Продаж товарів через Інтернет

Продаж товарів через Інтернет

Інтернет-торгівля з кожним днем набуває все більшої популярності. Проте ця сфера діяльності, як і раніше, залишається недостатньо врегульованою на законодавчому рівні. Про організаційні та облікові тонкощі продажу товарів через Інтернет поговоримо у пропонованій статті.

Марина Казанова, економіст-аналітик

Якими нормативними документами керуватися?

Одразу зазначимо, що окремого нормативного документа, що регулював би порядок торгівлі через Інтернет, на сьогодні не існує. Жоден законодавчий акт не містить і визначення терміна «інтернет-магазин». Єдиним документом, який певною мірою визначає нюанси здійснення торгівлі через Інтернет, є Правила торгівлі на замовлення. Ці Правила розроблено на виконання Закону про захист прав споживачів і регулюють відносини, за яких споживач і продавець укладають договір на відстані за допомогою засобів дистанційного зв’язку, зокрема, через Інтернет.

Пункт 1.2 Правил торгівлі на замовлення:

«Продаж товарів на замовлення — це вид торгівлі, за якої споживач* укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв’язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця»;

* Дія Правил торгівлі на замовлення поширюється на відносини, однією зі сторін яких є споживач, тобто фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих цілей, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

<...>

«Договір, укладений на відстані, — договір, укладений продавцем із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку»;

<...>

«Засоби дистанційного зв’язку — телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані».

Правилами торгівлі на замовлення врегульовано умови укладення договорів на відстані, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, права споживачів та продавців; порядок розрахунків за продані товари; обов’язки суб’єкта господарювання і споживачів при поверненні товарів тощо.

В усьому іншому ж при здійсненні інтернет-торгівлі слід керуватися тими нормами законодавства, що і під час звичайної торгівлі:

— ГК, ЦК;

— Законом про захист прав споживачів;

— Порядком здійснення торговельної діяльності;

— правилами торгівлі відповідними видами товарів: Правилами торгівлі продовольчими товарами, Правилами торгівлі непродовольчими товарами тощо.

Які товари можна продавати через інтернет-магазин?

Конкретного переліку заборонених для продажу через інтернет-магазин товарів як такого не існує. Проте тут потрібно враховувати правила торгівлі певними товарами. Так, наприклад, згідно з Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями торгівля алкогольними напоями може здійснюватися тільки в «<...>торговельних приміщеннях (будівлях) площею не менш як 20 кв. метрів <...>». Таким чином, торгівля алкогольними напоями поза стаціонарними точками, у тому числі через Інтернет, заборонена. Представити алкогольні напої в інтернет-магазині можна тільки в тому випадку, якщо такий магазин є тільки «рекламною оболонкою», а фактично товар отримується покупцем у стаціонарному магазині.

Це ж стосується практично всіх товарів, торгівля якими підпадає під ліцензування згідно зі ст. 9 Закону про ліцензування (тютюнові вироби, ветпрепарати тощо). Адже як правило, отримати ліцензію мають право тільки ті суб’єкти господарювання, приміщення, обладнання та персонал яких відповідають певним вимогам.

Важливо зазначити, що продаж лікарських виробів через Інтернет на сьогодні взагалі заборонено (п. 2.6 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2011 р. № 723).

Також слід пам’ятати про «загальні» заборони, встановлені для продажу товарів. Так, заборонено продаж товарів, які не мають, зокрема, відповідного маркування, належного товарного вигляду, товари, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, товари, строк придатності яких минув, а також ті товари, на які немає документів, що підтверджують їх якість та безпеку.

Чи можна єдиноподатникам здійснювати інтернет-торгівлю?

Як вид діяльності інтернет-торгівля для платників єдиного податку не заборонена. Важливо тільки враховувати загальні обмеження щодо торгівлі певними видами товарів для єдиноподатників.

Що потрібно для відкриття інтернет-магазину?

«Технічні» моменти

Інтернет-магазин є веб-сайтом, на якому розміщена інформація про пропоновану продукцію (товари, послуги).

«Отримати» веб-сайт підприємство може різними шляхами: розробити самостійно (якщо у штаті є фахівець відповідної кваліфікації — веб-дизайнер, веб-майстер), доручити його розробку сторонній організації, придбати готовий проект або ж орендувати його, наповнивши потім отриманий шаблон власним вмістом.

При цьому потрібно не тільки створити веб-сайт, а й зареєструвати його в основних пошукових системах та рейтингах, зробивши його доступним широкому колу користувачів. Для цього необхідно зареєструвати доменне ім’я і власне розмістити веб-сайт (хостинг).

