на прибуток підприємства сума виплачених дивідендів та прирівняних до них платежів?
Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від’ємне значення об’єкта оподаткування, розраховане згідно з розділом III ПКУ, не впливає на порядок нарахування дивідендів. Згідно з п.п. 139.1.8 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат дивіденди. З урахуванням викладеного, при визначенні об’єкта оподаткування сума виплачених платником податку на прибуток підприємства дивідендів та/або прирівняних до них платежів не включається до складу витрат.
Як у платника податку на прибуток підприємства — засновника відображаються кошти або вартість майна, які повертаються йому при виході з числа засновників (ліквідації емітента корпоративних прав, зменшенні статутного фонду) та чи є дивідендами кошти (вартість майна), що перевищують розмір внеску такого засновника?
Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. При визначенні податку на прибуток підприємств не враховуються кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної й остаточної ліквідації такої юридичної особи — емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв (п.п. 136.1.13 п. 136.1 ст.136 ПКУ). Отже, сума коштів або вартість майна, які повертаються платнику податку у разі його виходу з числа засновників або у разі ліквідації емітента корпоративних прав, а також у разі зменшення статутного фонду, не враховуються у складі доходів такого платника у розмірі, що не перевищує вартості придбання акцій, часток, паїв. Сума перевищення не вважається виплатою дивідендів та враховується у складі доходів при обчисленні об’єкта оподаткування.
Яка передбачена відповідальність у разі несплати або несвоєчасної сплати платником авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів (частини чистого прибутку)?
Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 — VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. Згідно з п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, крім випадків, передбачених п.п. 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні. Підпунктом 153.3.8 п. 153.3 ст. 153 ПКУ визначено, що авансовий внесок із податку, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм ст. 160 ПКУ або чинних міжнародних договорів України.
Відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПКУ платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Так, відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену ПКУ, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV ПКУ. Крім того, п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ передбачено, що після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня, визначена п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПКУ). Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 ПКУ). Враховуючи вищевикладене, при нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів за встановленою ставкою і внести його до бюджету до/або під час такої виплати. У разі ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування), авансового внеску до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів до платників застосовується відповідальність у вигляді штрафів, передбачених ст. 127 ПКУ, та пені відповідно до ст. 129 ПКУ.
Цільове фінансування та цільові надходження
У якій сумі та за якою датою визнається дохід у разі отримання сум дотацій, субсидій, капітальних інвестицій з бюджетів або фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування?
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 статті 135, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 статті 135, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 статті 135 та у статті 136 ПКУ. Зокрема, підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 ст.135 ПКУ визначено, що інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку. Згідно з п. 137.2 ст. 137 ПКУ доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається: — сума коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об’єкт (пп. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 ПКУ); — цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів — з моменту його фактичного отримання (п.п. 137.2.2 п. 137.2 ст. 137 ПКУ); — цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 пункту 137, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування (п.п. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 ПКУ).
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ сума коштів, яка виділяється платнику податку з бюджету у вигляді капітальних трансфертів за кодом бюджетної класифікації 2410?
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. База оподаткування операції з постачання товарів/послуг визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ. Абзацом другим п. 188.1 ст. 188 ПКУ визначено, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Відповідно до п. 6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 березня 2012 р. за № 456/20769, до платежів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2410 належать невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення. Враховуючи викладене, якщо отримання платником ПДВ коштів, які виділяються з бюджету у вигляді капітальних трансфертів за кодом бюджетної класифікації 2410, не передбачає постачання товарів/послуг, чи компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, то об’єкта оподаткування ПДВ при отриманні таких коштів не виникає.
На яку дату враховується у складі доходу сума дотації на створення робочих місць для інвалідів, якщо дотація отримана після врахування у складі витрат сум заробітної плати таких працівників?
Відповідно до ст. 18 прим. 1 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1836.
Відповідно до п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі прямих витрат, які включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Отже, витрати на оплату праці враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі витрат операційної діяльності у звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати на оплату праці персоналу, які відносяться до складу інших витрат, визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (нараховані). Відповідно до п.п. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135 ПКУ суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку, враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі інших доходів. Пунктом 137.2 ст.137 ПКУ встановлено, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:
— цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів — з моменту його фактичного отримання;
— цільове фінансування, крім випадків, зазначених у пп. 137.2.1 і 137.2.2 п. 137, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування. Враховуючи викладене, якщо виплата заробітної плати інвалідам здійснюється за рахунок дотації на створення робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, то сума дотацій, яка отримана після врахування у складі витрат сум заробітної плати таких працівників, має включатись до складу доходу на дату її фактичного отримання. Якщо дотації для покриття заробітної плати інвалідам отримані до здійснення витрат на виплату заробітної плати, то сума дотацій враховується у складі доходу платника податку у звітному періоді, у якому визнаються у складі витрат платника податку витрати на виплату заробітної плати.
За матеріалами Єдиной бази податкових знань,
розміщеної на сайті ДПСУ www.sts.gov.ua
