Банківська виписка — документ підтвердний, та не первинний
Затверджена наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012 р. № 583
Узагальнююча податкова консультація щодо використання банківських виписок як первинних документів
У консультації використовуються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI — Кодекс;
Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» — Закон № 996;
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III — Закон № 2346;
Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, — Положення № 254;
Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, — Положення № 566.
Пунктом 1.37 статті 1 Закону № 2346 визначено, що розрахунково-касове обслуговування — це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Отже, порядок надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування згідно із законодавством України має бути визначено при укладанні договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування.
Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Крім того, згідно з вимогами пункту 138.2 статті 138 Кодексу для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток враховуються витрати, які визнаються на підставі первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу, що підтверджують здійснення платником податку витрат.
Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996).
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення № 566 є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Положенням № 254 визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов’язкові реквізити.
Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.
До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Запитання. Чи може платник податку використовувати банківську виписку з особового рахунку клієнта як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування?
Відповідь. Виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, за умови зазначення в ній інформації про надання банком таких послуг, сум операцій та заповнення обов’язкових реквізитів.
Аналогічна позиція з цього питання викладена у листі Національного банку України від 11.04.2012 № 12-109/658-3917.
Заступник директора Департаменту оподаткування юридичних осіб
— начальник Управління адміністрування податку
на прибуток та податкових платежів
Н. В. Хоцянівська
Коментар редакції
В одному з минулих номерів нашого видання («Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2012. № 13 (37), с. 16 — 17) був опублікований лист ДПСУ від 07.05.2012 р. № 7912/6/15-1415, в якому йшлося про можливість відображати витрати платника податку на розрахунково-касове обслуговування банку на підставі банківських виписок з особового рахунку клієнта.
Головним висновком того листа було те, що виписка з особового рахунку клієнта може слугувати як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, у тому випадку, якщо вона містить:
1) зміст операції — послуги з розрахунково-касового обслуговування;
2) суму операції;
3) обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996).
У відповіді на аналогічне запитання в консультації, що коментується, ДПСУ зробила дуже подібні, та все ж не абсолютно тотожні висновки. І відмінність полягає у тому, що при згадці про необхідність заповнення обов’язкових реквізитів виписки відсутнє посилання на Закон № 996. Така, здавалось би, дріб’язкова відмінність насправді може мати суттєве значення (хоча не виключаємо імовірність того, що ДПСУ просто не надала належної уваги важливості подібного посилання, що, втім, з логіки консультації не випливає).
Почнемо з того, що виписка з особового рахунку клієнта по своїй суті не є первинним документом, адже вона, як зазначають податківці у консультації, що коментується, — регістр аналітичного обліку. У той же час лист ДПСУ від 07.05.2012 р. № 7912/6/15-1415 висував до виписки умову наявності в ній тих же реквізитів, що мають міститись у первинних документах, що важко назвати обґрунтованою вимогою. Проте на її виконання банки, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування, ставлять на сформованих виписках відтиск штампу та підпис працівника банку, що їх склав, проте це не забезпечує цілковиту відповідність реквізитів такої виписки обов’язковим реквізитам первинних документів.
Незважаючи на те, що виписки не є первинними документами, підстави формувати на їх основі податкові витрати є, тим паче, що до таких висновків приходить головне податкове відомство. Норми п. 138.2 ПК вимагають для можливості врахування витрат у податковому обліку наявності первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розд. II ПК, що підтверджують здійснення платником податку витрат. А в розд. ІІ ПК (конкретніше — у п. 44.1), у свою чергу, до складу підтвердних документів віднесено, крім первинних документів, ще й регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Виписки є регістрами бухгалтерського обліку, тому платники податку мають цілком законні підстави на відображення на їх основі податкових витрат. Тим більше, що згідно з наведеними у консультації аргументами формуються виписки на підставі первинних документів банку, тобто вони є підтвердженням факту здійснення господарських операцій, у тому числі і здійснення банком на користь клієнта розрахунково-касового обслуговування.
Юрій Товстоп’ят