Доменне ім’я — це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті (абз. 15 ст. 1 Закону № 3689). Доменне ім’я веб-сайту має бути унікальним, тобто не мати аналогів. Реєстрацію доменних імен (домена) проводять спеціалізовані компанії-реєстратори. За присвоєння унікальної адреси справляється одноразова плата. Крім цього, користувач доменного імені сплачує абонплату.

Хостинг — це послуга з розміщення веб-сайту замовника на сервері провайдера, постійно підключеному до Інтернету. При цьому має місце оренда дискового простору у сторонньої організації (провайдера). По суті така оренда нічим не відрізняється від оренди приміщення, з тією тільки різницею, що орендується не площа приміщення, а місце на сервері.

Які дозволи потрібно отримувати на відкриття інтернет-магазину?

Слід зазначити, що створення інтернет-магазину можливе у двох різновидах:

— самостійна торговельна одиниця, що не має реального аналога;

— так званий інтернет-магазин, що виконує, швидше, рекламну функцію.

У першому випадку для того, щоб здійснювати інтернет-торгівлю (якщо вона є єдиним видом діяльності), потрібно в обов’язковому порядку зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності.

Ліцензії. Теоретично, на види торгівлі, що ліцензуються, отримувати ліцензію потрібно. Проте, як ми вже з’ясували, поза стаціонарними торговельними точками продавати товари, торгівля якими підлягає ліцензуванню, як правило, заборонено. Тому реалізація таких товарів через Інтернет буде неправомірною.

Патенти. Згідно з п.п. 267.1.1 ПК патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти та з використанням платіжних карт у пунктах продажу товарів. Тому, якщо товар передаватиметься покупцю за готівку в офісі або на складі суб’єкта господарювання, то на кожен такий «пункт продажу» (офіс/склад) потрібно придбати торговий патент.

До пунктів продажу згідно з п.п. 14.1.211 ПК також належать, зокрема, автомагазини, розвозки, інші види пересувної торговельної мережі. Отже, якщо товар доставлятиметься кур’єром «додому» покупцям і кур’єр отримуватиме від них оплату, у цьому випадку на кожного кур’єра, який приймає оплату, необхідно придбати окремий патент. Торговий патент у цьому випадку видається податковим органом за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності (абз. «г» п.п. 267.5.1 ПК). У торговому патенті при цьому проставляється відмітка «виїзна торгівля» і він є дійсним на виїзну торгівлю по всій території України (п.п. 267.6.6 ПК). Патент повинен розміщуватися на табличці у транспортному засобі, що перевозить товар або перебуває у кур’єра. Кур’єр також повинен мати при собі портативний РРО (див. нижче).

Важливо зазначити, що від придбання торгового патенту звільнено платників єдиного податку (п. 297.1 ПК).

РРО. РРО, як відомо, потрібно застосовувати в тому випадку, якщо розрахунки за товар здійснюються в готівковій та безготівковій формі із застосуванням банківських платіжних карток. Тому необхідність використання РРО залежатиме від способу оплати й доставки товарів. Так, якщо товар доставлятиметься, наприклад, поштою, для суб’єкта господарювання, такі розрахунки вважатимуться безготівковими і РРО використовувати не потрібно. Якщо покупець вноситиме готівку коштів до каси банку з наступним перерахуванням грошових коштів на рахунок суб’єкта господарювання, РРО застосовувати зрозуміло також не потрібно.

А от у разі оплати готівкою за придбаний в інтернет-магазині товар або при безготівковій формі оплати з використанням банківських платіжних карток без РРО не обійтися, причому такий реєстратор повинен застосовуватися в місці здійснення зазначених розрахунків. Так, у разі оплати товару вдома у покупця кур’єр, який здійснює доставку товару, зобов’язаний мати РРО при собі і проводити прийом готівки через такий РРО у момент їх отримання. З цією метою суб’єкту господарювання необхідно придбати будь-яку з портативних моделей РРО, уключених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Від застосування РРО звільнено підприємців-єдиноподатників (п. 296.10 ПК).

Яка інформація має бути в обов’язковому порядку розміщена на сайті інтернет-магазину?

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону про захист прав споживачів, п. 1.6 Правил торгівлі на замовлення покупцю має бути надано (розміщено на сайті продавця) таку інформацію про продавця та товар, що реалізовується:

— найменування і місцезнаходження продавця;

— порядок і строк прийняття пропозицій, претензій і розірвання договору;

— основні характеристики товару;

— ціна за товар з урахуванням доставки та умови постачання;

— гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару;

— мінімальний строк договору, якщо він передбачає періодичні постачання;

— вартість телекомунікаційних послуг (якщо вона відрізняється від звичайної);

— період прийняття пропозицій;

— порядок розірвання договору.

