НАРАХУВАННЯ І СПЛАТА ЄСВ
ЗА КОГО ФОП-ЄДИНОПОДАТНИКИ СПЛАЧУЮТЬ ЄСВ
Крім того, що ФОП-єдиноподатник, яка має найманих працівників, як і будь-який інший роботодавець, повинна сплачувати ЄСВ за таких працівників (у загальному для всіх роботодавців порядку), на її долю випадає також обов’язок сплати ЄСВ «за себе», а також за членів сім’ї, які беруть участь у здійсненні нею підприємницької діяльності. Такий обов’язок на них покладено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ та п.п. 2.1.3 Інструкції № 21-5. До членів сімей ФОП, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, як зазначено в абз. 2 п.п. 2.1.3 Інструкції № 21-5, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою — підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.
Звільнені від сплати ЄСВ «за себе» з числа ФОП-єдиноподатників ті з них, які є пенсіонерами за віком або інвалідами і отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ). Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
СТАВКИ ЄСВ ДЛЯ ФОП-ЄДИНОПОДАТНИКІВ «ЗА СЕБЕ»
Розмір ставок для розрахунку суми ЄСВ ФОП — платниками ЄП наведено в ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ та п. 3.4 Інструкції № 21-5. Мінімальна (вона ж — обов’язкова) ставка для таких платників ЄСВ становить 34,7 % бази нарахування (яка в такому разі база нарахування ЄСВ — див. на с. 16). Ця ставка включає пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття. Варто мати на увазі, що, сплачуючи ЄСВ, розрахований за мінімальною ставкою, ФОП не буде застрахована від тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку на виробництві, а отже, у разі їх настання не зможе отримати відповідну допомогу з ФСС ТВП та ФСС НВ. Проте такі платники ЄСВ не позбавлені права взяти участь у добровільному страхуванні у разі настання таких випадків. Ставки ЄСВ у такому разі, зрозуміло, підвищуються. Розглянемо їх у наступній таблиці.
| Вид страхування | Ставка ЄСВ |
| Обов’язкове страхування | |
| Пенсійне страхування | 34,7 % |
| Страхування на випадок безробіття | |
| Обов’язкове страхування + добровільне страхування з тимчасової втрати працездатності | |
| Пенсійне страхування | 36,6 % |
| Страхування на випадок безробіття | |
| Страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням | |
| Обов’язкове страхування + добровільне страхування від нещасного випадку на виробництві | |
| Пенсійне страхування | 36,21 % |
| Страхування на випадок безробіття | |
| Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності | |
| Всі види соціального страхування (обов’язкове страхування + добровільне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності + добровільне страхування від нещасного випадку на виробництві) | |
| Пенсійне страхування | 38,11 % |
| Страхування на випадок безробіття | |
| Страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням | |
| Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності | |
Для того, щоб брати участь у добровільному страхуванні, ФОП-єдиноподатник повинна подати до територіального органу ПФУ за місцем проживання заяву за формою, наведеною в додатку 2 до Інструкції № 21-5. Протягом 30 календарних днів з дня отримання територіальним органом ПФУ заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (форму типового договору наведено в додатку 3 до Інструкції № 21-5). Строк участі ФОП-єдиноподатника в добровільному страхуванні визначається в договорі, але не може становити менше 1 року (ч. 2 ст. 10 Закону про ЄСВ).
Нещодавно доповненою ч. 5 ст. 10 Закону про ЄСВ передбачено можливість одноразової сплати ЄСВ за попередні періоди, в яких ФОП не підлягала загальнообов’язковому державному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого ЄСВ за кожний місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму ЄСВ, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановлених на дату укладення договору (див. далі с. 16). Одноразова сплата особою ЄСВ за попередні періоди може бути здійснена за окремим договором.
Дострокове розірвання договору про добровільну участь допускається виключно у випадках, передбачених ч. 8 ст. 10 Закону про ЄСВ.
