Договір відповідального зберігання. Бухгалтерський та податковий облік
Хто з вас ніколи не вступав у правовідносини згідно з договором зберігання? Навряд чи такі знайдуться. От тільки самі ці правовідносини далеко не завжди супроводжують складанням договору в письмовій формі. Віддаючи свої речі на зберігання в камерах схову на вокзалах та в супермаркетах, ви автоматично стаєте стороною договору зберігання. Але мало хто приділяє цьому увагу. У цій публікації ви познайомитесь із такими договорами на рівні підприємства. Відповідно й із особливою пристрасністю будуть розглянуті питання обліку.
Олександр Крук, податковий експерт
Насамперед відмежуємо зберігання від інших правовідносин. Його регулюванню присвячена гл. 66 ЦК, що так і називається «Зберігання».
За договором зберігання, як вказує ст. 936 ЦК, одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її останньому у схоронності. Як бачите, сторонами такого договору є зберігач та поклажодавець.
Характерні риси договору зберігання наведені в наступній таблиці:
| Характерні риси договору | Норма ЦК | Коментар |
| Момент укладення договору | Ч. 2 ст. 640; ч. 2 ст. 936 | Оскільки для укладення договору необхідно передати майно, то договір є укладеним з моменту такого передання. Договором зберігання, в якому зберігачем є професійний зберігач, може бути встановлений його обов’язок зберігати річ, яка буде передана в майбутньому. Тоді договір вважають укладеним з моменту його підписання |
| Форма договору | Ч. 1 ст. 937; ст. 208 | Обов’язково має бути письмова у випадках, якщо: — поклажодавець є юридичною особою; — фізичні особи уклали договір на суму 340 грн. і більше; — договір передбачає обов’язок зберігача прийняти річ на зберігання в майбутньому |
| Підтвердження укладення договору | Ст. 937 | Розписка, квитанція або інші документи, підписані зберігачем — при письмовій формі договору; свідчення свідків — при прийнятті речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставинах; номерний жетон, інший знак, що посвідчує прийняття речі на зберігання, — якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання |
| Строк зберігання | Ст. 938 | Чітко встановлений у договорі або ж до пред’явлення поклажодавцем вимоги про повернення речі |
| Обов’язки зберігача | Ст. 942 — 945; 949 — 951; 953 | — вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі; — піклуватися про річ, як про свою власну (якщо зберігання здійснюють безоплатно); — виконувати свої обов’язки за договором особисто. Передати річ на зберігання іншій особі він має право лише в разі, якщо вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду; — своєчасно повідомити поклажодавця про передання речі на зберігання іншій особі; — не користуватися річчю, переданою йому на зберігання, без згоди поклажодавця; — не передавати річ у користування іншій особі; — негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі й отримати його відповідь; — змінити спосіб, місце та інші умови зберігання речі, не чекаючи відповіді поклажодавця у разі небезпеки її втрати, нестачі або пошкодження; — повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; — передати плоди та доходи, одержані від речі; — відповідати на загальних підставах за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання*. А от після закінчення строку зберігання речі відповідати за її втрату (нестачу) або пошкодження він має лише за наявності власного умислу або грубої необережності; — відшкодовувати збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі у разі: 1) втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості; 2) пошкодження речі — у розмірі суми, на яку знизилася її вартість; — повернути річ на першу вимогу поклажодавця (навіть якщо строк її зберігання не закінчився) |
| * Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили. Те саме — щодо випадків, коли неприємності спричинили такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. | ||
| Права зберігача | Ст. 938; 941; 943; 945 — 946 | — вимагати від поклажодавця забрати річ в розумний строк, якщо строк її зберігання визначений моментом пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Таке право настає зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання; — змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (за згодою поклажодавця!); — передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати згоду останнього; — продати річ або її частину. Це можливо лише якщо: 1) ця річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність; 2) вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо; — відшкодувати свої витрати із суми виторгу, одержаної від продажу речі, якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає. При цьому саме він має довести наявність зазначених обставин; — отримати пропорційну частину плати за зберігання (якщо його припинили достроково через обставини, за які зберігач не відповідає) |
