Аліменти на дітей: добриво для «квітів життя»

Аліменти на дітей: добриво для «квітів життя»

Особливо вихід із сім’ї стає болісним, коли в ній є діти. Для когось болісним морально, а для когось і матеріально, адже навіть розлучені батьки не позбавляються обов’язку утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття (а іноді навіть і більше). Один із варіантів такого утримання — сплата аліментів. Саме організаційні та облікові питання утримання аліментів на неповнолітню дитину і є темою нашої сьогоднішньої статті. Якщо ця тема вам цікава — приєднуйтесь до нас!

Наталія Чернишова, податковий експерт

Паперові питання

Роботодавець не має права за власною ініціативою втручатися в особисте життя працівника. Тому вирішувати, утримувати з його заробітної плати аліменти на дитину чи ні, — поза його компетенцією. Це рішення або за самим працівником, або за судом. Розглянемо, як воно має бути оформлене і в тій, і в іншій ситуації.

Отже, аліменти можуть бути стягнені з одного з батьків із таких підстав:

1) за добровільним рішенням такої особи;

2) за рішенням суду.

Розглянемо обидва варіанти.

Добровільна сплата аліментів

Добровільно аліменти можуть сплачуватися або за власною ініціативою одного з батьків, або за договором між батьками дитини.

Коли працівник самостійно виявляє ініціативу щодо утримання з його заробітної плати аліментів, він має звернутися до адміністрації свого підприємства з письмовою заявою про таке утримання та їх наступне передання одержувачу. Роботодавець не має права відмовити працівникові у його зверненні. Надалі працівник має право відкликати таку заяву (абз. 2 ч. 1 ст. 187 СК).

Майте на увазі: заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність (абз. 2 п.п. 7.5.8 Інструкції № 74/5).

Можливість укладення договору між батьками про сплату аліментів на дитину обумовлена ст. 189 СК. Він має бути складений у письмовій формі та обов’язково посвідчений нотаріусом (абз. 2 ч. 1 ст. 189 СК). Документи, які мають бути надані в такому випадку роботодавцю для утримання із заробітної плати працівника аліментів, такі:

— заява працівника про утримання з його заробітної плати аліментів на дитину;

— копія договору про сплату аліментів на дитину.

Зауважте: якщо попри наявний договір один із батьків, який згідно з цим договором зобов’язаний сплачувати аліменти на дитину, цього не робить, добровільна сплата аліментів може перетворитися на примусову. В такому випадку аліменти стягуються на підставі виконавчого напису нотаріуса* (ч. 2 ст. 189 СК) виконавчою службою.

* При посвідченні договору нотаріусом можливість стягнення аліментів на підставі виконавчого напису має бути роз’яснена ним сторонам договору та зазначена у тексті договору (п.п. 4.16 гл. 5 розд. II Порядку № 296/5).

Сплата аліментів за рішенням суду

Як це не прикро, часто саме в такий спосіб вдається примусити одного з батьків виконувати свої обов’язки щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття. Отже, у ситуації, коли один із батьків відмовляється добровільно сплачувати аліменти тому з батьків, із ким залишається неповнолітня дитина після розлучення, останній має право звернутися до суду за призначенням примусової сплати аліментів. Суд, що задовольняє таке звернення, видає позивачу виконавчий лист. Той, у свою чергу, разом із заявою про примусове виконання рішення пред’являє його виконавчій службі, яка на основі цих документів відкриває виконавче провадження. Далі державний виконавець підраховує розмір заборгованості зі сплати аліментів (про визначення розміру аліментів див. на с. 45) та виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі — підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів (п. 7.3 Інструкції № 512/5). Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.

Зауважте: якщо боржник працює за сумісництвом на кількох підприємствах, відрахування проводяться із заробітку за кожним місцем роботи на підставі окремо винесених державним виконавцем постанов (п. 7.6 Інструкції № 512/5).

Якщо боржник працює у фізичної особи або фізичної особи — підприємця, у якого немає бухгалтера та рахунка в банку, утримані кошти із заробітку боржника перераховуються стягувачу безпосередньо цими особами.

За кожною постановою про стягнення роботодавець, з яким боржник перебуває у трудових відносинах, кожні 6 місяців та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подає окремий звіт про здійснені відрахування та виплати. Форма звіту наведена у додатку 2 до Інструкції № 512/5.

Роботодавець, який проводив відрахування аліментів із заробітної плати свого працівника, має повернути виконавчий документ про стягнення аліментів органу держвиконслужби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів (п.п. 7.5.10 Інструкції № 74/5). Якщо такий роботодавець має заборгованість зі сплати утриманих сум аліментів, то до судової тяганини може потрапити вже він сам. Справа в тому, що про наявність і розмір заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець письмово повідомляє стягувача. При цьому він роз’яснює йому його право, надане ст. 87 Закону № 606, звернутися з позовом до суб’єкта господарювання, що мав здійснювати відрахування аліментів, але не зробив цього з власної вини. Якщо стягувач такою можливістю скористається (що досить імовірно), то розбиратися з цим питанням такому господарюючому суб’єкту доведеться у суді.

Визначаємо розмір аліментів

Як бухгалтеру, що буде здійснювати утримання аліментів та їх перерахування стягувачу, дізнатися про їх розмір? Усе знову ж таки залежить від того, за яких підстав із боржника-робітника стягуються аліменти. До того ж потрібно враховувати певні обмеження щодо загального розміру утримань із доходу робітника. Давайте розбиратися з усім цим по черзі.

У разі сплати за ініціативою працівника

У випадку, коли аліменти утримуються за власною ініціативою працівника, дані про їх розмір беруться безпосередньо з його заяви про утримання аліментів. Тобто розмір аліментів працівник визначає самостійно, законодавчо їх конкретний розмір не встановлений. Причому розмір аліментів може бути визначений працівником як у конкретній грошовій сумі, так і у відсотках від заробітної плати.

За загальним правилом при кожній виплаті заробітної плати сукупний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, яка належить до виплати працівникові (ч. 1 ст. 128 КЗпП). При стягненні аліментів на неповнолітніх дітей цей ліміт зростає до 70 %. Проте у випадку утримання аліментів за ініціативою працівника зазначений ліміт може бути перевищений до необмеженого розміру (хоч і до усіх 100 % заробітної плати), якщо такою є воля працівника і вона визначена ним у заяві про утримання аліментів (ст. 187 СК).

У разі сплати за договором сторін

У такому випадку розмір аліментів, що підлягають утриманню із заробітку працівника, вказується безпосередньо у договорі про сплату аліментів на дитину, копію якого працівник надає роботодавцю, та заяві про утримання аліментів. Визначають розмір утримань самі сторони договору, тобто батьки дитини.

Якщо працівник зазначить у заяві про утримання аліментів суму, що перевищує ліміт, зазначений у ч. 1 ст. 128 КЗпП, роботодавець має здійснити утримання в зазначеному розмірі.

У разі сплати за рішенням суду

Ось тут вже від бажання платника аліментів мало що залежить, бо розмір аліментів для нього встановлює суд. Він може бути встановлений у твердій грошовій сумі або ж у частці від заробітку (ч. 3 ст. 181 СК).

Розмір аліментів, що встановлюється у частці від заробітку, не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Дані про прожитковий мінімум традиційно беремо із закону про держбюджет на відповідний рік. Наведемо мінімальні розмірі аліментів протягом 2014 року, виходячи з прожиткового мінімуму для дітей, визначеного Законом про Держбюджет-2014.

У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа — підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (ч. 7 ст. 74 Закону № 606).

Проте є і так званий верхній ліміт стягнення. Про нього ми згадували вище. Нагадаємо, що у випадку утримання аліментів на неповнолітніх дітей їх розмір не може перевищувати 70 % заробітної плати.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч. 3 ст. 183 СК).

Отже, суд визначає розмір аліментів, який за законом не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак за особою залишається право оскаржити розмір визначених до сплати аліментів. Так само розмір аліментів може оскаржити і стягувач. Для цього їм необхідно звернутися до суду з відповідною заявою у порядку, визначеному законом.

Як ми зазначили, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Зазвичай це відбувається, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Для цього суд має отримати відповідну заяву від платника або одержувача аліментів. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, тобто 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % мінімумом. Тобто в такій ситуації бухгалтеру потрібно керуватися постановою, що надійшла від виконавчої служби, і стягувати із заробітної плати працівника суму аліментів, яка зазначена в цій постанові, навіть якщо вона менша за 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначимо, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до Закону про індексацію. Тут діють ті ж самі правила, що і при індексації заробітної плати.

Розмір аліментів може бути згодом зменшений або збільшений у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених СК. Це може статися за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Доходи, з яких утримуються аліменти

Утримання аліментів із працівників здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Більш детальний перелік таких доходів наводить п. 1 Переліку № 146. Порядок утримання аліментів із доходів специфічних груп робітників (письменників, композиторів, військовослужбовців і т. д.) відображено у пп. 2 — 9 Переліку № 146. Доходи, з яких не здійснюється утримання аліментів, наведені у тому ж Переліку в п. 12.

Зауважте: аліменти з осіб, що одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті, необхідно утримувати за місцем роботи як із гривень, так і з валюти (п. 11 Переліку № 146).

Утримання аліментів здійснюється з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) обов’язкових податків, тобто з «чистої» суми заробітної плати (доходу).

Варто мати на увазі, що з працівника, який є платником аліментів, доведеться стягнути ще й плату за доставку стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв’язку, адже така доставка згідно з п. 14 Переліку № 146 здійснюється за рахунок саме платника аліментів.

Строки виплати аліментів

У разі ініціативної сплати аліментів дату початку такої сплати визначає сам платник аліментів і зазначає у своїй заяві на сплату аліментів, яку подає роботодавцеві. У цьому разі аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 187 СК, п.п. 7.5.9 Інструкції 74/5).

У випадку сплати аліментів за домовленістю сторін орієнтиром для визначення дати початку їх утримання є договір про сплату аліментів на дитину. Зазначена у договорі дата може також дублюватися у заяві робітника — платника аліментів.

А от якщо аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду, то аліменти необхідно утримувати від дня пред’явлення стягувачем позову. Ця дата має бути зазначена у постанові про стягнення аліментів, що надається роботодавцеві державним виконавцем.

Аліменти можуть бути присуджені й за минулий час, але тільки у випадку, якщо позивач подасть суду докази того, що він уживав заходів щодо одержання аліментів із відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки (ч. 2 ст. 191 СК). При цьому зауважте: заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку продовження дитиною навчання після досягнення нею 18 років — до досягнення нею 23 років (ч. 4 ст. 194 СК).

У загальному випадку утримання аліментів відбувається до досягнення дитиною повноліття. Виплата аліментів може припинитися раніше зазначеного строку в окремих випадках, передбачених законом. Наприклад, у разі передання права власності на нерухоме майно (ст. 190 СК), усиновлення дитини (ст. 232 СК) тощо.

Перерахування аліментів отримувачу

Ми вже говорили, що у разі відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника такі аліменти виплачуються отримувачу не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. Що стосується утримання аліментів за постановою державного виконавця, то в таких випадках роботодавець повинен утримувати аліменти із заробітку працівника у строк, установлений для здійснення виплати аліментів боржнику, а якщо такий строк не встановлено — до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним (ч. 1 ст. 69 Закону № 606).

Тепер — про способи перерахування аліментів отримувачу. Одразу зазначимо, що спосіб перерахування аліментів або обирає їх платник і зазначає у заяві про утримання аліментів, або визначає суд і наводить виконавча служба у постанові про звернення стягнення на заробітну плату. Отже, в цьому питанні роботодавець не має права вибору і лише слідує вказівкам, наведеним у зазначених вище документах. Загалом способи перерахування аліментів можуть бути такими:

1) видача через касу підприємства. У такий спосіб аліменти можуть бути виплачені або безпосередньо їх отримувачу, або його довіреній особі. У такому випадку як отримувач, так і довірена особа мають пред’явити свій паспорт, а довірена особа ще й довіреність на отримання грошових коштів. Видача таких коштів здійснюється за видатковим касовим ордером;

2) перерахування на банківський рахунок отримувача. Для здійснення такого перерахування отримувач повинен мати відкритий рахунок у банку. Суб’єкт господарювання перераховує утримані із заробітку свого працівника аліменти зі свого поточного рахунка у банку на банківський рахунок їх отримувача на підставі платіжного доручення;

3) відправлення поштовим переказом. При цьому способі перерахування аліментів суб’єкту господарювання доведеться звернутися до пош-тового відділення та передати туди готівкові кошти, які потім будуть поштовим переказом направлені їх отримувачу. Проте можна здійснити й онлайн-переказ коштів, не виходячи з офісу. Як саме це можливо зробити, ви можете дізнатися на офіційному сайті «Укрпошти» (http://ukrposhta.ua/perekazati/poshtovi-perekazi-v-mezha/on-lajn-perekaz). При відправлені поштовим переказом доведеться сплатити ще й поштовий збір. Та, благо, не з власної кишені. Сплата поштового збору здійснюється за кошти платника аліментів (ми про це говорили на с. 46). Тарифи на пересилання поштових переказів можна переглянути на тому ж сайті «Укрпошти»:

— http://ukrposhta.ua/perekazati/poshtovi-perekazi-v-mezha/opis — для внутрішніх переказів;

— http://ukrposhta.ua/perekazati/poshtovi-perekazi-za-mezh/opis — для міжнародних переказів.

Облікові питання

Традиційно розгляд облікових питань розпочинаємо з бухгалтерського обліку. Нагадаємо, що аліменти утримуються із заробітної плати їх платника роботодавцем останнього. А це означає, що на суму утриманих аліментів у бухгалтерському обліку потрібно дебетувати субрахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою». Одночасно на цю ж суму необхідно поповнювати кредит субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». При цьому, як ми вже зазначали, визначати розмір аліментів необхідно вже після відрахування із заробітної плати усіх податків і зборів, тобто після утримання ПДФО та ЄСВ.

Щодо податкового обліку, то в ньому постає запитання щодо обкладання ПДФО сум аліментів, виплачених їх отримувачу. Обкладати чи ні? Відповідь на це запитання дає п.п. 165.1.14 ПК. Згідно з цим підпунктом аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СК, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО. Отже, обкладати ПДФО суми виплачених на користь фізичної особи аліментів не потрібно.

Проте це не звільняє суб’єкта господарювання, що виплачує фізособі аліменти, від відображення їх суми у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ*. Ознака доходу, яку необхідно вказати у такому випадку у формі № 1ДФ — «140».

* Форма № 1ДФ затверджена наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49. Цей наказ діє з 01.04.2014 р., а оновлена форма перший раз подається за І квартал 2014 року.

Приклад. Підприємство отримало від виконавчої служби постанову про стягнення аліментів із громадянина Лукаша П. А., який є робітником цього підприємства (бухгалтер), у розмірі 18 % від його заробітної плати. У березні робітнику була нарахована заробітна плата у сумі 3000 грн. Із заробітку працівника був утриманий ЄСВ у розмірі 108 грн. та ПДФО у розмірі 433,80 грн. Відповідно, сума утриманих аліментів склала 442,48 грн. ((3000 - 108 - 433,80) х 0,18). Утримані аліменти перераховані на банківський рахунок отримувача.

Давайте подивимося, як це відобразити у бухгалтерських проводках. Для спрощення прикладу нарахування заробітної плати будемо відображати однією операцією без розбивання на аванс та основну частину.

Використані документи та скорочення

СК — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 606 — Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

Закон про Держбюджет-2014 — Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII.

Закон про індексацію — Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-ХII.

Інструкція № 74/5 — Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Мін’юсту від 15.12.99 р. № 74/5.

Інструкція № 512/5 — Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5.

Перелік № 146 — Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що є додатком до постанови КМУ від 26.02.93 р. № 146.

Порядок № 296/5 — Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5.

ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.