Особливості Інтернет-торгівлі

Особливості інтернет-торгівлі

Загальне поняття електронної торгівлі

Що таке електронна торгівля? Кожен із вас має змогу скористатись її послугами «на власній шкірі». Впевнені, що переважна більшість тих, хто читає ці рядки, як мінімум раз здійснював замовлення через мережу Інтернет.

Що ж для цього потрібно? Всього-на-всього комп’ютер, мобільний телефон, смартфон чи інше «чудо техніки» із доступом до мережі.

Через всесвітню павутину можна замовити якщо не все, то практично все, що може вам знадобитись. Відмітьте очевидну перевагу: при цьому не доведеться виходити за межі вашого дому чи офісу.

Але це ще не всі приємності! Не тільки замовити, але й провести оплату можна, не виходячи з дому. Більше про це ви матимете змогу прочитати в останньому підрозділі нашого випуску (на с. 42 — 44).

Тепер перейдемо до офіціозу. Якщо є електронна торгівля, то має бути і якесь її нормативне трактування. Визначення поняття знаходимо у п.п. 3.3.8 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Держкомстату від 24.10.2005 р. № 327. Торгівля через Інтернет, телефон, телебачення — це різновид торгівлі поза магазинами, коли пропозиція та замовлення здійснюються за допомогою Інтернету, телефону, телебачення.

Поза магазинами кажете, шановні «статисти»? Отже, інтернет-магазин — зовсім і не магазин? Звичайно, він навряд чи впишеться у всі рамки, що висувають до «стандартних» магазинів. Та все ж не варто недооцінювати працю тих, хто оформляє «віртуальні полиці». Від цього, як і в реальному житті, залежать бажання покупців. А як наслідок — і їхні покупки, а також їх кількість та витрачені на це суми.

Саме цьому ми і присвятимо останній розділ нашого тематичного випуску. Ні, вчити вас, що чи кого краще зобразити на сайтах ваших електрон-них магазинів, ми не будемо. Дизайнерських премудростей ви також тут не знайдете. Це вам допоможуть зробити відповідні спеціалісти.

Ми розкажемо, як розмістити онлайн-магазин, зареєструвати доменне ім’я, а також перетворити ваші звичайні гроші на електронні.

Напевне, ви вже зрозуміли, що електронна торгівля має низку переваг. Для вас як для сторони, яка має намір продати свій товар, можливо виділити, зокрема, такі:

— ви економите на торгових площах. Через те, що покупцеві не потрібно йти до реального магазину, роздивлятись розміщені там зразки товарів, ви отримуєте очевидний плюс. Друга перевага випливає із цієї:

— ви можете запропонувати покупцеві товар за нижчою ціною. Це пояснюється тим, що частини витрат, зазвичай пов’язаних із продажем товарів, вам уже вдалось уникнути. Ця перевага, у свою чергу, породжує наступну:

— ви отримуєте більший розмір виручки. Чим нижча ціна — тим вищий попит, а чим вище попит — тим більше у вас покупців. Далі зрозуміло: більше покупців — більший дохід.

Власне, саме його зростання та примноження і є метою провадження вашої господарської діяльності.

Зверніть увагу: інтернет-магазин не завжди існує сам по собі. Тобто найчастіше він є лише доповненням до магазину в класичному розумінні цього слова. У такому випадку онлайн-магазин слугує для збільшення загальної кількості замовлень. Такі види шопів називають дублюючими інтернет-магазинами.

В онлайн-магазині реалізують повний цикл торгівельної операції. Тобто за його допомогою покупець може:

— дізнатись інформацію про товар(и);

— вибрати необхідний товар(и);

— замовити його (їх);

— здійснити оплату;

— домовитись про зручний спосіб доставки товару(ів).

Одним із недоліків електронних магазинів є те, що товар не можна «помацати». Такий уже менталітет наших громадян, що їм мало бачити товар: хочеться його ще й «відчути». Для того щоб хоча б частково обійти цю проблему, радимо максимально забезпечити ваш віртуальний магазин корисною інформацією, що дозволить покупцю дізнатися про товар якомога більше. Зокрема, якщо ви продаєте одяг чи взуття, просто життєво необхідним є наведення таблиці відповідності розмірів одиницям довжини (см.).

І подібні нюанси, без сумніву, існують щодо переважної більшості інших товарів. Наводити їх із вашого дозволу не будемо.

