IT-податки: кому вигідно?
Єгор Калугін, економіст-аналітик
Ті, хто займається комп’ютерними технологіями, з нетерпінням стежили за нелегкою долею законопроектів № 8267 та № 9744, якими передбачалося запровадження досить приємних пільг для вітчизняної IT-галузі.
Переживши кілька трансформацій, ці законопроекти 24 травня 2012 року були прийняті Верховною Радою. Президент, проте, відмовився підписати ці закони і повернув їх парламенту на доопрацювання, причому не зупинила його навіть та обставина, що один з авторів цих законопроектів (абсолютно випадково, зрозуміло) має те саме прізвище, що й сам Гарант.
Оскільки в одному з цих законів можна було обійтися мінімальними правками, тоді як інший вимагав, на думку Президента, досить значного доопрацювання, депутати вирішили переголосувати поки що один закон, а другий — відкласти на осінь. Як наслідок, колишній законопроект № 9744 перетворився на Закон України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції» від 05.07.2012 р. № 5091-VI (далі — Закон) і набув чинності з 03.08.2012 р.
Стисло розповімо про найважливіші новації Закону, а заразом — для тих, хто читав цей документ у його первинному вигляді, — про те, що змінив у ньому Президент.
Для кого пільги?
Скористатися пільгами може «суб’єкт індустрії програмної продукції», тобто підприємство, яке протягом попередніх 4 послідовних звітних (податкових) кварталів одночасно відповідає таким критеріям:
1) питома вага доходів від здійснення спеціальних програмістських видів економічної діяльності становить не менше 70 % доходів від усіх видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Зауважимо, що перелік видів спецдіяльності, визначений у п.п. 1.5 п. 15 підрозд. 10 розд. XX ПК, хоча й не всеохопний, але досить великий і включає безліч таких робіт-послуг, які, власне, віддалено стосуються програмування;
2) первісна вартість ОЗ та НМА перевищує 50 мінімальних зарплат;
3) у суб’єкта немає податкового боргу;
4) щодо суб’єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .
Як стати пільговиком?
Щоб мати право на пільги, суб’єкт повинен зареєструватися в податковій службі та отримати відповідне свідоцтво. Для цього він подає до органу ДПС за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву, а також фінзвітність та копії первинних документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують право на використання особливого оподаткування, — не пізніше ніж за 30 днів до початку звітного (податкового) кварталу, з якого передбачається перехід на пільговий режим.
Тут Президент виявив лібералізм і запропонував викреслити норму про те, що відповідність видів економічній діяльності суб’єкта спецпереліку має підтверджуватися висновком центрального органу виконавчої влади з питань науки, інновацій та інформатизації. Верховна Рада не заперечила Гарантові, люб’язно вилучивши цю норму.
Форму реєстраційної заяви ще не встановлено, проте це не повинно стати перешкодою для реєстрації. Закон прямо встановлює, що у разі незатвердження такої форми реєстраційна заява подається в довільній формі.
Що стосується згаданих первинних документів, то це, напевно, мають бути договори, банківські виписки, акти виконаних робіт/послуг, розрахункові документи тощо, які дозволяють визначити конкретні обсяги «айтішних» продажів та розрахувати їх частку в загальному обсязі проданих товарів/робіт/послуг.
Ще одна ліберальна зміна торкнулася питання про проведення податковим органом перевірки щодо підтвердження права суб’єкта на застосування особливостей оподаткування. Якщо в початковому тексті Закону для цього передбачалася документальна позапланова виїзна перевірка, то тепер, завдяки президентським поправкам, податківці обмежуватимуться документальною позаплановою невиїзною.
Якщо заявнику було відмовлено в реєстрації, він може звернутися до ДПІ знову (мабуть, після виправлення недоробок).
Як не дивно, жодних спеціальних санкцій для тих платників податків, які скористалися пільгами неправомірно (або більше не відповідають установленим критеріям), Закон не передбачає. Якщо виявиться, що зареєстрований суб’єкт не відповідає встановленим критеріям, то він зобов’язаний буде всього лише зробити новий перерахунок своїх податків на загальних підставах за підсумками звітного кварталу, в якому було допущено невідповідність, і сплатити недоїмку та пеню. Надалі він зможе повернутися на пільгову систему, але не раніше, ніж за 4 квартали.
Що пільгується?
З 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року звільняються від обкладення ПДВ операції з постачання програмної продукції. На вимогу Президента зроблено уточнення, що для цілей цього пункту до програмної продукції належать:
— результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та онлайн-сервісів;
— криптографічні засоби захисту інформації (новий п. 26 підрозд. 2 розд. XX ПК).
Звертаємо вашу увагу на те, що перелік операцій, що пільгуються щодо ПДВ, не прив’язаний ані до переліку «айтішних» видів діяльності, ані до статусу постачальника. Тобто від ПДВ ці операції звільняються незалежно від того, чи користується їх постачальник спеціальним «програмістським» режимом оподаткування.
А от пільги з податку на прибуток поширюються лише на зареєстрованих суб’єктів програмної індустрії. Для них з 1 січня 2013 року запроваджується пільгова ставка податку на прибуток — 5 % (абз. 4 та 5 п. 10 підрозд. 4, а також п.п. 1.3 п. 15 підрозд. 10 розд. XX ПК).
Платники податку ведуть окремий облік доходів і витрат, пов’язаних з одержанням прибутку від здійснення видів діяльності, що пільгуються. При цьому до складу таких спецвитрат не включаються витрати, пов’язані з одержанням прибутку від іншої діяльності (що оподатковується за звичайною ставкою), крім переліченої в п.п. 1.5 п. 15. У свою чергу, сума амортвідрахувань, нарахованих на ОЗ, що використовуються для одержання прибутку, що пільгується, не враховується у витратах, пов’язаних з одержанням прибутку від іншої діяльності.
Якщо ОЗ використовуються одночасно для одержання прибутку, що оподатковується за ставкою 5 % та 19 % (16 %), то сума амортвідрахувань звітного періоду розподіляється пропорційно доходам від видів економічної діяльності, що пільгуються та не пільгуються.
Аналогічно відбувається розподіл витрат, які одночасно пов’язані з одержанням як прибутку, що пільгується, так і прибутку, що не пільгується.
Що до Закону не потрапило
По-перше, на вимогу Президента із Закону виключено норми, що встановлювали пільговий режим обкладення ПДФО зарплат працівників, зайнятих у програмній індустрії. Отже, їх доходи обкладатимуться в загальному порядку. Нагадаємо: спершу передбачалося обкладати такі зарплати за ставкою 5 %, але так, щоб сума податку була не менше 15 % від двох мінімальних зарплат.
По-друге, так і не запроваджено норми про застосування пільгового режиму обкладення єдиним соціальним внеском. Передбачалося, що ЄСВ для суб’єктів індустрії програмної продукції встановлюється за найнижчим 1-м класом професійного ризику як 36,76 %, причому базою для його нарахування має бути подвоєна величина двох мінімальних зарплат, помножена на кількість найманих працівників, з урахуванням кількості днів, відпрацьованих працівниками в звітному періоді, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Утім, пільги з ЄСВ планувалося встановити не Законом, що коментується, а Законом «Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції» (законопроект № 8267) — тим самим, який після президентського вето (в основному, до речі, через невиправдані, на думку Президента, пільги з ЄСВ) відкладено до осені. Отже, щодо соцвнесків усе ще може змінитися.
Хто всім цим реально скористається?
А тепер давайте поглянемо, чи справді з набуттям чинності цим Законом програмна галузь сягне у нашій країні небесних висот? Щодо цього є великі сумніви.
Висококваліфікованих програмістів у нас не так уже й багато, і мало хто з них не задіяний у серйозних і, що важливо, грошовитих проектах. Причому в основному це роботи на закордонні замовлення — Інтернет кордонів не знає. Навчені ж гірким досвідом спілкування з державою, наші бізнесмени навряд чи один поперед одного стрімголов поспішатимуть на світло, якщо їм цілком комфортно у тіні.
Але головне навіть не це. Уявімо собі підприємство, яке реально займається розробкою комп’ютерних програм. Замовниками програмної продукції виступають нерезиденти. Основна стаття витрат такого підприємства — зарплата і нарахування на неї; крім того, кошти витрачаються на утримання приміщень та придбання ОЗ і НМА; решта витрат незначні.
Звільнення від ПДВ для такого підприємства — не плюс, а мінус, оскільки воно позбавляє підприємство податкового кредиту. Адже очевидно, що за звичайного, непільгованого, обкладення ПДВ податковий кредит у такого підприємства завжди перевищував би податкові зобов’язання (що нараховуються за нульовою ставкою). Щодо ПДФО та ЄСВ жодних преференцій немає. Залишається лише п’ятивідсотковий податок на прибуток. Але чи досить цієї пільги для того, щоб стимулювати підприємства до переходу з нинішньої системи (із застосуванням єдиноподатних схем) на нову? Сумнівно.
А от якщо замовниками програмної продукції (під якою, як уже зазначалося, у термінах цього Закону розуміється досить широке коло комп’ютерних робіт-послуг) є вітчизняні підприємства, то з’являється сенс і в пільзі з ПДВ, і в пільзі з податку на прибуток. Щоправда, назвати це стимулюванням та підтримкою IT-галузі складно. Скоріше — способом майже безподаткового виведення прибутку з підприємства-замовника.
Можна не сумніватися в тому, що багато великих і навіть середніх підприємств звільнять своїх штатних програмістів та комп’ютерників і перейдуть на так званий ІТ-аутсорсинг (ITO), тобто повністю передадуть свої інформаційні ресурси в обслуговування сторонній організації, в якій, найімовірніше, і будуть працевлаштовані звільнені «айтішники» з того ж підприємства.
Звичайно, якби залишилися пільги з ПДФО та ЄСВ, то можна було б вчинити ще простіше: влаштувати в штат подібних обслуговуючих фірм або (як сумісників) представників топ-менеджменту або власників підприємства-замовника, або їх найближчих родичів. Тоді й значна частина зарплат підприємства-замовника виплачувалася б через пільговану комп’ютерну фірму.
Утім, і в нинішньому своєму вигляді система непогано працюватиме як свого роду «внутрішній офшор». Хто заважає підприємству втридороги купувати послуги «своєї» фірми-пільговика, зменшуючи таким чином власний оподатковуваний прибуток?
Отже, якщо чого й слід чекати найближчим часом, так це вибухового зростання кількості комп’ютерно-програмістських фірм. Щоправда, до реального розвитку інтелектуальних технологій це вже точно не матиме жодного відношення…
