ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Фінансовими інвестиціями можуть виступати акції та інші корпоративні права (наприклад, частка у статутному капіталі якогось ТОВ), а також боргові цінні папери (облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, придбані на вторинному ринку).
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та розкриття такої інформації у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 12.
Особливості податкового обліку операцій інвесторів — платників податку на прибуток і ПДВ регламентовано п. 153.8 і п.п. 196.1.1 ПК.
Бухгалтерський облік. Визначення терміна «фінансові інвестиції» у цілях бухгалтерського обліку дає П(С)БО 2. Так, під фінансовими інвестиціями розуміються активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
Отже, фінансові інвестиції — це перш за все активи, а тому вони повинні відповідати критеріям визнання активів. Визначено ці критерії нормами П(С)БО 1 і п. 10 П(С)БО 2. Так, для відображення фінансової інвестиції в балансі підприємства мають одночасно виконуватися такі умови:
— оцінка фінансової інвестиції може бути достовірно визначена;
— очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з використанням фінансової інвестиції.
Якщо ж фінансова інвестиція не відповідає цим критеріям, то згідно з п. 11 П(С)БО 2 витрати на її придбання включаються до складу витрат звітного періоду.
Далі детально розглянемо кожен з критеріїв визнання фінансових інвестицій.
Що стосується можливості достовірної оцінки фінансових інвестицій, то на момент придбання провести її не становитиме особливих труднощів, оскільки більшість з таких активів, як правило, мають ринкову (договірну) вартість.
А от критерій «прибутковості» (отримання економічних вигод від використання) невіддільний від суті фінансової інвестиції. Адже метою придбання будь-якої інвестиції є отримання економічної вигоди від її використання. При цьому під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (ст. 1 Закону про бухоблік ). Щодо інвестицій такими надходженнями грошових коштів можуть бути дивіденди, відсотки, роялті, рента (п. 7 П(С)БО 12), суми дисконту (знижки) при придбанні боргових цінних паперів, а також суми «спекулятивного» прибутку від продажу інвестицій при зростанні їх вартості. Детальніше питання доходів від інвестицій буде розглянуто в підрозділі «Отримання інвестиційного доходу».
Правила застосування критеріїв визнання активів фінансовими інвестиціями розглянемо на прикладах.
Відповідність придбаних цінних паперів критеріям визнання активу
Підприємством придбано пайові цінні папери (акції) стороннього підприємства (акціонерного товариства) за ринковою вартістю 85 грн./шт. Оцінимо відповідність цього ресурсу критеріям визнання активу.
Як видно, на момент придбання активу його оцінку може бути достовірно визначено. Вона є сумою сплачених грошових коштів (ринковою вартістю придбаного пакету акцій). Очікування отримання в майбутньому економічних вигод утілюється в тому, що за цим видом цінних паперів виплачуються дивіденди.
Таким чином, придбані акції відповідають критеріям визнання активу і можуть бути відображені в балансі як фінансова інвестиція.
Невідповідність цінних паперів критеріям визнання активів
Розглянемо ситуацію, коли підприємство — емітент привілейованих акцій, що відображаються в балансі акціонера як фінансова інвестиція вартістю 200000 грн., визнається банкрутом.
Оцінивши ліквідаційний баланс, акціонер (інвестор) вирішує, що ймовірність отримання дивідендів за цими акціями (у фіксованій сумі від номіналу) практично дорівнює нулю. І навіть якщо є достатньо підстав вважати, що номінальна вартість буде отримана, такі цінні папери не можуть бути визнані фінансовою інвестицією, оскільки вони з моменту оголошення емітента банкрутом не відповідають одному з критеріїв визнання активів — отримання економічних вигод від використання.
Згідно з п. 11 П(С)БО 2 витрати на придбання цих акцій (собівартість інвестиції) мають бути відображені у складі витрат звітного періоду. У регістрах бухгалтерського обліку підприємства-акціонера це списання відображатиметься таким записом:
| Зміст операції | Бухгалтерський облік | ||
| дебет | кредит | сума | |
| Собівартість фінансової інвестиції відображено у складі витрат звітного періоду | 977 | 352 (14) | 200000,00 |
Що стосується класифікації фінансових інвестицій, то в цілях бухгалтерського обліку важливим є їх поділ за декількома параметрами. Подамо це у вигляді схеми (див. рис.).
