Особливості торгівлі у сфері ЗЕД

Особливості торгівлі у сфері ЗЕД

Коли торгівля виходить «за поріг» нашої держави, виникають відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. А в ній діють свої закони та правила, які потрібно знати і, звичайно, їх дотримуватися. Тема торгівлі у сфері ЗЕД досить об’ємна. У межах сьогоднішнього номера ми пройдемося тільки по ключових «облікових» моментах імпорту та експорту товарів, а також купівлі та продажу інвалюти, що супроводжують такі операції.

Імпорт товарів та купівля інвалюти

Імпорт

Закон про ЗЕД визначає імпорт товарів як купівлю (зокрема, з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами ЗЕД в іноземних суб’єктів господарювання товарів з їх ввезенням або без ввезення на територію України, уключаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (абз. 14 ст. 1 Закону про ЗЕД). При цьому зауважте: для цілей податкового обліку імпорт передбачає обов’язкове ввезення товарів на митну територію України, тобто перетин ними митної межі України. Давайте розглянемо порядок податкового та бухгалтерського обліку імпортних операцій. Почнемо з бухгалтерського.

Бухгалтерський облік. Щоб сформувати в бухгалтерському обліку первісну вартість імпортованих товарів, важливо знати, яка подія була першою: отримання цих товарів чи оплата їх вартості.

Якщо першою подією є отримання товару, то, керуючись п. 5 П(С)БО 21, при первинному визнанні вартість товарів в іноземній валюті потрібно перераховувати у гривні із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). При цьому виникають курсові різниці (див. нижче).

Якщо ж спочатку ви здійснюєте передоплату, то вам потрібно запам’ятати валютний курс, що діяв на момент її здійснення, і перерахувати за ним вартість товарів в інвалюті в момент отримання товарів. На це вказує абз. 1 п. 6 П(С)БО 21. Із прикладом такого варіанта пропонуємо вам ознайомитися на с. 32. Курсові різниці в цьому випадку не виникають.

Але як бути, якщо аванс сплачується частинами і товари від іноземних контрагентів надходять окремими партіями? Адже це також не рідкість. У такому разі вартість отриманих товарів визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

До первісної вартості імпортованих товарів уключаються, зокрема, й суми митних платежів (ввізного митного збору та інших митних платежів) на підставі п. 9 П(С)БО 9.

За всіма монетарними статтями в іноземній валюті потрібно визначати курсові різниці (різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах):

— на дату здійснення господарської операції (у межах її обсягу);

— на дату балансу*.

* Датами балансу є: 31 березня, 30 червня, 30 вересня і 31 грудня.

Монетарними є статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов’язання, що будуть отримані або сплачені у фіксованій (чи визначеній) сумі грошових коштів або їх еквівалентів (абз. 7 п. 4 П(С)БО 21). Усі інші статті балансу — немонетарні (абз. 8 п. 4 П(С)БО 21).

Наприклад, ви отримали товар від іноземного контрагента. За курсом валюти на день здійснення операції ви перераховуєте вартість товару у гривні. У вас виникає кредиторська заборгованість за отримані товари. Оскільки ви повинні сплатити отриманий товар грошовими коштами, кредиторська заборгованість є монетарною. На дату балансу ви повинні визначити за нею КР, порівнявши валютний курс на дату балансу з валютним курсом на день оприбуткування товарів. При подальшій оплаті КР потрібно буде визначати вже як різницю між валютним курсом на дату здійснення оплати та курсом на дату балансу.

Курсові різниці залежно від того, позитивні вони чи від’ємні, необхідно відображати у складі доходів або витрат підприємства. Про це докладніше — у таблиці на с. 30.

Тепер — про облік податковий.

Податковий облік. Податок на прибуток. Для податкового обліку імпорту товарів, як і для бухгалтерського, має значення перша подія. Так, витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту:

— частини їх вартості, яка раніше не була оплачена, — за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придб ання:

— у частині раніше проведеної оплати — за курсом, що діяв на дату здійснення такої оплати.

Нагадаємо, що витрати за такими операціями можна буде відобразити в податковому обліку тільки під час подальшої реалізації імпортованих товарів. Так, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (окрім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат), згідно з п. 138.4 ПК визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнані доходи від реалізації цих товарів.

