Теми статей
Обрати теми

Розрахунки з покупцями

Редакція ПК
Стаття

Розрахунки з покупцями

 

Відповідно до п. 291.6 ПК платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тобто, бартер та використання векселів для них закриті.

Відповідно до ст. 293 ГК за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. При цьому сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Згідно з ч. 3 ст. 293 ГК за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.

Частина 5 ст. 715 ЦК визначає, що договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Бартерна (товарообмінна) операція для цілей податкового законодавства — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (п.п. 14.1.10 ПК).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV вексель — це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Фізична особа — єдиноподатник не має права бути ані векселедавцем, ані векселедержателем, — вважають податківці (ЄБПЗ, підкатегорія 107.12), зазначаючи, зокрема, що така операція суперечить нормам п. 291.6 ПК. Втім, заборона виступати в якості векселедавця не до кінця зрозуміла і обґрунтована (ПК, нагадаємо, містить вимогу щодо здійснення розрахунків виключно в грошовій формі лише за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги), натомість нічого не згадує про погашення заборгованості за придбані товари (отримані роботи і послуги).

Крім того, у ЄБПЗ (підкатегорія 107.04) міститься відповідь, у якій висловлено думку, що фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи, у т. ч. через систему «WebMoney» (електронні гроші).

Пояснюють свою позицію податківці тим, що відповідно до п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електрон-ному вигляді. Використання ж електронних платіжних систем, як вважають податківці, під визначення «безготівкові розрахунки» не підходить, з чим важко не погодитись.

Звертаємо вашу увагу: для платників єдиного податку допустимими є операції з переведення боргу та відступлення права вимоги, оскільки вони не передбачають використання іншої форми розрахунків, ніж грошова.

Крім того, для фізичних осіб — платників єдиного податку допустимими є наступні способи розрахунків з покупцями (замовниками):

№ з/п

Спосіб розрахунку

Дата отримання доходу

Регулюючий пункт ПК

1

Використання торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності РРО

Дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки

П. 292.7

2

Через торговельні автомати з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України

Дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України

П. 292.8

 

Звертає на себе увагу одна з відповідей податківців у ЄБПЗ (підкатегорія 107.04), у якій зазначено, що в разі використання платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари (послуги) доходом фізичної особи — платника єдиного податку вважається вся сума, що надійшла на розрахунковий рахунок (тобто з ураху-
ванням утриманих банком комісійних банку).

Ми ж таку позицію вважаємо як мінімум спірною. Якщо вартість послуг еквайра утримується із сум, списаних з платіжних карток, до зарахування коштів на поточний рахунок підприємця, то більш безпечно в дохід уключати всю суму виручки без вирахування послуг з використання системи оплати за допомогою терміналів. Тобто користуватися цим роз’ясненням податківців не радимо.

Іншим важливим аспектом розрахунків фізичних осіб — єдиноподатників зі своїми покупцями (замовниками) є також те, що відповідно до п. 296.10 ПК платники єдиного податку першої — третьої груп не застосовують РРО. Платники єдиного податку п’ятої групи такого привілею, здавалось би, позбавлені, але вони звільнені від застосування РРО нормою спеціального закону — п. 6 ст. 9 Закону про РРО, яка передбачає звільнення від застосування РРО для всіх підприємців-єдиноподатників без зазначення груп. На наш погляд, законодавець, коли вводив нову групу 5 (Законом № 5083), напевне забув відкоригувати п. 296.10 ПК. Але, на думку редакції, це не говорить про необхідність застосовувати РРО єдиноподатниками п’ятої групи.

Податкові наслідки застосування заборонених форм розрахунків для підприємця такі:

1) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. І розд. XIV ПК, застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 % (п. 293.4 ПК);

2) підприємець в податковій декларації окремо відображає доходи від застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. І розд. XIV ПК (п.п. 296.5.5 ПК);

3) підприємець зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 298.2.3 ПК);

4) Свідоцтво платника єдиного податку за рішенням органу Міндоходів анулюється в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 7 п. 299.15 ПК).

Для підприємців груп 1 та 2, яким установлено річний звітний період, актуальне питання, з якого періоду вони мають покинути спрощену систему оподаткування. Виходячи з норм п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПК у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ПК, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків. Виходячи з цього ми схильні вважати, що платники єдиного податку першої та другої групи зобов’язані зробити це з наступного року (адже, повторимось, податковим (звітним) періодом для таких платників єдиного податку є календарний рік). Податківці ж дотримуються іншої позиції, не маючи для цього необхідного законодавчого підґрунтя.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі