Поділ, перенесення відпустки..., відкликання працівника з відпустки
Пропонуємо вам розглянути ці питання в тому ж порядку, в якому вони перелічені в назві цього розділу тематичного випуску.
Поділ відпустки на частини. Ви ніколи не ділили свою відпустку на частини? Дуже зручно, до речі. І з робочого ритму не так «вибиває», і дає можливість отримати кілька відпусток за робочий рік. Хоч і меншої тривалості. Ваш покірний слуга, чесно кажучи, користується подібною можливістю з року в рік.
Що ж нам із цього приводу скаже законодавство? Поділ відпусток регулюють ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки та ч. 6 ст. 79 КЗпП. Їх норми практично ідентичні. Так, щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості. Увага: це можливо за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Спрямування такої вимоги очевидне: мінімальна втрата робочого часу. Так, на 14 календарних днів, що слідують безперервно, припадає 4 вихідні. Це якщо брати п’ятиденний робочий тиждень. Тобто «втрачених» (для роботодавця) робочих днів при цьому 10.
А ось решту відпустки можна використовувати хоч і по одному дню. От тільки дати початку і закінчення кожної з таких частин все одно доведеться узгоджувати.
Частина відпустки тривалістю 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною. Такої думки дотримується Мінсоцполітики, про що воно повідомило в листі від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10.
Крім того, в ньому представники міністерства зауважили, що Закон про відпустки передбачає можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як цього бажає працівник.
Остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець. З метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як бажає працівник. Також працедавець може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
Інша важлива деталь: законодавство не передбачає умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини, або кратної 7. Роз’яснення Мінпраці «Про поділ щорічної відпустки працівників, яка надається в календарних днях» від 20.07.95 р. № 06-2555, яким передбачалася така умова поділу відпустки, втратило чинність. Дякувати при цьому треба Закону про відпустки, який було введено в дію з 01.01.97 р.
Саме з цієї дати поділ відпустки на частини став більш демократичним по відношенню до працівників. Судіть самі: поділивши «стандартну» відпустку на частини тривалістю 14, 5 і 5 календарних днів відповідно, працівник фактично зможе пропустити «з поважної причини» 20 робочих днів. Це за умови, що на підприємстві діє 5-денний робочий тиждень. І, зрозуміло, якщо частини відпустки тривалістю 5 днів починатимуть відлік із понеділка. Для порівняння: коли працівник має відпустку такої ж тривалості та використовує її за один раз, то при цьому він пропустить від 16 до 18 робочих днів.
Як бачите, у поділі відпустки на частини є як свої плюси, так і мінуси. Причому як для роботодавця, так і для працівника. Можливо, саме тому, враховуючи всі нюанси, працедавець дуже часто й погоджується поділити відпустку на частини.
Відпустку можна не тільки поділити, але й перенести.
Перенесення щорічної відпустки на інший період. Йому присвячені ст. 11 Закону про відпустки та ст. 80 КЗпП. Коли ж таке перенесення може трапитись? Відповіді дивіться в таблиці.
| Коли може мати місце перенесення щорічної відпустки | Регулююча норма Закону про відпустки |
| На вимогу працівника в обов’язковому порядку | |
| Власник або уповноважений ним орган порушив строк письмового повідомлення працівника про час надання відпустки. Такий строк визначений ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки і становить 2 тижні до встановленого графіком строку виходу працівника у відпустку | П. 1 ч. 1 ст. 11 |
| Власник або уповноважений ним орган несвоєчасно виплатив заробітну плату працівнику за час щорічної відпустки. По-хорошому зробити це відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки він має не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки | П. 2 ч. 1 ст. 11 |
| У зв’язку з іншими обставинами чи подіями* | |
| Працівник тимчасово втратив працездатність, що засвідчено в установленому порядку (тобто листком непрацездатності) | П. 1 ч. 2 ст. 11 |
| Працівник виконує державні або громадські обов’язки. Щорічну відпустку при цьому переносять, якщо згідно із законодавством такий працівник підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням зарплати | П. 2 ч. 2 ст. 11 |
| Настав строк відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами | П. 3 ч. 2 ст. 11 |
| Щорічна відпустка співпадає з відпусткою у зв’язку з навчанням | П. 4 ч. 2 ст. 11 |
| За ініціативою власника або уповноваженого ним органу (як виняток) | |
| Надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства | Ч. 3 ст. 11 |
| * В таких випадках відпустку можуть перенести або ж продовжити. | |
Зверніть, будь ласка, увагу, на останній пункт у таблиці. Для того щоб роботодавець мав змогу ним скористатися, потрібне виконання одночасно 3 умов:
— письмова згода працівника;
— погодження такого рішення з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). У разі відсутності такого органу знадобиться погодження з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;
— частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
Нагадаємо, в загальному випадку заборонено не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом 2 років поспіль. Не «ощасливити» ж ними протягом робочого року ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки не дозволяє:
— осіб віком до 18 років;
— працівників, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Як бачите, працівникам, чиї відпустки переносять, також необхідно надати щорічну відпустку повної тривалості протягом робочого року. От тільки стосується це лише тих із них, хто має «стандартну» відпустку (тривалістю 24 календарні дні). Тим же, хто має право на більш тривалу відпустку, частину відпустки, що перевищує 24 дні, можна надати і в робочому році, наступному за тим, у якому відбулось перенесення.
При перенесенні щорічної відпустки новий строк її надання встановлюють за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористану частину надають після закінчення дії причин, які її перервали. Крім того, за згодою сторін її можна перенести на інший період.
Тобто, як ви вже, мабуть, давно зрозуміли, працівник не уповноважений сам вирішувати, коли саме йому використовувати частину відпустки, що залишилась.
Звертає на це увагу й Мінсоцполітики (лист від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12). Щоправда, одразу зауважте: це роз’яснення стосується випадків надання відпустки незадовго або після закінчення строкового трудового договору. Втім, його висновки, на думку редакції, цілком можна застосовувати і в інших випадках.
Так, зазначає міністерство, настання обставин, зазначених у пп. 1 — 4 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки, не означає, що працівник може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. Навіть при продовженні відпустки у зв’язку з перебуванням на лікарняному невикористану частину щорічної відпустки після закінчення зазначених обставин працівник не використовує самостійно, вона має бути надана. Цю частину відпустки роботодавець надає, видаючи наказ на підставі:
— листка тимчасової непрацездатності працівника;
— його заяви на продовження відпустки.
Отже, ви ознайомились із порядком перенесення щорічних відпусток. Наступне питання цього розділу тематичного випуску, на перший погляд, «перегукується» з ним.
Відкликання працівника з відпустки. З цього приводу як Закон про відпустки (ч. 3 ст. 12), так і КЗпП (ч. 8 ст. 79) містять досить лаконічні норми. Виявляється, відкликати працівника зі щорічної відпустки можна лише:
— для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків;
— для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації;
— в інших випадках, передбачених законодавством.
Водночас законодавчі норми висувають обов’язкові умови, в яких можливе відкликання:
— згода працівника. При цьому її бажано оформити письмово;
— дотримання вимог ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки. Нагадаємо, у вказаній частині йдеться про поділ щорічної відпустки на частини. Отже, вимога стосовно того, що основна безперервна частина відпустки має становити не менше 14 календарних днів, діє і цього разу.
В кінці цього розділу побажаємо, щоб ваші відпустки не тільки не переносили, але й ділили лише згідно з вашими побажаннями. А про відкликання так і взагалі краще зараз прочитати — і назавжди про нього забути.
