2013 — 2014: прощавай, податковий захист! Зустрічаймо податкове планування!
Проводжаємо 2013 рік і аналізуємо податкові відносини між державною владою та її наймачем.
Для національного платника податків уже стали звичними словосполучення: позапланові перевірки, акт перевірки, коригування податкового кредиту, податкове повідомлення-рішення, оскарження результатів перевірки тощо.
У цій статті закликаємо вас розпочати 2014 рік з новим підходом — здійснити перехід від податкового захисту до податкового планування!
Денис Осмоловський, консультант, експерт з питань оподаткування, адвокат, директор ТОВ «Фінансово-правові дослідження»
Як все є у нас
Як і раніше, у 2013 році головним важелем в податковому контролі Міністерство доходів і зборів обрало визначення правомірності формування податкового кредиту платника податків. Відповідно, не згодні з висновками актів «нікчемності операцій» платники податків знаходяться в постійному оскарженні дій податкових органів, а також, мабуть, у постійному стресі та напрузі. До супроводження цих дій залучено, перш за все, особовий склад Міністерства доходів і зборів, а по-друге, адміністративні суди України. Обидва державні органи фінансуються за рахунок державного бюджету, тобто за кошти платників податків.
Довідкова інформація: Утримання Міністерства доходів і зборів обходиться державі (народу України) в 5 117 835,1 тис. грн. (5,1 млрд грн.) (дані державного бюджету на 2013 рік).
Утримання апарату та покриття витрат на здійснення правосуддя адміністративного судочинства в Україні обходиться державі (народу України) в 529 554,7 тис. грн. (529,6 млн грн.) (дані державного бюджету на 2013 рік).
За звітними даними Вищого адміністративного суду України, тільки протягом 1 півріччя 2013 року близько 50 % справ, розглянутих адміністративними судами України, пов’язані зі спорами у сфері реалізації податкової політики. Така тенденція майже незмінна протягом року.
Отже, фактично платник податків фінансує діяльність державних органів, направлену проти такого платника податків.
Звичайно, ця ситуація не вносить конструктивні зміни в економіку держави, а тому для збалансування нарахувань і надходжень контролюючі органи повинні зрозуміти одну важливу річ. Неправомірне збільшення податкового тиску на платника податків породжує підвищення останнім вартості товарів (робіт, послуг), що ним виробляються.
Користувачем таких товарів (робіт, послуг) є, в тому числі, представники державної влади, Міністерства доходів і зборів України та адміністративних судів України, отже, підвищення податкового тиску впливає одночасно на підвищення особистих витрат цих державних контролерів, які користуються зазначеними послугами або купують товари.
Останнім часом державні органи забувають, для кого і за чиї кошти вони функціонують. Зауважте, керівництво Міністерства доходів і зборів України в своїх звітах зазначає виконання плану надходжень до бюджету як свої досягнення, хоча в дійсності планове надходження податків практично не залежить від дій державного органу. Всі позапланові намагання міністерства знаходяться на оскарженні, а тому ці цифри навмисно публічно не озвучено, бо в даному випадку міністерству нема чим похвалитись.
Український платник податків знаходиться у дивовижному стані порівняно з європейським, він за власні кошти утримує свого наглядача і ще оплачує судове доведення своєї правоти.
До чого варто прагнути
Україною взято курс на імплементацію європейських стандартів, це стосується і адміністрування податку на додану вартість. На сьогодні податок на додану вартість є основним непрямим податком у державах — членах Європейського Союзу. Частина надходжень від цього податку спрямовується на фінансування бюджету ЄС. Застосування податку на додану вартість є неодмінною умовою для вступу до ЄС нових членів.
Європейські інституції, аналізуючи діяльність органів державної влади України, розуміють, якщо 50 % оскаржень дій державних органів стосуються податкових відносин, то, мабуть, в цій сфері законодавство не досконале або порушується тією чи іншою стороною.
Як ми вже відмітили, на сьогодні порушення якраз відбувається в результаті «ручного» коригування Міністерством доходів і зборів України системи адміністрування податку на додану вартість. Якщо державою обрано європейський курс розвитку, таке «ручне» самостійне коригування податку на додану вартість контролюючим органом є дією протиправною.
