Довгострокові зобов’язання за облігаціями

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗА ОБЛІГАЦІЯМИ

Одним з найбільш поширених інструментів залучення позикових коштів в умовах ринкової економіки є облігації підприємств. Визначення терміна «облігація» наведено в Законі про цінні папери. Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Бухгалтерський облік. З позиції бухгалтерського обліку зобов’язання за облігаціями є фінансовим інструментом, порядок відображення інформації про який в обліку регулюється
П(С)БО 13.

Згідно з п. 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, що складається із справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю.

Суть обліку облігацій за амортизованою собівартістю полягає в тому, що дохід, який підприємство отримує у вигляді премії при розміщенні облігацій (так само як і витрати у вигляді дисконту), не можуть бути визнані такими відразу: їх необхідно відображати у складі доходів (витрат) протягом періоду нарахування відсотків за облігаціями.

У П(С)БО 13 не описана методика оцінки за амортизованою собівартістю, тому в цій ситуації можна скористатися методом ефективної ставки відсотка, який згідно з П(С)БО 12 повинен застосовуватися інвестором (власником облігації) для амортизації дисконту (що виникає у разі здійснення купівлі нижче номіналу) або премії (що виникає у разі здійснення купівлі вище номіналу).

Зауважимо, що не завжди для визначення амортизованої собівартості зобов’язань за облігаціями можливе використання методу ефективної ставки відсотка. Цей метод не застосовний, зокрема, тоді, коли наперед не відомий розмір процентної ставки (наприклад, він «прив’язаний» до іноземної валюти). У цьому випадку для визначення амортизованої собівартості зобов’язань за облігаціями можливе застосування методу рівномірної амортизації.

Формула розрахунку ефективної ставки відсотка має вигляд:

де М — номінальна вартість облігацій;

V — фактична вартість розміщення облігацій;

r — фактична ставка відсотка;

n — кількість періодів обігу облігацій;

D — амортизований дисконт;

B — амортизована премія.

Розраховане за такою формулою значення ефективної ставки відсотка дуже приблизне, і її застосування дає істотні погрішності. Точніше значення можна отримати за допомогою засобів електронних таблиць (редактора Мicrosoft Ехсеl). Для цього в Мicrosoft Ехсеl ХР та Мicrosoft Ехсеl 2010 використовується функція ВСД (у більш ранніх версіях — функція ВНДОХ).

Якщо облігації, що випускаються, будуть погашені протягом 12 місяців з дати балансу, то відповідні фінансові зобов’язання повинні розглядатися емітентом як поточні, якщо ж строк погашення облігацій, що випускаються, перевищує один рік, то зобов’язання за ними є довгостроковими.

Для відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та оплаченими власними облігаціями зі строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу (довгостроковими зобов’язаннями) призначений рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями», що має три субрахунки:

— 521 «Зобов’язання за облігаціями»: за кредитом якого ведеться облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, за дебетом — погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій;

— 522 «Премія за випущеними облігаціями»: за кредитом субрахунку якраз і обліковуються суми отриманих премій емітента, тобто суми перевищення ціни розміщення облігацій над їх номінальною вартістю. Ці суми є доходом емітента і списуються у міру амортизації премії за випущеними облігаціями в кредит субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій»;

— 523 «Дисконт за випущеними облігаціями». Цей субрахунок можна назвати своєрідною альтернативою субрахунку 522, оскільки на ньому (за дебетом) обліковується не додатна, а від’ємна різниця між ціною розміщення облігацій та їх номінальною вартістю (дисконт). Сума такої різниці є не що інше, як витрати емітента, і списується з цього субрахунку в дебет субрахунку 952 «Інші фінансові витрати».

Згорнуте сальдо за рахунком 52 відображається в розділі III пасиву Балансу.

Відображення в обліку операцій з короткостроковими облігаціями (що є такими від початку) пов’язане з певними труднощами — відсутністю спеціального рахунку для цих цілей. На наш погляд, за цієї ситуації необхідно скористатися правом відкриття додаткових субрахунків бухгалтерського обліку.

Такі субрахунки можуть бути відкриті до рахунку 60 «Короткострокові позики». Можна відкрити, наприклад, субрахунки 607 «Короткострокові зобов’язання за облігаціями», 608 «Премія за випущеними облігаціями» і 609 «Дисконт за випущеними облігаціями». Вони будуть «короткостроковими» аналогами субрахунків 521, 522, 523 відповідно. Допустимо скористатися для цілей обліку короткострокових зобов’язань спеціальними субрахунками до субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Згорнуте сальдо за цими субрахунками відображається в розділі IV пасиву Балансу.

Податковий облік. Для підприємства, яке емітує облігації, порядок оподаткування слід розглядати в розрізі операцій, пов’язаних з емісією цінних паперів, та операцій, пов’язаних з виплатою доходу за ними. З погляду обкладення податком на прибуток відносини, пов’язані з емісією облігацій, розглядаються як кредит під цінні папери, що засвідчують відносини боргу.

Порядок відображення в податковому обліку операцій з борговими зобов’язаннями регулюється п. 153.4 ПК. Згідно з п.п. 153.4.1 ПК не включаються в дохід кошти, залучені платником шляхом розміщення або наступного продажу боргових цінних паперів (у розмірі основної суми). До витрат, у свою чергу, не включаються кошти, що виплачуються у зв’язку з поверненням основної суми шляхом погашення (викупу) боргових цінних паперів (п.п. 153.4.2 ПК).

