«Ученье — свет…»: як отримати податкову знижку на навчання

«Изведав быстрых дней течение,
я не скрываю опыт мой:
ученье — свет, а неучение —
уменье пользоваться тьмой»

(И. Губерман)

Перш за все вам необхідно визначити, чи потрапляєте ви до кола осіб, які мають право отримати ПЗ на навчання, адже один лише факт оплати навчання не є гарантом того, що ви можете отримати ПЗ. Коло таких осіб окреслене п.п. 166.3.3 ПК. Так, право отримати ПЗ на навчання ви маєте, якщо оплачуєте власне навчання та/або навчання члена сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. У сімейних зв’язках, а саме у ступенях спорідненості нам допоможе розібратися п.п. 14.1.263 ПК. Так, найріднішими людьми особи — членами сім’ї першого ступеня споріднення — головний податковий закон вважає її батьків, чоловіка/дружину та дітей, у т. ч. усиновлених. Усі інші члени сім’ї (дідусі, бабусі, тітки, дядьки, брати, сестри тощо) є такими, що мають другий ступінь споріднення. Вони, на жаль, права на отримання ПЗ у разі оплати навчання свого родича не матимуть.

Акцентуємо вашу увагу на тому, що особа, яка оплачує навчання члена сім’ї першого ступеня споріднення, має право отримати ПЗ тільки за умови, що такий член сім’ї не отримував у звітному році заробітну плату. Причому цей член сім’ї не обов’язково повинен мати постійне місце роботи. Навіть невеличкий літній підробіток студента може позбавити особу, яка оплачує його навчання, права на отримання ПЗ. Проте студенти, які занадто рвуться у трудовий бій, можуть працевлаштуватися не за трудовим договором, а наприклад, оформити ЦПД. Тоді студент буде отримувати не заробітну плату, а дохід від виконання договорів цивільно-правового характеру. У такому випадку члени сім’ї першого ступеня споріднення такого студента матимуть право на ПЗ щодо сум, сплачених за його навчання. Це прямо сказано у роз’ясненні міндоходівців, наведеному в підкатегорії 103.06.03 ЗІР. Інший варіант — оплачувати працюючому студенту своє навчання самостійно. Тоді вже він сам матиме право отримати ПЗ за умови документального підтвердження понесених ним витрат на навчання (про те, якими документами можна підтвердити понесення витрат на навчання, див. на с. 21).

Зверніть увагу! Якщо особа протягом навчання у звітному році не отримувала заробітну плату та влаштувалася на роботу у цьому ж звітному році, але вже після закінчення навчання у ВНЗ чи ПТНЗ, особа першого ступеня споріднення, яка фактично оплачувала таке навчання, має право на отримання ПЗ. Такою є позиція міндоходівців, наведена ними у листі від 14.05.2013 р. № 1129/С/99-99-17-02-01-14 та у ЗІР (підкатегорія 103.06.03).

Вікове обмеження! Як відомо, вчитися ніколи не пізно. Це правда. Але у разі «пізнього» навчання дитини батьки, які оплачують таке навчання, мають бути готові до того, що права на ПЗ вони не матимуть. Так, реалізувати право на включення до ПЗ витрат на навчання своєї дитини один із батьків може тільки у випадку, якщо вік такої дитини не перевищує 23 років. Водночас, якщо дитині, що навчається і не працює, у звітному році, за який один із батьків реалізовує право на податкову знижку, виповнюється 24 роки, то право на ПЗ за такий рік у батьків не втрачається (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР). Вікове обмеження не поширюється на випадки, коли один із батьків оплачує навчання непрацездатної дитини. Право на ПЗ він матиме незалежно від віку такої дитини.

Можлива ситуація, коли безпосередньо працюючий студент або член сім’ї непрацюючого студента першого ступеня споріднення, який оплачує його навчання, доручає своєму роботодавцеві перераховувати кошти з одержуваного ним доходу до навчальних закладів для оплати навчання такого студента. У цьому випадку міндоходівці не вбачають ніяких перешкод для отримання такими особами податкової знижки за навчання (див. роз’яснення міндоходівців, наведене у підкатегорії 103.06.03 ЗІР). Які документи в цьому випадку підтверджують понесені витрати на навчання, див. на с. 22.

Майте на увазі: якщо навчання особи (членів її сім’ї першого ступеня споріднення) оплачує безпосередньо її роботодавець за власний рахунок, то права на отримання ПЗ така особа не матиме.

У п.п. 166.3.3 ПК говориться, що до ПЗ уключаються суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти. Тобто з цього тезису робимо висновок, що право на отримання ПЗ дає навчання тільки у ПТНЗ і ВНЗ. Але от тільки про те, мають такі навчальні заклади обов’язково бути вітчизняними чи можуть бути й зарубіжними, п.п. 166.3.3 ПК замовчує. Та не біда, цю неясність допоможе розвіяти п.п. 14.1.170 ПК, у якому наведено загальне визначення ПЗ. Так-от із цього визначення виходить, що ПЗ може застосовуватися тільки у разі придбання товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб. А це означає, що навчання в зарубіжних навчальних закладах не дає права особам, розглянутим у попередньому розділі статті, отримати ПЗ. Про це також сказано в роз’ясненні міндоходівців, наведеному в підкатегорії 103.06.03 ЗІР. Проте якщо особа навчається у філії (структурному підрозділі) навчального закладу іноземної держави, яка знаходиться на території України, то така особа або член її сім’ї першого ступеня споріднення (залежно від того, хто оплачує таке навчання) має право на отримання ПЗ, за умови, що такий навчальний заклад дотримується всіх вимог Закону про вищу освіту (див. роз’яснення міндоходівців, наведене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР). Із «громадянством» навчального закладу ми визначилися. Тепер детальніше розглянемо, які з них належать до ПТНЗ і ВНЗ.

До ПТНЗ відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону про освіту належать: 1) професійно-технічне училище відповідного профілю; 2) професійне училище соціальної реабілітації; 3) вище професійне училище; 4) професійний ліцей; 5) професійний ліцей відповідного профілю; 6) професійно-художнє училище; 7) художнє професійно-технічне училище; 8) вище художнє професійно-технічне училище; 9) училище-агрофірма; 10) вище училище-агрофірма; 11) училище-завод; 12) центр професійно-технічної освіти; 13) центр професійної освіти; 14) навчально-виробничий центр; 15) центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; 16) навчально-курсовий комбінат; 17) навчальний центр; 18) інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

ВНЗ є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші (ч. 1 ст. 43 Закону про освіту).

Таким чином, витрати на оплату навчання в середніх, позашкільних та дошкільних навчальних закладах не включаються до ПЗ, як і витрати на відвідування різноманітних курсів, тренінгів, семінарів тощо.

Форма навчання особи (денна, заочна, вечірня), форма власності навчального закладу (державна, комунальна, приватна) та рівень акредитації ВНЗ (I, II, III, IV) на право на отримання ПЗ жодним чином не впливають. Не вплине на таке право й освітньо-кваліфікаційний рівень особи, що навчається. Тобто незалежно від того, який освітньо-кваліфікаційний рівень отримає після навчання студент (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст чи магістр), особи, розглянуті у попередньому розділі цієї статті, мають право на отримання ПЗ за умови дотримання всіх інших вимог. Те ж саме стосується і навчання в інтернатурі. Так, оскільки інтернатура (спеціалізація) є невід’ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному і фармацевтичному закладах освіти фахівців за напрямом професійного спрямування, витрати на навчання в ній можуть прийматися у розрахунок ПЗ при дотриманні всіх норм ст. 166 ПК. На це вказують міндоходівці у своїй консультації, розміщеній у підкатегорії 103.06.03 ЗІР. А от витратам на навчання в аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі до ПЗ шлях закритий, оскільки отримання такої освіти виходить за рамки вищої освіти і може відбуватися лише при попередньому отриманні останньої.

«Пролітають» із включенням до ПЗ і витрати на навчання на військовій кафедрі. Міндоходівці вважають, що навчання на військовій кафедрі — це додаткова послуга навчального закладу, що не є обов’язковою у процесі безпосереднього навчання за обраним фахом, і оплачується окремо (додатково) від плати за навчання згідно з укладеним із ВНЗ договором на навчання за певним фахом, тому включити такі витрати до ПЗ не можна (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР).

