Заповнення декларації акцизного податку

ЗАПОВНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕКЛАРАЦІЮ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

Хто і куди подає

Складають і подають Декларацію акцизного податку (далі — Декларація) платники податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Про це одночасно свідчать норми ПК (п. 223.2) і Порядку № 1030 (п. 2 розд. І).

З такого формулювання можна зробити висновок, що по суті складати та подавати Декларацію повинні тільки платники податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України (це платники, наведені в пп. 212.1.1 і 212.1.4 ПК), та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів із числа суб’єктів господарювання (це фактично платники, зазначені в п.п. 212.1.2 ПК). Проте загальна частина Декларації свідчить про інше. Так, у графі 05 «Вид платника акцизного податку» містяться поля, передбачені для заповнення всіма платниками податку, — юридичними особами, наведеними в п. 212.1 ПК (крім платників особливого податку на операції з відчуження ЦП, зазначених у п.п. 212.1.9 ПК). Таким чином, повний перелік осіб, на плечі яких покладено обов’язок подання Декларації акцизного податку, виглядає таким чином:

1) особи, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

2) особи — суб’єкти господарювання, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України. Згідно з роз’ясненням, наведеним у підкатегорії 140.07 ЄБПЗ, імпортери підакцизних товарів (продукції), які здійснюють ввезення на митну територію України інших товарів, ніж алкогольні напої та тютюнові вироби, і які не порушили вимоги митних режимів і цільового використання підакцизних товарів (продукції), що не підлягають оподаткуванню або звільнені від нього, Декларацію до органів ДПС не подають;

3) особи, які реалізують конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

4) особи, які реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до п. 213.3 ПК ;

5) особи, на яких покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;

6) особи, на яких покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов. Умови щодо цільового використання наведено у ст. 229 ПК;

7) особи, на яких при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

Нагадаємо, що суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво та торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 9 Закону про ліцензування повинні отримати відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності.

Згідно з п. 3 розд. ІІІ Порядку № 1030 платник зобов’язаний подавати Декларацію акцизного податку за кожний звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у цьому періоді. Вочевидь, це стосується тільки платників податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортерів алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що нам дають підстави вважати норми п. 223.2 ПК. А ось особи, які порушують умови митних режимів або цільового використання, подають Декларацію тільки в разі такого порушення. ДПС у листі від 21.02.2011 р. № 4811/7/21-0117 (далі — лист № 4811) висловила аналогічну думку.

Місце подання Декларації — орган ДПС за місцем реєстрації платника податків (п. 223.2 ПК, п. 2 розд. ІІІ Порядку № 1030). Відокремлені підрозділи підприємства, у разі наявності таких, Декларацію не подають, це входить до обов’язків головного підприємства. Це, зокрема, роз’яснюється в листах ДПАУ від 11.03.2011 р. № 6766/7/21-0217 і від 17.03.2011 р. № 7398/7/21-0217.

Форма та склад

Форму Декларації акцизного податку затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1030. Цим наказом затверджено й Порядок її заповнення.

Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку Декларація акцизного податку складається із:

— загальної частини, що містить обов’язкові до заповнення реквізити платника податку;

— чотирьох розділів (А, Б, В і Г), які складаються платниками податку залежно від виду підакцизних товарів:

Розділ А. Податкові зобов’язання із спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та пива;

Розділ Б. Податкові зобов’язання з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну;

Розділ В. Податкові зобов’язання з нафтопродуктів, скрапленого газу;

Розділ Г. Податкові зобов’язання з автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів;

— восьми додатків, що є розрахунками для обчислення суми податку залежно від виду встановлених ставок акцизного податку, розшифровками та переліками:

Додаток 1. Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку;

Додаток 2. Розрахунок суми акцизного податку з тютюнових виробів, на які встановлено специфічні та адвалорні ставки акцизного податку одночасно;

Додаток 3. Розрахунок суми акцизного податку з алкогольних напоїв за специфічними ставками акцизного податку;

Додаток 4. Розшифровка оборотів, які не підлягають або звільняються від оподаткування акцизним податком;

Додаток 5. Розрахунок суми акцизного податку з втрачених марок акцизного податку, що були придбані для маркування тютюнових виробів з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції;

Додаток 6. Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах;

Додаток 7. Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні спирту етилового;

Додаток 8. Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні (ввезенні) нафтопродуктів;

— розділу, що заповнюється працівниками органів ДПС після подання Декларації.

Детальне заповнення кожної складової Декларації, звичайно крім розділу, що заповнюється податківцями, ми розглянемо далі на сторінках цього номера.

Нюанси та строки подання

Періодичність подання Декларації акцизного податку до органів ДПС — щомісячна. Строк подання — не пізніше 20 числа наступного періоду (місяця) (п. 223.2 ПК, п. 2 розд. ІІІ Порядку № 1030). У разі, коли останній день строку подання Декларації припадає на вихідний чи святковий, останнім днем строку згідно із загальними правилами, наведеними в п. 49.20 ПК, вважається операційний (банківський) день, наступний за таким вихідним або святковим днем (див. також п. 16 розд. ІІІ Порядку № 1030).

Способи подання Декларації також стандартні. Так, згідно з п. 49.3 ПК на вибір платника податків Декларація може бути подана одним із таких способів:

— особисто або уповноваженою на це особою;

— надіслана поштою з повідомленням про вручення та описом вкладень. У такому разі Декларація має бути надіслана не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку її подання, або пізніше ніж за 10 днів до закінчення такого строку, якщо таку Декларацію отримано податковим органом до його закінчення (податківці погоджуються з таким варіантом, що випливає з відповідного роз’яснення, наведеного в розділі 020.02 ЄБПЗ);

— надіслана засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Такий спосіб подання п. 49.4 ПК визначає як єдино можливий для великих і середніх суб’єктів підприємництва*. При виборі такого способу Декларація має бути подана не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк її подання.

Зазначені способи подання як можливі при наданні Декларації акцизного податку наведено також у п. 5 розд. ІІІ Порядку № 1030.

Тепер про кількість Декларацій, що подаються. Детально це питання викладене в уже згадуваному нами вище інформаційному листі № 4811. Так, кількість Декларацій, що подаються, залежить від того, за якими товарами виникають податкові зобов’язання (далі — ПЗ).