| Плата за зберігання | Ст. 946 | Її встановлюють договором зберігання. Там же закріплюють строки її внесення. В установчому документі юрособи або договорі можуть передбачити безоплатне зберігання речі |
| Відшкодування витрат на зберігання | Ст. 947 | Витрати на зберігання речі можна включити до плати за зберігання. Ті ж із них, які сторони не могли передбачити при укладенні договору (надзвичайні витрати), відшкодовують понад плату, яка належить зберігачеві |
| Обов’язки поклажодавця | Ст. 939; 946 — 948; 952 | — відшкодувати зберігачеві збитки, завдані у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося. Цей обов’язок стосується тих поклажодавців, які не передали річ на зберігання і не попередили зберігача про відмову від договору зберігання в розумний строк; — внести плату за весь фактичний час зберігання речі, якщо після закінчення строку договору зберігання він її не забрав; — при безоплатному зберіганні відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом; — забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання; — відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості |
| Права поклажодавця | Ст. 951 | Відмовитися від речі, якщо внаслідок пошкодження її якість змінилася настільки, що її не можна використати за первісним призначенням. Одночасно з цим поклажодавець має право вимагати від зберігача відшкодування її вартості |
| Види зберігання | §§ 2; 3 гл. 66 | Зберігання на товарному складі; зберігання речей у ломбарді; зберігання цінностей у банку (окремо виділяють зберігання на умовах договору про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком або такого, що не охороняється банком); зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гардеробі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення; зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору; зберігання автотранспортних засобів; охорона згідно з відповідним договором |
Розібравшись із правовими особливостями договорів зберігання, саме час розглянути питання, що стосуються обліку.
ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК
Податкове законодавство трактує поняття зберігання по-своєму. Так, відповідальне зберігання відповідно до п.п. 14.1.32 ПК — це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.
Як бачите, не завжди правовідносини, що виникають в рамках договорів зберігання, вписуються в це визначення. Чому так? Розглядаючи правову природу таких договорів, ми згадували, що зберігач не має права користуватися річчю, переданою йому на зберігання, без згоди поклажодавця. Тому виходить, якщо останній дасть свою згоду, то зберігач може таке право отримати. Податкове визначення відповідального зберігання говорить про категоричну відсутність у зберігача подібного права. У цій публікації йтиметься виключно про ті договори, які є відповідальним зберіганням у розумінні ПК, тобто згідно з якими право користуватись річчю зберігач не здобуває.
При цьому ви зможете ознайомитись із податковим обліком:
— передання та зворотного повернення речей;
— винагороди за зберігання;
— нестач та втрат речей, які можуть виникнути при зберіганні;
— надзвичайних витрат, які інколи трапляються при виконанні договорів.
Далі — про все по черзі.
Облік передання предмета договору
Як при переданні речей від поклажодавця зберігачеві, так і при їх поверненні у зворотному напрямку, сторони не відображають в обліку жодних податкових наслідків. Причому як із податку на прибуток, так і з ПДВ.
Пояснимо. Майно, залучене платником податку на підставі договору схову (відповідального зберігання), не включають в дохід і не оподатковують згідно з п.п. 153.4.1 ПК. Вважаємо, що ця норма дозволяє не збільшувати податковий дохід зберігачеві при отриманні майна від поклажодавця, а тому — при його поверненні.
А от звільняюча норма щодо податкових витрат передбачена п.п. 153.4.2 ПК. Майно, надане платником податку на підставі договорів схову (відповідального зберігання), згідно з його положеннями не включають до витрат. Скористатись такими правилами, на наш погляд, може як поклажодавець при переданні майна, так і зберігач — при його поверненні.
Підтверджує цю думку також те, що передання майна на зберігання та його повернення у податкових цілях не вважають продажем (реалізацією) товарів. Визначення останнього містить п.п. 14.1.202 ПК. Він відносить до продажу будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання. Крім того, до продажу (реалізації) товарів відносять операції з безоплатного їх надання.