Таким чином, витрати за імпортованими товарами ми визнаємо виключно під час їх подальшої реалізації, а ось в якій сумі ми їх визнаємо, залежить від події, яка була першою. Якщо першим було отримання товарів, то інвалютні витрати перераховуємо в національну валюту за курсом НБУ, що діяв на момент такого отримання. Якщо перша подія — передоплата, то витрати в іноземній валюті потрібно відображати за курсом НБУ, що діяв саме на момент передоплати. В обох випадках валютний курс доведеться запам’ятати та використовувати його в момент реалізації раніше імпортованих товарів.

У «податково-прибутковій» декларації такі витрати відображаються стандартним чином, як для звичайної реалізації, тобто в рядку 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Маємо справу в податковому обліку і з курсовими різницями. При їх визначенні ПК приписує керуватися П(С)БО. Додамо, що це П(С)БО 21, про яке ми згадували вище. Тобто в цьому питанні діє повна «солідарність» податкового обліку з бухгалтерським, що істотно спрощує роботу бухгалтерам. Таким чином, від’ємний результат перерахунку курсових різниць обліковується у складі доходів платника податків, а додатний — у складі витрат.

Вважаємо, вам буде цікаво дізнатися, до яких рядків Декларації з податку на прибуток потраплять такі доходи/витрати. Розповідаємо. Спочатку такі доходи/витрати потраплять до відповідних додатків до Декларації. Так, «прибуткові» КР розташовуємо в рядку 03.19 «Позитивне значення курсових різниць» додатку ІД з подальшим перенесенням до рядка 03 «Інші доходи» самої Декларації, а «збиткові» КР — у рядку 06.4.12 «Від’ємне значення курсових різниць згідно з пунктом 153.1 статті 153 розділу III Податкового кодексу Україні», які потім переносяться до рядка 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».

Приємно зазначити, що є місце у складі «податкових» витрат і митним платежам. Аргументуємо. Щодо включення до витрат ввізного митного збору в ПК є пряма норма — п. 138.6. Згідно з цим пунктом сума ввізного митного збору включається до собівартості придбаних та реалізованих товарів. Інші митні платежі можна включити до складу «податкових» витрат на підставі п.п. 14.1.228 ПК, що вказує на можливість уключення до собівартості реалізованих товарів витрат, які прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, які визначаються відповідно до П(С)БО, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розд. ІІІ ПК. У свою чергу, такі митні платежі потрапляють до собівартості реалізованих товарів згідно з п. 9 П(С)БО 9 як інші витрати.

Податковий облік. ПДВ. Придбання товарів (зокрема, в разі їх ввезення на митну територію України) дає право платникам ПДВ на податковий кредит відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ПК. Але тільки в тому випадку, якщо ці товари використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податків.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій* — не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК) і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20 % протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з імпортом товарів (п. 198.3 ПК). Разом з тим базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III МКУ, з урахуванням мита й акцизного податку, що підлягають сплаті та включаються до ціни товарів (п. 190.1 ПК). Ураховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, визначається виходячи з їх митної вартості, платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з імпортом товарів, виходячи з їх митної вартості. Міндоходівці підтверджують це, зокрема, у своєму листі від 13.11.2013 р. № 15312/6/99-99-19-04-01-15 і роз’ясненні з підкатегорії 101.06 ЗІР.

* Детально про контрольовані операції та про трансфертне ціноутворення загалом ви можете дізнатися з нашого іншого тематичного номера: «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 2 (74).

Документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до ПК у разі ввезення товарів на митну територію України вважається оформлена належним чином митна декларація (п. 201.12 ПК).

Перерахунок інвалюти у гривні необхідно здійснювати за офіційним курсом НБУ, що діє на день подання ТД для митного оформлення. Якщо ТД не подавалася, перерахунок іноземної валюти в національну здійснюється за офіційним курсом НБУ, що діє на день визначення податкових зобов’язань.

Купівля інвалюти

Бухгалтерський облік. Купівлю інвалюти суб’єкти господарювання здійснюють на МВРУ. Придбану інвалюту відображати на балансі потрібно за курсом НБУ, що діяв на момент її зарахування на баланс (п. 5 П(С)БО 21). У зв’язку з тим, що на МРВУ ми придбаваємо інвалюту за одним курсом — комерційним, а зараховуємо на баланс за іншим — офіційним, у нас виникають різниці курсів. Проте не плутайте, це зовсім не курсові різниці. Нагадаємо, що курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних курсах грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, встановлених НБУ. Але ці різниці (між курсом МВРУ і курсом НБУ) теж підлягають обліку, точніше обліковувати потрібно доходи та витрати, що виникають унаслідок таких різниць при купівлі валюти. Як їх обліковувати? Давайте розбиратися. Використовуємо для цього таблицю.