І ще одне важливе зауваження. Стрімкий розвиток електронної торгівлі породжує водночас розвиток зловживань та шахрайства. Як же інакше в нашій країні? Саме це є стримуючим фактором для громадян, які вагаються, придбати товар, що їх цікавить, онлайн чи вдатись до більш зручного способу його купівлі. Як у такій ситуації викликати в покупця довіру? Тут ми рекомендуємо надати максимум інформації про себе. Погодьтесь, у підприємства, що успішно функціонує, має численних клієнтів і гарні рекомендації, більше шансів завоювати прихильність покупців. Тож потрібно повідомити їх про це! Але в ненав’язливій формі.

Для покупців онлайн-магазин — це ваше обличчя. Тож поставтеся до його створення із максимальною відповідальністю. А от економити на цьому не радимо.

Ми ж бажаємо, щоб ваша торгівля була успішною, а всесвітня мережа була при цьому не гальмом, а педаллю газу!

Розміщення інтернет-магазину та реєстрація доменного імені

Створення веб-сайту

Інтернет-магазин розміщується на відповідному веб-сайті, що має певний набір функцій. Створити сайт інтернет-магазину можна різними способами: розробити самостійно, замовити розробку стороннім фахівцям, придбати готовий проект чи орендувати онлайн-магазин. Зупинимося на обліковій стороні створення сайта, більшою мірою в ситуаціях, коли підприємство має виключні майнові права на веб-сайт.

Бухгалтерський облік. Веб-сайт, яким би чином він не був створений, з погляду обліку, буде для підприємства нематеріальним активом. Нагадаємо, що одним з критеріїв визнання активів є можливість отримання майбутніх економічних вигод від його використання. У випадку зі створенням сайта для розміщення на ньому інтернет-магазину цей критерій дотримується, оскільки «місією» інтернет-магазину є збільшення обсягів продажів, а отже, і збільшення доходів підприємства, які, у свою чергу, і є втіленням економічних вигод.

Кажучи конкретніше, веб-сайт належить до такої групи нематеріальних активів як авторське право та суміжні з ним права (абз. 6 п. 5 П(С)БО 8). Обліковуються такі активи на однойменному субрахунку 125. Але на цей субрахунок нематеріальний актив потрапить тільки після його введення в господарський оборот, до цього витрати на його придбання (створення) обліковуються на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». Зарахування веб-сайту на баланс оформляється Актом введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів типової форми № НА-1, затвердженої наказом № 732.

Первісна вартість веб-сайту, створеного підприємством самостійно, включає такі витрати: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані із створенням цього веб-сайту та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням. Якщо ж веб-сайт створюється сторонніми фахівцями або купується в них готовий проект, то його первісна вартість складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості веб-сайту, придбаного (створеного) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31).

Крім того, підприємству потрібно визначити строк корисного використання веб-сайту та зафіксувати його в розпорядчому акті при зарахуванні на баланс (п. 25 П(С)БО 8). При визначенні строку корисного використання слід ураховувати строки корисного використання подібних активів, передбачуваний моральний знос, правові чи інші подібні обмеження щодо строків використання веб-сайту, очікуваний спосіб його використання, а також залежність строку його корисного використання від строку корисного використання інших активів підприємства. Для нарахування амортизації П(С)БО 8 дозволяє використовувати строки корисного використання, установлені податковим законодавством (про «податкові» строки ми поговоримо трохи далі).

Уведений в господарський обіг веб-сайт потрібно амортизувати (починаючи з місяця, наступного за місяцем введення його в господарський обіг). Методи амортизації стандартні: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості*, кумулятивний. Виробничий метод у цьому випадку не застосовний, оскільки призначений для амортизації виключно виробничого обладнання. Метод амортизації підприємство обирає самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу (п. 27 П(С)БО 8).

* Майте на увазі: метод прискореного зменшення залишкової вартості в податковому обліку може застосовуватися тільки щодо об’єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) і 5 (транспортні засоби). Тому, щоб уникнути зайвого клопоту, радимо вам утриматися від його використання при амортизації веб-сайту й в бухгалтерському обліку.

Амортизаційні нарахування обліковуються на субрахунку 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів». Витрати на амортизацію веб-сайту для інтернет-магазину слід обліковувати як збутові на рахунку 93 «Витрати на збут».