Якщо ПЗ виникають тільки за вітчизняними товарами (платники є платниками одночасно або окремо на підставі пп. 212.1.1, 212.1.4, 212.1.7, 212.1.8 ПК), то подається одна Декларація із зазначенням відповідної відмітки у графі 5 «Вид платника акцизного податку» загальної частини Декларації.

Якщо ПЗ виникають тільки за імпортованими товарами (платники є платниками одночасно або окремо на підставі пп. 212.1.2, 212.1.5, 212.1.6, а також п.п. 212.1.8 тільки одночасно з п.п. 212.1.2 ПК), то подається також одна Декларація, але з проставлянням відміток уже в тих полях графи 5, які відповідають платникам товарів, що імпортуються.

Якщо ПЗ виникають одночасно й за товарами, що імпортуються, і за вітчизняними, то Декларації потрібно подати дві: окремо за вітчизняними товарами, окремо — за імпортованими. Як роз’яснюється в листі № 4811, пов’язано це з тим, що акцизний податок з вироблених в Україні товарів і з увезених на територію України підакцизних товарів обліковується за різними кодами класифікації доходів бюджету (Класифікація доходів бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. № 11).

Як ви вже мали можливість побачити вище, Декларація, крім іншого, складається з чотирьох розділів і восьми додатків. Обсяг усього цього «добра» доволі значний. Проте всю купу паперів подавати платнику акцизного податку не доведеться. У листі № 4811 податківці зазначили, що до Декларації повинні подаватися тільки ті розділи, розрахунки і розшифровки, щодо яких платник акцизного податку визначає ПЗ зі сплати податку. Наприклад, якщо суб’єкт господарювання є імпортером тютюнових виробів, зареєстрованим в органі ДПС відповідно до законодавства, то крім загальної частини Декларації, такому платнику податку потрібно буде подати розділ Б основної частини Декларації, а також додатки 1, 2, 4 (у разі здійснення операцій що не підлягають або звільнені від обкладення акцизним податком) і 5 (у разі втрати придбаних марок акцизного податку). Якщо операції з іншими видами підакцизних товарів (продукції) суб’єктом господарювання не здійснюються, то інші розділи Декларації, а також інші додатки, ніж 1, 2, 4 і 5, йому подавати не потрібно. Це що стосується звітної Декларації. У разі подання уточнюючої Декларації обов’язковим є подання разом з нею додатка 6 (детальніше див. на с. 15).

Звернемо увагу ще на деякі нюанси подання додатків до Декларації. Так, якщо загальний код операції Декларації акцизного податку передбачає зазначення показників у розрізі конкретних операцій (наприклад, сума акцизного податку за іншими операціями реалізації (передачі) спирту етилового та інших спиртних дистилятів, алкогольних напоїв і пива (код А4) зазначається в розрізі операцій, що здійснюються з метою власного споживання (код А4.1), промислової переробки (код А4.2) і реалізації (передачі) своїм працівникам (код А4.3)), то розрахунки подаються до загального коду операції з підакцизними товарами (наприклад, додатки 1 і 3 подаються до коду А4), а не до показників, зазначених у конкретних операціях (наприклад, А4.1, А4.2, А4.3). Таким чином, у відповідному полі додатків, призначеному для зазначення коду операції, зазначається загальний код операції (див. лист ДПАУ № 4811/7/21-0117 від 21.02.2011 р. і № 4894/6/21-0115 від 11.03.2011 р.).

За кожним кодом операції складається окремий додаток.

ЗАПОВНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

Загальні правила

Як уже зазначалося, ті чи інші розділи Декларації, а також додатки до неї заповнюються залежно від того, операції з якими видами підакцизних товарів (продукції) здійснює суб’єкт господарювання. Проте окремі засади заповнен-ня Декларації справедливі для всіх платників податку, зокрема, це стосується заповнення її загальної частини.

Так, у загальній частині Декларації зазначається тип поданої декларації («Звітна» — якщо Декларація подається за звітний місяць, «Звітна нова» — якщо Декларація подається з виправленнями до закінчення граничного строку подання або «Уточнююча» — якщо Декларація подається з виправленнями після закінчення граничного строку подання). Крім того, у полях 02 і 03 зазначається звітний (податковий) період, за який відповідно подається або уточнюється Декларація. Наприклад, так:

У загальній частині Декларації зазначається також повне найменування платника податку відповідно до реєстраційних документів (поле 04), його ідентифікаційний код відповідно до ЄДРПОУ (поле 041), а також місцезнаходження (поле 06) — для юридичних осіб, або ж П.І.Б. (поле 04), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта* (поле 042) і місце проживання (поле 06) — для фізичних осіб.

Поле 05 Декларації призначено для зазначення виду платників акцизного податку, перелік яких наведено в п. 212.1 ПК. Про них ми говорили
на с. 2.

Окреме поле Декларації відведено для зазначення найменування органу ДПС, до якого вона подається.

Як кінцеві реквізити наводиться дата подання Декларації, ініціали, прізвище, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган ДПС та мають відмітку в паспорті), і підпис платника — фізичної особи або посадових осіб, завірені печаткою платника податків (за наявності).

Декларація акцизного податку підписується:

— для юридичної особи — керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу ДПС. Якщо штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку і подання Декларації здійснюється безпосередньо керівником, така Декларація підписується тільки в графі «Керівник», а графа «Особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку» прокреслюється**. Про це свідчить інформація, наведена в підкатегорії 020.02 ЄБПЗ;

— для фізичної особи — платника податків — безпосередньо такою фізичною особою або її законним представником.

Якщо, керуючись нормами абз. 2 п. 46.4 ПК, платник податку подає разом з Декларацією складене в довільній формі доповнення, цей факт має бути відображено в спеціальному полі Декларації із зазначенням кількості сторінок такого допов-
нення.

Згідно з п. 17 Порядку № 1030 в Декларації мають бути зазначені всі передбачені формою показники. Якщо деякі показники відсутні — проставляється прокреслення.

Відомості, наведені в Декларації, мають підтверджуватися первинними документами й даними бухгалтерського обліку (п. 20 Порядку № 1030).

Про подання тих чи інших розділів Декларації та додатків до неї із зазначенням кількості їх примірників та сторінок платник податку повідомляє шляхом заповнення граф відповідних рядків передбаченої для цього таблиці. При цьому в графі «Ознака подачі» проставляється позначка «х».

Однаковою є й структура всіх розділів Декларації. Так, у кожному розділі є 4 графи, які для кожного з них мають однакове призначення.

У першій графі наведено коди операцій, що здійснюються з тим чи іншим видом підакцизних товарів. Літерна частина коду ідентифікує ту чи іншу групу підакцизних товарів і відповідає літерному позначенню розділу Декларації, в якому її наведено. Так, наприклад, усім підакцизним операціям з тютюновими виробами, тютюном та промисловими замінниками тютюну властиві коди з літерою «Б» і, відповідно, наводяться в розділі Б Декларації. В інших розділах подібні операції відображатися не можуть. Загальний код операції містить також і числову складову, що по суті являє собою її порядковий номер у розділі Декларації. Якщо загальну операцію відображено в розрізі конкретних операцій, то її код має відповідний підпункт. Наприклад, операція з відображення загальної суми ПЗ щодо нафтопродуктів та скрапленого газу (загальний код операції — В13) наводиться у розрізі конкретних операцій: ПЗ щодо бензинів моторних (код операції В13.1), щодо інших нафтопродуктів (код операції В13.2) та щодо скрапленого газу (код операції В13.3).

Наведені в графі 1 коди операцій у разі подання додатків до Декларації мають бути зазначені в спеціальному полі таких додатків для ідентифікації операцій, до яких такі додатки подаються. При цьому, як уже зауважувалося, в цьому полі зазначається код до загальної операції, а не до конкретної.

У другій графі наведені власне назви операцій, що здійснюються з підакцизними товарами, та необхідних для розрахунку ПЗ щодо них.

Третя графа містить у собі коди показників додатків до Декларації, які використовуються для розрахунку сум акцизного податку, а також номери граф додатків (зазначені в дужках). Це своєрідна шпаргалка для заповнення графи 4. Тобто показники, відображені у зазначених графах, мають бути перенесені до четвертої графи Декларації, зрозуміло, у разі їх наявності.

У графі 4 зазначаються безпосередньо суми ПЗ, розраховані за кожним кодом операції, їх коригування (у разі необхідності) та загальна сума ПЗ за всіма операціями з тією чи іншою групою підакцизних товарів (продукції).

Особливості відрядкового заповнення графи 4 кожного з розділів Декларації розглянемо окремо.

Особливості заповнення Декларації
платниками акцизного податку на спирт етиловий
та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (розділ А)

Особливості заповнення Декларації
платниками акцизного податку на тютюнові вироби,
 тютюн та промислові замінники тютюну (розділ Б)

Особливості заповнення Декларації
 платниками акцизного податку
на нафтопродукти та скраплений газ (розділ В)

Особливості заповнення Декларації
платниками акцизного податку на автомобілі легкові, кузови до них,
причепи та напівпричепи, мотоцикли

Як випливає з назви, додаток 1 призначено для розрахунку сум акцизного податку за всіма підакцизними товарами (продукцією), на які ПК встановлено специфічні ставки. Нагадаємо, що згідно з п. 28.1 ПК специфічною є ставка, відповідно до якої розмір податкових нарахувань установлюється як фіксована величина щодо кожної одиниці виміру бази оподаткування. У ст. 215 ПК зазначено, що специфічні ставки податку застосовні до всіх видів підакцизних товарів, наведених у п. 215.1 ПК. Отже, додаток 1
може бути подано до всіх чотирьох розділів Декларації (А, Б, В, Г). До якого саме розділу подається цей додаток, зазначається у спеціальному полі у верхньому лівому кутку додатка. Сюди вноситься й інформація про код операції, щодо якої здійснюється розрахунок суми акцизного податку і відповідно подається додаток 1. За кожним кодом операції складається окремий додаток .

Зауважимо, що при розрахунку податкових зобов’язань зі спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та пива (заповненні розділу А) не завжди заповнюється та подається додаток 1. Так, відповідно до роз’яснень, розміщених у ЄБПЗ, додаток 1 подається тільки при обчисленні суми ПЗ з алкогольних напоїв, при виробництві яких не використовується спирт етиловий (наприклад, пиво, вина, сидр, пері та інші алкогольні напої без додавання спирту). Для розрахунку податкових зобов’язань з інших алкогольних напоїв використовується додаток 3. Порядок заповнення додатка 3 наведено на с. 12-14.

Крім того, якщо сума акцизного податку розраховується одночасно за специфічними та адвалорними ставками (такий розрахунок здійснюється за сигаретами (з фільтром та без фільтру) і цигарками), розрахунок податкового зобов’язання здійснюється в додатку 2 (див. далі на с. 11).

При заповненні додатка 1 варто керуватися п. 1 розд. V Порядку № 1030. Окремі нюанси, не висвітлені цим Порядком , ми розглянемо далі.

Один з таких нюансів пов’язаний із заповненням графи 5 «Фізичні характеристики товарів (продукції) (місткість, міцність, об’єм циліндра, вміст сірки та інші показники)». Як зазначено в п.п. 1.4 розд. V Порядку № 1030, у графі 5 відображається характеристика товару (продукції) залежно від його виду, групи чи підгрупи (фактична місткість спирту, об’єм циліндра двигуна, вміст сірки в дизпаливі тощо), необхідна для розрахунку акцизного податку. При цьому ключовим моментом тут є необхідність цієї характеристики для розрахунку акцизного податку. Якщо фізичні характеристики товарів не впливають на розрахунок акцизного податку, то в цій графі ставиться прокреслення (див. роз’яснення податківців, наведене в ЄБПЗ у підкатегорії 140.07). Так, наприклад, для розрахунку суми акцизного податку за середніми дистилятами для специфічних процесів переробки (код УКТ ЗЕД 2710 19 11 00) їх фізичні характеристики значення не мають, ставка податку для них єдина — 182 євро за 1000 кг. А ось для визначення суми податку за важкими дистилятами необхідно мати дані щодо вмісту в них сірки, оскільки ставки податку варіюються залежно від такого показника.

Як відомо, ст. 215 ПК установлює ставки акцизного податку як у національній валюті (гривні), так і в євро. У Декларації ж сума податкового зобов’язання вказується виключно у гривнях. Тому при заповненні граф 12 і 13 додатка 1 не варто забувати перерахувати суму акцизного податку за офіційним курсом гривні до євро (якщо ставку встановлено в євро), установленого НБУ станом на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація (передача), увезення цього товару (продукції).