Як і за будь-якою монетарною статтею, за грошовими коштами в інвалюті, що значаться на балансі, потрібно визначати курсові різниці на дату балансу та на дату її вибуття. При цьому курс валюти на цю дату потрібно порівнювати з курсом НБУ, а не з комерційним. Підвищення курсу призведе до виникнення доходів, зниження — до виникнення витрат. На яких рахунках обліковувати доходи та витрати від курсових різниць, див. на с. 30.

Витрати з оплати комісійної винагороди банку обліковуємо у складі адміністративних витрат (абз. 10 п. 18 П(С)БО 16) на однойменному рахунку 92.

Податковий облік. До «податкових» витрат і доходів також потраплять позитивні та від’ємні різниці між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, і курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти (абз. 2 п.п. 153.1.4 ПК). При цьому під балансовою вартістю іноземної валюти тут варто розуміти вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше (абз. 4 п.п. 153.1.4 ПК).

Такі доходи та витрати визнаватимуться «податковими» в періоді купівлі інвалюти.

Від’ємні різниці (див. таблицю на с. 31) уключаємо до складу інших доходів. Їх ми повинні відобразити в рядку 03.30 додатка ІД і рядку 03 Декларації з податку на прибуток.

Позитивні різниці (див. таблицю на с. 31) потраплять до складу інших операційних витрат (п.п. «а» п.п. 138.10.4 ПК). У Декларації з податку на прибуток їх потрібно показати в рядку 06.4.43 «Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу Україні прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатка ІВ і рядку 06.4 самої Декларації.

Курсові ж різниці можуть виникнути при перерахунку інвалюти на дату балансу або дату її вибуття (перерахування контрагенту). При підвищенні валютного курсу ми матимемо доходи, при зниженні — витрати. Порядок відображення курсових різниць у Декларації з податку на прибуток нам уже відомий (див. с. 30).

Комісійну винагороду банку включаємо до складу адміністративних витрат (п.п. «є» п.п. 138.10.2 ПК). У декларації з податку на прибуток показуємо в рядку 06.1 «Адміністративні витрати».

У п.п. 153.1.4 ПК ідеться також про включення до складу «податкових витрат» витрат на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов’язкових платежів, пов’язаних із придбанням іноземної валюти. Але на сьогодні цей збір сплачувати не потрібно відповідно до змін, унесених Законом № 2921 до Закону № 400.

Приклад. Для купівлі товарів у іноземного контрагента підприємство придбало на МВРУ $3500. Комерційний курс на день здійснення купівлі — 9,18 грн./$. Придбану валюту зараховано на поточний валютний рахунок підприємства за курсом НБУ 9,04 грн./$. Комісійна винагорода банку — 100 грн. Офіційний курс інвалюти на дату балансу — 9,09 грн./$. Підприємство здійснило стовідсоткову передоплату в розмірі $3500 за придбані за кордоном товари. Курс НБУ на момент здійснення передоплати — 9,14 грн./$. На момент розмитнення товарів курс НБУ склав 9,1 грн./$. Митні платежі сплачено в сумі 8481 грн. (ввізний митний збір — 1592,50 грн., плата за митне оформлення — 200 грн., ПДВ — 6688,50 грн.). Товари реалізовано роздрібному продавцю на суму 48360 грн. (зокрема ПДВ — 8060 грн.).

Експорт товарів і продаж інвалюти

Експорт

Експорт товарів у розумінні Закону про ЗЕД — це продаж товарів українськими суб’єктами ЗЕД іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, уключаючи реекспорт товарів. При цьому, як і щодо імпорту, в цілях податкового обліку експортною операція вважається тільки в разі переміщення товарів через митний кордон України, а точніше, вивезення товарів за межі митної території України. Поговоримо про «облікові» моменти експорту товарів.

Бухгалтерський облік. Як і при будь-якій реалізації за плату, при експорті товарів у підприємства виникають доходи. Часто — в іноземній валюті. Оскільки валютою звітності є грошова одиниця України (абз. 2 п. 4 П(С)БО 21), то маємо необхідність перерахувати отримані інвалютні доходи у гривні. Як це зробити? Знову ж таки усе залежить від першої події.

Якщо ви спочатку поставляєте товари, а вже потім отримуєте за них оплату, то перераховувати інвалютну суму у гривні потрібно за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату відвантаження.

При зворотній ситуації, тобто коли ви спершу отримуєте аванс за товари, що реалізовуються, а вже потім поставляєте їх покупцю, суму такої передоплати перераховувати у гривні необхідно за курсом, що діяв на момент отримання авансу.