На завершення розгляду цього питання зазначимо, що платник податку, який навчається в декількох навчальних закладах України, за умови виконання всіх умов, передбачених ПК, має право скористатися ПЗ на навчання на загальних підставах. Таку відповідь дали міндоходівці на запитання, чи має право платник податку на ПЗ за навчання, якщо освіта отримується в декількох навчальних закладах, розміщене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР.

Загалом, до ПЗ включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати на навчання, але лише у сумі, що не перевищує розмір доходу, визначеного абз. 1 п.п. 169.4.1 ПК, у розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом такого звітного податкового року (п.п. 166.3.3 ПК). У 2014 році така гранична сума за місяць дорівнює 1710 грн., у 2013 році становила 1610 грн. Витрати на навчання особи, які в розрахунку на місяць перевищують зазначену суму, до ПЗ не потраплять.

Саме формулювання п.п. 166.3.3 ПК говорить про те, що гранична сума витрат, яка включається до ПЗ, стосується кожної окремої особи. Так, якщо, наприклад, у сім’ї у ВНЗ на контрактній основі навчається двоє дітей, які протягом звітного року не отримували заробітну плату, то один із батьків має право отримати ПЗ на кожного з цих дітей у розмірі не більше 1710 грн. (для 2014 року) кожна (в розрахунку на місяць). Ця ж норма підштовхує до висновку, що кількість навчальних закладів, у яких навчається особа, значення не має. Гранична місячна сума витрат на її навчання все одно не може бути більше 1710 грн. (у 2014 році).

При всьому цьому загальна сума ПЗ, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ і суму ПСП за її наявності. Про це прямо говорить п.п. 166.4.2 ПК та підтверджує консультація, розміщена в підкатегорії 103.06.03 ЗІР. Тобто, якщо, наприклад, мати оплачує навчання двох своїх дітей і при цьому її загальний оподатковуваний дохід за вирахуванням ЄСВ та ПСП у звітному році є меншим, ніж гранична сума витрат на навчання у цьому році у сукупності на двох дітей, то до ПЗ матері може бути включена тільки сума, що не перевищує її річний оподатковуваний дохід. Таке обмеження необхідно враховувати також у випадку, коли, окрім ПЗ на навчання, особа має право на інші види ПЗ (усі вони наведені у п. 166.3 ПК).

У п.п. 166.3.3 ПК стосовно обрахунку ПЗ є така фраза: «за кожний повний або неповний місяць навчання протягом такого звітного податкового року». Вважаємо за необхідне зупинитися на періоді навчання, який ураховується при обчисленні ПЗ, більш детально, адже там є чимало заковик.

По-перше, платник податку має право включити до ПЗ лише ті витрати на навчання, які фактично здійснені ним протягом звітного податкового року. А це означає таке: якщо ви, наприклад, у 2014 році оплатили навчання у ВНЗ чи ПТНЗ за 2014 — 2015 навчальний рік, то до ПЗ за 2014 рік ви можете включити лише ті витрати на навчання, які припадають на місяці навчання у 2014 році, адже витрати на навчання за місяці 2015 року фактично будуть понесені лише у 2015 році (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР). Це ж саме стосується і випадків, коли навчання оплачується наперед за декілька років. І що найпідступніше, у 2015 році ви такі витрати також навряд чи зможете включити до ПЗ. Справа в тому, що, виходячи з пп. 14.1.170 та 166.2.1 ПК, до ПЗ уключаються лише ті витрати, які сплачені у звітному податковому році. А витрати, які фактично понесені у звітному році, але сплачені в попередньому, потрапити до ПЗ не можуть. Тож при здійсненні оплати за навчання доцільно оплачувати освітні послуги не за весь навчальний рік, а посеместрово. Так, наприклад, якщо у 2014 році ви оплатили навчання за II семестр 2013 — 2014 навч. р. та за I семестр 2014 — 2015 навч. р., то всі витрати на навчання, понесені у 2014 році, ви зможете включити до ПЗ з урахуванням обмежень, наведених на с. 19.