Наведемо пояснення до рисунка. При цьому виходитимемо з визначень використаних у схемі термінів (див. таблицю).
| Норма П(С)БО | Показники |
| Пункт 4 П(С)БО 2 | Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни вартості |
| Пункт 4 П(С)БО 3 | Асоційоване підприємство — підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив та яке не є дочірнім чи спільним підприємством інвестора |
| Пункт 3 П(С)БО 12 | Суттєвий вплив — повноваження брати участь у прийнятті рішень щодо фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: |
| Пункт 4 П(С)БО 19 | Дочірнє підприємство — підприємство, що перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства. |
| Пункт 3 П(С)БО 12 | Спільна діяльність — господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, що є об’єктом спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними. |
Аналіз цих визначень дозволяє зробити висновок, що володіння часткою статутного капіталу підприємства — об’єкта інвестування у 20 % і більше ставить інвестора перед необхідністю обліку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі (з деякими винятками).
Таким чином, на рівні П(С)БО точно встановлено нижню межу частки у статутному капіталі підприємства, що інвестується, що дозволяє інвестору розглядати його як асоційоване підприємство. На жаль, такої конкретної межі між асоційованими та дочірніми підприємствами національні стандарти не проводять.
Визначення дочірнього підприємства не претендує на закінченість і залишає певні запитання щодо віднесення того чи іншого підприємства до категорії дочірніх. Спробуємо розібратися, якими критеріями необхідно керуватися при визначенні виду підприємства, що інвестується.
Очевидно, що при вирішенні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль гратиме ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень щодо ключових питань господарської діяльності об’єкта інвестування.
Якщо звернутися до вітчизняного права (ч. 3 ст. 126 ГК), то можна дійти висновку, що контроль над господарським товариством забезпечує частка в його статутному капіталі, що перевищує 50 % (для АТ — це контрольний пакет акцій). Так, Закон про госптовариства передбачає можливість прийняття більшості рішень найвищим органом товариства за наявності простої більшості голосів. У зв’язку з цим є сенс орієнтуватися на частку інвестора у статутному капіталі товариства — отримувача інвестиції: якщо така частка перебуває в межах «більше 20 %, але не більше 50 %», то інвестиції вкладено в асоційоване підприємство; у разі ж перевищення 50 % межі для цілей бухгалтерського обліку інвестиції розглядаються в контексті дочірнього підприємства.
Проте у будь-якому випадку дочірнє підприємство припускає наявність частки у статутному капіталі більшої, ніж кваліфікуюча частка асоційованого підприємства. У зв’язку з цим на практиці для вирішення питання, застосовувати чи не застосовувати оцінку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі, достатньо орієнтуватися на 20 % межу у статутному капіталі об’єкта інвестування: володіння часткою у 20 % і більше ставить акціонера перед необхідністю обліку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі.
Податковий облік. Якщо інвестором виступає підприємство — платник податку на прибуток підприємств, то для його операцій з купівлі-продажу цінних паперів і корпоративних прав п. 153.8 ПК передбачено окремі правила податкового обліку з уключенням до об’єкта оподаткування (шляхом збільшення доходів) тільки додатного фінансового результату від цих операцій.
Пунктом 153.8 ПК установлено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, зокрема окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними при їх розміщенні, повторному продажу емітентом або в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, що використані платником в операціях РЕПО, не враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в п. 153.9 ПК.
Перелік видів цінних паперів, що можуть випускатися в Україні, міститься у ст. 3 Закону про цінні папери:
— акції;
— облігації місцевих позик;
— облігації підприємств;
— державні облігації України;
— іпотечні сертифікати;
— іпотечні облігації;
— сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН);
— інвестиційні сертифікати;
— казначейські зобов’язання України;
— ощадні (депозитні) сертифікати;
— векселі;
— приватизаційні цінні папери;
— заставні.
Податковий облік фінансових результатів операцій з акціями повинен вестися інвестором окремо від обліку інших видів цінних паперів (облігацій, іпотечних сертифікатів, векселів тощо), але спільно з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Що стосується обкладення операцій інвестора податком на додану вартість, то п.п. 196.1.1 ПК установлено, що не є об’єктом обкладення ПДВ такі види операцій з цінними паперами та корпоративними правами:
1) випуск (емісія) — операція з передачі нововипущених цінних паперів або корпоративних прав їх першому власнику (інвестору);
2) розміщення в будь-якій формі управління — наприклад, передача цінних паперів у довірче управління комерційному банку;
3) продаж (погашення, викуп) за грошові кошти — у цьому випадку мається на увазі операція з продажу цінних паперів або корпоративних прав саме і тільки за грошові кошти;
4) обмін цінних паперів або корпоративних прав на інші цінні папери або корпоративні права.
Відповідно решта всіх операцій (наприклад, дарування, обмін на товарно-матеріальні цінності або передача як плата за надані послуги), що передбачають передачу права власності на цінні папери або корпоративні права, підпадає під об’єкт обкладення ПДВ. Продавець акцій повинен нарахувати за такими операціями податкові зобов’язання з ПДВ.
При подальшому розгляді теми фінансових інвестицій на конкретних прикладах буде розглянуто порядок їх податкового обліку.