Оскільки доходи ми відображаємо в обліку на дату переходу права власності та ризиків за товар, у разі попередньої оплати валютний курс, що діяв на дату отримання авансу, необхідно запам’ятати та врахувати при визначенні доходу в момент відвантаження товару. Тобто принцип такий самий, як і при імпорті (див. с. 29).

У разі отримання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження покупцю частинами товарів дохід від реалізації товарів визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності отримання таких авансових платежів (абз. 2 п. 6 П(С)БО 21).

Можуть мати місце при експорті й курсові різниці. Нагадаємо, що визначати їх потрібно за монетарними статтями на дату здійснення господарської операції (у межах її обсягу) та на дату балансу. Які статті є монетарними, див. на с. 29. Коли КР обертатимуться для підприємства доходами, а коли — витратами, розберемося в таблиці нижче.

Суми сплачених експортером митному органу митних платежів будуть для нього витратами. А якщо бути точнішими — витратами на збут. Відповідно, відображати їх потрібно на однойменному рахунку 93.

Податковий облік. Податок на прибуток. За порядком податкового обліку експортних операцій звертаємося до п.п. 153.1.1 ПК. У ньому зазначено, що доходи, отримані/нараховані платником податків в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів, у частині їх вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах*, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ, чинним на дату визнання таких доходів, а в частині раніше отриманої оплати — за курсом, що діє на дату її отримання**. Тобто за аналогією з бухгалтерським обліком для визначення гривневої суми доходів використовуємо валютний курс, що діяв на дату першої події. Дохід при цьому визнається на дату переходу до покупця права власності на товар, що реалізовується (п. 137.1 ПК). Загалом, тут діють ті самі правила, що й у бухгалтерському обліку.

* Вважаємо, законодавець тут нечітко висловився, а насправді мав на увазі частину вартості, що не була оплачена раніше, як у звітному періоді, так і в попередніх. Інакше виходить, якщо частина вартості товару була оплачена авансом у поточному періоді, то при визначенні інвалютного доходу потрібно брати інвалютний курс на дату визнання доходів, а не на дату отримання такого авансу. А враховуючи, що зараз у більшості випадків базовим звітним податковим періодом з податку на прибуток є рік, то виходить, що за такою схемою потрібно визначати дохід за всіма експортними операціями впродовж звітного року. Це принципово розходиться з бухгалтерським обліком, а також із порядком визначення витрат при імпорті.

** Майте на увазі: з позиції податківців тут варто орієнтуватися на дату зарахування інвалюти на поточний рахунок підприємства, а не на розподільчий, оскільки розрахунково-касові операції здійснюються за поточними рахунками, а розподільчі рахунки використовуються банками при перерахуванні окремих видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні (роз’яснення з підкатегорії 102.13 ЗІР). Проте вважаємо, що із запровадженням обов’язкового продажу 50 % валютної виручки, що надходить, відштовхуватися потрібно від дати зарахування валюти на розподільчий рахунок. Адже саме на нього потрапляє вся сума валюти. Тому, перерахувавши її за курсом НБУ на дату надходження на розподільчий рахунок у такій сумі, надалі в обліку слід відобразити доходи від експорту.

Отриманий дохід відображаємо в рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» Декларації з податку на прибуток.

Курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти визначаються відповідно до П(С)БО, про що йдеться в абз. 1 п.п. 153.1.3 ПК. Про «бухзвітні» курсові різниці ми говорили вище на цій страниці.

Доходи та витрати від курсових різниць розташуються в Декларації з податку на прибуток і додатках до неї таким чином:

— доходи (позитивні курсові різниці) — у рядку 03.19 «Позитивне значення курсових різниць» додатка ІД і рядку 03 «Інші доходи» самої Декларації;

— витрати (від’ємна курсова різниця) — у рядку 06.4.12 «Від’ємне значення курсових різниць згідно з пунктом 153.1 статті 153 розділу III Податкового кодексу України» і рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Декларації.

Що стосується витрат на оплату митних платежів, то їх відображаємо у складі витрат на збут у рядку 06.2 «Витрати на збут» Декларації з податку на прибуток.

Податковий облік. ПДВ. Операції з вивезення товарів за межі митної території України є об’єктом обкладення ПДВ згідно з п.п. «г» п. 185.1 ПК. При цьому з метою обкладення ПДВ до операцій з вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений МК, у тому числі експорт.