Натомість не вважають продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
А нема продажу — відповідно немає і доходів від реалізації товарів і витрат у вигляді їх собівартості.
Тепер щодо другого за значимістю податку. Показувати ПЗ та ПК з ПДВ в учасників договору теж немає жодних підстав. На це прямо вказує п.п. 196.1.2 ПК. Цей підпункт прямо встановлює, що не є об’єктом оподаткування операції з:
— передачі майна у схов (відповідальне зберігання);
— повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.
Як бачите, двох думок із цього приводу просто не може бути.
Винагорода за зберігання
А от що стосується її, то для зберігача така виплата є доходом від реалізації послуг. Тому моментом відображення такого доходу в обліку є дата складання акта наданих послуг. А от його суму визначають згідно з п. 135.4 ПК. Відповідно до вимог останнього дохід визнають в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі.
Для поклажодавця ж сума плати за зберігання — це витрати. Залежно від того, які цінності передані на зберігання, такі витрати в податковому обліку відносять до адміністративних або збутових. Їх відображають у податковому обліку відповідно до п. 138.5 ПК у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Тепер про ПДВ. Операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об’єктом оподаткування згідно з п. 185.1 ПК. Що це значить для сторін договору?
Зберігач зобов’язаний нараховувати ПЗ з ПДВ. При цьому базу оподаткування визначають виходячи з договірної вартості послуг*.
* У разі здійснення контрольованих операцій — не нижче рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК.
Відображають ПЗ ПДВ згідно з правилом «першої події».
Що стосується поклажодавця, то він має право претендувати на ПК з ПДВ згідно з п. 198.1 ПК. Його також відображають за правилом «першої події». Суму ПК з ПДВ визначають виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг**. Але для того, щоб мати всі підстави для його формування, необхідно дотримуватись наступних вимог:
— подальше використання цінностей, переданих на зберігання, в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності платника податку;
— наявність належним чином оформленої податкової накладної.
** У разі здійснення контрольованих операцій — не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК.
Що стосується останньої, то зберігач зобов’я-заний скласти її у двох примірниках. При цьому оригінал документа надають поклажедавцеві, а копію залишають у себе.
Про що ще слід згадати?
Нестачі та втрати
Від них не вберегтись при тривалому зберіганні більшості цінностей. Навіть ЦК (ст. 949) передбачає обов’язок зберігача повернути поклажодавцю річ у такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
При цьому важливо розрізняти втрати в межах норм природного убутку та понаднормативні.
Якщо перші в складі своїх податкових витрат (згідно з п. 140.3 ПК) має право відображати поклажодавець, то з другими ситуація дещо складніша.
То в чому ж складність? Правильніше сказати, проблемність. Річ у тім, що, якщо такі втрати вже виникли, то зберігач зі своїми обов’язками упорався не досить вдало. Понаднормативні втрати є або результатом його недбалості, або спричинені тим, що всупереч умовам договору речі (їх частина) були використані у власних цілях. Хоча не виключені й форс-мажорні обставини. Особливо в наш-то неспокійний час.
У будь-якому з цих випадків поклажодавець має право звернутись до зберігача із вимогою замінити речі, яких не вистачає, однорідними (за вирахуванням втрат у межах норм природного убутку). Інший варіант — вимагати грошової компенсації згаданих втрат.
Як в одному, так і в іншому випадку вартість переданих цінностей або ж грошову суму, сплачену як їх компенсацію, зберігач не відносить до своїх податкових витрат. Чому? Адже такі витрати не пов’язані з його господарською діяльністю.
У свою чергу, поклажодавець на відповідні суми не збільшує власних доходів (на виконання вимог п.п. 136.1.5 ПК). Для визначення об’єкта оподаткування відповідно до цього підпункту не враховують доходи у вигляді суми коштів або вартості майна, отриманих платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом.
Що стосується ПДВ, то претендувати на ПК з ПДВ зберігач також не вправі.