По-друге, міндоходівці вигадали якусь дивну тривалість навчального року для студентів денної форми навчання. Так, для заочної, вечірньої та дистанційної форм навчання тривалість навчального року складає стандартні 12 місяців, і тільки для денної форми навчання цей строк складає лише 10 місяців. Звідки міндоходівці це взяли, хоч убийте, не зрозуміло, адже згідно з абз. 11 п. 4.1 Положення № 161 навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Тому вважати 10-місячну тривалість навчального року для студентів денної форми навчання обґрунтованою ми не можемо. Проте, зважаючи на впертість міндоходівців, ці доводи навряд чи на них подіють. Тож ризикувати чи ні у цьому випадку — вирішувати вам. Винятками є перший та останній роки навчання. Так, у році вступу до навчального закладу кількість місяців навчання складе 4 місяці (вересень — грудень), а в році випуску з такого навчального закладу — 6 місяців (січень — червень).

Визначившись із нюансами розрахунку ПЗ, наведемо алгоритм її обчислення, який, до речі, можна знайти в підкатегорії 103.06.03 ЗІР:

1. Визначаємо базу оподаткування за такою формулою:

де Б — база оподаткування;

ЗП_р — річна сума нарахованої (виплаченої) заробітної плати;

ЄСВ — річна сума ЄСВ, утриманого із заробітної плати;

ПСП — податкова соціальна пільга, на яку зменшено загальний місячний оподатковуваний дохід особи у вигляді заробітної плати відповідно до ст. 169 ПК (за її наявності).

Нагадаємо, що сукупний розмір ПЗ за рік не може бути більшим за визначену базу оподаткування. «Де взяти такі дані, як нарахований загальний річний оподатковуваний дохід, застосовані ПСП та утриманий ЄСВ, для розрахунку бази?» — запитаєте ви. Усі ці відомості ви маєте отримати у свого роботодавця у вигляді довідки про доходи. У цій же довідці міститься інформація щодо утриманого із заробітної плати ПДФО, яка вам знадобиться на четвертому етапі алгоритму.

2. Визначаємо суму витрат, яку дозволяється включити до ПЗ. Вона не повинна перевищувати добуток граничної місячної суми витрат, які можна включити до ПЗ (що це за гранична сума, див. на с. 19) та кількості місяців навчання у звітному податковому році. При цьому не забувайте враховувати, що міндоходівці визначають тривалість навчального року для студентів денної форми навчання як 10 місяців.

Ці витрати обов’язково мають бути підтверджені документально (про це детальніше — на с. 21).

3. Розраховуємо суму ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання y зв’язку з використанням права на ПЗ. Розрахунок проводимо за такою формулою:

де ПДФО_пз — сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на ПЗ;

Б — база оподаткування (див. п. 1 алгоритму);

В_н — документально підтверджені витрати на оплату навчання, але не більше їх граничної суми (див. п. 2 алгоритму);

С — ставка податку. У загальному випадку вона складає 15 % та 17 % до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір МЗП, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Для шахтарів така ставка складає 10 % (див. роз’яснення міндоходівців, наведене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР).

4. Здійснюємо порівняння розрахункової суми ПДФО (п. 3 алгоритму) із сумою ПДФО, фактично утриманого із заробітної плати за рік. Якщо сума податку, утриманого із заробітної плати, перевищує розраховану суму податку, то така сума підлягає поверненню платнику податку.

Числовий приклад обчислення ПЗ див. на с. 23.

Вичерпного переліку документів, які особа, що претендує на отримання ПЗ, має подати до контролюючого органу, безпосередньо у ПК немає. Та міндоходівці не залишили таких осіб в інформаційному вакуумі щодо цього питання та потрудилися навести перелік необхідних документів у своєму роз’ясненні, розміщеному в підкатегорії 103.06.03 ЗІР. Тож, якщо ви маєте право на отримання ПЗ та хочете ним скористатися, ви маєте подати до органу Міндоходів за місцем свого проживання такі документи:

— Декларацію про майновий стан і доходи* (далі — Декларація) (про неї більш детально див. на с. 22);

— копії відповідних платіжних та розрахункових документів, які підтверджують факт оплати навчання. Ними можуть бути квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери тощо. Зауважте, що в цих документах обов’язково має бути вказана вартість освітніх послуг і строк їх надання. Також у них має бути зазначено П. І. Б. особи, яка сплачує кошти (про нюанси зазначення такого реквізиту див. нижче);