Оподатковуються експортні операції за ставкою 0 % (п.п. 195.1.1 ПК). Базою оподаткування є договірна вартість товарів (у разі здійснення контрольованих операцій — не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, окрім:

— збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку;

— ПДВ;

— акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (окрім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Примітно, що в разі експорту товарів, операції з постачання яких звільнено від обкладення ПДВ на митній території України (перелік таких операцій наводить ст. 197 ПК), також застосовується ставка ПДВ 0 % (п. 195.2 ПК). А ось при експорті товарів, операції з постачання яких не є об’єктом обкладення ПДВ згідно зі ст. 196 ПК, нульова ставка ПДВ не застосовується.

Платники ПДВ, які здійснюють операції з експорту товарів, що оподатковуються за нульовою ставкою податку, мають повне право формувати податковий кредит із ПДВ.

Зверніть увагу: експортованими товари можуть вважатися, тільки якщо їх вивезення за межі митної території України підтверджене в порядку, визначеному КМУ, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МК.

Датою виникнення ПЗ при експорті товарів є дата оформлення відповідно до законодавства МД, що засвідчує факт перетину митного кордону України (п.п. «б» п. 187.1 ПК). Тобто правило першої події при експорті не діє. Якщо має місце передоплата за товари, що експортуються, то вона не призводить до виникнення ПЗ. Такі операції включаються до рядка 2.1 «Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою: операції з вивезення товарів за межі митної території України» Декларації з ПДВ тільки при перетині товарами митного кордону України, що підтверджується оформленою належним чином МД.

Продаж інвалюти

Бухгалтерський облік. Як і купівля, продаж інвалюти також здійснюється на МВРУ за комерційним курсом, установленим на момент такого продажу. Між комерційною вартістю інвалюти на момент продажу та її балансовою вартістю* часто існує різниця. Вона не є курсовою**, однак призводить до виникнення або доходів, або витрат в обліку продавця. Про це детальніше — у таблиці нижче.

* Визначення балансової вартості див на с. 32.

** З визначенням поняття «Курсова різниця» ви можете ознайомитися на с. 29.

Що стосується курсових різниць, які можуть виникнути при продажу інвалюти, то їх відображати в обліку потрібно таким чином:

Витрати на виплату комісійної винагороди банку обліковуємо у складі адміністративних витрат (абз. 10 п. 18 П(С)БО 16), тобто на однойменному рахунку 92.

Податковий облік. У податковому обліку все відбувається схожим із бухгалтерським обліком чином. Так, у разі здійснення операцій із продажу іноземної валюти до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти (п.п. 153.1.4 ПК). Тобто в разі перевищення комерційного курсу інвалюти в день її продажу над офіційним відображаємо в податковому обліку доходи, а у зворотній ситуації — витрати. Доходи та витрати від продажу інвалюти визнаються такими на дату переходу права власності на неї до покупця.

Звичайно, такі доходи/витрати потрібно обов’язково відобразити в Декларації з податку на прибуток і додатках до неї. Яким чином? Позитивні різниці показуємо у складі інших доходів у рядку 03.30 «Інші доходи» додатка ІД і рядку 03 «Інші доходи» Декларації. Від’ємні різниці як інші операційні витрати розташовуємо в рядку 06.4.43 «Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатка ІВ і рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Декларації.

Курсові різниці при продажу інвалюти визначаються так само, як і в бухгалтерському обліку (див. с. 35). На це нам вказує п.п. 153.1.3 ПК. Рядки Декларації з податку на прибуток і додатків до неї, в яких потрібно відображати доходи/витрати від курсових різниць, ті самі, що ми розглядали щодо курсових різниць при експорті (див. с. 34).

Суму комісійної винагороди банку у зв’язку з продажем інвалюти відносимо до адміністративних витрат і відображаємо в рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларації з податку на прибуток.

Приклад. Підприємство продає на експорт товари загальною вартістю $4000. Офіційний курс НБУ на дату оформлення МД і відвантаження товарів — 9,52 грн./$. Плата за митне оформлення склала 250 грн. (митним збором товар, що експортується, згідно із законодавством не обкладається). Собівартість товару — 27650 грн. Плату за товар отримано в цьому самому звітному періоді. На момент отримання оплати курс впав до 9,45 грн./$. Обов’язковий продаж валютної виручки в розмірі $2000 здійснено банком за комерційним курсом 9,7 грн./$. У цьому ж періоді підприємство вирішило продати отриману інвалюту на МВРУ. Курс продажу склав 9,9 грн./$. Офіційний курс НБУ на момент продажу інвалюти — 9,6 грн./$. Комісійна винагорода банку — 75 грн.