ВІДШКОДУВАННЯ ПДВ
Запитання. Підприємство — платник ПДВ у періоді виникнення права на бюджетне відшкодування не задекларувало суму бюджетного відшкодування за ряд. 23 декларації з ПДВ. Усю суму від’ємного значення ПДВ було перенесено ним до ряд. 24 декларації — із включенням до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Чи загрожують підприємству штрафні санкції в цьому випадку?
Відповідь. Подібних ситуацій краще не допускати.
ПК і форма декларації з ПДВ не надають права вибору платнику податків — декларувати суму бюджетного відшкодування за ряд. 23 чи ні. Якщо є підстави для того, щоб суму заявити до відшкодування, платник податків зобов’язаний це зробити.
Це зазначають і податківці (розділ 101.18.01 ЄБНЗ).
| Запитання. Чи має можливість платник податку, що має право на декларування бюджетного відшкодування, не заповнювати рядок 23 декларації з ПДВ, тобто не подавати Розрахунок суми бюджетного відшкодування, а переносити значення рядка 22 до рядка 24? Відповідь. Коротка: Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, повинен декларувати його у рядку 23 податкової декларації з ПДВ та подавати Розрахунок суми бюджетного відшкодування. |
При цьому пп. 200.6 і 200.7 ПК платнику надано можливість обрати спосіб отримання бюджетного відшкодування:
— грошовими коштами на поточний рахунок у банку (при цьому заповнюється рядок 23.1 декларації);
або
— у рахунок зменшення податкових зобов’язань з цього податку подальших звітних (податкових) періодів (заповнюється рядок 23.2). Якщо платник обирає цей спосіб отримання відшкодування, то сума рядка 23.2 декларації з ПДВ переноситься до картки особового рахунка платника податку і надалі бере участь у погашенні податкових зобов’язань із ПДВ (у міру їх виникнення) у порядку календарної черговості. При цьому в деклараціях за наступні періоди сума такого бюджетного відшкодування не відображається. Інакше кажучи, у наступних періодах після декларування бюджетного відшкодування у декларації відображаємо повну суму зобов’язань до сплати, а сплачуємо до бюджету за вирахуванням заявленого в такий спосіб бюджетного відшкодування.
Тепер припустимо, що платник не став відображати суму сплаченого ПДВ у складі бюджетного відшкодування, а переніс її до ряд. 24. У наступному звітному періоді ця сума потрапляє до ряд. 21.2 декларації. Подальший перебіг подій простежимо на прикладі.
Приклад. Умовні дані рядків декларації з ПДВ наведемо в таблиці (с. 63). Припустимо, що залишок від’ємного значення, відображений за ряд. 22 декларації за жовтень, був «оплаченим» і підлягав бюджетному відшкодуванню. Проте підприємство не стало заявляти бюджетне відшкодування.
Якщо податківці під час перевірки виявлять, що від’ємне значення ПДВ, відображене за ряд. 22 декларації за жовтень, було «оплаченим» і платник мав право на бюджетне відшкодування, то вони розцінюватимуть цей факт як заниження суми бюджетного відшкодування. А в цьому випадку починають діяти правила п. 200.14 ПК. У ньому зазначено: у разі виявлення податковим органом при перевірці заниження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування вважається, що платник податків добровільно відмовляється від отримання такої суми як бюджетного відшкодування і враховує її у зменшення податкових зобов’язань за цим податком у наступних звітних періодах у порядку, визначеному п. 200.6 ПК. Тобто ці суми не пропадають, а діє той самий механізм, як і в разі, коли платник обирає спосіб отримання бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов’язань подальших звітних (податкових) періодів. Так, ці суми повинні враховуватися за особовим рахунком платника. У декларації вони відображенню не підлягають.
Тому в тому звітному періоді, в якому платник отримає податкове повідомлення-рішення про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за формою «В2», йому потрібно буде відобразити цю суму зі знаком «мінус» за ряд. 21.3 «зменшено/збільшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу» декларації з ПДВ. Зазначена сума заниженого бюджетного відшкодування підлягає перенесенню до картки особового рахунка платника податку і надалі ця сума (за умови підтвердження документальною перевіркою правомірності її декларування) бере участь у погашенні податкових зобов’язань із ПДВ такого платника податку в порядку календарної черговості.
