Нещасний випадок на виробництві: розрахунок соціальних виплат та їх оподаткування
У попередньому інформаційно-аналітичному номері ми з вами розпочали розглядати тему нещасного випадку на виробництві. Ви дізналися, які дії має здійснити роботодавець у разі настання такої прикрості з його працівником та про те, які соціальні виплати такий працівник має право отримати. Сьогодні ми продовжимо цю тему та спрямуємо її у русло «бухгалтерського струмка».
Наталія Чернишова, податковий експерт
Розрахунок належних виплат
Лікарняні
Дуже часто нещасний випадок на виробництві/професійне захворювання призводить до настання тимчасової непрацездатності постраждалого працівника. У такому випадку працівникові надається лікарняний. Перші 5 днів стандартно оплачуються за рахунок коштів підприємства. А от усі інші дні непрацездатності аж до її припинення або встановлення інвалідності оплачує… ні, не ФСС ТВП, цього разу — ФСС НВ. Проте, окрім джерела виплат, ніякої екзотики стосовно «нещасних» лікарняних та їх розрахунку немає. Хоча ні, є одна цікавинка: у ЛН, наданому працівником після повернення на роботу, як причину непрацездатності має бути підкреслено «професійне та його наслідки — 2» або «нещасний випадок на виробництві та його наслідки — 4».
Ось потрапив такий ЛН до бухгалтерії. Що робити далі? Звичайно, потрібно буде виплачувати лікарняні. Причому всю їх суму: і ті, що оплачує роботодавець за свій рахунок, і ті, що компенсує ФСС НВ. Та для цього потрібно перш розрахувати їх суму. І лікарняні від роботодавця, і лікарняні від ФСС НВ розраховуються однаково за такою формулою:
Л = ЗПсер х РД(Г)тнп,
де Л — сума лікарняних;
ЗПсер — середня заробітна плата (про її розрахунок див. далі на цій сторінці);
РД(Г)тнп — кількість робочих днів (годин) тимчасової непрацездатності відповідно до ЛН.
Отже, для розрахунку лікарняних нам потрібно знати 2 показники. Звідки їх брати?
Кількість днів непрацездатності, як ви бачили з пояснення формули, береться із наданого працівником ЛН. Причому ці дні перераховуються у години, якщо робочий час працівника підсумовується чи його облік ведеться в годинах або в періоді, за який виплачуються лікарняні, встановлюється неповний робочий день. Зауважте, що працівнику оплачуються тільки робочі дні* хвороби. У вихідні хворіти доведеться за власний рахунок.
* Відповідно до встановленого на підприємстві графіка роботи.
За порядком розрахунку середньої заробітної плати доведеться звернутися до Порядку № 1266. Відповідно до норм цього документа середня заробітна плата розраховується таким чином:
ЗПсер = ЗПнарах : РД(Г)відпр,
де ЗПнарах — загальна сума заробітної плати, нарахована працівнику в розрахунковому періоді;
РД(Г)відпр — загальна кількість робочих днів (годин), відпрацьованих у розрахунковому періоді.
В обох наведених вище показниках фігурує такий проміжок часу, як розрахунковий період. Тому з нього і почнемо розбиратися у цій формулі. А допоможе нам знову ж таки Порядок № 1266.
Так, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку лікарняних, є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настала тимчасова непрацездатність (п. 4 Порядку № 1266). З розрахункового періоду виключаються місяці, які працівник повністю (з 1-го до 1-го числа) не відпрацював із поважних причин. Поважними причинами є:
— тимчасова непрацездатність;
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком.
Якщо працівник до настання непрацездатності пропрацював менше 6 календарних місяців, то середня заробітна плата для нього обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа). Та може статися так, що хвороба внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійне захворювання трапилися із працівником, який не пропрацював на місці роботи, де стався такий випадок, жодного повного календарного місяця. У такому випадку середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (п. 6 Порядку № 1266).
