Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Особливості праці сезонних і тимчасових працівників

Редакція ОП
Оплата праці Липень, 2008/№ 2
В обраному У обране
Друк
Стаття

Особливості праці сезонних і тимчасових працівників

 

Людмила ТРОХИМЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Триває літо — сезон відпочинку для одних людей та активного працевлаштування інших. Особливої актуальності в цей час набувають питання, пов’язані із сезонними і тимчасовими роботами.

Про особливості віднесення робіт до таких категорій, прийняття на роботу, звільнення, оплати праці сезонних і тимчасових працівників ви дізнаєтеся з пропонованої статті.

 

Трудові договори, що укладаються з працівниками для виконання сезонних і тимчасових робіт, є різновидом строкових трудових договорів. При цьому трудові відносини з тимчасовими і сезонними працівниками мають свою специфіку.

Слід зауважити, що

КЗпП практично не регламентує працю сезонних і тимчасових працівників. Стаття 7 КЗпП лише вказує на те, що особливості та умови праці таких працівників регулюються законодавством. На сьогодні до такого законодавства належать укази колишнього СРСР — укази № 310 і № 311, що діють у частині, яка не суперечить законодавству України (згідно з постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-ХII).

 

Сезонні роботи

Згідно з

п. 1 Указу № 310 сезонні роботи — це роботи, які внаслідок природних та кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше шести місяців. При цьому для віднесення робіт до сезонних такого критерію недостатньо. Також ці роботи мають відповідати Списку сезонних робіт. На це вказує Мінпраці в листі від 26.06.2006 р. № 413/020/99-06.

Перелік сезонних галузей та сезонних робіт відповідно до зазначеного

Списку наведемо в табл. 1.

 

Таблиця 1

Список сезонних галузей

Список сезонних робіт

1

2

1. Лісова промисловість і лісове господарство

Видобування живиці, барасу та ялинової сірки Заготівля пенькового осмолу Заготівля лика Лісокультурні роботи: підготовка ґрунту, посів та садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозплідниках Лісозахисні та протипожежні роботи: боротьба зі шкідниками та хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вежах, наземне пожежне патрулювання лісів Заготівля насіння Збирання та переробка харчових продуктів лісу Польові лісовпорядні роботи

2. Торф’яна промисловість

Болотяно-підготовчі роботи Видобування, сушіння та збирання торфу Ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах

3. Сільське господарство

Робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві Роботи на вирощуванні та збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин Робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях

4. Переробні галузі промисловості

Робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції Робота на підприємствах цукрової галузі промисловості Первинне виноробство

5. Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку

Роботи, пов’язані із санаторно-курортним обслуговуванням хворих та відпочиваючих у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку

6. Транспортно-дорожній комплекс

Авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах

Примітка. Згідно зі Списком сезонних робіт роз’яснення щодо його застосування надаються Мінпраці спільно з Мінлісгоспом та Мінсільгосппродом.

 

Таким чином, для укладення сезонних трудових договорів необхідна наявність

одночасно двох умов:

1) такі роботи

внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом сезону, тобто періоду, що не перевищує 6 місяців;

2) роботи має бути

включено до Списку сезонних робіт.

Якщо роботи не включено до

Списку сезонних робіт, то сезонними вони не вважаються. Інакше кажучи, наведений перелік є вичерпним. Розглянемо приклади.

Приклад 1.

Працівника прийнято контролером контрольно-пропускного пункту на цукровий завод на два місяці (сезон перебирання буряку). Робота не належить до сезонних, оскільки може виконуватися протягом усього року, хоча і наявна у Списку сезонних робіт.

Приклад 2.

Працівника прийнято на підприємство торгівлі опалювачем на період опалювального сезону (6 місяців). Ця робота не належить до сезонних, оскільки не включена до Списку сезонних робіт, хоча й не може виконуватися протягом усього року внаслідок природних та кліматичних умов.

Приклад 3.

На період хвороби працівника санаторно-курортного закладу (належить до сезонних працівників) на один місяць на роботу прийнято іншого працівника. Працівник, прийнятий на роботу, є тимчасовим, його трудові відносини з роботодавцем визначатимуться нормами Указу № 311.

Щоб уникнути непорозумінь, підприємствам можна порекомендувати конкретизувати сезонні професії, види сезонних робіт, тривалість, дату початку та закінчення сезону. Це можна зробити в колективному договорі чи в окремому документі, затвердженому наказом керівника підприємства за погодженням з профспілковим комітетом.

Слід також ураховувати, що трудовий договір під час прийняття на сезонні роботи може бути укладено на строк, що

не перевищує тривалості сезону (п. 4 Указу № 310).

 

Тимчасові роботи

Трудові відносини тимчасових працівників і роботодавців регулює

Указ № 311. Відповідно до п. 1 Указу № 311 працівники вважаються тимчасовими, якщо їх прийнято на роботу строком до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.

Виходячи з викладеного доходимо висновку: якщо працівника прийнято на роботу:

— за строковим договором строком понад два місяці;

— для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада), на строк понад чотири місяці,

то на такі трудові відносини не поширюється дія

Указу № 311. У цьому випадку діють загальні правила КЗпП.

Під час прийняття на роботу тимчасових працівників дуже важливим моментом є

правильність обчислення строку трудового договору. Звернемося до ст. 2411 КЗпП. Згідно з частиною 3 цієї статті строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, що обчислюється місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. На практиці ця норма застосовується таким чином: якщо тимчасового працівника прийнято на роботу 11.06.2008 р., двомісячний строк закінчується 11.08.2008 р.

Крім того, слід ураховувати норму

частини 5 ст. 2411 КЗпП: якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Наприклад, якщо тимчасового працівника прийнято на роботу 02.06.2008 р. строком на два місяці, то його останнім днем роботи буде 04.08.2008 р. (2 і 3 серпня 2008 року припадають на вихідні дні).

Слід зауважити, що

тимчасові працівники, які уклали трудовий договір на строк не більше шести днів, можуть залучатися в межах цього строку до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні без погодження з профспілковим комітетом підприємства. За роботу в ці дні такому працівнику інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі (п. 9 Указу № 311).

У певних випадках трудовий договір з тимчасовими працівниками може бути продовжено на невизначений строк. Такі випадки відбуваються, коли:

— тимчасовий працівник відпрацював

більше двох (при заміщенні — чотирьох) місяців і жодна зі сторін договору не побажала припинити трудові відносини;

— звільненого тимчасового працівника було знову прийнято на роботу на те саме підприємство після перерви

не більше одного тижня, якщо при цьому термін його роботи до і після перерви в цілому (сумарно) перевищив два (чотири) місяці (п. 11 Указу № 311).

У зазначених випадках працівники не вважаються тимчасовими з першого дня укладення трудового договору і дія

Указу № 311 на них не поширюється.

Роботодавцю, який приймає на роботу тимчасових працівників, слід також узяти до уваги положення

останнього абзацу ст. 23 КЗпП, що встановлює обмеження (умови) для укладення строкового трудового договору. Так, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Це означає, що для прийняття на роботу тимчасового працівника має виконуватися хоча б одна з перерахованих умов.

Варто окремо зазначити, що до тимчасових працівників, зайнятих на сезонних роботах, застосовуються норми

Указу № 311. На це вказується в п. 12 Указу № 310. Припустимо, працівника приймають на роботу не на весь сезонний період (наприклад, сезон переробки буряку — три місяці), а тільки на частину цього періоду — до двох місяців за однією з підстав, передбачених останнім абзацом ст. 23 КЗпП. У цьому випадку статусу «сезонний» такий працівник не має. Він вважається тимчасовим, і на нього поширюється дія Указу № 311.

 

Прийняття на роботу

Процедура оформлення на роботу сезонних і тимчасових працівників відбувається в загальновстановленому порядку:

— працівник пише заяву про прийняття на роботу;

— на підставі заяви роботодавець видає наказ про прийняття на роботу;

— працівник, підписуючи наказ, підтверджує факт того, що він ознайомлений та згоден з умовами, відображеними в наказі;

— уноситься запис до трудової книжки.

При укладенні сезонного і тимчасового трудових договорів роботодавцю слід

попередити працівників про тимчасовий характер їх роботи. Це відображається в наказі підприємства про прийняття на роботу, де вказується строк, на який працівника прийнято (п. 3 Указу № 310, п. 3 Указу № 311).

Трудові книжки на сезонних і тимчасових працівників заповнюються в загальновстановленому порядку згідно з

Інструкцією № 58. Запис про те, що працівника прийнято на сезонну або тимчасову роботу, до трудової книжки не вноситься.

Під час прийняття на роботу для сезонних і тимчасових працівників

строк випробування не встановлюється (п. 5 Указу № 310, п. 4 Указу № 311).

Слід мати на увазі, що відповідно до

п. 11 Указу № 310, якщо працівник відпрацював повний сезон на підприємстві, уклав трудовий договір на наступний сезон і повернувся на роботу в наступному році в установлений строк, то стаж роботи на цьому підприємстві вважається для нього безперервним (у цьому випадку він підсумовується). Тоді в графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» здійснюють запис «Безперервний стаж роботи зберігається» (п. 2.19 Інструкції № 58). Час міжсезонної перерви не зараховується до безперервного стажу роботи.

Робота протягом

повного сезону на роботах, що відповідають Списку сезонних робіт, зараховується до стажу роботи для нарахування пенсій за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю (ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII).

 

Оплата праці

Оплата праці сезонних і тимчасових працівників провадиться згідно з установленою на підприємстві системою оплати праці та не має якихось особливостей.

Як і для постійних працівників, нарахування соцвнесків на заробітну плату, а також утримання із заробітної плати соцвнесків та податку з доходів фізичних осіб здійснюються за загальними правилами. Зупинимося на деяких із них.

1.

Тимчасові та сезонні працівники мають право на застосування податкової соціальної пільги. Нагадаємо, що в загальному випадку податкова соціальна пільга застосовується до нарахованої зарплати, розмір якої не перевищує суми, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. (абзац перший п.п. 6.5.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889). У 2008 році гранична сума зарплати, до якої застосовується податкова соціальна пільга, становить 890 грн. Розмір звичайної податкової соціальної пільги дорівнює 257,50 грн.

Для застосування податкової соціальної пільги працівнику необхідно подати відповідну заяву під час прийняття на роботу.

2.

Тимчасові та сезонні працівники мають право на відпустку чи її заміну грошовою компенсацією при звільненні. Відпустка та компенсація за невикористану відпустку надаються пропорційно відпрацьованому часу (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР).

Розрахунок відпускних та компенсації за невикористану відпустку здійснюється згідно з

Порядком № 100.

Так, відповідно до

п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої зарплати для оплати щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористану відпустку здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи. Для працівників, які відпрацювали на підприємстві менше року, середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Тобто для застосування цієї норми працівник має відпрацювати повністю календарний місяць.

Для оплати відпускних і виплати компенсації за невикористану відпустку середньоденна заробітна плата розраховується виходячи з

п. 7 Порядку № 100. У цьому випадку сумарний заробіток за фактично відпрацьований час з 1-го до 1-го числа, що передує місяцю надання відпустки (виплати компенсації за невикористану відпустку), ділиться на відповідну кількість календарних днів відпрацьованого періоду, за винятком святкових та неробочих днів. Отриманий результат помножується на кількість календарних днів відпустки.

Якщо працівник протягом розрахункового періоду

не мав заробітку за повний місяць, то розрахунок середньої заробітної плати провадиться виходячи з окладу (тарифної ставки), установленого у трудовому договорі на момент проведення розрахунку середньої заробітної плати (п. 4 Порядку № 100). Це підтверджує і Мінпраці в листі від 22.12.2005 р. № 717/018/84-05.

Наведемо приклади розрахунку відпускних.

Приклад 1

. Сезонний працівник, з яким укладено строковий трудовий договір з 15 травня по 15 вересня 2008 року із зарплатою (місячним окладом) 900 грн., написав заяву на відпустку з 4 серпня строком на 4 календарні дні.

Для розрахунку відпускних береться розрахунковий період з 1 червня по 31 липня 2008 року.

Сумарний заробіток у розрахунковому періоді склав:

900 + 900 = 1800 (грн.).

Кількість календарних днів, що беруть участь у розрахунку, становить 59.

Звертаємо увагу, що 15 червня (Трійця) і 28 червня (День Конституції України) — святкові та неробочі дні, тому вони виключаються із загальної кількості календарних днів розрахункового періоду (30 + 31 - 2 = 59).

Середньоденна заробітна плата склала:

1800 : 59 = 30,51 (грн.).

Визначимо суму відпускних:

30,51 х 4 = 122,04 (грн.).

Приклад 2

. З тимчасовим працівником укладено строковий трудовий договір з 11 червня по 11 серпня 2008 року з місячним окладом 1300 грн. З 14 липня працівнику надано відпустку на 2 календарні дні.

Оскільки працівник не відпрацював жодного повного календарного місяця, то розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з місячного окладу.

Середньоденний заробіток становитиме:

(1300 х 12) : (366 - 10) = 43,82 (грн.).

Визначимо суму відпускних:

43,82 х 2 = 87,64 (грн.).

3. Допомога по тимчасовій непрацездатності

внаслідок:

— захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається

не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІI);

— трудового

каліцтва або професійного захворювання — виплачується на загальних підставах.

 

Звільнення

Звільнення сезонних і тимчасових працівників провадиться згідно з наказом, виданим в останній день дії трудового договору. І в наказі, й у трудовій книжці працівника здійснюють запис про звільнення з формулюванням «у зв’язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП».

Крім того, строковий договір може бути розірвано до закінчення зазначеного в ньому строку — з ініціативи як працівника, так і роботодавця.

Якщо трудовий договір розривається

достроково з ініціативи працівника, то в такому разі працівник має повідомити роботодавця письмово за три дні (п. 6 Указу № 310, п. 5 Указу № 311).

Підстави для дострокового розірвання трудових договорів з ініціативи

роботодавця наведемо в табл. 2.

 

Таблиця 2

Сезонні працівники

Тимчасові працівники

1. Підстави, передбачені ст. 40, 41 КЗпП (крім звільнення згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП)

2. При скороченні робіт на підприємстві чи припиненні робіт з причин виробничого характеру на строк:

понад два тижні (п.п. «а» п. 7 Указу № 310)

понад один тиждень (п.п. «а» п. 6 Указу № 311)

3. Нез’явлення на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності працівника безперервно:

понад один місяць (п.п. «б» п. 7 Указу № 310)

понад два тижні (п.п. «б» п. 6 Указу № 311)

В окремих випадках, наприклад, при втраті непрацездатності внаслідок отримання трудового каліцтва чи професійного захворювання (а також, якщо при певному захворюванні передбачено триваліший, ніж установлений п. 5 ст. 40 КЗпП, строк збереження за працівником робочого місця) за працівниками зберігається місце роботи (посада), але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором (останні абзаци п. 7 Указу № 310, п. 6 Указу № 311)

 

У певних випадках при звільненні сезонних і тимчасових працівників виплачується

вихідна допомога. До таких належать випадки:

1) передбачені

ст. 44 КЗпП (крім призову чи вступу на військову службу), а також випадки, зазначені в п. 2 табл. 2:

для сезонних працівників — у розмірі середнього заробітку

за тиждень (п. 8 Указу № 310);

для тимчасових працівників — у розмірі середнього заробітку

за три дні (п. 7 Указу № 311);

2) у зв’язку з

призовом або вступом на військову службу — у розмірі середнього заробітку за два тижні (п. 8 Указу № 310, п. 7 Указу № 311).

 

Нормативні документи

КЗпП —

Кодекс законів про працю України.

Указ № 310 —

Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників та службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.74 р.

Указ № 311 —

Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників та службовців» від 24.09.74 р.

Список сезонних робіт

— Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278.

Порядок № 100

— Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.

Інструкція № 58 —

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно