Відшкодування ТУРИСТИЧНОГО ЗБОРУ ПРАЦІВНИКУ, ЯКИЙ ВІДРЯДЖАЄТЬСЯ
Працівник повернувся з відрядження. До наданого ним готельного рахунку було включено суму туристичного збору. Підставою цьому послужило ненадання працівником відрядного посвідчення, хоча на словах він повідомив готель про те, що перебуває у відрядженні. Чи повинне підприємство відшкодувати такому працівнику суму сплаченого ним туристичного збору?
Ситуація неоднозначна. ПК дійсно передбачає, що платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибули на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної або міської ради про встановлення туристичного збору, і отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (нічлігу) із зобов’язанням залишити місце перебування в застережений строк (п.п. 268.2.1 ПК). Нагадаємо, згідно з п. 10.4 ПК установлення туристичного збору не є обов’язком місцевої ради. Це питання повністю віднесене на розсуд органів місцевого самоврядування. Тому на сьогодні турзбір уведено далеко не у всіх населених пунктах України.
Відповідно, тим самим рішенням місцевої ради визначаються податкові агенти (адміністрації готелів завжди потрапляють до їх числа). На податковому агентові лежить обов’язок стягнути турзбір під час надання послуг, пов’язаних із тимчасовим проживанням, шляхом уключення його суми окремим рядком до рахунку (квитанції) на проживання (п.п. 268.6.1 ПК)*.
Це загальне правило. Із нього для багатьох, хто прибуває до населеного пункту, зроблено винятки. Зокрема, серед осіб, які не можуть бути платниками турзбору, названо осіб, які прибули у відрядження (абз. «б» п.п. 268.2.2 ПК).
Перше запитання, що виникає: яким чином особа має підтвердити, що прибула у відрядження, для того, щоб готель мав правові підстави не включати турзбір до рахунку за проживання? ПК не висуває жодних вимог до того, яким чином податковий агент повинен установити, що особа перебуває у відрядженні. На практиці за звичкою просять надати відрядне посвідчення. Проте їх використання для госпрозрахункових підприємств перестало бути обов’язковим. Тому в підприємства є вибір: або продовжувати використовувати відрядні посвідчення (не стільки для віднесення витрат на відрядження до витрат, скільки для подібних цілей з метою уникнути зайвих з’ясувань з адміністраціями готелів), щоб видавати співробітникам із собою копію наказу про направлення у відрядження. Такого доказу готелю також повинно вистачити (підтверджує це лист ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12291/7/15-0717 та лист ДПСУ от 20.08.2012 р. № 1091/0/71-12/15-2217м).
Якщо співробітник надав докази того, що він перебуває у відрядженні, але турзбір усе одно було включено до рахунка, він може відмовитися сплачувати його суму та сплатити тільки вартість проживання. Проте вчинити саме таким чином на практиці не завжди вийде. І тоді перед підприємством постане запитання, як бути зі включеним до готельного рахунку туристичним збором. Така ситуація може виникнути і в тому випадку, якщо у співробітника не виявилося із собою документів, що підтверджують його перебування у відрядженні, а повірити йому на слово готель відмовився.
Уключити до витрат , на наш погляд, суму відшкодованого працівнику турзбору підприємство не зможе, оскільки згідно з п.п. 140.1.7 ПК до витрат можна віднести ті документально оформлені витрати, які пов’язані з правилами в’їзду та перебування в місці відрядження, у тому числі будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат, а в нашій ситуації перебування у відрядженні не передбачає сплату туристичного збору.
Водночас, на нашу думку, є підстави наполягати на тому, що сума такого відшкодування не є об’єктом обкладення ПДФО і швидше має розглядатися як помилково сплачена та така, що підлягає поверненню контрагентом (у цьому випадку — готелем), оскільки правових підстав для стягнення турзбору в такій ситуації не було.
Анастасія Нікольська
* При цьому, оскільки турзбір має статус місцевого збору, до бази обкладення ПДВ послуг з проживання, що надаються, він не включається (п. 188.1 ПК).