Нічого приємного не чекає і на поклажодавця. Раніше, придбавши цінності, він, швидше за все, відобразив ПК з ПДВ. Як ви пам’ятаєте, однією з умов його формування є використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Про наднормативні втрати при зберіганні (хоч і не з власної вини), цього, на жаль, сказати не можна. Тому податковий кредит доведеться якимось чином урівноважити. Зверніть увагу: робити це доведеться шляхом нарахування ПЗ з ПДВ на вартість придбання цінностей, яких не вистачає (за вирахуванням втрат у межах норм природного убутку).
Частково ми вже торкнулись питання форс-мажору. Настав час приділити йому належну увагу.
Незаплановані витрати при зберіганні
Згадуючи про покриття витрат на зберігання, ми зазначали, що ті з них, які сторони не могли передбачити при укладенні договору (надзвичайні витрати), відшкодовують понад плату, яка належить зберігачеві. Такий порядок дій визначає ст. 947 ЦК. Сперечатись із такими правилами ми не маємо наміру. А от як же це вірно обліковувати?
Про те, що ПК чітко регулює це питання, на жаль, говорити не доводиться. Тож те, що ми запропонуємо вам далі, — лише варіант.
Отже, на наш погляд, зберігач є лише «перевалочним пунктом» для таких витрат, а тому відображати їх у своєму податковому обліку він не має підстав. Як і отриману як їх відшкодування винагороду. Хоча, в принципі, припустимим виглядає й варіант показати на одну й ту саму суму витрати та доходи. От тільки кому потрібне таке штучне завищення їх величин? Та й стосовно витрат у податківців можуть виникнути сумніви щодо правомірності їх віднесення до податкових (через не зовсім очевидний зв’язок із господарською діяльністю). Тоді така ситуація може виявитись вам зовсім не «на руку». Тому ми вважаємо вір-ним перший із запропонованих варіантів обліку. Хоча, для певності можете звернутись до контро-люючого органу за відповідною податковою консультацією.
А ось поклажодавець має право відносити такі витрати до податкових, як нам здається, без жодних сумнівів. Залежно від того, до яких саме витрат відносили плату за зберігання, визначають, бути понесеним додатковим витратам адміністративними чи збутовими.
Щодо ПДВ, то тут ситуація більш прозора. Зберігач зобов’язаний відобразити ПЗ з ПДВ, поклажодавець має право на ПК з ПДВ. У принципі, за аналогією до обліку винагороди за зберігання.
Важливий момент! Додаткові витрати не є запланованими, тому не можна сказати, що їх розмір закріплений в договорі. Через це для того, щоб поклажодавець не втратив право відобразити їх у складі своїх податкових витрат та сформувати щодо них ПК з ПДВ, треба подбати про їх документальне оформлення. Як останнє згодиться окремий акт надання послуг (можливо, виконання робіт). Крім того, в пригоді стануть і всі первинні документи, що підтверджують факт понесення незапланованих витрат та їх розмір.
Отже, з податковим обліком розібрались. Перейдімо ж до іншого його виду!
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
Зберігач для обліку отриманих на відповідальне зберігання речей використовує позабалансовий субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». Такі вимоги Інструкції № 291 цілком логічні, адже отримані активи не належать до власних і як наслідок не повинні збільшувати валюту балансу. Повертаючи цінності поклажодавцю, зберігач списує їх вартість з того самого субрахунку.
А що ж інша сторона? Поклажодавець, передаючи свої активи, не передає ані право власності на них, ані право розпоряджатись ними. Тому обліковувати їх треба як власні. Дані бухгалтерського обліку при цьому мають забезпечити вас інформацією щодо того, яких, скільки й на яку суму активів ви передали на зберігання. Для того щоб це стало можливим, рекомендуємо в межах відповідних субрахунків обліку активів відкрити субрахунки другого порядку, на яких і вести облік переданих зберігачу активів. Повертаючи цінності назад, такі субрахунки кредитують.