Тепер щодо суми, відображеної за ряд. 21.2 за листопад. Оскільки «мінус» за ряд. 22 декларації за жовтень був «оплаченим» і така сума повинна була відображатися як бюджетне відшкодування, то податківці визнають неправомірним перенесення цієї суми до ряд. 21.2 декларації за листопад (адже ця сума має обліковуватися на особовому рахунку платника). Відповідно, на цю суму збільшать значення показника ряд. 25 декларації за листопад. Це призведе до того, що фактично в декларації за листопад буде занижено суму податкових зобов’язань. А отже, з позиції податківців, є підстави для застосування штрафу за ст. 123 ПК — у розмірі 25 % суми заниженого податкового зобов’язання. Хоча недоплати при цьому до бюджету не буде.
Усе зазначене стосуватиметься і ситуації, коли платник вирішить «перетягнути» бюджетне відшкодування, право на яке виникло ще в попередньому податковому періоді, до поточної декларації. Податківці вважатимуть неправомірним відображення бюджетного відшкодування в поточній декларації та застосують штраф у розмірі 25 % завищеної суми бюджетного відшкодування.
Якщо перевірки не було. У цьому випадку платнику доцільно подати уточнюючий розрахунок і виправити допущену ним помилку. Так, у ЄБПЗ зазначено (розділ 101.18.01):
«Платник податку на додану вартість, який самостійно виявив заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від’ємного значення, може подати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість і відповідні додатки до податкової декларації з податку на додану вартість за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування (фактично була здійснена оплата), з виправленими показниками».
Подавши уточнюючий розрахунок, платнику вдасться уникнути штрафу за ст. 123 ПК.
Висновок. Якщо задеклароване за ряд. 22 від’ємне значення є «оплаченим», за ним має заявлятися бюджетне відшкодування. «Перетягувати» цю суму до декларації наступного періоду не варто.
Запитання. У чому різниця між звичайним відшкодуванням ПДВ та автоматичним?
Відповідь. Від звичайного бюджетного відшкодування автоматичне відрізняється тим, що отримати його можна значно швидше.
Так, автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється виключно за результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ (у разі звичайного відшкодування може проводитися ще й документальна позапланова виїзна перевірка, якщо є достатні підстави вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснено з порушенням норм податкового законодавства).
Камеральна перевірка при цьому проводиться протягом 20 (а не 30, як у разі звичайного відшкодування) календарних днів, наступних за граничним строком отримання податкової декларації. З 1 січня 2014 року для платників, які матимуть позитивну податкову історію (що оцінюється за результатами попередніх 36 послідовних місяців), камеральна перевірка податкової звітності проводитиметься ще швидше — протягом 5 календарних днів з дня подання декларації (п. 200.22 ПК).
Автоматичне бюджетне відшкодування передбачає і коротші строки отримання суми відшкодування. Так, надати Держказначейству висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету, міндоходівці зобов’язані протягом 3 (замість 5 при звичайному відшкодуванні) робочих днів після закінчення перевірки. Держказначейство, у свою чергу, протягом 3 операційних днів після отримання висновку органу Міндоходів зобов’язане перерахувати кошти на банківський рахунок платника (п.п. 200.18.2 ПК).
Щоправда, претендувати на отримання автоматичного бюджетного відшкодування можуть далеко не всі платники, а тільки ті, які відповідають одночасно всім критеріям, установленим п. 200.19 ПК, а саме:
1) не перебувають у судових процедурах банкрутства;
2) уключені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців і не мають «негативних» записів у цьому реєстрі про:
а) відсутність підтвердження відомостей;
б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);
в) прийняття рішення про виділення, припинення юрособи чи підприємницьку діяльність фізособи-підприємця;
г) повне або часткове визнання недійсними установчих документів юрособи або змін до них;
ґ) припинення держреєстрації юрособи або підприємницької діяльності фізособи і щодо таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться держреєстрація припинення юр- або фізособи-підприємця.
3. Здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка, причому обсяг таких операцій має бути не менше 40 % загального обсягу постачань за останні 12 місяців (для платників із квартальним звітним періодом — протягом 4-х послідовних звітних періодів).
4. Загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, і податковими зобов’язаннями його контрагентів у частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 % заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.
5. Середня заробітна плата не менше ніж у 2,5 рази перевищує мінімальний рівень у кожному з останніх чотирьох кварталів.
6. Відповідають хоча б одному з таких критеріїв (п.п. 200.19.6 ПК):
а) або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах із платником податків, у кожному з останніх чотирьох кварталів перевищує 20 осіб;
б) або платник має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;
в) або рівень податкового навантаження з податку на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року є вищим від середнього по галузі.
7. Не мають податкового боргу.
8. Великий платник податків не декларував від’ємне значення об’єкта обкладення податком на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року.
Марина Казанова
