ФІЗОСОБА — МАЙНОВИЙ ПОРУЧИТЕЛЬ ЮРОСОБИ: ДЕ ПДФО «ЗАРИТИЙ»?
Затверджена наказом Міндоходів від 22.11.2013 р. № 702
Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування майна, яке переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення фінансовою установою на майно майнового поручителя за невиконання зобов’язань боржника за кредитним договором
В Узагальнюючій податковій консультації вживаються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, — Податковий кодекс;
Цивільний кодекс України від 16 грудня 2003 року № 435-IV, із змінами та доповненнями, — Цивільний кодекс.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст. 583 Цивільного кодексу).
Статтею 590 Цивільного кодексу передбачено звернення стягнення на предмет застави. Так, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, відповідно до пп. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об’єктом оподаткування платника податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця, у тому числі частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Податкового кодексу (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу).
Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу).
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Податкового кодексу.
Згідно із п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Податкового кодексу (п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу).
Відповідно до п. 172.8 ст. 172 Податкового кодексу для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Згідно із пп. «б» п. 172.5 ст. 172 Податкового кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації.
Отже, якщо кредитний договір укладений між банком і юридичною особою — платником податку, а не з фізичною особою (майновим поручителем), на майно якої відбулося звернення стягнення у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань, положення пп. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу не можуть бути застосовані.
Якщо за рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за таким кредитом звернуто стягнення на нерухоме майно фізичної особи (майнового поручителя) шляхом визнання на таке майно за банком права власності, слід вважати, що за рішенням суду фізична особа відчужила (продала) власне майно. До доходу від такого відчуження мають бути застосовані норми ст. 172 Податкового кодексу. При цьому фізична особа (відчужувач) повинна відобразити такий дохід у річній податковій декларації та самостійно визначити та сплатити суму податку на доходи фізичних осіб.
Разом з тим банк у разі оприбуткування на баланс нерухомого майна має відобразити у податковому розрахунку форми 1 ДФ за ознакою «104» дохід від відчуження фізичною особою майна за рішенням суду.
Директор Департаменту доходів
і зборів з фізичних осіб
В. Бусарєв
Коментар редакції
На додачу до УПК № 701 (див. с. 14) Міндоходів видало ще одну «ПДФО-стягальну» консультацію. Неважко здогадатися, що і в ній міндоходівці ухитрилися не менше, ніж у попередній УПК на благо нашого багатостраждального Державного бюджету.
Отже, УПК , що коментується, стосується такої ситуації. Юрособа бере в банку кредит, що оформляється кредитним договором між такою юрособою і банком. У цих відносинах присутня третя особа — фізична особа — майновий поручитель, який як заставу за цим кредитним договором надає власний об’єкт нерухомості. Минає час — зобов’язання юрособи за кредитним договором у встановлений строк не виконані. Банк, щоб не залишитися «з носом», звертається до суду з вимогою передати йому право власності на заставний об’єкт нерухомості (в УПК, що коментується, наведено, якими нормами ЦК* банк при цьому керується). Суд цю вимогу задовольняє. І тут починається найцікавіше. На думку міндоходівців, у ситуації, що склалася, фізособа-поручитель має сплатити ПДФО за наявності обставин, наведених у п. 172.2 ПК. Нагадаємо, що цей пункт застосовується у разі, коли протягом звітного податкового року фізособа продає** більше одного об’єкта нерухомості, зазначеного в п. 172.1 ПК, або продає інший об’єкт нерухомості, не названий у тому ж п. 172.1 ПК. ПДФО в такому разі обчислюється за ставкою 5 % бази оподаткування, визначеної згідно з п. 172.3 ПК.
Розрахувати і сплатити ПДФО має безпосередньо фізособа — власник нерухомості, відчуженої на користь банку. Вона ж зобов’язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації***. Банк, у свою чергу, повинен зазначити цей дохід і в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ**** з ознакою доходу «104».
Можливість застосувати «пільговий» п.п. 165.1.16 ПК міндоходівці відкидають, тому що кредитний договір укладено банком з юрособою, а не з фізособою — майновим поручителем. Скажімо, підстави так вважати вони мають. У п.п. 165.1.16 ПК зазначено, що не обкладається ПДФО дохід від реалізації заставного майна платника при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань за кредитним договором саме платником ПДФО. У цій ситуації свої зобов’язання за кредитним договором не виконує юрособа — одержувач кредиту, а не фізособа — майновий поручитель, яка є платником ПДФО. Отже, у цьому випадку норми п.п. 165.1.16 ПК не застосовні.
Тетяна Крилова
* Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
** Для цілей ст. 172 ПК під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування (п. 172.8 ПК).
*** Форму декларації затверджено наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. № 1395.
***** Форму Податкового розрахунку затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.