Надання зазначеної інформації має бути підтверджено письмово або за допомогою електронного повідомлення (на сайті). Ця інформація не може бути змінена продавцем в однобічному порядку.

Який принцип роботи інтернет-магазину?

Механізм роботи інтернет-магазину схематично виглядає таким чином:

1. Покупець заходить на сайт магазину, обирає необхідний товар і формує замовлення на нього, визначаючись водночас зі способом оплати та варіантом доставки товару.

Форму замовлення продавець розробляє самостійно, проте вона повинна в обов’язковому порядку містити (п. 2.4 Правил торгівлі на замовлення):

— найменування суб’єкта господарювання (продавця);

— найменування товару та його ціна (за один кілограм або сто грам, одиницю розфасовки, штуку, один метр тощо);

— кількість;

— загальна вартість товару;

— загальна вартість послуг, що надаються додатково;

— дата (час) виконання замовлення тощо.

2. Після заявки покупець самостійно роздруковує квитанцію для оплати вартості обраного товару або оплачує його в онлайн-режимі. Оплата товару також може здійснюватися покупцем безпосередньо під час отримання товару.

3. Залежно від строків, установлених продавцем, товар доставляється покупцю. Згідно з п. 2.8 Правил торгівлі на замовлення продавець зобов’язаний поставити споживачу замовлення не пізніше тридцяти днів з моменту отримання згоди споживача на укладення договору.

Про способи доставки та оплати

Оскільки інтернет-торгівля є дистанційним видом торгівлі (покупець і продавець не перетинаються один з одним, перш ніж «запускати» роботу інтернет-магазину слід подумати про способи доставки товарів та його оплату. Способи доставки товарів можуть бути такими:

1. Отримання замовлення в офісі (на складі).

2. Кур’єрська доставка додому силами суб’єкта господарювання.

3. Доставка поштою. Про цей спосіб доставки детально див. статтю « Доставка товарів поштою» «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2012, № 13, с. 46.

4. Доставка за допомогою спеціальних кур’єрських служб, послуг автоперевізників тощо.

Оплата товару через інтернет-магазин може здійснюватися такими способами:

1. Готівкою кур’єру в момент доставки товару або при отриманні замовлення в офісі (на складі). У цьому випадку на кожне «місце розрахунків» (кур’єра, склад) потрібно придбати РРО і торговий патент (виняток підприємці-єдиноподатники; пп. 296.10, 297.1 ПК).

2. Оплата за безготівковим розрахунком — покупець вносить гроші до каси банку і надалі вони зараховуються на банківський рахунок продавця.

3. Оплата банківською платіжною картою (БПК). У цьому випадку можливі два варіанти:

— оплата за допомогою БПК у момент доставки товару через спеціальний пристрій (портативний імпринтер), що знаходиться в кур’єра;

— оплата БПК безпосередньо на сайті інтернет-магазину. Для цього продавцю перш за все потрібно укласти договір з еквайринговою установою (банком). Крім того, для організації прийому платежів безпосередньо на сайті магазину буде потрібно укладення додаткового договору з компанією, яка займатиметься обробкою інтернет-платежів. Уникнути укладення такого договору можна в тому випадку, якщо банк, в якому відкрито поточний рахунок продавця, має власний процесинговий центр.

4. Оплата електронними грошима. Оплата за допомогою електронних грошей (WebMoney, «Яндекс. Гроші» тощо) набуває все більшого поширення. Для того, щоб використовувати такий вид платежу, продавцю потрібно укласти договір із «держателем» платіжної системи з переказу електронних грошей і встановити спецпрограму. Проте тут слід зазначити, що згідно з п. 1.4 Положення про електронні гроші випуском електронних грошей в Україні можуть займатися виключно банки. Причому систему електронних грошей банк повинен узгоджувати з НБУ. За інформацією, розміщеною на офіційному сайті НБУ (www.nbu.gov.ua), на сьогодні в Україні існує дві офіційні системи електронних грошей:

1. «Максі» — емітентом якої виступає ПАТ «ВіЕйБі Банк»;

2. «MoneXy» — емітентом є ПАТ Банк «Контракт».

Решта систем електронних грошей здійснюються в обхід банківської системи, тому ми б не рекомендували їх до використання інтернет-магазинами.