— копію договору з навчальним закладом. Майте на увазі: якщо в договорі не зазначена тривалість навчання у звітному податковому році (кількість місяців навчання), то відповідну довідку необхідно взяти у навчальному закладі. В іншому випадку контролюючі органи не зможуть перевірити правильність обчислення ПЗ і, відповідно, не нададуть її вам;

— копію довідки від роботодавця про отримані у звітному році доходи;

— копії документів, які підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення). Такими документами є, наприклад, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб тощо.

Як ви, напевно, помітили, щодо всіх документів, окрім Декларації, достатньо подати лише їх копії. Оригінали ж зберігаються платником податку протягом строку давності, встановленого ПК, тобто протягом 1095 днів.

Окремо кілька слів скажемо про платіжні та розрахункові документи. Річ у тім, що у загальному випадку в таких документах має бути вказано П. І. Б. особи, яка оплачує навчання і, відповідно, претендує на отримання ПЗ. Це підтверджує, що витрати на навчання понесла саме ця особа. Проте один із батьків (платник податку) може доручити своїй дитині сплатити суму за її навчання за рахунок належних платнику податку коштів (у т. ч. заробітної плати). Так вчинити нічого не забороняє. У такому випадку фактичні витрати на сплату вартості навчання понесе платник податку — батько або мати дитини, яка навчається, а у квитанціях на сплату значитимуться дані дитини. Як до цього ставляться міндоходівці? Вони в цьому не вбачають нічого поганого. На їх думку, квитанції, в яких зазначено П. І. Б. дитини платника податку, є документами, що підтверджують фактично понесені витрати платника податку (батька або матері) у зв’язку зі сплатою вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти дитини, яка не одержує заробітної плати, та дають йому право на отримання ПЗ на навчання. Таку міндоходівську позицію ви можете знайти в підкатегорії 103.06.03 ЗІР. Зауважте: якщо дитина не досягла 24 років, одружилася та змінила прізвище, і в квитанціях зазначено її нове прізвище, то до органу Міндоходів необхідно подати ще й копію свідоцтва про шлюб.

Але чомусь стосовно сплати коштів за своє навчання одним із подружжя за рахунок другого у міндоходівців інша позиція. Так, вони вважають, що для використання права на компенсацію вартості навчання непрацюючої дружини чоловік може включити до ПЗ на навчання лише суми коштів, сплата яких фактично підтверджена відповідним розрахунковим документом, де зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка звертається за ПЗ (див. роз’яснення міндоходівців, наведене в підкатегорії 103.06.03 ЗІР). Це ж саме, певна річ, стосується і випадку, коли навчання непрацюючого чоловіка оплачує дружина.

Іще один момент стосовно документів, які підтверджують здійснення витрат. Якщо кошти на оплату навчання платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення перераховує до навчального закладу роботодавець платника податку за дорученням і за рахунок останнього, то для підтвердження понесених витрат на навчання платнику необхідно отримати довідку від роботодавця та копії платіжних доручень, за якими здійснювалося перерахування. Міндоходівці зазначили про це у своєму роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 103.06.03 ЗІР.

Важливий момент: якщо договір із навчальним закладом укладено одним із батьків, а в документах про сплату зазначено дані іншого, то права на ПЗ батьки не мають.

У переліку документів, які необхідно подати особі до органу Міндоходів, аби отримати ПЗ, на першому місці ви могли бачити Декларацію про майновий стан і доходи, яку ми далі домовилися називати просто «Декларація». Така Декларація є формою звітності. Для більшості фізичних осіб, які не зобов’язані законом щорічно подавати Декларацію, звітування є справою незвичною. Та нічого страшного в цьому немає. Ви впевнитесь у цьому, прочитавши далі про порядок заповнення і подання Декларації.

