Туристичний збір: особливості справляння
Навіть у такі скрутні для нашої країни часи багато людей не полишають надії все ж таки поїхати у відпустку цього курортного сезону. І заклади, які здійснюють у себе розміщення відпочивальників, мають бути готові до прийому таких людей. Причому, окрім організаційних питань, необхідно подбати також і про облікові. Тож, шановні бухгалтери закладів готельного та санаторно-курортного типів, ця стаття сьогодні для вас. Ми будемо розбиратися в особливостях розрахунку та справляння туристичного збору.
Тетяна Крилова, податковий експерт
Для початку зазначимо, що туристичний збір належить до тієї невеличкої когорти зборів, що є місцевими (п.п. 10.2.3 ПК). Справляється він не на всій території України, а лише у тих населених пунктах, де він встановлений рішенням сільської, селищної або місцевої ради.
Хто платник, а хто — ні
Туристичний збір є одним із тих податків і зборів, які тягарем лягають на плечі звичайних громадян. На це вказує п.п. 268.2.1 ПК, який окреслює коло платників цього збору. Так, платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Простіше кажучи, туристичний збір сплачуємо ми з вами, коли приїжджаємо до місцевості, у якій встановлено цей збір, і оселяємося у будь-якому закладі тимчасового проживання (готелі, кемпінгу, санаторії тощо). Сплату нами туристичного збору ілюструє рахунок (квитанція) на проживання, в якій сума сплаченого збору зазначається окремим рядком. Та про це трохи далі.
Але! Для деяких громадян законодавство робить винятки і звільняє їх від сплати туристичного збору. «Що це за щасливчики?» — спитаєте ви. Зараз ми розповімо. Та майте на увазі, що свій пільговий статус фізособа має документально підтвердити. Які це мають бути документи, безпосередньо у ПК не говориться, та ми все ж їх розглянемо у наведеній нижче таблиці, керуючись листом ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12291/7/15-0717 та відповідними роз’ясненнями, наведеними в підкатегоріях 123.02 та 123.03 ЗІР.
| № з/п | Особи, які не можуть бути платниками турзбору | Документи, що підтверджують пільговий статус особи |
| 1 | Особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір (п.п. «а» п.п. 268.2.2 ПК) | — для осіб, зареєстрованих за місцем проживання, — паспорт громадянина України або паспортний документ; — для осіб, які винаймають житло, — договір найму (оренди) житла |
| 2 | Особи, які прибули у відрядження (п.п. «б» п.п. 268.2.2 ПК) | — для резидентів — наказ або розпорядження підприємства про направлення працівника у відрядження; — для нерезидентів — запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника, тощо |
| 3 | Інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів* (п.п. «в» п.п. 268.2.2 ПК) | — для інвалідів та дітей-інвалідів — посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону № 2109 (зразок посвідчення див. в додатку 1 до Порядку № 612); — для осіб, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів — документ, що засвідчує таку особу |
| 4 | Ветерани війни (п.п. «г» п.п. 268.2.2 ПК) | Посвідчення ветерана війни (зразки посвідчення містяться в додатку 2 до постанови № 302) |
| 5 | Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п.п. «ґ» п.п. 268.2.2 ПК) | Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (зразки посвідчення затверджені постановою № 51) |
| 6 | Особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію МОЗ (п.п. «д» п.п. 268.2.2 ПК) | Путівка або курсівка |
| До відома: — путівка — це грошовий документ, який гарантує його власнику отримання послуг у санаторно-курортних закладах, пансіонатах, які реалізували цю путівку; — курсівка — це грошовий документ, який гарантує його власнику амбулаторно-курортне лікування безпосередньо на курорті, є різновидом путівок, які дають право на проходження амбулаторно-курсового лікування і лікувальне харчування (див. лист № 12291). | ||
| 7 | Діти віком до 18 років (п.п. «е» п.п. 268.2.2 ПК) | Свідоцтво про народження |
| * Не більше одного супроводжуючого. | ||
З метою підтвердження правомірності надання пільги податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують належність особи до пільгової категорії (путівки або курсівки можуть бути оригіналом). Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їх належність до пільгової категорії, є платниками туристичного збору на загальних підставах.
