Елементи облікової політики (ч. 4)

П. 16 П(С)БО 16

Варто враховувати, що змінні загальновиробничі витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи із фактичної потужності звітного періоду. А от постійні загальновиробничі витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням тієї ж бази розподілу, але за нормальної потужності. При цьому нормальною потужністю вважається очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

П. 11 П(С)БО 16

Витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції, номенклатура яких може включати:

— сировину та матеріали;

— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

— роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

— паливо й енергію на технологічні цілі;

— зворотні відходи (вираховуються);

— основну заробітну плату;

— додаткову заробітну плату;

— відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

— витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

— втрати від браку;

— інші прямі витрати;

— змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Номенклатура статей калькуляції підприємства може враховувати особливості технології та організації виробництва підприємства, питому вагу окремих видів витрат у собівартості продукції.

П. 11 П(С)БО 16

Підприємство обирає один із цих методів залежно від галузевих особливостей, масштабів і періодичності випуску продукції, організації і технології виробництва, методики планування, стану технічного нормування та інших факторів. Більше про ці методи ви можете дізнатися із попереднього тематичного номера «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 22 (94), с. 11.

Інструкція № 291

Зауважте: суб’єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, для обліку витрат мають право використовувати тільки рахунки класу 8 зі списанням до Дт рахунка 23 «Виробництво» щомісячно сум в частині прямих і виробничих накладних витрат (загальновиробничих витрат) та до дебету рахунка 79 «Фінансові результати» в кінці року або щомісяця сум в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. А от інші підприємства рахунки цього класу можуть використовувати для узагальнення інформації про витрати за елементами з щомісячним списанням сальдо рахунків у кореспонденції з рахунком 23 «Виробництво» і рахунками класу 9 «Витрати діяльності».

П. 15 П(С)БО 17

Відстрочений податковий актив — сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок:

— тимчасової податкової різниці, що підлягає вирахуванню;

— перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

— перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.

Відстрочене податкове зобов’язання — сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Як вказано в п. 15 П(С)БО 17, у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання можуть наводитися у балансі в сумі зазначених активів і зобов’язань, що визначені на 31 грудня попереднього року без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності. У таких випадках у рядку 2300 «Витрати (дохід) з податку на прибуток» проміжного Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форми № 2) наводиться лише сума поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань за звітний рік.

П. 4 П(С)БО 18

Доходи і витрати протягом виконання будівельного контракту визначають з урахуванням ступеня завершеності робіт на дату балансу, якщо кінцевий фінансовий результат цього контракту може бути достовірно оцінений.

П.п. 10.2
П(С)БО 21

Валютним курсом є встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Середньозважений валютний курс є результатом ділення суми добутків величин курсів НБУ та кількості днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у цьому місяці.

Перерахунок за валютним курсом не може проводитись, якщо фінансова звітність господарської одиниці складена у валюті країни з гіперінфляційною економікою.

П. 8 П(С)БО 21

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Курсова різниця — різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

П. 5 П(С)БО 21

Операція в іноземній валюті — господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Валюта звітності — грошова одиниця України.

У бухгалтерському обліку операції, виражені в іноземній валюті, підлягають перерахунку у гривневий еквівалент на певну дату за курсом НБУ. Так, згідно з п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

П. 3 П(С)БО 23

Нагадаємо, що пов’язаними сторонами вважають (п. 3 П(С)БО 23):

— підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;

— підприємства і фізичних осіб, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близьких членів родини такої фізичної особи.

Перелік пов’язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов’язаними сторонами — це, зокрема, відносини:

— материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств;

— спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності;

— підприємства-інвестора і його асоційованих підприємств;

— підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи;

— підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

П. 6 П(С)БО 23