Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Розрахунки з покупцями

Редакція ПК
Податковий кодекс Вересень, 2013/№ 18
Друк
Стаття

Розрахунки з покупцями

 

Обмеження за формою розрахунків

 

ПК установлено обмеження для платників єдиного податку за формами розрахунку за відвантажені товари (роботи/ послуги). Так, згідно з п. 291.6 ПК «платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій)».

Тут одразу звернемо увагу: формулювання «за відвантажені товари» передбачає, що обмеження стосується випадків, коли єдиноподатник продає товари, роботи або послуги. Тобто оплата від покупця має надходити виключно у грошовій формі. А ось за придбані товари, роботи чи послуги розраховуватися у грошовій формі єдиноподатника ПК не зобов’язує.

До грошових розрахунків належить оплата в готівковій та безготівковій формі.

Під готівковою формою розрахунків розуміють платежі готівкою (п. 1.2 Положення № 637*). Готівка (грошові кошти) — це банкноти та монети, у тому числі розмінні, оборотні, пам’ятні монети, що є дійсними платіжними засобами.

* Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

 

img 1

Рис. 1. Виправлення помилки через уточнюючу декларацію

 

img 2

 

img 3

Рис. 2. Виправлення помилки в поточній декларації

 

зготівкові розрахунки  — перерахування певної суми грошових коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів (п. 1.4 Інструкції № 22*).

* Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

Безготівковими вважаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, а також інших форм розрахунків, передбачених банківськими правилами. До безготівкової форми розрахунків належить і прийом грошей у разі, коли покупець розраховується за допомогою платіжних карток.

Тепер детальніше зупинимося на окремих видах розрахунків і визначимо, дозволені вони для ЮРЄП чи ні.

Бартер . Визначення бартерної операції наведено в п.п. 14.1.10 ПК. Так, бартерна (товарообмінна) операція — це господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору. З наведеного визначення випливає однозначна відповідь — бартер для платників єдиного податку заборонений.

Взаємозалік вимог. Це операція, у результаті якої зобов’язання сторін однієї перед другою припиняються на підставі заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав (ст. 601 ЦК). Однорідними вважаються дві грошові вимоги, дві товарні чи дві вимоги за послугами. Наведемо приклад. Підприємство А надало підприємству Б транспортні послуги на суму 10000 грн., оплата за які згідно з Договором № 1 має бути проведена шляхом перерахування грошових коштів. Підприємство Б відвантажило підприємству А товари на суму 15000 грн., оплата за які згідно з Договором № 2 також має бути проведена грошовими коштами. У цьому випадку в підприємств А і Б виникли однорідні вимоги (вони винні одне одному гроші). Суть взаємозаліку вимог полягає в тому, що обидві сторони укладають договір про залік зустрічних однорідних вимог. Грошові кошти в таких розрахунках не беруть участі. Відповідно, взаємозалік вимог для єдиноподатника недопустимий.

Видача зарплати в натуральній формі. Статтею 23 Закону про оплату праці передбачена як виняток можливість часткової виплати заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 % нарахованої за місяць, у тих галузях чи за тими професіями, де така виплата, еквівалентна вартості оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників. До виплати як зарплата заборонені деякі товари, перелік яких установлено постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 244.

Результатом операції з виплати заробітної плати (її частини) у натуральній формі є, з одного боку, продаж працівнику товарів (робіт, послуг) на певну суму і, з іншого боку, погашення за рахунок такого продажу заборгованості підприємства перед працівником з оплати праці. Описана ситуація також є окремим випадком взаємозаліку. Відповідно, така операція також підпадає під «негрошову» форму розрахунків.

 

Вексель. Прийнявши вексель, підприємство не отримує грошових коштів за відвантажений товар ні до каси, ні на поточний рахунок. Відповідно приймати від покупців векселі до оплати відвантажених товарів або виконаних робіт (послуг), ЮРЄП не може, оскільки це буде «негрошовий» розрахунок. А от видати вексель за придбаний товар ЮРЄП може. Адже, ще раз підкреслимо, що заборона на «негрошові» способи розрахунків згідно з п. 291.6 ПК діє тільки в тому випадку, коли підприємство відвантажує товари/виконує роботи/надає послуги (тобто за операціями отримання доходу, з якого сплачується єдиний податок).

Електронні гроші. НБУ у листі від 07.06.2013 р. № 25-112/6750 пояснив, що електронні гроші випускаються в обмін на готівку або безготівкові кош-
ти іншими, ніж НБУ, банками і мають обмеження в розповсюдженні та здійсненні операцій за ними серед обмеженого кола осіб. Тому вони не можуть бути прирівняні до грошової одиниці. Відповідно, розрахунки за допомогою електронних грошей грошовими назвати не можна. А це означає, що ЮРЄП приймати оплату за відвантажену продукцію електронним грошима не має права.