Зверніть увагу на такий момент: якщо у застрахованої особи після набуття права на призначення страхової виплати за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, одночасно виникло право на призначення іншої страхової виплати, під час обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться розрахунковий період, за яким обчислювалася середня заробітна плата для призначення попередньої страхової виплати.
Отже, з розрахунковим періодом розібралися. Таким чином, порахувавши, скільки днів було фактично відпрацьовано працівником у розрахунковому періоді, отримуємо показник РД(Г)відпр.
Що стосується виплат, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, то вони визначені абз. 1 п. 7 Порядку № 1266. До них належать основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі). Ніяких винятків щодо цього Порядок № 1266 не наводить, тому при визначенні таких виплат необхідно керуватися Інструкцією № 5. Зверніть увагу: якщо працівнику не пощастило настільки, що непрацездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням настала у нього в перший день його роботи або у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку він не мав заробітку, тоді лікарняні доведеться обраховувати виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання непрацездатності. Розрахунковий період у такому випадку стандартний — 6 календарних місяців.
Зауважте один важливий момент: середньоденна (середньогодинна) заробітна плата не може перевищувати максимальну суму (граничну величину) заробітної плати та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески, в розрахунку на один день (годину) (абз. 5 п. 14 Порядку № 1266). Місячна максимальна сума становить 17 розмірів ПМПО (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). У 2014 році це 20706 грн. Щоб розрахувати середньоденний (середньогодинний) показник максимальної суми, необхідно її місячний показник в останньому місяці розрахункового періоду поділити на норму робочого часу цього місяця (робочі дні або години). Якщо виявиться, що середньоденна (середногодинна) заробітна плата перевищує максимальну суму, лікарняні розраховуються, виходячи з максимальної суми.
Давайте розглянемо невеликий приклад розрахунку лікарняних.
Приклад 1. Із працівницею підприємства стався нещасний випадок на виробництві, що призвів до її тимчасової непрацездатності. Після відновлення працездатності та виходу на роботу працівниця подала до бухгалтерії відповідний ЛН. Згідно з цим ЛН вона перебувала на лікарняному з 02.04.2014 р. по 15.04.2014 р. З 08.08.2011 р. до 13.01.2014 р. вона знаходилася у відпустці для догляду за дитиною до 3 років. Нарахована їй у січні — березні заробітна плата склала 8820 грн. До того ж у березні їй була виплачена разова матеріальна допомога у сумі 1000 грн. Лютий і березень працівниця відпрацювала повністю.
Тимчасова непрацездатність настала у квітні, отже, розрахунковим періодом для обчислення лікарняних має бути — 6 календарних місяців, що передують місяцю настання такої непраце-здатності жовтень 2013 року — березень 2014 року. Проте у жовтні — грудні 2013 року працівниця повністю не працювала з поважної причини — відпустка для догляду за дитиною до 3 років. Тому виключаємо їх із розрахункового періоду. Виходить, що кількість робочих днів, відпрацьованих у розрахунковому періоді, складає: 15 + 20 + 20 = 55. До виплат, які враховуються при обчислені лікарняних, уключаємо тільки заробітну плату, оскільки разова матеріальна допомога, надана окремим працівникам, не включається до ФОП (п. 3.31 Інструкції № 5).
Виходячи з вищенаведеного, середня заробітна плата травмованої працівниці становитиме:
8820 грн. : 55 р. дн. = 160,36 грн.
Визначимо, чи не перевищує вона максимальну суму, з якої сплачується ЄСВ. Така максимальна сума становить:
20706 грн. : 20 р. дн.* = 1035,30 грн.
* Норма робочого часу на підприємстві у березні.
Як бачимо, середній заробітній платі працівниці (160,36 ргн./день) дуже далеко до її максимальної величини у спокусливому розмірі 1035,30 грн./день, тому для розрахунку лікарняних беремо саме суму середньої заробітної плати.
Таким чином, сума лікарняних дорівнюватиме:
— що сплачуються за рахунок роботодавця: 3 дн. х 160,36 грн. = 481,08 грн.