Але як сумлінні платники податків будемо по-європейські відверті та чесні самі до себе, мінімізація податків немає нічого спільного з їх оптимізацією та плануванням. Якщо робота із «сумнівним» контрагентом є більш простим способом побудови бізнес процесів, то ситуація в країні не зміниться, вона з року в рік буде перетікати в один стан: донарахували — оскаржили.
На словах ми прагнемо будувати цивілізований бізнес, Україна прагне виходити на міжнародну арену як серйозний гравець, ми хочемо, щоб з нами рахувались як з рівноправним партнером. Давайте задамо собі запитання: а чи готові ми особисто до тих правил, до яких наближаємось?
У Європі увага з боку контролюючих органів рівнозначна втраті ділової репутації, а в подальшому, можливо, і бізнесу. Відповідальність за неправомірну податкову вигоду не має пом’якшуючих норм — тільки кримінальна. Рентабельність в розмірі 10-15 % вважається нормою. Податкове навантаження на прибуток до 30 %, на заробітну плату до 40 %. Відсутнє як таке оскарження дій органу владних повноважень за відмову в прийнятті декларацій з ПДВ чи відмові реєстрації податкових накладних в реєстрі або за неправомірне донарахування ПДВ. Це нонсенс в європейському праві.
Норма європейського розвитку — знання своїх прав, повага до обов’язків, податкове планування, стратегія та моделювання бізнес процесів.
Довгострокова стратегія податкового планування, особливо на рік — це основа європейської моделі розвитку. Податкове законодавство нашої держави дозволяє побудувати нормальну, дієву модель бізнес планування. Цього варто лише прагнути і розпочинати діяти, спочатку за підтримки професіоналів, потім самостійно.
Ми повинні навчитись самі й навчати своїх нащадків будувати свій бізнес по-європейськи, а потім вимагати державного контролю відповідно до європейських вимог.
Маючи значний досвід роботи в системі податкового контролю діяльності платників податків, а після цього в забезпеченні податкового захисту платників, автор може стверджувати, що у більшості випадків поява податкових ризиків залежить безпосередньо від платника податків, оскільки значна кількість підприємців просто не займається податковим плануванням своєї діяльності. Одні не мають досвідчених порад ще на етапі створення свого бізнесу, інші отримують свій досвід самостійно, треті взагалі нехтують таким плануванням, вважаючи це за непотрібне.
Приклади
Крізь призму свого досвіду з обох боків підприємницької діяльності, автор став прихильником теорії, а головне, практики податкового планування, яке базується на побудові індивідуальної податкової стратегії діяльності та розвитку БІЗНЕСУ. Саме бізнесу, а не окремо взятого підприємства. Адже головною помилкою у тих, хто починає свою справу, є, перш за все, невірне розуміння бізнес-процесу, яке звужується до рамок діяльності тільки одного підприємства, на якому зосереджено все: і всі напрямки діяльності, і всі співробітники, і всі підрозділи, і головне — бажання збільшити прибуток і зменшити свої ризики.
Ми повинні розуміти ще на початку розвитку своєї справи, що підприємства, їх організаційні форми, різновиди оподаткування, — це тільки інструменти для побудови оптимальної моделі ВЛАСНОГО БІЗНЕСУ. А гармонічний власний бізнес — це правильно побудована структура таких інструментів, спроектована оптимальним чином, під конкретні завдання, із власною централізованою стратегією діяльності. Така по суті корпорація в мініатюрі, яка на початку діяльності буде з одними завданнями і стратегією, а потім буде змінюватись під зростання або розширення бізнесу. Головне, що цього не треба боятись, цього треба прагнути, адже кожна структура, як складний хімічний елемент, стає більш стійкою, якщо вона побудована з кількох складових пов’язаних між собою, ніж з однієї.
Маючи в руках декілька інструментів різної організаційної форми і форми оподаткування, ви з легкістю диференціюєте отримання прибутку, можете формувати, а головне, планувати власні витрати. У європейських країнах давно стало нормою придбання товарів, якими користуються особисто власники підприємств чи корпорацій безпосередньо за рахунок доходів своїх компаній, при цьому відображаючи таке придбання у складі витрат власних підприємств і це не вважається порушенням законодавства. Земельні ділянки чи інша нерухомість, автотранспорт, літаки та яхти здебільшого зареєстровані на підприємства учасників корпорацій, що спрощує утримання цього майна для їх власників, а також зменшує ризики його можливої втрати. В нашій державі навпаки, витрати на думку податкового органу не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, вам будуть однозначно відкориговані контролерами.