Що стосується винагороди, то для зберігача вона — ніщо інше як дохід. Якщо бути точним, то «Дохід від реалізації робіт і послуг» (субрахунок 703). А з доходом, як ви чудово пам’ятаєте, нерозривно пов’язані витрати у вигляді собівартості. У нашому випадку це «Собівартість реалізованих робіт і послуг» (субрахунок 903). При списанні собівартості послуг зі зберігання (одночасно з визнанням доходу) кредитують рахунок 23 «Виробництво». Саме на ньому узагальнюють витрати, пов’язані зі зберіганням речей, понесені протягом всього періоду дії договору.
Поклажодавець, у свою чергу, винагороду, яка належить до виплати зберігачеві, відображає у складі витрат. Які саме це витрати: адміністративні чи збутові, залежить від того, які цінності передали на зберігання.
По-хорошому, на цьому те, що вам треба знати про бухоблік за договором відповідального зберігання, мало б закінчитись. Але ще в минулому розділі ми говорили про нестачі та втрати, що можуть виникнути. Кому і як обліковувати їх?
Якщо йдеться про нестачі в межах норм природного убутку — то їх величина та грошове вираження ударять виключно по поклажодавцю. Нагадаємо, для їх обліку призначений суб-рахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Зберігач же може просто списати такі втрати із субрахунку 023 (де він обліковує отримані на зберігання цінності).
Якщо ж йдеться про наднормативні нестачі та втрати — тоді справи складніші. І облік також. Одночасно зі списанням на витрати цінностей, яких не вистачає, балансову вартість списаних активів поклажодавець зараховує на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи» (субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей»). Якщо зберігач погодиться компенсувати такі нестачі (існує варіант, при якому йому доведеться це зробити після ухвалення рішення суду), відповідні суми в позабалансовому обліку списують. При цьому поклажодавець визнає дохід (який обліковує на субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів»). Це супроводжується відображенням заборгованості зберігача. Для її обліку призначений субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». При погашенні заборгованості вказаний субрахунок кредитують.
А що ж в обліку винуватця? Він відносить суму відшкодування на інші витрати операційної діяльності (однойменний субрахунок 949). При цьому також виникають зобов’язання, які обліковують на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Далі, по-хорошому, такі зобов’язання погашають, дебетуючи названий субрахунок.
Краще розібратись у сказаному вам, сподіваємось, допоможе наведений нижче приклад.
Приклад
ТОВ «Злагода» передало на зберігання ТДВ «Мир усім» партію товарів на суму 45000 грн. Плата за послуги у договорі встановлена в розмірі 1500 грн. (у тому числі ПДВ — 250 грн.). Собівартість реалізованих послуг зберігача склала 750 грн. Крім того, під час зберігання він був змушений понес-ти додаткові витрати з охорони, пов’язані з небезпекою захоплення приміщень, де зберігають товари. Розподілена частина таких витрат, які припадають на партію товарів ТОВ «Злагода», склала 240 грн. (у тому числі ПДВ — 40 грн.). Поклажодавець погодився відшкодувати ці витрати на основі наданих підтвердних документів. Водночас після повернення товарів він усе одно виявив їх втрати понад норми природного убутку. Їх сума була оцінена в 180 грн. Втрати в межах норм природного убутку у свою чергу склали 22,50 грн. ТОВ «Злагода» пред’явила претензію про нестачу повернутих товарів зберігачу. Той погодився відшкодувати втрати товарів і перерахував грошову компенсацію їх вартості.
У своєму обліку сторони при цьому повинні зробити такі записи.