— що сплачуються за рахунок ФСС НВ: 7 дн. х 160,36 грн. = 1122,52 грн.
Доплата до середнього заробітку при переведенні на менш оплачувану роботу
Як ми вже зазначали, при переведенні постраждалого працівника на більш легку роботу за ним зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. А це означає, що різницю між середньомісячним заробітком працівника і його місячним заробітком на новій, менш оплачуваній роботі, необхідно компенсувати. Причому перші 14 календарних днів такої роботи оплачує роботодавець, а починаючи з 15-го дня — ФСС НВ**. Середній заробіток визначається відповідно до Порядку № 1266. Тобто так само, як і для лікарняних (див. с. 20).
** Фактично оплачуються, звичайно, тільки робочі дні.
Розрахувавши середньомісячний заробіток, його необхідно порівняти із фактичним місячним заробітком працівника на новій, нижчеоплачуваній роботі. Різниця і буде складати доплату до середнього заробітку при переведенні на нижчеоплачувану роботу. Якщо все це скласти у формулу, вона виглядатиме таким чином:
Дсз = ЗПсер - ЗПм,
де Дсз — доплата до середнього заробітку при переведенні на менш оплачувану роботу;
ЗПсер — середня заробітна плата працівника до переведення на легшу нижчеоплачувану роботу (про те, як її розрахувати, див. на с. 20);
ЗПм — заробітна плата на новій, нижчеоплачуваній роботі. До цього показника включаються всі виплати, які належать до ФОП відповідно до Інструкції № 5.
Таким чином розраховується доплата, що сплачується як за рахунок роботодавця (перші 14 днів), так і за рахунок ФСС НВ (починаючи з 15-го дня).
Та не завжди фізично легша робота є нижче-оплачуваною. Тому, якщо травмованого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника переведено на легшу роботу, але заробіток, який він на ній отримує, перевищує його середньомісячну заробітну плату на попередній роботі, то працівнику необхідно виплачувати заробітну плату, фактично отриману на легшій роботі. Про доплату, певна річ, у такому випадку не йдеться.
За потерпілим працівником, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105). Стійкою втратою професійної праце-здатності, нагадаємо, вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.
Приклад 2. 7 травня 2014 року із працівником підприємства стався нещасний випадок на виробництві. У зв’язку з отриманими травмами з 19.05.2014 р. його тимчасово переведено на легшу менш оплачувану роботу на підставі рішення ЛКК. У листопаді 2013 року — квітні 2014 року працівнику була нарахована заробітна плата у розмірі 14150 грн. Кількість відпрацьованих працівником робочих днів у цьому періоді — 125. Нарахована заробітна плата працівника на менш оплачуваній роботі за травень склала 975 грн.
Для початку необхідно розрахувати середньоденну заробітну плату працівника до переведення його на нижчеоплачувану роботу. Розрахунковим періодом є 6 останніх календарних місяців перед настанням нещасного випадку на виробництві, тобто листопад 2013 року — квітень 2014 року. Отже, середньоденна заробітна плата складає:
14150 грн. : 125 р. дн. = 113,20 грн.
Оскільки у травні працівник відпрацював на нижчеоплачуваній роботі лише 10 робочих днів, то середня заробітна плата у розрахунку на цей місяць склала:
113,20 грн. х 10 р. дн. = 1132 грн.
Таким чином, доплата до середньомісячного заробітку працівника, переведеного на нижчеоплачувану роботу, у травні складає:
1132 грн. - 975 грн. = 157 грн.
Виплати на поховання
Нікому не побажаєш, але життя диктує свої правила, і може так статися, що внаслідок нещасного випадку на виробництві постраждалий працівник помирає. Законодавець попіклувався, щоб у такому випадку згорьована родина не залишилася без підтримки, принаймні матеріальної. ФСС НВ бере на себе витрати, зумовлені похованням та ритуальними послугами. Та от сплачує їх по суті роботодавець померлого працівника, а ФСС НВ згодом їх компенсує. Про те, що організацію поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, здійснює роботодавець, говорить п. 5 Порядку № 826.