Але якщо ви для особистого користування придбаєте товарно-матеріальні цінності з рахунку вашого ж підприємства, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування, то після сплати єдиного податку до вас немає жодних запитань щодо складу ваших витрат та їх правомірності, купуйте і користуйтесь на здоров’я, а правильно оформлене таке користування не дасть можливості контролерам віднести їх до додаткового блага фізичної особи.
Але ж інколи ми самі створюємо собі потенційні ризики, з якими потім намагаємось боротись, наприклад, описана вище ситуація більш детально, на прикладі.
Ви власник та директор свого підприємства на загальній системі оподаткування, в результаті успішної вашої діяльності підприємство отримало прибуток і ви вирішили придбати земельну ділянку (автомобіль) для особистого користування. Після того, як ви отримали прибуток на підприємстві, вам необхідно його вивести, це можна зробити або нарахувавши собі відповідну зарплату, податкове навантаження на яку всім відомо, тому мало хто на це погодиться, або за рахунок виплати дивідендів, це також невигідний шлях, або «по старинці» перерахувати кошти на сумнівного контрагента для отримання готівки, при цьому витрачається інколи до 10 % прибутку. В результаті ви маєте ризики: сумнівний склад витрат на підприємстві, такий саме ПДВ у податковому кредиті, відсутність 10 %, також в подальшому на себе реєструєте коштовні речі при мінімальній або просто невисокій заробітній платі.
Ситуація друга: ви також власник та директор свого підприємства, але вже на спрощеній системі оподаткування, в результаті успішної вашої діяльності підприємство отримало прибуток і ви так само вирішили придбати земельну ділянку (автомобіль) для особистого користування. Ваші доходи підприємства вже оподатковано під 5 % єдиного податку, отже, до складу витрат питань не буде, купуєте за кошти фірми автомобіль (земельну ділянку) і відповідно реєструєте їх на своє власне підприємство. В подальшому ви не володієте цими речами як стороння особа, а використовуєте майно підприємства як його директор, тому ризик віднесення цих покупок до отримання додаткових благ фізичною особою мінімальний. Отже, позитивна сторона: навантаження на ваші доходи — 5 % єдиного податку, легально придбані ТМЦ (автомобіль, земельна ділянка), якими ви особисто, а головне — законно користуєтесь, витрати на утримання цього майна, також можна оплачувати з рахунка підприємства. Обмежений обсяг обороту для спрощенців можна обійти їх кількістю, і хай вас не лякає можливість реєстрації декількох підприємств для правильної організації бізнесу, потоки треба диференціювати, це лише інструменти. На Заході до складу сімейних корпорацій входять десятки підприємств.
Є й інші додаткові позитивні сторони спрощеної системи. Після сплати єдиного податку ви вже маєте фінансовий прибуток, а тому можете спокійно нараховувати та сплачувати собі дивіденди, навантаження при цьому + 5 % податку на доходи фізичних осіб, отже, загалом маємо ті ж самі 10 %, але при повній відсутності податкових ризиків.
Якщо ви прагнете розвивати власний бренд, пов’язаний з назвою компанії, не турбуйтесь, безліч європейських корпорацій існують під одним брендом, маючи при цьому десятки підконтрольних підприємств (супутників) із схожою назвою чи складовою в назві, при цьому на одних можуть перебувати статичні активи, на інших проходити купівля-продаж товарів, на третіх юридичне супроводження, а на четвертих штат всіх задіяних робітників.
Це лише маленький приклад оптимального використання сучасних бізнес-процесів, звичайно їх набагато більше і значна їх частина виглядає складніше, починаючи від простішого ФОП (фізична особа — підприємець — дуже цікавий інструмент), продовжуючи комбінацією ТОВ на різних формах оподаткування, діяльністю відокремлених підрозділів, оптимальним використанням амортизації основних засобів, створенням та продажем нематеріальних активів, страхуванням майна, здійсненням фінансового чи оперативного лізингу, використанням корпоративних облігацій, цінних паперів інвестиційних фондів (акцій чи сертифікатів). Список можна продовжувати довго, закінчення йому не має, як і немає у законодавця бажання закінчити вносити поправки до Податкового кодексу України. Детально приклади та можливості податкового планування з використанням зазначених інструментів ми плануємо розкривати в циклі статей протягом 2014 року для різних сфер та суб’єктів господарювання.