Показники суми акцизного податку, належної сплаті до бюджету (графа 13), є основним джерелом інформації при заповненні більшості рядків усіх розділів декларації. А величина графи 12 «Сума акцизного податку, несплачена через отримання пільг, грн.» покликана допомогти заповнити ряд. А12 і А13 розділу А, ряд. Б10 і Б11 розділу Б, ряд. В9 і В10 розділу В і ряд. Г9 і Г10 розділу Г — рядків, що відображають суму за пільговими операціями.

Додаток 2 — Розрахунок суми акцизного податку з тютюнових виробів, на які встановлено специфічні та адвалорні ставки акцизного податку одночасно

Одразу зазначимо, що цей додаток подаватиметься тільки в разі здійснення операцій (реалізації, передачі, ввезення) з такими підакцизними товарами, як сигарети (з фільтром і без фільтру) і цигарки, оскільки з усієї різноманітності «підакцизників» тільки для цих двох товарів сума акцизного податку розраховується одночасно за специфічними та адвалорними ставками (ст. 215 ПК). У розрахунок сум податку з додатку 1 вони не потраплять.

Із наведеної тези випливає, що при вказівці розділу Декларації, додаток, що наводиться у верхньому лівому кутку, 2, може бути використана тільки літера «Б» (саме так позначається розділ Декларації, в якому наводяться податкові зобов’язання з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну).

Грошові суми відображаються в додатку 2 у гривнях з округленням до двох знаків після коми.

Згідно з п.п. 2.3 розд. V Порядку № 1030 у графі 4 «Власна назва товару з додатковою інформацією щодо характеристик (у разі наявності)» зазначається перелік підакцизних товарів за власною назвою, на які встановлено максимальні роздрібні ціни, відповідно до Декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі — Декларація про максимальні роздрібні ціни), затвердженої наказом Держмитслужби і ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1535/1027. При цьому зазначимо, що відповідно до п.  3.3 Порядку № 1535/1027, якщо на підакцизний товар з однією власною назвою і різною додатковою інформацією щодо характеристик встановлено різні максимальні роздрібні ціни, власна назва такого товару та кожна додаткова інформація щодо його характеристик зазначаються в Декларації про максимальні роздрібні ціни в окремому рядку. Вважаємо, що застосування такої норми справедливе і щодо заповнення графи 4 додатка 2, адже в п.п. 2.3 розд. V Порядку № 1030 чітко зазначено, що інформація про власну назву товарів має бути перенесена до графи 4 з Декларації про максимальні роздрібні ціни. Хоча прямо про це ніде не сказано. Якщо ж підакцизний товар з однаковою власною назвою має різну додаткову інформацію щодо його характеристик, але однакову максимальну роздрібну ціну, то назва такого товару і його характеристики зазначаються в одному рядку.

У графі 5 «Максимальна роздрібна ціна (далі — МРЦ) без ПДВ та з урахуванням акцизного податку» згідно з п.п. 2.4 розд. V Порядку № 1030 мають бути зазначені максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари у гривнях, задекларовані виробником в установленому порядку, що набрали чинності у звітному періоді, за вирахуванням ПДВ. Тут зазначимо, що максимальні роздрібні ціни запроваджуються з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому Декларацію про максимальні роздрібні ціни подано до ДПС або Держмитслужби, і діють до їх зміни у порядку, встановленому ПК (п. 2.3 Порядку № 1535/1027). Так, якщо, наприклад, виробником сигарет без фільтру у квітні 2013 року подано Декларацію про максимальні роздрібні ціни, то діяти такі ціни почнуть тільки з 1 травня 2013 року. У такому разі при заповненні Декларації акцизного податку за квітень у графі 5 потрібно зазначити стару ціну, тобто ту, що діяла у квітні. А ось уже в Декларації за травень буде зазначено нову максимальну роздрібну ціну, що діє з 1 травня 2013 року.

Згідно з п. 3.4 Порядку № 1535/1027 максимальні роздрібні ціни встановлюються на одиницю товару, що у випадку із сигаретами і цигарками являє собою пачку. Тоді як специфічна ставка акцизного податку прив’язана до штук. Саме тому виникає необхідність вказівки у графі 6 «Вміст продукції в одиниці товару, на яку встановлено МРЦ» кількості штук сигарет і цигарок у пачці за кожною власною назвою, на яку встановлено МРЦ, а у графі 7 «Кількість реалізованого (переданого), ввезеного товару в одиницях виміру, на які встановлено МРЦ» — кількості реалізованих (переданих) ввезених таких пачок.

Відповідно до п. 221.2 ПК при визначенні податкового зобов’язання на сигарети одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов’язання. Тому для заповнення графи 17 «Сума акцизного податку з обсягів товару» необхідно порівняти розрахункову суму податку, розраховану одночасно за адвалорними та специфічними ставками (графа 14 додатка 2), і встановлене п.п. 215.3.3 ПК мінімальне податкове зобов’язання, розраховане до всього обсягу реалізованого (переданого), ввезеного товару (графа 16 додатка 2). Більший із цих двох показників і має бути внесений до графи 17. Надалі він також потрапить до відповідних рядків розділу Б декларації.

Думаємо, із заповненням інших граф додатка 2, якщо зважати на вказівки п. 2 розд. V порядку № 1030, проблем не повинно виникнути.

Додаток 3 — Розрахунок суми акцизного податку з алкогольних напоїв за специфічними ставками акцизного податку

Уже сама назва цього додатка говорить про те, що подаватися він може тільки в разі запов-нення розділу А Декларації, в якому, зокрема, відображаються податкові зобов’язання з алкогольних напоїв. Отже, інша літера, ніж «А», не може бути зазначена у верхньому лівому полі Декларації. Що стосується кодів операцій, щодо яких подається додаток 3, то перелік їх досить великий, основним орієнтиром при заповненні відповідного поля повинні служити графи 1 і 3 розділу А Декларації, в яких відображено відповідно код операції та код показника додатка, який може бути подано щодо такої операції. Нагадаємо, що до кожного коду операції подається окремий додаток.

Проте не варто розуміти, що цей додаток має подаватися за операціями з усіма алкогольними напоями. Із самої назви додатка, можливо, так і випливає, але лист ДПАУ від 11.03.2011 р. № 4894/6/21-0115 чітко визначає межу між випадками подання додатка 1 і випадками подання додатка 3 при здійсненні підакцизних операцій з алкогольними напоями. Про те, в якому випадку подається додаток 1, ми вже говорили (див. с. 10-11), зараз зупинимося на ситуації, коли подавати потрібно додаток 3.