Що стосується розміру виплат, то вони будуть дорівнювати фактичним витратам, понесеним на поховання страхувальником, сім’єю потерпілого або іншими особами, які здійснювали поховання. При цьому проводяться витрати на: саме поховання; придбання одягу, взуття, інших предметів для похорону; організацію поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення і встановлення пам’ятників та огорож тощо. Але! Такі витрати не можуть перевищувати суму витрат на поховання потерпілого та пов’язаних із цим ритуальних послуг, установлених для кожної конкретної області, АРК, міст Києва та Севастополя постановою № 45 (наведені у додатку до цієї постанови). Різний розмір витрат для окремих регіонів обумовлений їх різними фінансовими можливостями та місцевими умовами. Якщо фактично зазнані витрати на поховання є нижчими за розміри, установлені постановою № 45, то відшкодування проводиться тільки за фактичними витратами. При цьому кошти, що залишилися не використаними на конкретний вид ритуальної послуги, не можуть бути використані на іншу ритуальну послугу.
Майте на увазі: витрати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги обов’язково мають бути підтверджені відповідними документами (довідками, рахунками тощо) (п. 4 постанови № 45), інакше ФСС НВ матиме право їх не відшкодовувати.
Зауважте: якщо загиблий працівник був пенсіонером, його сім’ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується також допомога на поховання ПФУ в розмірі двомісячної пенсії (ч. 4 ст. 91 Закону № 1788). В такому випадку сума витрат на поховання, що підлягає відшкодуванню ФСС НВ, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу ПФУ (п. 5 постанови № 45).
Порядок отримання належних сум від ФСС НВ
Отже, нагадаємо: страхувальник працівника, з яким стався нещасний випадок на виробництві (професійне захворювання), має здійснити йому за рахунок ФСС НВ такі виплати:
— допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю починаючи з 6-го дня непрацездатності;
— доплату до середньомісячного заробітку потерпілого працівника при тимчасовому переведенні на легшу нижчеоплачувану роботу починаючи з 15-го дня переведення на таку роботу;
— виплати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги.
Тож тепер давайте розглянемо, що потрібно зробити страхувальнику, аби отримати від ФСС НВ кошти на здійснення зазначених вище виплат (див. схему на с. 25). При цьому керуватися ми будемо Порядком № 24.
Майте на увазі, що отримані від ФСС НВ кошти можуть бути використані лише за цільовим призначенням, тобто на ті цілі, на які вони були видані. Інакше посадовим особам юридичної особи або ж ФО-П загрожує адміністративна відповідальність, яка виражається у штрафі в розмірі від 8 до 15 нмдг (від 136 до 255 грн.). А за повторне скоєння аналогічного порушення доведеться сплатити штраф уже в розмірі від 10 до 20 нмдг (від 170 до 340 грн.). Така відповідальність передбачена ст. 1654 КпАП.
Етапи отримання коштів від ФСС НВ
* Копія ЛН має бути завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу.
** Тільки у випадку, коли потерпілий є особою, яка бере участь у добровільному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві.
Податковий облік виплат
Виплати, що здійснюються за рахунок роботодавця
Нагадаємо, що із власної кишені роботодавцеві доведеться здійснити травмованому на виробництві працівнику (працівнику, який отримав професійне захворювання) такі виплати:
— оплату перших 5 днів тимчасової непраце-здатності;
— доплату до середньомісячного заробітку потерпілого працівника при тимчасовому переведенні на легшу нижчеоплачувану роботу впродовж перших 14 днів із дня переведення.
Про те, як здійснення таких виплат позначиться на податковому обліку роботодавця, і йтиметься далі.
ПДФО. Одразу скажемо, що і лікарняні, й доплату до середньомісячного заробітку необхідно обкладати ПДФО.