Зверніть увагу на те, що органам місцевого самоврядування заборонено встановлювати індивідуальні пільгові ставки зі справляння туристичного збору для окремих фізичних осіб або звільняти їх від сплати такого збору (п.п. 12.3.7 ПК). Про таке міндоходівці зазначили у своїй консультації, розміщеній у підкатегорії 123.01 ЗІР. Тож, якщо вже і платити турзбір на певній адміністративній території, так всім за однаковою його ставкою, що встановлюється органами місцевого самоврядування у відсотках до бази справляння збору.
Оскільки несплата наведеними в таблиці особами туристичного збору є пільгою, податковому агенту обов’язково необхідно її зазначити у Звіті про суми податкових пільг, форма якого затверджена постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233. Код пільги — 18030101 (відповідно до Довідника № 70/1). Детальніше про цей Звіт читайте у статті «Податкові пільги… від вас один клопіт» // «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2013, № 13 (61), с. 8.
Податкові агенти
Взагалі у розумінні ПК податковий агент — це особа, на яку ПК покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ПК). Тобто фактично податок (збір) сплачується коштами платника податку, але всі заходи для того, щоб цей податок (збір) потрапив у відповідному розмірі за встановленою процедурою до бюджету, здійснює податковий агент.
Щодо конкретно туристичного збору, то коло податкових агентів, що його справляють, встановлено п.п. 268.5.1 ПК. Так, згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами. Тут варто зазначити, що від долі бути податковим агентом зі сплати туристичного збору звільняються дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади. Це випливає з п.п. «є» п.п. 268.2.2 ПК. І хоча у п.п. 268.2.2 ПК наведено перелік осіб, які не можуть бути платниками туристичного збору, гадаємо, що відносно таких закладів малося на увазі, що вони не можуть бути податковими агентами, адже платниками вони не можуть бути апріорі, оскільки не є фізичними особами;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами або фізичними особами — підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Тож якщо на певній адміністративній території органом місцевого самоврядування прийнято рішення про встановлення туристичного збору, наведені вище суб’єкти господарювання мають його перераховувати до бюджету як податкові агенти. Причому це стосується і тих випадків, коли такі суб’єкти господарювання не уклали договір із сільською, селищною або міською радою, який уповноважує їх справляти туристичний збір (див. роз’яснення, наведене у підкатегорії 123.01 ЗІР).
Ставка збору та база справляння
Яка конкретно ставка буде діяти на тій чи іншій адміністративній території, встановлюють органи місцевого самоврядування. Та діапазон розміру ставок передбачений законодавчо. Він становить від 0,5 до 1 % до бази справляння збору (п.п. 268.3.1 ПК). До речі, про базу.
Базою справляння туристичного збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених п.п. 268.5.1 ПК (див. вище), за вирахуванням ПДВ (п.п. 268.4.1 ПК). Зауважте, що певні супутні витрати не включаються до вартості проживання. Наведемо їх (п.п. 268.4.2 ПК).
Порядок справляння і сплати турзбору
Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання (п.п. 268.6.1 ПК). Та от запитання: що саме вважати наданням послуг? Пункт 3.6 Правил № 19 говорить, що договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації). А це означає, що при отриманні податковим агентом попередньої оплати (авансу) за проживання (бронювання місця для проживання) туристичний збір ним не справляється. Про це, власне, говорять і міндоходівці у своєму роз’ясненні, розміщеному в підкатегорії 123.03 ЗІР. Передплата враховується в оплату готельних послуг при остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із замовником договором (абз. 2 п. 3.2 Правил № 19).