Персональні дані

При оформленні замовлення покупець оформляє заявку-замовлення, в якій, як правило, потрібно зазначити такі дані, як прізвище, ім’я, телефон, адреса електронної пошти тощо. Чи вважаються такі відомості персональними даними фізичної особи та чи підпадають вони під захист Закону про персональні дані? У Законі про персональні дані зазначено, що:

<...>

«персональні дані — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована» (ст. 2);

<...>

«Персональні дані мають бути точними, достовірними, у разі необхідності оновлюватися (ч. 2 ст. 6).

Перевірити точність даних, що надаються покупцем, якщо замовлення здійснюється через Інтернет, як правило неможливо. Тому, теоретично є всі підстави вважати, що ці дані не підпадають під визначення персональних, а тому й не вимагають захисту згідно із Законом про персональні дані.

Водночас, за усними роз’ясненнями Держслужби з питань захисту персональних даних, дані, які покупець-фізособа залишає під час реєстрації на сайті, належать до персональних. Тому інтернет-магазину потрібно:

1) отримати згоду від покупців-фізосіб на обробку їх персональних даних, як того вимагає ст. 6 Закону про захист персональних даних. Для фіксації такої згоди на сайті самого інтернет-магазину потрібно розробити певний вид повідомлення, в якому буде перелічено цілі обробки персональних даних та права фізичної особи. Проставляння позначки напроти пункту «З Правилами згоден» або «Я згоден з політикою конфіденційності й даю згоду на обробку своїх персональних даних» буде достатньою підставою для підтвердження факту згоди клієнта на обробку персональних даних.

2) зареєструвати базу персональних даних «Клієнти» шляхом подання заяви про реєстрацію бази персональних даних Державній службі з питань захисту персональних даних. Форму такої заяви затверджено наказом № 1824.

Документальне оформлення

При отриманні замовлення покупцю має бути передано:

— один примірник бланка-замовлення з підписом уповноваженої особи і штампом (печаткою) (п. 2.4 Правил торгівлі на замовлення). Другий примірник з підписом покупця (покупець розпишеться в ньому під час отримання товару) залишається у продавця (п. 2.4 Правил торгівлі на замовлення);

— розрахунковий документ на повну суму проведеної операції (п. 2.4 Правил торгівлі на замовлення). Якщо розрахунки здійснюватимуся в готівковій формі — таким розрахунковим документом буде чек РРО. У всіх інших випадках покупцю має бути видано товарний чек. Ця ж вимога стосується і підприємців-єдиноподатників, яких згідно з п. 296.10 ПК звільнено від використання РРО. Детально про оформлення товарного чеку див. у газеті « Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2012, № 11, с. 47.

— технічний паспорт або інші документи, що його замінюють, — при продажу товарів, на які встановлено гарантійні строки (п. 2.6 Правил торгівлі на замовлення).

З кур’єром, який доставлятиме товари, укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Передача товарів кур’єру здійснюється під звіт на підставі накладної-вимоги на відпуск (форма № М-11). Якщо розвозка товарів кур’єром здійснюватиметься вантажним автомобільним транспортом, то має бути виписана ТТН (детальніше про виписку ТТН див. у газеті « Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2012, № 13, с. 61).

Бухгалтерський та податковий облік

Вважаємо за необхідне розглянути тут два моменти:

1. Облік організації інтернет-магазину

Витрати на веб-сайт. Порядок обліку залежатиме від того, чи переходять до суб’єкта господарювання авторські права на сайт чи ні. Адже з точки зору чинного законодавства веб-сайт цілком «вписується» у визначення «об’єкт авторського права» (Закон про авторське право, ч. 1 ст. 433 ЦК, лист Державного департаменту інтелектуальної власності від 22.01.2007 р. № 16-14/231)

Якщо згідно з угодою до замовника переходять майнові права на сайт (виключні або спільні з розробником), то він повинен враховувати його як нематеріальний актив з відповідним відображенням на субрахунку 125 «Авторські та суміжні з ними права».

За умови, що власник сайта володітиме правами на комплекс програмного забезпечення сайта, витрати на його розробку формуватимуть вартість нематеріального активу і в податковому обліку. Згідно з п.п. 14.1.120 ПК:

«нематеріальні активи — право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами».

Веб-сайт «ураховуватиметься» у податковому обліку у групі 5 нематеріальних активів (п.п. 145.1.1 ПК). Нарахування амортизації здійснюється за методом, визначеним наказом про облікову політику. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання, що встановлюється відповідно до документів, які встановлюють право, але не може бути менше 2 років (п.п. 145.1.1).

Якщо договором передбачено, що майнові права на сайт до замовника не переходять, у цьому випадку витрати на створення сайта належать до витрат на збут. У бухгалтерському обліку обліковуються на рахунку 93 «Витрати на збут».

