Бригадна система організації та оплати праці
Неля СИНЬКО, начальник відділу організації заробітної плати та вдосконалення законодавства з оплати праці Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України
Що таке бригадна система організації та оплати праці за кінцеві результати роботи та як її запровадити на підприємстві?
(м. Хмельницький)
На законодавчому рівні бригадну систему організації та оплати праці визначають статті 2526 — 2528 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Так, статтею 2526 КЗпП визначено умови формування колективу бригади, статтею 2527 установлюється порядок розподілу колективного заробітку в бригаді із застосуванням коефіцієнта трудової участі, а статтею 2528— взаємна відповідальність власника або уповноваженого ним органу та бригади.
У бригаду працівники зараховуються за згодою колективу бригади. При цьому не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, які направлені в бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти тощо).
Бригадир обирається на зборах колективу бригади (таємним або відкритим голосуванням) і затверджується керівником підрозділу, до складу якого входить ця бригада.
Умови та розміри оплати праці підприємства госпрозрахункової сфери встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм законодавства, генеральної, галузевої угод.
Згідно зі статтею 11 КЗпП на підприємствах незалежно від форми власності та господарювання, що використовують найману працю та мають права юридичної особи, укладаються колективні договори. Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. При цьому умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством та угодами становище працівників, є недійсними.
До умов колективного договору належать умови, якими встановлюються форми, системи, розміри заробітної плати та інші види трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); установлення гарантій, компенсацій, пільг; умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці тощо (ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII).
Отже, у випадку коли застосовується колективна організація праці, на підприємстві має бути розроблене та затверджене як додаток до колективного договору Положення про бригадну оплату праці, в якому визначається, як саме розподіляється заробітна плата між членами бригади.
При колективній оплаті праці заробіток підраховується на підставі загальних результатів праці бригади. Питання забезпечення відповідності оплати праці робітників їх особистому вкладу вирішує трудовий колектив бригади.
Розподіл колективного заробітку між членами бригади провадиться відповідно до присвоєних тарифних розрядів та фактично відпрацьованих годин. З метою більш чіткого обліку індивідуального вкладу кожного робітника в результати колективної праці бригади за рішенням її загальних зборів при розподілі заробітної плати застосовується коефіцієнт трудової участі (КТУ).
Законодавством надано право підприємствам самостійно визначати порядок визначення та застосування КТУ у відповідному Положенні, затвердженому керівником підприємства за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Величина КТУ визначається та встановлюється кожному робітнику та затверджується рішенням загальних зборів колективу бригади або рішенням ради бригади, якщо такі повноваження їй делеговано колективом бригади.
Як правило, коефіцієнт трудової участі застосовується при розподілі надтарифної частини (доплат, премій тощо).
У випадку коли колективним договором або іншим локальним нормативним документом передбачено, що із застосуванням КТУ розподіляється весь колективний заробіток (у тому числі і тарифна його частина), нарахована заробітна плата не може бути меншою ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, крім випадків, передбачених законодавством (невиконання норм виробітку, виготовлення бракованої продукції, простою з вини працівника).
Разом з тим при розподілі всього колективного заробітку бригади слід ураховувати, що до нього не включаються доплати за роботу в нічний і надурочний час, роботу у святкові дні, доплати до середнього заробітку в установлених законодавством випадках (як гарантійні виплати, установлені законодавчо), за керівництво бригадою або ланкою, надбавки за професійну майстерність. Також не включаються до колективного заробітку, а нараховуються безпосередньо працівнику виплати за раціоналізаторство та інші виплати за особисті успіхи у праці та за умови праці.
Розподіл колективного заробітку між членами бригади робітників-відрядників провадиться з урахуванням тарифного розряду кожного члена бригади, фактично відпрацьованого часу відповідно до КТУ, який розраховується з урахуванням оціночних показників, затверджених відповідним Положенням.