Форма, за якою подається Декларація, затверджена наказом Міндоходів від 11.12.2013 р. № 793. Подавати її, щоб скористатися правом на нарахування ПЗ, необхідно лише раз на рік до кінця року, наступного за звітним (п.п. 166.4.3 ПК). Тобто, якщо ви маєте право на отримання ПЗ у 2013 році, для реалізації цього права вам необхідно буде подати до органу Міндоходів за своїм місцем проживання Декларацію до 31 грудня 2014 року включно. Причому зауважте: якщо до кінця податкового року, наступного за звітним, ви не скористаєтеся правом на нарахування ПЗ за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Майте на увазі, що до 1 березня року, який настає за звітним періодом, ви маєте право звернутися із запитом до відповідного контролюючого органу із проханням надати роз’яснення щодо заповнення Декларації, а контролюючий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням (п. 179.10 ПК).

Для отримання ПЗ вам достатньо заповнити й подати Декларацію та лише один із семи додатків до неї — додаток 6. Причому, що важливо, якщо цей додаток не подати разом із Декларацією, то і сама Декларація буде недійсною (п. 2 розд. ІІ Інструкції № 793). Про загальні нюанси заповнення та подання Декларації ви можете прочитати у статті цьогорічного номера «Расскажи, Снегурочка… как дела?» (про декларування доходів-2013)» // «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 3 (75), с. 22. А от на заповненні додатка 6 зупинимося більш детально.

Ну і, мабуть, останнє, що вам необхідно знати стосовно цієї теми, — це те, що сума, яка має бути повернута, зараховується на ваш банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в Декларації протягом 60 календарних днів після надходження такої Декларації.

А «на закуску» для закріплення отриманих знань наведемо числовий приклад.

Приклад. У 2013 році Колесник А. П. була зарахована до ВНЗ на контрактній основі на денну форму навчання. Її мати, Колесник О. О., 05.08.2013 р. оплатила перший рік навчання доньки у сумі 18240 грн. (1520 грн./міс.). За 4 місяці навчання у 2013 році (вересень, жовтень, листопад та грудень) вартість навчання склала 6080 грн. (1520 грн. х 4 міс.).

Оскільки платник податку має право включити до ПЗ лише ті витрати на навчання, які фактично здійснені ним протягом звітного податкового року, то до ПЗ за 2013 рік мати Колесник А. П. може включити витрати на оплату навчання своєї дочки лише за вересень — грудень 2013 року. Визначаємо суму, яка підлягає поверненню Колесник О. О., відповідно до алгоритму, наведеного на с. 20 — 21.

1. Визначаємо базу оподаткування: 54240 грн. - 1952,64 грн. = 52287,36 грн.

2. Визначаємо суму витрат, яку дозволяється включити до ПЗ: 1610 грн.* х 4 міс. = 6440 грн. Оскільки фактичні витрати на навчання (6080 грн.) не перевищують граничну суму (6440 грн.) та не є більшими за базу оподаткування (52287,36 грн.), до ПЗ потрапить уся сума фактичних витрат.

3. Розраховуємо суму ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на ПЗ: (52287,36 грн. - 6080 грн.) х 15 % = 6931,10 грн.

4. Здійснюємо порівняння розрахункової суми ПДФО із сумою ПДФО, фактично утриманого із заробітної плати за рік: 7843,10 грн. - 6931,10 грн. = 912 грн.

Таким чином, сума ПДФО, яка підлягає поверненню з бюджету Колесник О. О., складає 912 грн.

Подивіться, будь ласка, як у такому випадку необхідно заповнити додаток 6 до Декларації.

На завершення скажемо: якщо ви маєте право на отримання ПЗ на навчання, не нехтуйте ним. Шалені гроші від нашої держави ви, звісно, не отримаєте, але у будь-якому випадку це краще, ніж нічого.

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про вищу освіту — Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III.

Закон про освіту — Закон України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-ХII.

Положення № 161 — Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене наказом Міносвіти від 02.06.93 р. № 161.

Інструкція № 793 — Інструкція щодо заповнен-ня податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджена наказом Міндоходів від 11.12.2013 р. № 793.

ВНЗ — вищий навчальний заклад.

ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

ЗІР — загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс, розміщений на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів (http://zir.minrd.gov.ua).

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

ПЗ — податкова знижка.

ПТНЗ — професійно-технічний навчальний заклад.

ПСП — податкова соціальна пільга.

ЦПД — цивільно-правовий договір.