Окремо зупинимося на випадку, коли орендується готовий веб-сайт (операційна оренда). Під орендою в такому разі розуміється передача права користування авторським і суміжним з ним правом від орендодавця до орендаря. Майнові права в такому разі в орендаря обмежені. Вартість веб-сайту за таких обставин потрібно обліковувати тільки на позабалансі (рахунок 01 «Орендовані необоротні активи»), у жодному випадку не у складі власних нематеріальних активів. А ось платежі за таку оренду будуть вважатися роялті (абз. 3 п. 4 П(С)БО 15). Суми нарахованого роялті включаємо до складу витрат на збут з відображенням на однойменному рахунку 93.

Податковий облік. Оскільки створений веб-сайт для розміщення інтернет-магазину використовуватиметься в господарській діяльності підприємства, а саме для реалізації товарів, то його сміливо можна облікувати в податковому обліку як нематеріальний актив. Для цього підходить група 5 «Авторське право та суміжні з ним права» (на це міндоходівці вказують, зокрема, у своїй консультації, розміщеній у підкатегорії 102.09.01 ЗІР).

Строк корисного використання для таких активів установлюється відповідно до правовстановлюючих документів, але не менше 2 років (п.п. 145.1.1 ПК). Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права використання веб-сайту не встановлено, такий строк корисного використання визначається підприємством самостійно, але не може становити менше 2 і більше 10 років безперервної експлуатації. Податковий облік також вимагає закріплення визначеного підприємством строку корисного використання нематеріального активу у відповідному наказі по підприємству при зарахуванні такого активу на баланс.

Протягом строку корисного використання веб-сайт потрібно амортизувати (починаючи з місяця, наступного за місяцем визнання його активом). Для цього підійдуть такі методи: прямолінійний, зменшення залишкової вартості та кумулятивний. Виробничий метод, як ми вже зазначали, не підходить, оскільки використовується тільки щодо виробничого обладнання (на те він і виробничий). Метод прискореного зменшення залишкової вартості відпадає, оскільки згідно з абз. 2 п.п. 3 п.п. 145.1.5 ПК він застосовується тільки для нарахування амортизації на машини та обладнання (група 4) і транспортні засоби (група 5).

Витрати у вигляді амортизації у випадку з інтернет-магазином у податковому обліку також будуть збутовими. У Декларації з податку на прибуток підприємства такі витрати потраплять до рядка 06.2.

У разі подальшого поліпшення (модернізації) сайта на суми витрат на такі заходи слід збільшувати його первісну вартість (див. роз’яснення міндоходівців у підкатегорії 102.09.03 ЗІР). Але, зауважте, витрати, здійснювані для підтримки веб-сайту в належному стані, обліковуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі витрат на збут (рядок 06.2 Декларації з податку на прибуток).

Щодо ПДВ, то тимчасово з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р. операції з постачання програмної продукції звільняються від обкладення ПДВ (п. 26¹ підрозд. 2 розд. ХХ ПК). При цьому до програмної продукції в цих цілях належить результат комп’ютерного програмування, зокрема, у вигляді інтернет-сайтів.

Роялті, що сплачуються як плата за оренду веб-сайту, у податковому обліку, як і в бухгалтерському, відносимо до складу витрат на збут. У Декларації з податку на прибуток такі витрати відображаємо в рядку 06.2. Виплати роялті у грошовій формі не є об’єктом обкладення ПДВ, отже, про податковий кредит не йдеться.

Хостинг (колокація)

Організаційні питання. Розміщення інтернет-магазину в мережі Інтернет передбачає реєстрацію доменного імені та безпосередньо розміщення веб-сайту (хостинг). Почнемо з останнього.

Визначення хостингу (від англ. hosting) ніде в офіційних документах нашої країни не розкрито. Спробуємо пояснити його вам своїми словами.

Ось ви створили веб-сайт для розміщення на ньому інтернет-магазину. І хоча веб-сайт, здавалося б, річ ефемерна, проте він потребує фізичного розміщення. Місцем його розміщення може бути власний чи орендований сервер або ж наданий провайдером дисковий простір. Саме останнє і є хостингом. Спеціалізуються на таких послугах спеціальні компанії — хостинг-провайдери. Крім безпосередньо розміщення, вони також здійснюють підтримку та супровід веб-сайтів, розміщених на їх серверах. Для інтернет-магазинів, як, утім, і для інших веб-сайтів, важлива їх цілодобова і безперебійна робота, щоб користувачі завжди мали доступ до нього. Для цього сервер, на якому ви розміщуєте свій інтернет-магазин, повинен: а) мати постійне підключення до мережі Інтернет; б) весь час перебувати в робочому стані. Тому до вибору інтернет-провайдера варто підходити ретельно. Лідери цього бізнесу створюють центри зберігання та хостингу даних, забезпечені резервними джерелами електроживлення, захистом від потрапляння вологи, стійкістю до землетрусів тощо, що дозволяє забезпечити надійний цілодобовий доступ до веб-сайтів своїх клієнтів.

Одним з різновидів хостингу є колокація (від англ. collocation). Вона передбачає фізичне розміщення клієнтського сервера на технічному майданчику провайдера (іноді — надання провайдером в оренду користувачу власного сервера). При наданні такої послуги провайдер також забезпечує постійне підключення сервера до Інтернету. До складу цієї послуги, крім розміщення обладнання та підключення до каналу зв’язку, як правило, входять і інші супутні послуги.

Бухгалтерський облік. Плату за розміщення веб-сайту на сервері належить відносити на витрати підприємства. Та ще й на збутові. Чому не на збільшення первісної вартості веб-сайту? Та тому, що сам сайт-то по суті вже готовий. А сервер, грубо кажучи, — це всього лише «площа», на якій розміщується готовий веб-сайт, подібно до того, як, наприклад, обладнання розміщується на орендованих виробничих площах. У випадку з обладнанням ми не включаємо орендну плату до його первісної вартості. Ситуація з веб-сайтом аналогічна.

Отже, те, що плата за хостинг (колокацію) відправиться до витрат, ми з’ясували. Тепер пояснимо, чому саме до збутових. У нашому випадку ми створюємо сайт для торгівлі через нього товарами. Тобто він служить нам для збутових цілей. Тому витрати, пов’язані з обслуговуванням цього сайта, ми повинні відобразити у складі витрат на збут, тобто на однойменному рахунку 93.

Зауважте: при колокації ви продовжуєте обліковувати свій сервер у себе в обліку та амортизувати згідно з правилами, передбаченими для ОЗ.

Податковий облік. У податковому обліку ситуація подібна. На нашу думку, витрати на хостинг (колокацію) необхідно відносити до «податкових» витрат, а саме до витрат на збут з тієї самої причини, що ми описали вище стосовно бухгалтерського обліку. Витрати на збут, як ми неодноразово згадували вище, у Декларації з податку на прибуток відображаються в рядку 06.2 «Витрати на збут». Але! Візьміть до уваги думку міндоходівців. Вона є протилежною нашій. На їх думку, витрати на хостинг повинні збільшити первісну вартість веб-сайту як нематеріального активу і, відповідно, амортизуватися (таку думку вони висловили в роз’ясненні, розміщеному в підкатегорії 102.09.03 ЗІР). Тут уже вам вирішувати, як діяти: віднести витрати на хостинг (колокацію) одразу на витрати чи поступово шляхом нарахування амортизації. Але, знаючи завзятість міндоходівців, свою думку вони відстоюватимуть до кінця. Якщо ви готові їм парирувати, зокрема, якщо доведеться, в суді, то обирайте наш підхід. Якщо ні — дотримуйтеся роз’яснення Міндоходів.

У податковому обліку при колокації власний сервер підприємства, розміщений на технічному майданчику провайдера, також амортизується в загальному порядку, установленому ст. 144 — 146 ПК. Обліковується такий сервер у групі 4 ОЗ з мінімально допустимим строком корисного використання 2 роки.

ПДВшні суми, пов’язані з послугами хостингу (колокації), мають право потрапити до податкового кредиту за умови здійснення через інтернет-магазин оподатковуваних постачань.

Реєстрація доменного імені

Організаційні питання. Доменне ім’я — це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті (абз. 15 ст. 1 Закону № 3689). Своє унікальне доменне ім’я повинен мати кожен веб-сайт. Воно має складатися мінімум з одного символу і не може перевищувати 63 символів. Допускаються букви латинського алфавіту і дефіс («-»). Доменне ім’я не може починатися або закінчуватися дефісом. Дефіс не може міститися одночасно в 3 і 4 позиціях доменного імені. Можлива реєстрація доменних імен, що містять символи кирилиці. Реєстрацію доменів здійснюють підприємства-реєстратори. Повний список реєстраторів міститься на сторінці «Список реєстраторів» за електронною адресою: https://hostmaster.ua/registrars.

Тепер перейдемо від організаційних питань до облікових.

Бухгалтерський облік. А ось доменне ім’я включити до первісної вартості сайта ми можемо. А чому ні? Адже доменне ім’я, по суті, є невід’ємною частиною веб-сайту, без якого останній не може існувати. Крім того, розробники веб-сайтів нерідко включають витрати на реєстрацію доменного імені до вартості послуги зі створення веб-сайту. Таким чином, такі витрати капіталізуються на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім відправляються на субрахунок 125 «Авторське право та суміжні з права» у момент введення веб-сайту в господарський обіг. Але так ми можемо діяти тільки під час первинної реєстрації доменного імені. При подальшому продовженні домена такі витрати потрібно відносити вже на витрати. Стандартно витрати, що пов’язані з підтримкою веб-сайту та не включаються до його первісної вартості, відображатимуться на рахунку 93 «Витрати на збут». Щоправда, раніше їх потрібно помістити на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», оскільки строк продовження дії домена зазвичай охоплює декілька звітних періодів, тоді як оплата за нього здійснюється одноразово за весь період у момент продовження домена (перереєстрації).

Податковий облік. У податковому обліку ми також маємо право збільшити первісну вартість веб-сайту на суму плати за реєстрацію доменного імені. Благо, суперечок з міндоходівцями із цього приводу бути не повинно, оскільки у своєму роз’ясненні в підкатегорії 102.09.03 ЗІР вони пропонують робити те саме. Таким чином, при реєстрації доменного імені ми збільшуємо в податковому обліку первісну вартість нематеріального активу (веб-сайту), яку потім амортизуємо за правилами, установленими ст. 144 — 146 ПК. «Амортизаційні» витрати у такому разі, як ми вже зазначали, повинні включатися до збутових витрат (рядок 06.2 Декларації з податку на прибуток).

При цьому в роз’ясненні міндоходівців не зазначено, що робити в разі подальшої перереєстрації доменного імені. Ми вважаємо, тут варто чинити так само, як і в бухгалтерському обліку, тобто відносити витрати на перереєстрацію до «податкових» витрат (знову ж таки до збутових) поетапно в періоді їх здійснення.

Податковий кредит з ПДВ за послугою реєстрації доменного імені підприємство має право в себе відобразити в разі використання інтернет-магазину для постачання товарів, що обкладаються ПДВ, за умови наявності правильно оформленої податкової накладної.

Електронні гроші

Що це таке і «з чим його їдять»? Електронні гроші (інша назва — е-гроші) — це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента. Так це поняття трактує Положення № 481 (п. 1.3).

Емітент у свою чергу — це особа, яка здійснює випуск е-грошей і бере на себе зобов’язання з їх погашення.

При цьому випуск е-грошей — це операція з уведення в обіг електронних грошей емітентом шляхом їх надання користувачам або агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. Випуск е-грошей відповідно до п. 1.4 Положення № 481 в Україні мають право здійснювати виключно банки. Зверніть увагу: емітенти мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях.

Заслуговує окремої уваги й інша функція емітентів — погашення е-грошей. Це операція з вилучення електронних грошей з обігу з одночасним наданням їх пред’явникові готівкових або безготівкових коштів. Емітент зобов’язаний здійснювати погашення випущених ним «віртуальних» грошей на вимогу пред’явника (п. 4.1 Положення № 481). З часу зарахування суми переказу на рахунок пред’явника або видачі йому готівкових коштів е-гроші вважають погашеними.

Крім емітента, в сфері обігу електронних грошей задіяні такі учасники:

Отож, в обігу е-грошей задіяні різні учасники. Ваше підприємство при цьому може виступати в цих відносинах як:

— торговець. Для цього доведеться укласти договір з емітентом або агентом з розрахунків. Просто так взяти і почати приймати від своїх покупців е-гроші не вийде. Останні, до речі, як ви, мабуть, вже здогадались, є користувачами в цьому електронно-грошовому хитросплетінні;

— користувач. Проте ним може бути і ваше підприємство. Це можливо в тому разі, якщо ви просто використовуєте е-гроші при розрахунках із тими чи іншими контрагентами. В такому разі укладати жодних додаткових договорів вам не потрібно.

Будьте пильні: згідно з п. 3.4 Положення № 481 користувачі-фізособи мають право використовувати електронні гроші для розрахунків з торговцями за товари. Крім того, вони можуть переказувати е-гроші іншим користувачам — фізичним особам.

Натомість користувачі — суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші лише для розрахунків з торговцями за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби. І ще одне обмеження: отримати «віртуальні» гроші субгоспи можуть виключно в обмін на безготівкові кошти.

В теорії, ваше підприємство звичайно може бути і оператором або агентом. Та в силу того, що кількість таких суб’єктів обмежена, детально ці варіанти ми не розглядатимемо.