Відступлення права вимоги. Окремо зупинимося на питанні можливості укладення ЮРЄПом договорів відступлення права вимоги. У ЄБПЗ (розділ 108.04) податківці зазначили, що відступ-лення права вимоги боргу є фактично заміною у зобов’язанні одного боржника на іншого за згодою кредитора, а не є формою розрахунків. Тому укладати договір перевідступлення права вимоги ЮРЄП може.

Відповідальність за здійснення «негрошових» форм розрахунків. У разі здійснення негрошових форм розрахунків ЮРЄП зобов’язана буде:

1. Перейти на загальну систему оподаткування (з 1-го числа місяця, наступного за кварталом, у якому було допущено порушення) (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПК).

2. Суму доходу, отриманого від «негрошового» способу розрахунків оподаткувати за подвійною ставкою (п.п. 2 п. 293.5 ПК).

 

Використання РРО

 

На відміну від ФОП-єдиноподатників, ЮРЄПи не звільнені від застосування РРО, тобто зобов’язані його застосовувати в загальному порядку.

За загальним правилом, установленим п. 1 ст. 3 Закону про РРО, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг зобов’язані проводити такі операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих в установленому порядку розрахункових книжок (далі — РК).

Таким чином, якщо ЮРЄП здійснює розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і при цьому отримує оплату від покупців готівкою або в безготівковій формі за допомогою платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, то він повинен застосовувати РРО.

При цьому під розрахунковою операцією ст. 2 Закону про РРО розуміє приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа про оплату в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або в разі повернення товару (відмови від послуги) оформлення розрахункових документів про перерахування коштів до банку покупця.

Звичайно ж, з будь-якого правила є винятки. Так, Закон про РРО передбачає низку випадків, коли можна не використовувати РРО. Зокрема, без РРО можуть працювати ті підприємства, які:

— визначені у ст. 9 Закону про РРО. Так, зокрема, п1 ст.  9 Закону про РРО встановлено, що РРО не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва і наданні послуг підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених в установленому порядку. Так, наприклад, якщо ЮРЄП надає консультаційні послуги, то він може не застосовувати РРО і проводити розрахунки через касу підприємства, але тільки в разі оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів і відповідних квитанцій;

— підпадають під дію ст. 10 Закону про РРО, тобто ведуть діяльність, передбачену в Переліку № 1336. У цьому випадку РРО не використовується, але кожному покупцю потрібно видавати розрахункові квитанції встановленої форми, тобто застосовувати КОРО і РК.

Використовувати РРО потрібно на кожному місці розрахунків . РРО обов’язково має бути зареєстровано в органі Міндоходів. Обрана модель РРО має бути внесена до Держреєстру РРО.

 

Платіжні термінали

 

Порядок встановлення та використання при розрахунках платіжних терміналів регулює п. 14.19 Закону про платіжні системи. У ньому зазначається, що при розрахунках з покупцями за продані товари або надані послуги суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечити можливість здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів (ЕПЗ) не менше трьох платіжних систем (VISA, Master Card тощо). Однією з них має бути багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.

Також установлено, що вимоги до суб’єктів господарювання щодо прийому ЕПЗ за продані ними товари (надані послуги) визначає КМУ (абз. 2
п. 14.19 Закону про платіжні системи
).

На сьогодні єдиним нормативним документом, яким передбачено умови переходу на обов’язкове використання платіжних систем, залишається постанова № 878. І хоча ця постанова розроблена під стару редакцію ст. 14 Закону про платіжні системи, Міністерство доходів і зборів України в листі від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16 підтвердило, що цей документ не втратив своєї актуальності і продовжує діяти.

Так, обов’язково використовувати платіжні термінали згідно з п. 1 постанови № 878 зобов’язані ті ЮРЄПи, які (п. 1 постанови № 878):

— проводять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;

— використовують РРО відповідно до Закону про РРО.

Звільняються від обов’язкового прийняття ЕПЗ для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) (п. 2 постанови № 878):

— заклади громадського харчування закритого типу, що обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств;

— підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій);

— суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб.

Кількість платіжних терміналів має становити не менше 50 % кількості РРО, а в разі наявності одного РРО суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити прийняття ЕПЗ (п. 1 постанови № 878).

За правопорушення, пов’язані, зокрема, з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків і розрахунків з використанням ЕПЗ за товари (послуги), передбачено штраф, установлений ст. 16315 КпАП: у розмірі від 1700 до 3400 грн. (від 100 до 200 нмдг), за повторне порушення протягом року — у розмірі від 8500 до 17000 грн. (від 500 до 1000 нмдг). Відповідно до ст. 2342 КпАП справи про такі порушення розглядають органи доходів і зборів.

Крім цього, за забезпеченням захисту прав держателів ЕПЗ на здійснення зазначених розрахунків має стежити спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Частина 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів установлює право споживача розрахуватися ЕПЗ і забороняє продавцям обмежувати використання таких засобів. Таке обмеження чи відмова в реалізації права використання в розрахунках ЕПЗ тягне накладення штрафу в розмірі 8500 грн. (500 нмдг) (п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону про захист прав споживачів).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі