ДОГОВІР ПОЗИКИ З ПРАЦІВНИКОМ ПІДПРИЄМСТВА: ЯК БУТИ
ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ?
Працівник для оплати свого навчання на курсах підвищення кваліфікації уклав з підприємством договір позики. До погашення отриманої суми позики працівник вирішив звільнитися. Чи підлягає така сума обкладенню ПДФО?
Відносини позики регламентуються ст. 1046 — 1053 ЦК.
Сума позики не є доходом фізособи, оскільки передбачає повернення, тому ПДФО і ЄСВ із суми позики не утримуються (п.п. 165.1.31 ПК).
У вашому випадку можливі як мінімум 3 варіанти розвитку подій:
1) працівник повністю погасить позику до свого звільнення;
2) працівник звільниться, при цьому продовжить виплачувати позику за умовами, передбаченими договором, до повного її погашення;
3) невиплачену суму, що залишилася, підприємство «пробачить» працівнику.
У першому і другому варіантах про ПДФО не повинно йтися, тому що працівник рано чи пізно, але виплатить борг роботодавцю. Про те, що в період дії трудового договору не виникає об’єкта для нарахування ПДФО, податківці зазначали в роз’ясненнях (див. розділ 160.04 ЄБПЗ). Момент звільнення працівника не має жодного значення хоча б тому, що відносини позики до трудових відносин не належать — їх регулює ЦК.
А ось якщо дотримуватися третього варіанта, то нарахування ПДФО не уникнути. Згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податків, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкротства, до закінчення терміну позовної давності. Якщо кредитор інформує платника-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків
(ф. № 1ДФ), за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній податковій декларації. Так, щоб роботодавцю не утримувати ПДФО з додаткового блага у вигляді неповерненої суми позики, необхідно:
1) повідомити свого колишнього працівника про анулювання боргу за допомогою рекомендованого письма з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу;
2) відобразити надане додаткове благо у вигляді списаної суми заборгованості за договором позики у ф. № 1ДФ за квартал, у якому такий борг було анульовано. У графі 5 показуємо ознаку доходу «126». У графах 3а і 3 показуємо списану суму боргу, у графах 4а і 4 — прокреслення (ПДФО розраховує та сплачує сам працівник).
Цю суму працівник повинен буде включити до своєї річної податкової декларації.
Що стосується сплати ЄСВ у разі прощення боргу за позикою, ми вважаємо, що його в цьому випадку нараховувати не треба.
По-перше, навіть у період роботи працівника ця сума не включається до фонду оплати праці, тому що відносини позики (незважаючи на те, що вони виникли між фізособою-працівником і юрособою-роботодавцем) не є трудовими і регулюються виключно ЦК .
По-друге, позика працівнику прощається після розірвання трудових відносин. А це ще додатковий аргумент на користь того, щоб не нараховувати ЄСВ, оскільки платниками ЄСВ є роботодавці (після звільнення працівника вони щодо нього такими не будуть) і самі наймані працівники (після звільнення громадянин — не найманий працівник). Висновки про ненарахування ЄСВ на виплати після звільнення можна зробити з листа ПФУ від 18.02.2011 р. № 3116/03-30.
Василь Солодаренко