БАЗА НАРАХУВАННЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ЄСВ
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ та абз. 1 п. 3.4 Інструкції № 21-5 ФОП-єдиноподатник визначає базу нарахування ЄСВ самостійно. Але при цьому він повинен враховувати, що сума ЄСВ, визначена як добуток самостійно обчисленої бази ЄСВ та ставки ЄСВ, відповідної вибраному виду страхування, має бути:
1) не більше максимального розміру ЄСВ, визначеного за такою формулою:
ЄСВmax = 17 х ПМпо х СЄСВ : 100 % ,
де ПМпо — прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений у відповідному місяці (у січні — листопаді 2013 року — 1147 грн., у грудні 2013 року — 1218 грн.);
СЄСВ — ставка ЄСВ залежно від обраного виду страхування;
2) не менше мінімального розміру ЄСВ, визначеного таким чином:
ЄСВmin = МЗП х СЄСВ : 100 % ,
де МЗП — мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законом на відповідний місяць (у січні — листопаді 2013 року — 1147 грн., в грудні 2013 року — 1218 грн.).
Тут зауважимо, що, обравши варіант сплати мінімального розміру ЄСВ, ФОП у подальшому може розраховувати лише на мінімальний розмір пенсії. Щоб пенсія ФОП у майбутньому була більша її мінімального розміру, то і нараховувати ЄСВ потрібно в розмірі більшому, ніж мінімальний.
Таким чином, сума ЄСВ ФОП-єдиноподатником, що нараховується за кожний місяць календарного року, має бути:
ЄСВmin < ЄСВ < ЄСВmax
СТРОКИ СПЛАТИ ЄСВ
Строки для сплати нарахованого ФОП-єдиноподатником ЄСВ встановлені абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ та п.п. 4.6.2 Інструкції № 21-5. Законом про ЄСВ і абз. 1 п.п. 4.6.2 Інструкції № 21-5 передбачено квартальний строк сплати ЄСВ: платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за цим кварталом. А от в абз. 2 п.п. 4.6.2 Інструкції № 21-5 прописана і можливість щомісячної сплати ФОП платежів у вигляді авансового платежу в розмірі, який вони самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. У такому разі суми таких авансових платежів враховуватимуться при остаточному розрахунку , що проводиться за календарний квартал. Але така щомісячна сплата є добровільною.
Зверніть увагу: строки для сплати встановлені «до 20 числа». А це означає, що останній день для сплати — 19 число.
При цьому у разі якщо останній день строків сплати ЄСВ припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати ЄСВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 4.10 Інструкції № 21-5). Нагадаємо, що раніше, до набуття чинності постановою № 25-1 (діє з 01.02.2013 р.), можливості такого перенесення не існувало, тому платникам ЄСВ доводилося здійснювати його сплату напередодні граничного строку, що припадає на вихідний або святковий день. Можливість перенесення строку актуальна для сплати ЄСВ за III квартал 2013 року — оскільки 19 жовтня 2013 року припадає на вихідний (суботу), останнім днем сплати є 21.10.2013 р. Та ж ситуація і із сплатою ЄСВ за IV квартал 2013 року — останнім днем сплати є 20.01.2014 р., оскільки 19.01.2014 р. припадає на неділю.
ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ З ЄСВ
За нараховані та сплачені суми ЄСВ ФОП-єдиноподатник зобов’язана відзвітувати. Зробити це вона повинна до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, яким є календарний рік (п. 3.2 Порядку № 22-2). Останній день — 9 лютого. Для цього ФОП подає до органу ПФУ форму № Д5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», форму якого наведено в додатку 5 до Порядку № 22-2. Якщо останній день строку подання звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то останнім днем подання звіту вважається перший після нього робочий день (п. 2.15 Порядку № 22-2). Це правило спрацює при поданні Звіту за 2013 рік. Оскільки 9 лютого 2014 року — вихідний день (неділя), то останній день подання Звіту за 2013 рік — 10 лютого 2014 року.
