Державна фіскальна служба України розглянула звернення депутата, надіслане листом Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, та надає відповіді на поставлені у зверненні запитання.
1. Коли суми податків і зборів вважаються сплаченими?
Кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом України (далі — Кодекс) податки та збори, платником яких вона є згідно з Кодексом (п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Кодексу).
Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного та місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку України.
Частиною п’ятою ст. 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.
Аналогічно частиною п’ятою ст. 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
2. Чи дійсно податкове зобов’язання вважатиметься виконаним лише із дня зарахування відповідних сум на єдиний казначейський рахунок?
Статтею 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
Податкове зобов’язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Зважаючи на викладене, податкове зобов’язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок.
3. Чи потрібно повторно здійснювати платіж, якщо кошти до бюджету так і не потрапили?
За порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції (п. 129.6 ст. 129 Кодексу).
Таким чином, незважаючи на причину несплати податкових зобов’язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Кодекс не звільняє платника податків від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, — від стягнення такого податкового боргу.
У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов’язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними.
Голова І. Білоус
Коментар редакції
Сплатити суму податкового зобов’язання — ще не значить виконати свій обов’язок щодо його погашення до місцевого чи державного бюджетів. Саме таким є головний висновок листа, що коментується.
Що ж тоді звільнить платника від нелегкого тягаря відповідальності? Як ви, сподіваємося, зрозуміли, читаючи сам лист, — зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок. Як свідчить відповідь на перше запитання листа, саме такий факт є визначальним при сплаті податків і зборів, а також обов’язкових платежів як до державного, так і до місцевого бюджетів. Тобто саме з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок податкове зобов’язання вважають виконаним.
Які ж перешкоди можуть спіткати вас, як платника податків, на шляху до відповідного зарахування? У листі ДФСУ розглянула один випадок (див. запитання 3) — коли кошти «застрягають» на шляху до «кінцевої зупинки» — єдиного казначейського рахунка, — з вини банку. І що ж тоді? Хто правий, а хто винний?
Як зазначають податківці, в такому випадку:
— відповідальність за порушення строків зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок несе банк. Зокрема, він має сплатити:
а) пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати;
б) штрафні санкції у розмірах, установлених ПК.
Крім того, саме банк несе іншу передбачену ПК відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду;
— платник податків натомість від такої відповідальності звільняється, але, як вважає ДФСУ, сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу має саме він;
— контролюючий орган, у свою чергу, має ініціювати стягнення такого податкового боргу.
Це що ж виходить? Платник, хоч і здійснив відповідний платіж, має його повторити? Так! — вважають представники ДФСУ. Інша справа, що банк, очевидно, в такому випадку суму помилково перерахованих коштів має перевести не на єдиний казначейський рахунок, а назад платнику податків. Такі-от хитросплетіння…
Юрій Товстоп’ят