Деякі речі для потенційних чи діючих підприємців можуть здатися на перший погляд не потрібними, але це не так, побудова оптимального бізнес процесу — це творча дія індивідуального характеру. Кожному українцю властива творча складова, ми — нація, яка вкладає душу в те, що робить, а тому навіть при вирощуванні кропу чи цибулі можемо залучити новітні ІТ технології програмної продукції (до речі, операції без ПДВ) чи використовувати роялті. Для цього нашому брату варто лише опанувати знання щодо можливого використання цих інструментів.
Саме цим ми і плануємо зайнятись у новому 2014 році. Для кожного окремого сегменту: виробництво, посередництво, вирощування (переробка) і т. д. можна підбирати більш-менш апробовані схеми податкового бізнес-планування, ми почнемо кожен місяць подавати інформацію щодо таких стратегій, із зазначенням їх особливостей і можливостей, а кожен читач буде вибирати собі найбільш цікаві і вигідні варіанти, які в подальшому можуть бути доопрацьовані ним самостійно, і хто знає, може, виникла нова схема, яка буде використана іншими суб’єктами.
Так почнемо 2014 рік з іншого підходу — європейського!
Наостанок (для залишення у 2013 році)
Оскільки улюблена служба податкової варти не спить і вносить свої ноу-хау в життя платника податків, розберемо та порадимо, як реагувати на запити ДПІ щодо «прохання» провести коригування звітності з ПДВ на підставі ст. 50, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.
Наразі стало розповсюдженою практикою у разі виявлення так званих ознак сумнівності платника податків-контрагента направляти запит «вигодонабувачу» з проханням подати до ДПІ уточнюючий розрахунок та сплатити суму недоплати і штраф у розмірі трьох відсотків до подання такого уточнюючого розрахунку. Або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається у податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання. При цьому сума недоплати збільшується на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Як причину прохання виконати певні дії платником податків ДПІ зазначає встановлені розбіжності в частині ПДВ щодо взаємовідносин із «сумнівним» платником податків.
У вказаних «листах щастя» повідомлено, що у разі відмови подання уточнюючого розрахунку, ДПІ просить надати пояснення та документальні підтвердження щодо проведених фінансово-господарських операцій з вищевказаним контрагентом на підставі п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 16.1.5, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, у зв’язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства. (Звичайно ж для улюбленого позаплану).
Радимо вам не піддаватись на провокації та не виконувати незаконні вимоги щодо самостійного коригування податкового кредиту. Відповідь на запит можна підготувати із зазначенням, що пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено: платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.
Вищевказані запити ДПІ складено з порушенням вимог Податкового кодексу України з огляду на наступне.
Згідно з 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вищевказана норма стосується розбіжностей у відображенні податку на додану вартість в обліку покупця та продавця. (Якщо ви і ваш контрагент правильно відобразили податкові накладні в реєстрі, жодних розбіжностей не може бути). Ніде вказана норма не містить посилання щодо можливого виявлення розбіжностей з податку на додану вартість на підставі виявлення «сумнівності» платника податків.
Поняття «сумнівний» платник податків не визначено чинним законодавством, що регулює діяльність у сфері оподаткування.
У зв’язку з відсутністю правових підстав для звернення до платника податків, останній звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.
Додатково повідомити, що вимога державного органу, направлена платнику податків, передбачає внесення завідомо неправдивої інформації до офіційного звітного документа про проведені господарські операції у даному випадку до податкової декларації з податку на додану вартість суперечить чинному законодавству України.
У зв’язку з тим, що в запиті зазначено, про встановлення податковим органом сумнівністі у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов’язань), вимагайте надати офіційну відповідь, які саме розбіжності виявлено податковим органом щодо взаємовідносин з контрагентом, в чому така розбіжність виражається, а також інформацію, з якого часу в обліку податку на додану вартість встановлено вищезгадану розбіжність.
При цьому повідомляйте, що вказана інформація платника податків про стан розрахунків з бюджетом та виявлені розбіжності з ПДВ, не є інформацією з обмеженим доступом, а тому будь-яка особа платник податку (фізична або юридична) має право доступу до такої інформації стосовно платника.
А з НОВИМ підходом, описаним вище в статті, вам може і не доведеться стикатись із «сумнівним» платником податків.
Щастя вам, успіхів та податкової радості у новому 2014 році, шановні платники податків!