Витрати на розміщення сайта в мережі (реєстрацію доменного імені та хостинг). У бухгалтерському обліку витрати на реєстрацію доменного імені відображаютья як витрати майбутніх періодів (за винятком разової реєстраційної плати) на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» з подальшим поступовим віднесенням на витрати відповідних (поточних) періодів. А витрати на хостинг відображаються у складі витрат звітного періоду на рахунках 93 «Витрати на збут».

У податковому обліку витрати на реєстрацію доменного імені та хостинг також уключаються до складу податкових витрат як витрати на збут на підставі п.п. 138.10.3 ПК — у тому звітному періоді, в якому їх здійснено (п. 138.5 ПК).

Приклад. Відображення в обліку витрат на створення та розміщення веб-сайта в мережі Інтернет.

Підприємство розробляє сайт для свого інтернет-магазину шляхом залучення спеціалізованих організацій, з переходом усіх прав підприємству-замовнику.

Укладено договори:

— створення (розробки) веб-сайта з підприємством. Вартість послуг — 24000,00 грн. (у тому числі ПДВ — 4000,00 грн.);

— реєстрації доменного імені з фізичною особою — підприємцем, неплатником ПДВ (500,00 грн.);

— оренда дискового простору на сервері провайдера з підприємством, платником податку на прибуток на загальних підставах, вартість послуг — 120,00 грн. (у тому числі ПДВ — 20,00 грн.).

Веб-сайт уведено в експлуатацію та розміщено в мережі Інтернет.

2. Облік продажу товарів через інтернет-магазин

Відображення в обліку реалізації товарів через Інтернет у цілому нічим не відрізняється від обліку «звичайних» торговельних операцій.

Податковий облік

Податок на прибуток. Доходи від реалізації товарів визнаються за датою переходу до покупця права власності на такий товар (п.п. 136.1.1 ПК), тобто за датою його вручення покупцю (ст. 334 ЦК). Так, якщо доставка товару здійснюватиметься поштою, то саме на дату отримання товару покупцем (а не на дату передачі його пошті) платник може відобразити дохід. Детальніше про це ми писали у статті « Доставка товарів поштою»
«Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2012, № 13, с. 46. Суми авансів, отримані в рахунок оплати товарів, відповідно до п.п. 136.1.1 ст. 136 ПК до складу доходу не включаються.

У періоді визнання доходів від реалізації товарів підприємство має право збільшити витрати, пов’язані з такою реалізацією, на величину собівартості придбаних і реалізованих товарів. Цей висновок випливає з положень п. 138.4 ст. 138 ПК. При цьому собівартість придбаних і реалізованих товарів формується відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК.

ПДВ. Податкові зобов’язання з ПДВ виникають за першою подією: за датою зарахування коштів від покупця або за датою відвантаження (п. 187.1 ПК).

Бухгалтерський облік. Доходи визнаються на дату переходу ризиків до покупця (п. 8
П(С)БО 15). Такою датою є дата фактичного отримання замовником товару.

Для відображення доходу від реалізації товарів Інструкцією № 291 передбачено субрахунок 702 «Дохід від реалізації товарів». За кредитом цього субрахунку відображається нарахування доходу, а за дебетом — відповідна сума непрямих податків (ПДВ, акцизного податку та інших непрямих податків і зборів, передбачених законодавством), а також списання суми доходу в порядку закриття на субрахунок 791 «Результат операційної діяльності».

Одночасно з визнанням доходу, отриманого від їх продажу, у бухгалтерському обліку підприємства відображаються витрати в сумі, що дорівнює собівартості реалізованих товарів.

При визначенні собівартості реалізованих товарів слід застосовувати один із методів, передбачених п. 16 П(С)БО 9:

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— ціни продажу.

Приклад. Інтернет-магазин отримав замовлення від покупця на купівлю мобільного телефону вартістю 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.). Собівартість товару становить 800 грн. Товар доставлено кур’єром покупцю.

Використані нормативні документи

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГК — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про захист прав споживачів — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.

Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон про авторське право — Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.93 р. № 3792-XII.

Закон про персональні дані — Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI.

Закон № 3689 — Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15.12.93 р. № 3689-XII.

Правила торгівлі на замовлення — Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджені наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 103.

Правила здійснення торговельної діяльності — Порядок здійснення торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями — Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854.

Правила торгівлі продовольчими товарами — Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185.

Правила торгівлі непродовольчими товарами — Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 104.

Положення про електронні гроші — Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою НБУ від 04.11.2010 р. № 481.

П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.

П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.