У більшості випадків податкові агенти з тур-збору при здійсненні розрахунків з користувачами їх послуг мають використовувати РРО. Нагадаємо, що за загальним правилом застосовувати РРО зобов’язані суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг* (п. 3 ст. 3 Закону про РРО). Так-от таких податкових агентів може зацікавити: чи потрібно їм указувати суму сплаченого турзбору в касовому чеку? На це запитання спробували відповісти податківці спочатку в листі ДПС від 23.08.2012 р., а потім і в ЗІР (підкатегорія 123.03), та вийшло це в них якось розпливчасто. Як вони зазначили, при здійсненні розрахунку за надання туристичної послуги слід проводити розрахунок на повну суму вартості послуги, до якої входить і туристичний збір. Таке формулювання наводить на думку, що окремим рядком суму турзбору в касовому чеку наводити не потрібно. Але ж це буде невірно. Річ у тім, що при визначенні бази оподаткування ПДВ не враховуються місцеві податки і збори (враховуються тільки загальнодержавні) (абз. 1 п. 188.1 ПК), до яких, власне, і належить турзбір. Тому сума у рядку «ПДВ» не буде дорівнювати 20 % від вартості послуг проживання з урахуванням турзбору, яка зазначена в касовому чеку. В іншому випадку, якщо вказати у рядку «ПДВ» касового чеку суму податку у розмірі 20 % від вартості послуг проживання з урахуванням турзбору, то це буде порушенням абз. 1 п. 188.1 ПК, яке призведе до завищення ПЗ з ПДВ. Проте вихід є. Податкові агенти з турзбору, що здійснюють розрахунки з використанням РРО, мають використовувати моделі, які дають змогу за необхідності враховувати товар (послуги) за декількома податковими ставками, у тому числі і туристичного збору. Необхідну модель можна вибрати з переліку, що на даний час нам пропонує Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджений наказом Міндоходів від 03.03.2014 р. № 169.
* Більше про застосування РРО ви можете дізнатися з тематичного номера «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 4 (76), с. 19.
Базовим податковим (звітним) періодом зі сплати туристичного збору є календарний квартал (п.п. 268.7.3 ПК). Тож податковому агенту щокварталу необхідно обрахувати суму нарахованого сбору, відзвітувати за нею у податковій декларації та сплатити її протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання такої декларації, в орган Міндоходів за своїм місцезнаходженням. Далі — трохи більше про звітування.
Звітування
Діюча наразі форма Податкової декларації туристичного збору (далі — Декларація) затверджена наказом Міндоходів від 30.12.2013 р. № 866. Подавати до Міндоходів Декларацію мають усі суб’єкти господарювання, що визначені як податкові агенти на відповідній адміністративній території. Оскільки базовим податковим (звітним) періодом зі сплати туристичного збору є календарний квартал, то Декларацію необхідно подавати щоквартально протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п.п. 49.18.2 ПК).
Подавати Декларацію податковому агенту потрібно в орган Міндоходів за своїм місцем реєстрації. Але якщо він має ще й підрозділ без статусу юридичної особи, який надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, то Декларацію самостійно подає ще й такий підрозділ за місцем своєї реєстрації. Звичайно, поперед-ньо податковий агент має зареєструвати такий підрозділ юрособи за місцем його знаходження (п.п. 268.7.2 ПК).
Обов’язок податкового агента подавати Декларацію не зникає у зв’язку з припиненням провадження ним у звітному періоді господарської діяльності (див. відповідне роз’яснення у підкатегорії 123.01 ЗІР).
Способи подання Декларації стандартні: особисто платником сбору чи уповноваженою ним особою, поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення або ж засобами електрон-ного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови про реєстрацію електронного підпису підзвітних осіб.
Детально дізнатися про порядок заповнення Декларації та додатка до неї, а також ознайомитися з прикладом заповнення Декларації ви можете у тематичному номері «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2013, № 12 (60), с. 35.
Використані документи та скорочення
ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 2109 — Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. № 2109-III.
Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Постанова № 302 — постанова КМУ «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» від 12.05.94 р. № 302.
Постанова № 51 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.01.97 р. № 51.
Порядок № 612 — Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затверджений наказом Мінпраці від 16.11.2007 р. № 612.
Правила № 19 — Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Держтурадміністрації від 16.03.2004 р. № 19.
Довідник № 70/1 — Довідник № 70/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, станом на 01.04.2014, доведений листом Міндоходів від 31.03.2014 р. № 70/1.
Лист № 12291 — лист ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12291/7/15-0717.
АЕС — атомна електростанція.
ЗІР — загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс, розміщений на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів (http://zir.minrd.gov.ua).
ПДВ — податок на додану вартість.
ПЗ — податкове зобов’язання.
РРО — реєстратор розрахункових операцій.