Увага! Якщо ваше підприємство чи ви — єдиноподатник, то доступ до розрахунків е-грошима для вас закритий. Принаймні, саме так контролери трактують норми п. 291.6 ПК.

На сьогодні в нашій країні існує всього 2 легальні системи електронних грошей:

— MoneXy (емітент — ПАТ «Фідобанк»);

— Максі (емітент — ПАТ «АльфаБанк»).

А ви чули про такі? — Якщо так, то ми за вас раді, адже в такому випадку ви підтримуєте «національного виробника». Широкого ж розповсюдження ці системи, на жаль, поки що не набули.

На відміну від них, GlobalMoney НБУ визначає як платіжну систему (а не систему електронних грошей!).

В той же час більше на слуху зараз WebMoney, Яндекс. Гроші, Інтернет.Гроші, RBKMoney… Та ми — не рекламне агентство, тому переповідати вам особливості кожної з цих систем не будемо. Тим паче, що «спільної мови» з НБУ вони так і не знайшли.

Як же використовувати е-гроші? Для цього доведеться створити електронний гаманець. Відмітьте: їх кількість чинне законодавство не обмежує. Далі ж — як і в реальному житті: надходження, видаток, а в підсумку — сальдо на той чи інший період часу.

При цьому доведеться рахуватись із вимогами п. 2.4 Положення № 481. Зокрема, сума е-грошей на електронному пристрої, який:

— не може поповнюватися — не повинна перевищувати 2000 грн.;

— може поповнюватися — не повинна перевищувати 8000 грн.

Тож уважно слідкуйте за залишком коштів у своєму «віртуальному» гаманці. Якщо битиме через край — вчасно звертайтесь до емітента чи агента з розрахунків. А вони за вашою вимогою повинні вже перетворювати ваші гроші в більш звичну форму.

Далі пропонуємо вам розгадати загадку: як відображати електронні гроші в обліку?

Податковий облік

Одразу домовимось: говоритимемо про ті е-гроші, на які «дав добро» НБУ.

І (о, диво!) їх рух до вашого гаманця та в зворотному напрямку не породжує жодних податкових наслідків! Чому? Адже норми ПК не передбачають ані виникнення доходів, ані витрат у таких випадках.

Що ж із реалізацією або купівлею товарів, які здійснили з допомогою е-грошей? Тут також нічого особливого: закрийте очі й уявіть, що ви розрахувались «безналом» (якщо дуже хочете — «налом»). Принаймні, податкові наслідки будуть аналогічними.

Невже ж усе так просто? Де ж тоді «собака зарита»? Вважаємо, що найбільш цікавим є питання відображення в обліку комісійної винагороди, яку з вас стягують. Поповнюєте ви свій гаманець чи виводите з нього «реальні» гроші — без цього не обійтись. Ми вважаємо, що такі витрати повинні знайти своє відображення у податковому обліку в складі адмінвитрат. Причина тому — п.п. «є» п.п. 138.10.2 ПК. Нагадаємо, він дозволяє відносити до складу витрат плату за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Ще залишились запитання? Бо у нас відповіді вже скінчились.

Далі — рушаймо до наступного виду обліку.

Бухгалтерський облік

Де ж правильно відображати е-гроші? Мінфін дає чіткі вказівки в Інструкції № 291. «Найсвіжіша» редакція цього документа* підказує, що «віртуальні» гроші треба обліковувати на рахунку 33. Більше того — їм присвятили окремий субрахунок 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті».

* З урахуванням Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 627.

На цьому субрахунку відображають операції з е-грошима, які здійснюють комерційні агенти та користувачі, відповідно до нормативно-правових актів НБУ та узгоджених з ним правил використання таких грошей. При цьому за дебетом субрахунку відображають надходження електронних грошей. За кредитом відповідно — їх вибуття при погашенні емітентом чи агентом з розрахунків або переданні торговцям/користувачам системи е-грошей.

З метою бухобліку не визнають електронними грошима наперед оплачені картки одноцільового використання:

— дисконтні картки торговців;

— картки автозаправних станцій;

— квитки для проїзду в міському транспорті;

— інші подібні документи, які приймають як засіб платежу виключно їх емітенти.

Не дивно: вимоги Положення № 481 також не поширюються на діяльність осіб, які здійснюють випуск та/або обслуговування таких карток (згідно із п. 1.1 Положення).

Насамкінець побажання: якщо вже зв’язались із електронною торгівлею, то нехай ваші віртуальні гаманці тріщать від надходжень!