Отже, додаток 3 заповнюється і подається тільки в разі розрахунку суми податкового зобов’язання з алкогольних напоїв, при виробництві яких безпосередньо використовується спирт етиловий, призначений для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів) і отриманий виробниками відповідно до норм ст. 225 ПК (наприклад, горілка, настойки, лікери, слабоалкогольні напої).

Тепер безпосередньо про нюанси заповнення окремих граф додатка.

Графа 8 «Оподатковуваний оборот у перерахунку на 100-відсотковий спирт». Як ми вже зазначали, додаток 3 заповнюється виключно щодо операцій із спиртовмісними алкогольними напоями (крім виноматеріалів і вермутів). Підпунктом 215.3.1 ПК на такі алкогольні напої ставки встановлено у гривнях за 1 літр 100-відсоткового спирту (товари з кодами УКТ ЗЕД 2206 00 (крім сидру і пері без додавання спирту), 2207 00 і 2208 00). У самих же напоях вміст спирту значно менше, ніж 100 %, тому оборот оподаткування вимагає перерахунку на 100-відсотковий спирт з урахуванням вмісту спирту у спиртних напоях, наведеного у графі 4 цього додатка. Наприклад, при реалізації лікеру зі вмістом спирту 30 % у кількості 1000 пляшок ємністю 0,7 л у графі 4 необхідно зазначити «30», у графі 5 — «0,7», у графі 6 — 1000, у графі 7 — «700» (0,7 л х 1000 шт.), а у графі 8 — «210» (30 % х 700 л : 100 %).

Згідно з п. 225.1 ПК суб’єкт господарювання повинен або одразу сплатити суму акцизного податку при отриманні з акцизного складу спирту етилового для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів і вермутів), або до отримання спирту зі складу подати до органу ДПС за своїм місцезнаходженням податковий вексель, що забезпечує виконання зобов’язання зі сплати акцизного податку такого суб’єкта господарювання. Протягом 90 календарних днів із дня видачі податкового векселя він має бути погашений, а сума податку сплачена до бюджету. Сума ПЗ за всіма векселями, строк сплати за якими настав, або сума, заздалегідь сплачена грошовими коштами без оформлення податкового векселя, зазначаються у графі 10 додатка 3. При цьому в листі ДПС від 24.02.2012 р. № 5533/7/15-5217 зазначається, що погашення податкового векселя, виданого в порядку ст. 225 ПК, відбувається на момент фактичної сплати суми зобов’язання в повному обсязі незалежно від дати видачі векселя, а не настанням останнього дня строку для його погашення. Так, наприклад, якщо платник акцизного податку подав до органу ДПС податковий вексель 20 лютого, то останнім днем його погашення є 20 травня. Проте якщо податкове зобов’язання за цим векселем повністю погашається, скажімо, 5 квітня, то сума податкового зобов’язання за цим векселем має бути відображена у графі 10 додатка 3 до Декларації за квітень, а не за травень. Одночасно з додатком 3 до Декларації має подаватися Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні спирту етилового (додаток 7) (нюанси заповнення цього додатка див. на с. 16), в якому зазначаються векселі, за якими строк сплати настав у звітному місяці.

У випадку з видачею векселів може виникнути така ситуація, коли на момент отримання спирту етилового з акцизного складу діяла одна ставка податку, а під час реалізації виробленої з нього готової продукції — підвищена. Зокрема, це відбувається внаслідок виконання норми абз. 9 п. 4 розд. ХІХ ПК, де передбачений перегляд специфічних ставок акцизного податку з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції. Так, останні переглянуті ставки з акцизного податку зі спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива діють з 1 квітня 2013 року. Торік була аналогічна ситуація. Тоді податкова в листі від 09.02.2012 р. № 3839/7/15-5217 (далі — лист № 3839) зазначала про необхідність обчислення податку, виходячи з обсягів реалізації такої продукції та ставок податку, діючих на момент реалізації, оскільки в момент отримання спирту в акті (постанова КМУ від 27.12.2010 № 1260) зазначалася сума податку за ставками, що діяли на момент отримання спирту, а готова продукція буде реалізовуватись в період дії підвищених ставок. Оскільки цього року подібного листа податкова не видала, то вважаємо за можливе запозичити роз’яснення листа № 3839.

Таким чином, податкові зобов’язання мають відображатися в додатку 3 таким чином:

— у графі 7 «Оподатковуваний оборот, усього» вказується оподатковуваний оборот у літрах (гр. 6 х гр. 5);

— у графі 9 «Ставки акцизного податку (у гривнях за 1 л 100 — відсоткового спирту)» проставляється ставка акцизного податку в гривнях, яка діє згідно з ПК для обчислення акцизного податку на одиницю виміру продукції, тобто підвищена ставка.

Тобто з графи 1 по графу 9 додатку 3 декларуються оподатковувані обороти, які фактично відбулися у звітному періоді із урахуванням
діючих у цей період ставок акцизного податку.

Окремими рядками граф 1 — 8 додатку зазначається оподатковуваний оборот з реалізації алкогольної продукції, виготовленої зі спирту, отриманого до 1 квітня, оскільки у період дії підвищених ставок акцизного податку можуть відбуватися операції з реалізації алкогольної продукції, для виробництва якої використовувався спирт етиловий, отриманий як в умовах дії попередньої, так і нової ставки податку. При цьому, у графі 9 дані не зазначаються . У рядку 12 зазначається сума акцизного податку, яка розраховується у зв’язку із зміною ставок акцизного податку.

Порядок проведення розрахунку суми зменшення акцизного податку у зв’язку зі втратою спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених у встановленому порядку (графа 11), та у зв’язку з поверненням несправного браку (графа 14) затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1260.

Підсумкова сума податкового зобов’язання, що підлягає сплаті до бюджету, переноситься до відповідних рядків розділу А Декларації.