| № з/п | Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||||
| дебет | кредит | сума | доходи | витрати | рядок Декларації з податку на прибуток | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Облік у ТОВ «Злагода» (поклажодавця) | |||||||
| 1 | Передали товар ТДВ «Мир усім» на відповідальне зберігання | 281/ТнВЗ* | 281 | 45000,00 | — | — | — |
| 2 | Нарахували плату за зберігання | 93 | 685 | 1250,00 | — | 1250,00 | 06.2 |
| 3 | Відобразили ПК з ПДВ (за наявності належним чином оформленої податкової накладної) | 641/ПДВ | 685 | 250,00 | — | — | — |
| 4 | Надали згоду на відшкодування непередбачених витрат, понесених зберігачем | 93 | 685 | 200,00 | — | 200,00 | 06.2 |
| 5 | Відобразили ПК з ПДВ (за наявності належним чином оформленої податкової накладної) | 641/ПДВ | 685 | 40,00 | — | — | — |
| 6 | Оплатили винагороду за зберігання та відшкодування непередбачених витрат | 685 | 311 | 1740,00 | — | — | — |
| 7 | Отримали товар зі зберігання | 281 | 281/ТнВЗ | 44797,50 | — | — | — |
| 8 | Відобразили нестачу товару у межах норм природного убутку | 947 | 281/ТнВЗ | 22,50 | — | 22,50 | 06.4.43 додатка ІВ |
| 9 | Відобразили нестачу товару понад норми природного убутку | 947 | 281/ТнВЗ | 180,00 | — | — | — |
| 10 | Нарахували ПЗ з ПДВ на понаднормативну частину вартості товарів, яких не вистачає | 947 | 641/ПДВ | 36,00 | — | — | — |
| 11 | Показали понаднормативні нестачі товарів на позабалансовому рахунку | 072 | — | 216,00 | — | — | — |
| 12 | Отримали від ТДВ «Мир усім» згоду на відшкодування нестачі | 375 | 716 | 216,00 | — | — | — |
| 13 | Списали понаднормативні втрати із позабалансового рахунку | — | 072 | 216,00 | — | — | — |
| 14 | Отримали від зберігача грошову компенсацію | 311 | 375 | 216,00 | — | — | — |
| Облік у ТДВ «Мир усім» (зберігача) | |||||||
| 1 | Відобразили отриманий на зберігання товар на позабалансовому рахунку | 023 | — | 54000,00** | — | — | — |
| 2 | Підписали акт наданих послуг | 361 | 703 | 1500,00 | 1250,00 | — | 02 |
| 3 | Відобразили ПЗ з ПДВ | 703 | 641/ПДВ | 250,00 | — | — | — |
| 4 | Списали собівартість реалізованих послуг | 903 | 23 | 750,00 | — | 750,00 | 05.1 |
| 5 | Відобразили частину додаткових витрат, що відноситься на партію товарів ТОВ «Злагода» | 377 | 685 | 240,00 | — | — | — |
| 6 | Відобразили ПК з ПДВ із частини суми, оплаченої охоронній фірмі, що відноситься на партію товарів ТОВ «Злагода» | 641/ПДВ | 644 | 40,00 | — | — | — |
| 7 | Склали акт про додаткові витрати та нарахували ПЗ з ПДВ | 643 | 641/ПДВ | 40,00 | — | — | — |
| 8 | Відобразили залік розрахунків з ПДВ | 644 | 643 | 40,00 | — | — | — |
| 9 | Отримали оплату: | 311 | 361 | 1500,00 | — | — | — |
| 10 | Списали товар, повернутий поклажодавцю із позабалансового рахунку | — | 023 | 53757,00 | — | — | — |
| 11 | Списали товар, якого не вистачає | — | 023 | 243,00 | — | — | — |
| 12 | Погодились на відшкодування наднормативних втрат товарів зберігачу | 949 | 685 | 216,00 | — | — | — |
| 13 | Перерахували суму компенсації ТОВ «Злагода» | 685 | 311 | 216,00 | — | — | — |
| * Тут і далі — «Товари на відповідальному зберіганні». ** Зберігач обліковує отримані на зберігання цінності за вартістю, що включає ПДВ. | |||||||
Отже, ви ознайомились із основними моментами договорів зберігання. Наостанок побажаємо вам, щоб, вступаючи в такі правовідносини, ви якомога менше стикались із безвідповідальним зберіганням, незапланованими витратами та втратами понад норми природного убутку.
ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ ТА СКОРОЧЕННЯ
ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
ПДВ — податок на додану вартість.
ПЗ з ПДВ — податкові зобов’язання з податку на додану вартість.
ПК з ПДВ — податковий кредит з податку на додану вартість.