Доплата до середньомісячного заробітку обкладається ПДФО на підставі того, що вона відповідно до п.п. 2.1.4 Інструкції № 5 включається до фонду основної заробітної плати, яка, у свою чергу, входить до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника цього податку.
А от лікарняні від роботодавця до ФОП не включаються, що чітко висловлює п. 3.3 Інструкції № 5. Проте як виняток із метою оподаткування ПДФО вони прирівнюються до заробітної плати і, відповідно, обкладаються цим податком, про що говориться в абз. 11 п.п. 165.1.1 ПК. Нагадаємо, що ставка ПДФО становить 15 % до оподатковуваного доходу, розмір якого не перевищує десятикратний розмір МЗП, установленої на 1 січня звітного податкового року, та 17 % — до суми перевищення зазначеного розміру.
Обидва види виплат необхідно відображати у формі № 1ДФ* з ознакою доходів «101».
* Форма затверджена наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49.
ЄСВ. Те, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності належить до бази нарахування ЄСВ, прямо говорить абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ. До того ж цей вид виплат не наведений у Переліку № 1170. Тож із лікарняних за кошти підприємства однозначно утримуємо (за ставкою 2 %), а також на них нараховуємо (за ставкою 33,2 %) ЄСВ.
Стосовно доплати до середньомісячного заробітку аналогічної прямої вказівки в Законі про ЄСВ немає. Але обкладати таку виплату ЄСВ усе ж доведеться, оскільки до бази нарахування ЄСВ уключається, зокрема, нарахована заробітна плата (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ), до якої, як ми зазначали вище, відноситься і доплата до середньомісячного заробітку. Так, у частині утримань ставка ЄСВ дорівнює 3,6 %, у частині нарахувань — від 36,76 % до 49,7 % залежно від установленого підприємству класу професійного ризику виробництва.
Податок на прибуток. Витрати на виплату лікарняних та доплату до середньомісячного заробітку працівника, який постраждав унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, роботодавець має законне право віднести до складу податкових витрат. Законність ця закріплена у пп. 142.2 та 142.1 ПК відповідно. А от до яких саме витрат вони належать, залежить від того, з якою діяльністю підприємства пов’язана робота потерпілого працівника. Зазвичай виробничі травми відбуваються безпосередньо на виробництві, а отже, і витрати будуть виробничими, тобто належатимуть до собівартості товарів (робіт, послуг) (рядок 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства**).
** Форма Декларації затверджена наказом Міндоходів від 30.12.2013 р. № 872.
Виплати, що здійснюються за рахунок ФСС НВ
Що це за виплати, ви можете нагадати собі, подивившись на с. 23. А зараз ми перейдемо безпосередньо до порядку їх відображення в податковому обліку.
ПДФО. Спіткає обкладання ПДФО і лікарняні, що сплачуються за рахунок коштів ФСС НВ. Пов’язане це так само з абз. 11 п.п. 165.1.1 ПК, адже в ньому говориться про виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності взагалі, незалежно від того, за чий рахунок вони здійснені. Потраплять такі доходи до форми № 1ДФ з ознакою доходів «101».
А от доплаті до середньомісячного заробітку в цьому сенсі пощастить більше — її обкладати ПДФО не потрібно. Це обумовлено тим, що допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до абз. 1 п.п. 165.1.1 ПК. З цієї ж підстави не обкладаються ПДФО і виплати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги. Нагадаємо, що допомога по тимчасовій непраце-здатності, яка, як ми зазначили вище, обкладається ПДФО, є винятком із цього правила. Як доплату до середньомісячного заробітку, так і виплати на поховання відображаємо у формі № 1ДФ з ознакою доходу «128».
ЄСВ. Допомога по тимчасовій непрацездатності є базою нарахування ЄСВ згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ. Це означає, що з неї потрібно утримати ЄСВ за ставкою 2 % та нарахувати на неї ЄСВ за ставкою 33,2 %.
Щастить доплаті до середньомісячного заробітку за рахунок коштів ФСС НВ і з ЄСВ. Із цього виду виплат не утримується і на неї не нараховується ЄСВ, оскільки вона не належить до ФОП згідно з п. 3.2 Інструкції № 5. До того ж про її обкладання ЄСВ нічого не сказано у Законі про ЄСВ. Це саме стосується і виплат на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги.
Податок на прибуток. Оскільки виплати здійс-нюються за рахунок ФСС НВ, а не самого роботодавця, то про будь-які витрати останнього мови бути не може. Тобто виплати постраждалому внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання працівнику за рахунок коштів ФСС НВ на оподатковуваний прибуток роботодавця ніяк не вплинуть.
Звітність
Звіт до Міндоходів
У випадку настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання із застрахованою особою роботодавець-страхувальник зобов’язаний подати до відповідного органу Міндоходів за місцем реєстрації звіт за формою № Д7, яка затверджена наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 454 (додаток 7 до Порядку № 454). Строк подання цього звіту становить 5 робочих днів після дати складання Акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (додаток 4 до Порядку № 1232) або Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 (додаток 17 до Порядку № 1232)*. Детальніше дізнатися про порядок заповнення звіту за формою № Д7 та розглянути приклад такого заповнення ви можете в одному із наших попередніх тематичних номерів: «Податковий кодекс: консультації на коментарі», 2013, № 20(68), с. 43 — 46.
* Про акти за формами Н-1 та П-4 ми говорили в попередньому інформаційно-аналітичному номері (див. «Нещасний випадок на виробництві: розслідування та соціальні виплати постраждалим» // «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 9(81), с. 38).
Зауважте, що неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою Звіту про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання карається адмінштрафом у розмірі від 20 до 30 нмдг, що у перекладі на гривні становить від 340 до 510 грн. (ч. 1 ст. 1651 КпАП). А за повторне таке порушення, вчинене протягом року, загрожує штраф у розмірі від 30 до 40 нмдг, тобто від 510 до 680 грн. Нагадаємо, що адміністративному стягненню піддаються посадові особи юридичної особи.
Звіт до Держстату
Щодо травматизму на виробництві суб’єкт господарювання має проінформувати й орган Держстату за своїм місцезнаходженням. При чому стосується це виключно юридичних осіб. Для такого інформування підприємство має подати до органу Держстату форму державного статистичного спостереження № 7-тнв (річна) «Звіт про травматизм на виробництві у 20__ році», яка затверджена наказом Держстату від 02.11.2012 р. № 449. Оскільки ця форма є річною, подається вона лише раз на рік. Граничний строк її подання — до 9 лютого, незалежно від дати настання нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
Нехтування звітуванням до Держстату може призвести посадових осіб підприємства до адмінвідповідальності. Так, неподання до органів Держстату даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 10 до 15 нмдг (від 170 до 255 грн.) (ч. 1 ст. 1863 КпАП). Повторне скоєння будь-якого із цих правопорушень протягом року загрожує ще більшим розміром штрафу — від 15 до 25 нмдг (від 255 до 425 грн.).
Використані документи та скорочення
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.
ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Закон № 1788 — Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-ХII.
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.
Порядок № 826 — Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою КМУ від 11.07.2001 р. № 826.
Порядок № 1232 — Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232.
Порядок № 454 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 454.
Порядок № 24 — Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління ФСС НВ від 27.04.2007 р. № 24.
Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.
Постанова № 45 — постанова ФСС НВ «Про витрати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03.10.2008 р. № 45.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
ЛКК — лікарсько-консультаційна комісія.
ЛН — листок непрацездатності.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
МСЕК — медико-соціальна експертна комісія.
Нмдг — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ПМПО — прожитковий мінімум, установлений для працездатної особи.
ПФУ — Пенсійний фонд України.
ФОП — фонд оплати праці.
ФО-П — фізична особа — підприємець.
ФСС НВ — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
ФСС ТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