Додаток 4 — Розшифровка оборотів, що не підлягають або звільняються від обкладення акцизним податком

Перелік операцій з підакцизними товарами, що не підлягають оподаткуванню, наведено в п. 213.2 ПК, а звільнених від оподаткування — у п. 213.3 ПК. При здійсненні протягом звітного місяця хоча б однієї з операцій, наведених у цих пунктах, платник акцизного податку повинен заповнити та подати до Декларації за такий період додаток 4. При цьому, виходячи з норм тих самих пп. 213.2 і 213.3 ПК, неоподатковуваними або звільненими від оподаткування можуть бути операції з різними видами підакцизних товарів, наведеними в п. 215.1 ПК. Отже, цей додаток може подаватися до всіх розділів Декларації, від А до Г.

Цей додаток особливих труднощів у заповнен-ні не викликає, а на допомогу платнику податку, який його подає, є п. 4 розд. V Порядку № 1030.

Єдиним моментом, на якому ми вважаємо потрібним зупинитися, є заповнення граф 11 і 12 «Підтвердження операцій, що не підлягають оподаткуванню (митна декларація (аркуш 3/8), номер та дата складання, дата перетину митного кордону» при оформленні товарів, вивезених за межі митної території України, з використанням електронної митної декларації.

Згідно з п.п. 4.9 розд. V Порядку № 1030 в графах 11 і 12 додатка 4 зазначаються реквізити митної декларації, що підтверджують операції з вивезення (експорту) та ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера. Якщо митна декларація складається в електронній формі, то згідно з п. 16 Положення № 450 вона вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом вказаної посадової особи. Далі така декларація за допомогою тієї самої автоматизованої системи митного оформлення перетвориться у візуальну форму, аналогічну митній декларації на паперовому носії. Виходячи з цього, податківці у своєму роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 140.07 ЄБПЗ, відзначають, що у графах 11 і 12 додатка 4 необхідно зазначити реквізити з електронної митної декларації, перетвореної у візуальну форму.

Значення графи 7 додатка 4 переносяться до рядків Декларації з кодами А13, Б11, В10 або Г10, а значення графи 8 — до рядків А12, Б10, В9 або Г9 (залежно від виду підакцизного товару (продукції), щодо якого застосовується пільга).

Додаток 5 — Розрахунок суми акцизного податку з утрачених марок акцизного податку, придбаних для маркування тютюнових виробів, з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції

Згідно з п. 226.1 ПК у разі виробництва на митній території України або ввезення на митну територію України тютюнових виробів платник акцизного податку зобов’язаний забезпечити їх маркування марками встановленого зразка. Потреба в марках акцизного податку визначається з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції і зазначається в поперед-ній заяві-розрахунку, складеній за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1021, який щомісячно подається територіальному органу Міндоходів.

Якщо придбані марки акцизного податку втрачаються їх покупцем (виробником тютюнових виробів), то він несе повну майнову відповідальність у розмірі розрахункової суми акцизного податку, яка була б сплачена до бюджету в разі реалізації тютюнових виробів, для маркування яких отримувалися втрачені марки акцизного податку (п. 228.8 ПК).

З формулювання п. 228.8 ПК випливає, що повна майнова відповідальність покладається тільки на виробника підакцизної продукції, тоді як податківці в листі від 02.03.2011 р. № 4284/6/32-0715 вимагають застосування цієї норми і щодо імпортерів такої продукції. Вважаємо таку позицію необґрунтованою, оскільки імпортери передають марки іноземним виробникам і саме такі виробники здійснюють маркування продукції. Отже, імпортери не забезпечують збереження акцизних марок, а отже, і відповідати за їх недостачу не можуть. Тим більше в такому разі не зрозумілий механізм розрахунку суми податку, оскільки відповідно до п. 228.8 ПК вона еквівалентна сумі податку, яка має бути сплачена до бюджету в разі реалізації підакцизних товарів, а імпортери сплачують податок не при реалізації, а під час увезення товарів. Тому все ж вважаємо, розраховувати суму податку за втраченими акцизними марками імпортери не повинні. Тим більше в листі ДПАУ від 12.03.2011 р. № 4982/6/32-0715, присвяченому розрахунку податкових зобов’язань у разі втрати марок акцизного податку, говориться виключно про виробників підакцизних товарів і жодного слова про їх імпортерів.

При цьому відповідно до цього листа роз-рахунок сум податку з обсягів алкогольних напоїв, для маркування яких отримувалися марки акцизного податку, які були отримані та втрачені платником податку, повинен здійснюватися за ставками, діючими в базовому податковому періоді, за який подається Декларація.

Розрахунок суми акцизного податку, розрахованої з обсягу втрачених марок акцизного податку, належної сплаті до бюджету, здійснюється в додатку 5. Цей додаток подається виключно до розділу Б Декларації, в якому визначаються податкові зобов’язання з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну. У полі в лівій верхній частині додатка, призначеному для відображення кодів операції, зазначається «Б8». Саме до рядка Декларації з таким кодом необхідно перенести показник, розрахований у графі 8 «Сума акцизного податку, обчислена з обсягу втрачених марок акцизного податку, що підлягає сплаті, грн. (гр. 6 х гр. 7)» додатка 5.

При заповненні додатка 5 необхідно керуватися рекомендаціями, наведеними в п. 5 розд. V Порядку № 1030.

Додаток 6 — Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах

Додаток 6 подається в тих випадках, коли платник акцизного податку виявляє помилку в розрахунку податкових зобов’язань у Декларації за попередні звітні періоди та самостійно її виправляє (детальніше про виправлення помилок див. на с. 17). При цьому цей додаток подається не до звітної Декларації, а до уточнюючої.

У верхньому лівому кутку додатка у спеціально відведеному полі зазначається той розділ Декларації (А, Б, В або Г), в якому виявлено помилку за попередній період.

Що стосується коду операції, що має бути відображений у верхній частині декларації, то таким, вважаємо, має бути код, відповідний операції, що відображає суму податкових зобов’язань за тим чи іншим видом підакцизних товарів (А15, Б12, В13 або Г11). Адже, по суті, через помилку в рядку з таким кодом виникає необхідність розрахунку коригування ПЗ. При цьому нагадуємо, що згідно з роз’ясненням податківців, викладеним у листі № 4811, у випадку якщо загальний код операції Декларації передбачає вказівку показників у розрізі конкретних операцій, то у відповідному полі додатка наводиться загальний код операції, а не коди конкретних операцій. Так, наприклад, якщо помилка виявляється в показнику рядка А15.2, що відображає суму податкових зобов’язань за лікеро-горілчаною продукцією, то в додатку 6 у полі з кодом операції необхідно зазначити «А15», а не «А15.2». А ось у табличній частині декларації розрахунки необхідно здійснювати в розрізі конкретних операцій, про що, власне, свідчить структура самої таблиці.

У рядках 1 і 2 додатка 6 зазначається неправильно розрахований показник акцизного податку, наведений у звітній Декларації, і виправлений показник, який містить у собі уточнююча Декларація, відповідно. Потім ці два показники порівнюються. Якщо різниця між показником першого рядка і другого позитивна, то вона переноситься до рядка 4. Якщо ж різниця виявляється від’ємною, то сума недонарахованих у попередніх звітних періодах податкових зобов’язань відображається в рядку 3.

У разі заповнення рядка 3 автоматично виникає необхідність заповнення і п’ятого рядка додатка, в якому наводиться розмір штрафу, нарахованого відповідно до п.п. «а» абз. 3 п. 50.1 ПК (детальніше про штрафні санкції див. на с. 21). Крім того, при подібних обставинах платнику податку також необхідно відобразити в рядку 6 суму нарахованої відповідно до п.п. 129.1.2 ПК пені.

Додаток 7 — Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні спирту етилового

Цей додаток заповнюється тими платниками, які видають податкові векселі до отримання спирту етилового, що використовуються як сировина для виробництва алкогольних напоїв (крім виноматеріалів та вермутів) (ст. 225 ПК) або спирту етилового, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу як сировини для виготовлення окремих видів продукції (п. 229.1 ПК). Інформація саме про такі податкові векселі і відображається в додатку 7. Подаватися він може виключно до розділу А Декларації.

Як випливає з розділу А Декларації, подаватися перелік податкових векселів повинен у разі заповнення рядка з кодом операції А1.1. Отже, враховуючи роз’яснення, наведені в листі № 4811 (див. на с. 4), у полі, призначеному для зазначення коду операції потрібно вказувати «А1». Якщо ж податкові векселі видаються при отриманні спирту етилового як сировини для виготовлення окремих видів продукції, то їх перелік відображається в додатку 7 з кодом операції А14.

Порядок заповнення додатка 7 досить очевидний, тому зупинятися детально на ньому не будемо, а висвітлимо тільки деякі моменти. Зокрема, зупинимося на заповненні графи 12. Тут пояснимо, які це обсяги спирту етилового, використаного не за цільовим призначенням, що мають бути тут відображені.

Так, графа 12 заповнюється тільки отримувачами спирту етилового для використання як сировини для виготовлення окремих видів продукції. Такі суб’єкти господарювання відповідно до п.п. 229.1.1 ПК сплачують акцизний податок за ставкою 0 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту, але тільки в разі його цільового використання, тобто для виготовлення окремих видів продукції. Такий платник податку повинен надати векселедержателеві довідку про цільове використання спирту етилового у перерахунку на 100-відсотковий спирт етиловий за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 19.04.2011 р. № 224. У разі нецільового використання спирту етилового такий векселедержатель буде платником акцизного податку на загальних підставах (п.п. 212.1.7 ПК). Тому такі обсяги спирту необхідно зазначати у графі 12. При цьому зауважимо, нецільове використання спирту етилового загрожує для платника податку штрафними санкціями в розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням спирту етилового та біоетанолу та ставки акцизного податку, передбаченої п. 215.3 ПК, збільшеної в 1,5 раза (п.п. 229.1.17 ПК).

Згідно з п. 225.2 ПК під час отримання спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника ДПС на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного податку за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 1260, виходячи з фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже сплаченої суми податку або наданого податкового векселя із зазначенням остаточної суми податку, яка підлягає сплаті. Така залишкова сума з урахуванням акта коригування зазначається у графі 8.

Додаток 8 — Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні (ввезенні) нафтопродуктів

Додаток 8 заповнюється платниками, які видають податкові векселі до отримання або ввезення нафтопродуктів, що використовуються як сировина для виробництва етилену відповідно до пп. 229.2 і 229.3 ПК. Так зазначено в п. 8 розд. V Порядку № 1030. Проте вважаємо, що заповнювати цей додаток необхідно і в разі отримання або ввезення нафтопродуктів, що використовуються як сировина для хімічної промисловості відповідно до пп. 229.4 і 229.5 ПК. Річ у тім, що до отримання або ввезення таких нафтопродуктів ПК також передбачено оформлення податкового векселя (пп. 229.4.3 і 229.5.3 ПК). Такі норми було введено Законом № 3609, проте відповідні зміни до Порядку № 1030 унесено не було.

Цей додаток може подаватися виключно до розділу В Декларації. У полі з кодом операції можуть фігурувати тільки коди В11 і В12.

Ситуація із заповненням додатка 8 подібна до тієї, що ми розглянули щодо додатка 7. Так, у разі реалізації легких і важких дистилятів як сировина для виробництва етилену і нафтопродуктів як сировина для хімічної промисловості застосовується нульова ставка акцизного податку (пп. 229.2.1 і 229.4.1 ПК), а в разі їх увезення на митну територію України акцизний податок не стягується (пп. 229.3.1 і 229.5.1 ПК). Але для застосування таких пільг обов’язковим є цільове використання зазначених нафтопродуктів. Обсяги таких нафтопродуктів, використані не за призначенням указуються у графі 10 застосувань 8.

У разі нецільового використання суб’єктами господарювання легких та важких дистилятів, що отримані або ввезені в якості сировини для виробництва етилену, або нафтопродуктів, що отримані або ввезені в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням нафтопродуктів та ставки акцизного податку, передбаченої п. 215.3 ПК, збільшеної в 1,5 раза (пп. 229.2.16, 229.3.18, 229.4.16 и 229.5.18 ПК).

ПРИКЛАД ЗАПОВНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ І ДОДАТКІВ ДО НЕЇ

ТОВ «Везувій», що є платником акцизного податку, у квітні 2013 року здійснило ввезення на митну територію України таких підакцизних товарів:

— сигарет з фільтром «Marlboro Gold» — 4000 пачок (20 сигарет в 1 пачці);

— сигарет з фільтром «Bond Street Special Mild» — 4200 пачок (20 сигарет в 1 пачці);

— тютюну для куріння «Excellent Mango» — 1500 пачок (40 г в 1 пачці); загальна вага ввезеного тютюну — 60 кг (1500 пачок х 40 г : 1000 г);

— сигар «Romeo Y Julieta Short Churchills» — 800 коробок (10 сигар в 1 коробці, вага однієї сигари — 11,66 г); загальна вага ввезених сигар — 93,28 кг (800 коробок х 10 сигар
х 11,66 г : 1000 г).

Максимальні роздрібні ціни, задекларовані імпортером у квітні 2013 року, склали:

— для сигарет з фільтром «Marlboro Gold» — 14 грн./пачка;

— для сигарет з фільтром «Bond Street Special Mild» — 9,1 грн./пачка.

У травні 2013 року такому платнику податків необхідно подати до органів ДПС:

— розділ Б Декларації акцизного податку;

— додаток 1;

— додаток 2.

Приклад заповнення розділу Б Декларації та обох додатків див. на с 18-20.

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Згідно з п. 50.1 ПК у разі самостійного виявлення платником акцизного податку помилки (до початку його перевірки контролюючим органом), допущеної в раніше поданій Декларації, такий платник податків здійснює виправлення допущеної помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку (див. також п. 18 розд. ІІІ Порядку № 1030). Такий уточнюючий розрахунок подається за формою Декларації акцизного податку, в якій передбачається, залежно від виду підакцизних товарів, декларування виправлених податкових зобов’язань у відповідних розділах Декларації (А, Б, В або Г). Про те, що Декларація, що подається, є уточнюючою, робиться відповідна позначка («х») у графі 1 загальної частини Декларації.

Зауважимо, що п. 50.1 ПК передбачає ще один спосіб виправлення помилок, допущених у звітності за попередні податкові періоди, згідно з яким відповідні уточнені показники наводяться у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені самостійно. Проте згідно з Порядком № 1030 стосовно Декларації акцизного податку він не застосовний.

Обов’язковим при поданні уточнюючої Декларації є подання додатка 6 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» (нюанси заповнення цього додатка див. на с. 15). При цьому подається він навіть у тому випадку, коли зміст уточнень не впливає на підсумкову суму ПЗ. На це вказала податкова у своєму роз’ясненні, наведеному в ЄБПЗ (див. підкатегорію 140.07). Нагадаємо, що у верхньому лівому кутку додатка 6 зазначається інформація про його належність до окремого розділу уточнюючої Декларації. Тут має бути вказаний і код операції, щодо якої складається цей додаток. Наприклад, якщо платник податку самостійно виявив помилку в розрахунку ПЗ з реалізації виробленого в Україні пива (рядок А2 звітної Декларації), то такий платник податків повинен подати уточнюючу Декларацію з виправленим показником ПЗ в рядках А2 і А15 і подати разом з нею додаток 6, у верхньому лівому кутку якого будуть проставлені «А» щодо розділу Декларації і «А15» у полі з кодом операції. При цьому в самому додатку в такому разі заповнюватиметься графа А15.4.

Крім додатка 6, з уточнюючою Декларацією також необхідно подавати ті додатки, щодо яких платником акцизного податку складається така Декларація. Так, наприклад, у наведеному вище випадку з пивом, крім додатка 6, платник податків повинен подати уточнений додаток 1 з виправленими показниками, що призвели до заниження/завищення ПЗ у попередніх періодах. Додаток 1 у такому разі подається з тим позначенням розділу (А) і коду операції (А2), що були зазначені в додатку 1 до Декларації за період, в якому було допущено помилку.

Якщо ж помилка, допущена при заповненні додатків до Декларації, не вплинула на правильність визначення показників Декларації (наприклад, неправильно зазначений код УКТ ЗЕД), то податківці рекомендують її виправити також шляхом подання уточнюючої Декларації з відповідними додатками (див. відповідне роз’яснення в ЄБПЗ у підкатегорії 140.07).

Зауважимо, що згідно з п. 50.2 ПК уточнююча Декларація не може подаватися під час проведення документальних планових і позапланових виїзних перевірок.

Згідно з п.п. «а» абз. 3 п. 50.1 ПК до подання уточнюючої Декларації платник податку зобов’язаний сплатити суму недоплати акцизного податку і штраф у розмірі 3 % від такої суми. При цьому штрафні санкції, передбачені п.п. «а» абз. 3 п. 50.1 ПК , не повинні застосовуватися в разі подання уточнюючої Декларації у зв’язку з виправленням помилки, допущеної в додатках до Декларації та такої, що не призвела до заниження суми ПЗ. Це пов’язано з тим, що згідно з формулюванням абз. 3 п. 50.1 ПК сплата 3-відсоткового штрафу має бути здійснена тільки в разі виправлення помилки, що призвела до заниження податкового зобов’язання минулих періодів. Отже, допущення помилки, що не впливає на суму податкових зобов’язань, не тягне за собою притягнення до фінансової відповідальності.

Крім того, заниження суми ПЗ призводить до необхідності нарахування пені відповідно до п.п. 129.1.2 ПК. Нарахування пені починається в день настання строку погашення ПЗ, нарахованого платником податку, на суму заниження ПЗ за весь період такого заниження.

Якщо платник податку виявляє помилку після фактичного подання Декларації за звітний період, але до закінчення граничних строків подання звітності, установлених ПК, то для виправлення помилки він може подати не уточнюючу, а звітну нову Декларацію та відповідні додатки до неї. При цьому обов’язку подання Розрахунку суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (додаток 6), у нього не виникає. Достатньо тільки внести правильні показники до самої Декларації та до додатків, щодо яких складається така Декларація. У такому разі у графі 1 загальної частини Декларації робиться відмітка про те, що Декларація, що подається, є новою звітною.

Штрафні санкції в разі подання нової звітної Декларації відповідно до абз. 4 п. 50.1 ПК не застосовуються.

У разі коли за результатами подання уточнюючого розрахунку виникає потреба повернення надміру сплаченого акцизного податку, таке повернення проводиться відповідно до порядку, визначеного спільним наказом ДПАУ, Мінфіну та Держказначейства від 21.12.2010 р. № 974/1597/499 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платником податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань» (п. 19 розд. ІІІ Порядку № 1030).

Крім того зауважимо, що неподання або несвоєчасне подання Декларації тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожен випадок неподання або несвоєчасного подання, а за повторно здійснене протягом року таке правопорушення — 1020 грн. за кожен випадок неподання або несвоєчасного подання (п. 120.1 ПК).