Щодо застосування окремих положень нормативно-правових актів

Міністерство праці та соціальної політики України <…> щодо надання роз’яснення по застосуванню окремих положень нормативних актів повідомляє.

1. Щодо норми тривалості робочого часу для інвалідів І або II групи при 5-денному робочому тижні.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій,

Отже, у разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов’язаний діяти на підставі рекомендацій МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров’я працівника-інваліда, за що він нестиме відповідальність.

Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що працівник-інвалід може працювати за своєю посадою на умовах неповного робочого часу, роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний встановити йому неповний робочий час. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

Роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Зазначена норма не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу.

Оплата роботи на умовах неповного робочого часу, яка регламентується статтею 56 КЗпП України, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Згідно з пунктом 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 № 674 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов’язаних з цим додаткових пільгах» інваліди I і II груп, які працюють на підприємствах, у цехах та на дільницях,

Враховуючи вищезазначене, ця

2. Щодо застосування абзацу шостого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок) та визначення коефіцієнту коригування середньої заробітної плати.

Відповідно до зазначеного абзацу пункту 2 Порядку, час протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково виключається з розрахункового періоду під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, передбачених Порядком.

До цього часу відноситься, зокрема і період впродовж якого працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки». Наприклад, матері або батьку, який виховує дітей без матері, ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, пенсіонерам за віком та інвалідам III групи, інвалідам I та II груп, особам, які одружуються та ін.

Що стосується періоду, коли працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статті 26 вищезазначеного Закону, то час такої відпустки не виключається з розрахункового періоду, оскільки в цьому випадку

Що стосується визначення коефіцієнта коригування при розрахунку середньої заробітної плати для оплати працівнику часу відпустки.

Згідно з пунктом 10 Порядку у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Як зазначено у <...> листі, працівнику було надано відпустку у березні 2008 року.

Розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки згідно з нормами пункту 2 Порядку, буде березень 2007— лютий 2008 р.

З 1 лютого 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року № 34 відбулось підвищення посадових окладів працівникам апарату органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури, судів та інших органів.

Отже, якщо працівнику необхідно обчислити середню заробітну плату для оплати часу щорічної відпустки, яка надається після 1 лютого поточного року, заробітну плату, враховуючи доплати, надбавки, премії та інші виплати, які включаються при обчислені середньої заробітної плати, коригують на коефіцієнт підвищення посадових окладів.

Коефіцієнт коригування обчислюється шляхом

3. Щодо надання роботодавцям, зареєстрованих платниками страхових внесків на випадок безробіття менше шести місяців дотації на створення додаткових робочих місць.

Роботодавцям, фактичний строк реєстрації яких як платників внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття менше шести місяців, дотація

Заступник міністра В. Онищук

У листі, що коментується, Мінпраці відповідає на деякі запитання. Про все по черзі.

Підприємства, що використовують працю інвалідів, мають ураховувати специфічні особливості цієї категорії працівників і створювати для них умови праці виходячи з рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Зокрема, у рекомендаціях МСЕК може зазначатися, що інвалід може працювати на своїй посаді на умовах неповного робочого часу.

Як зазначено в п. 6 постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи з подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів унаслідок старості та інвалідів у народному господарстві та пов’язаних з цим додаткових пільг» від 14.09.73 р. № 674, для інвалідів І та II груп установлюється пільга у вигляді скороченого робочого часу тривалістю 6 годин на день (36 годин на тиждень). Отже, виходить, що ця норма підходить під 6-денний робочий тиждень (6 х 6 = 36 годин на тиждень).

У зв’язку з цим виникає запитання щодо тривалості робочого дня при 5-денному робочому тижні працівника-інваліда. З одного боку, при такому режимі роботи максимальна кількість годин, яку він може відпрацювати, становитиме: 6 х 5 = 30 (годин на тиждень), оскільки працювати більше 6 годин на день інваліди І та II груп не повинні. З іншого боку, граничну тривалість робочого тижня для них установлено в розмірі 36 годин на тиждень, тобто при 5-денному робочому тижні інвалід за день може відпрацювати: 36 : 5 = 7,2 години.

Цю ситуацію Мінпраці вирішує, відповідаючи таким чином: оскільки норму про застосування скороченого робочого часу тривалістю 6 годин на день (36 годин на тиждень) для інвалідів І та II груп установлено при 6-денному робочому тижні, то на п’ятиденний робочий тиждень вона не поширюється.

Відповідно до Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) працівнику може бути надано відпустки без збереження заробітної плати на підставі статей 25, 26 цього Закону:

— згідно зі ст. 25 Закону про відпустки відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику за його бажанням в обов’язковому порядку, зокрема: матері (чи батькові, який виховує дітей без матері), яка має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, ветеранам війни, пенсіонерам за віком та інвалідам III групи, інвалідам І та II груп та іншим;

— на підставі ст. 26 Закону про відпустки працівнику може бути надано відпустку за сімейних обставин без збереження заробітної плати за погодженням з керівництвом підприємства.

Принципова відмінність однієї відпустки від іншої полягає в тому, що перша (ст. 25 Закону про відпустки) має надаватися працівнику за його бажанням в обов’язковому порядку, а другу (ст. 26 Закону про відпустки) може бути надано працівнику тільки за згодою власника чи уповноваженого ним органу.

Відповідно до абзацу шостого п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках, передбачених Порядком № 100.

Запитання, що надійшло до Мінпраці, полягало в такому: чи виключається з розрахункового періоду при розрахунку відпускних відпустка без збереження заробітної плати, надана працівнику на підставі як ст. 25 Закону про відпустки, так і ст. 26 Закону про відпустки?

Думка Мінпраці з цього питання полягає в такому. Відпустка без збереження заробітної плати, надана працівнику на підставі ст. 25 Закону про відпустки, виключається з розрахункового періоду. На наш погляд, це цілком правомірно та відповідає положенням Порядку № 100.

Що ж стосується виключення з розрахункового періоду відпустки без збереження заробітної плати, наданої працівнику на підставі ст. 26 Закону про відпустки, то Мінпраці вважає, що це неправомірно. Аргументом Мінпраці є те, що в цьому випадку зменшення середньої заробітної плати працівника залежить від рішення самого працівника. З таким підходом можна не погодитися, оскільки надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ст. 26 Закону про відпустки залежить від рішення керівництва підприємства. До того ж в абзаці 6 п. 2 Порядку № 100 ідеться про період, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата чи зберігалася частково. А в цій ситуації надання відпустки без збереження заробітної плати здійснюється чітко на законних підставах і в межах тієї тривалості, яку встановлено ст. 26 Закону про відпустки.

Разом з тим бюджетним організаціям доведеться дотримуватись такої позиції Мінпраці, оскільки йдеться про бюджетні кошти, правильність використання яких контролюють працівники КРУ.

У листі Мінпраці відповідає на таке запитання.

Працівнику бюджетної установи було надано щорічну відпустку з 24 березня 2008 року. У розрахунковому періоді березень 2007 року — лютий 2008 року працівник обіймав посаду заступника начальника управління (з 01.03.2007 р. по 29.10.2007 р.) і начальника відділу (з 30.10.2007 р. по 29.02.2008 р.). Його посадовий оклад становив:

з 01.03.2007 р. — 897 грн.;

з 01.05.2007 р. згідно з постановою КМУ від 12.05.2007 р. № 700 — 987 грн.;

з 30.10.2007 р. у зв’язку з переведенням на нижчеоплачувану посаду — 831 грн.;

з 01.02.2008 р. згідно з постановою КМУ від 06.02.2008 р. № 34 — 1204 грн.

Як розрахувати коефіцієнт коригування при розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми відпускних працівника бюджетної установи, якщо в розрахунковому періоді посадовий оклад такого працівника знижувався у зв’язку з переведенням на нижчеоплачувану посаду?

Як зазначено в п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт підвищення.

При цьому коефіцієнт коригування визначається шляхом ділення посадового окладу, установленого після підвищення, на посадовий оклад, який було встановлено працівнику до підвищення (без урахування доплат, надбавок тощо).

З цього випливає, що в наведеному прикладі необхідно враховувати два підвищення зарплати (з 01.05.2007 р. і з 01.02.2008 р.), а переведення на нижчеоплачувану посаду на розрахунок відпускних не впливає.

Для розрахунку відпускних наведемо умовний числовий приклад, в якому сума зарплати в кожному з місяців розрахункового періоду становить:

березень 2007 року — 897 грн.;

квітень 2007 року — 897 грн.;

травень 2007 року — 987 грн.;

червень 2007 року — 987 грн.;

липень 2007 року — 987 грн.;

серпень 2007 року — 987 грн.;

вересень 2007 року — 987 грн.;

жовтень 2007 року — 973,43 грн.;

листопад 2007 року — 831 грн.;

грудень 2007 року — 831 грн.;

січень 2008 року — 831 грн.;

лютий 2008 року — 1204 грн.

Сумарна заробітна плата з урахуванням коригування становитиме:

897 х 1,10 х 1,45 + 897 х 1,10 х 1,45 + 987 х 1,45 + 987 х 1,45 + 987 х 1,45 + 987 х 1,45 + 987 х 1,45 + 973,43 х 1,45 + 831 х 1,45 + 831 х 1,45 + 831 х х 1,45 + 1204 = 16247,51 грн.,

де 1,10 — коефіцієнт підвищення зарплати з 01.05.2007 р. (987/897);

1,45 — коефіцієнт підвищення зарплати з 01.02.2008 р. (1204/831).

Середня зарплата дорівнює:

16247,51 : (366 - 10) = 45,64 грн.

Сума відпускних становитиме: 45,64 х 24 = 1095,36 грн.

Для отримання права на дотацію на створення додаткових робочих місць серед інших документів роботодавець має надати центру зайнятості довідку про відсутність скорочення на підприємстві протягом останніх 6 місяців чисельності (штату) працівників за професією (спеціальністю), на яку працевлаштовується безробітний. Цю довідку підтверджує центр зайнятості. Таку норму передбачено Порядком надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, затвердженим наказом Мінпраці від 10.01.2001 р. № 1.

Виходить, що роботодавець зареєстрований платником внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття менше 6 місяців, не зможе надати зазначену довідку за останні 6 місяців. Виходячи із цієї норми, Мінпраці формально відповідає, що таким роботодавцям дотація на створення додаткових робочих місць не надається.