Під основною сумою слід розуміти суму наданого кредиту, позики або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів, фіксованих виплат, премій, виграшів, суму консолідованого іпотечного боргу в частині, яка відповідає ціні зобов’язання. Щодо облігацій основною сумою є номінальна вартість облігації.

Якщо облігації розміщуються платником податку з дисконтом (знижкою з номіналу), то згідно з п.п. 153.4.3 ПК збиток від їх розміщення відноситься до складу його витрат у податковому періоді, протягом якого відбулося погашення/викуп таких цінних паперів. Це стосується і процентних облігацій, проданих з дисконтом.

Розміщення облігацій з премією (за ціною вище номінальної вартості) призводить до виникнення прибутку, сума якої включається до складу доходів у податковому періоді, протягом якого було здійснено погашення/викуп облігацій.

Випуск облігацій, як наголошувалося вище, пов’язаний з низкою додаткових витрат (держмито, комісійні витрати андеррайтеру тощо). Такі витрати можуть бути включені, на наш погляд, до складу інших витрат з відображенням у додатку IВ до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Що стосується процентів, що виплачуються держателям облігацій, то вони в загальному випадку включаються до складу витрат, але вже на підставі ст. 141 ПК.

Проте тут слід зважати на обмеження розміру процентів, що включаються до складу витрат, встановленого цією статтею (обмеження стосуються ситуацій виплати процентів нерезидентам, а також виплати їх емітентами, засновниками (учасниками) яких є нерезиденти).

Строки включення суми процентів до складу податкових витрат установлено п.п. 153.4.3 ПК. Як зазначено в ньому, за борговими цінними паперами суми процентів включаються до складу витрат емітента у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена їх виплата. Це правило стосується і процентних облігацій, проданих з дисконтом.

Облігації, розміщені з дисконтом (знижкою з номіналу)

Підприємство у квітні 20X0 року розмістило облігації номінальною вартістю 100000 грн. на суму 98000 грн. Витрати, пов’язані з випуском та розміщенням облігацій (державне мито, комісійні андеррайтеру тощо), склали 1960 грн. Згідно з умовами випуску проценти нараховуються і виплачуються в кінці кожного кварталу з розрахунку 6 % від номінальної вартості. Строк погашення — 8 квітня 20X1 року.

Визначимо розмір дисконту (премії), що підлягає амортизації:

98000 - 100000 - 1960 = -3960 (грн.).

Отже, дисконт (на що вказує від’ємне значення результату), що підлягає амортизації, склав 3960 грн. У цьому випадку розмір дисконту, що підлягає амортизації, складається зі знижки з номінальної вартості (тобто дисконту, отриманого при розміщенні) та витрат, пов’язаних з розміщенням облігацій.

Розрахуємо ефективну ставку відсотка:

ЕСВ = [100000 x 6 % + 3960 : 4]: [(98000 - 1960 + 100000) : 2] x 100 = 7,1312 %.

Ефективна ставка відсотка, розрахована за допомогою редактора Мicrosoft Ехсеl, дорівнює 7,1737 %.

Розрахунок амортизації дисконту за облігаціями наведемо в таблиці (див. с. 6):

Операції, пов’язані з випуском облігацій, буде відображено в обліку такими записами:

Довгострокові облігації, розміщені з премією (за ціною вище номінальної вартості)

Підприємство в липні 20Х0 року розмістило облігації номінальною вартістю 100000 грн. на суму 106000 грн. Витрати, пов’язані з випуском та розміщенням облігацій (державне мито, комісійні андеррайтеру тощо), склали 1960 грн. Згідно з умовами випуску проценти нараховуються і виплачуються щокварталу, в кінці кожного кварталу з розрахунку 6 % від номінальної вартості. Строк погашення — 10 січня 20Х2 року.

Визначимо розмір дисконту (премії), що підлягає амортизації:

106000 - 100000 - 1960 = 4040 (грн.).

Отже, премія, що підлягає амортизації, склала 4040 грн. Як бачимо, сумою премії, що підлягає амортизації, є різниця між сумою премії, отриманої при розміщенні, та сумою витрат, пов’язаних з розміщенням облігацій.

Розрахуємо ефективну ставку відсотка:

ЕСВ = [100000 x 6 % - 4040 : 6] : [(106000 - 1960 + 100000) : 2] x 100 = 5,2212 %.

Ефективна ставка відсотка, розрахована за допомогою засобів електронних таблиць (редактора Мicrosoft Ехсеl), дорівнює 5,199 %.

Операції, пов’язані з випуском облігацій, буде відображено в обліку такими записами:

У звітності (у рядку 510 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» балансу за I квартал 20X1 року) слід зазначати згорнуте сальдо за субрахунком 611 та за субрахунком 522. У нашому випадку до рядка 510 має потрапити сума 102173,35 грн. (100000 грн. + 4040 грн. - 590,96 грн. - 621,68 грн. - 654,01 грн.).

Якщо ж на момент переведення довгострокової заборгованості за облігаціями до складу поточної в обліку значиться амортизований дисконт, то в рядку 510 Балансу має бути відображено різницю між сальдо за кредитом субрахунку 611 та залишком за дебетом субрахунку 523.

Як варіант, можливо також перенести залишки за субрахунками 522 та 523 на субрахунки 608 і 609 відповідно.