Умови праці завідувача фельдшерсько-акушерського пункту
Лідія ГАВРИЛЕНКО, головний спеціаліст з питань соціально-економічного захисту ЦК профспілки працівників охорони здоров’я України
Установлення посадового окладу
Як установити посадовий оклад завідувачу фельдшерсько-акушерського пункту, якщо на цю посаду призначено медичну сестру з вищою кваліфікаційною категорією?
На посаду завідувача фельдшерсько-акушерського пункту (далі — ФАП) може призначатися молодший фахівець з неповною вищою медичною освітою — це фельдшер, акушерка або медична сестра (розділ ІІІ Штатних нормативів для фельдшерсько-акушерських пунктів додатка 28 до наказу МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33).
Посадові оклади керівників закладів охорони здоров’я з числа фахівців з базовою та неповною вищою освітою, у тому числі й завідувачів ФАПів, установлюються за пп. 2.2.8 — 2.2.9 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519. Так, посадовий оклад, що відповідає тарифному розряду фельдшера, акушерки або медичної сестри з відповідною кваліфікаційною категорією (п.п. 2.2.8), підвищується залежно від обсягу роботи в таких розмірах (п.п. 2.2.9):
— на 10 % — при кількості посад фахівців з базовою неповною вищою медичною освітою за штатним розписом (з урахуванням посади завідувача ФАПу) до 3 одиниць (включно);
— на 15 % — понад 3 до 10 одиниць (включно);
— на 20 % — понад 10 одиниць.
Режим роботи
Яку тривалість робочого часу встановлено для завідувача ФАПу? Чи підлягають оплаті години викликів до хворих після закінчення робочого дня та у вихідні дні? За яким режимом — п’ятиденного чи шестиденного робочого тижня — мають працювати медики ФАПів?
Для медичних працівників
ст. 51 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) та ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров’я встановлено скорочену норму робочого часу.Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 р. № 319
установлено конкретні норми робочого часу для медичних працівників, які працюють у нормальних умовах праці. Так, відповідно до п. 1.1 цього наказу тривалість робочого тижня медичних працівників (лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою освітою, до яких належать фельдшери, медичні сестри, акушерки) установлено 38,5 години, як при п’ятиденному, так і при шестиденному режимі роботи.Для керівників закладів та установ охорони здоров’я, до яких належать і завідувачі ФАПів, тривалість робочого тижня становить
40 годин. Тривалість щоденної роботи (зміни) працівників може визначатися правилами внутрішнього розпорядку або графіком змінності роботи, які затверджує власник або уповноважений ним орган з додержанням установленої тривалості робочого тижня за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) та з місцевою Радою народних депутатів (ст. 52 КЗпП). У 1967 році працівники народного господарства, у тому числі працівники охорони здоров’я, були переведені на п'ятиденний режим роботи. За шестиденним режимом залишилися працювати працівники тих підприємств та організацій, які за виробничою необхідністю не можуть бути переведені на такий режим.Медичні працівники сільських закладів охорони здоров’я також працюють за п'ятиденним режимом роботи.
Якщо все ж таки для медичних працівників затверджено шестиденний режим праці, то слід ураховувати: щоденна робота завідувачів ФАПів не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, а напередодні святкових, неробочих і вихідних днів тривалість роботи не може перевищувати 5 годин (
ст. 52, 53 КЗпП).Таким чином, графіки роботи працівників складаються щомісячно виходячи з рекомендованої Міністерством праці та соціальної політики України щомісячної норми робочого часу на відповідний рік та встановленого режиму роботи закладу (п’ятиденний або шестиденний режим роботи). До щоденного робочого часу включаються як години прийому хворих у ФАПі, так і години роботи на дільниці.
Робота понад установлену тривалість робочого дня вважається надурочною, яка, як правило, не допускається. Власник може залучати працівника до надурочних робіт за дозволом виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) лише у виняткових випадках (при проведенні робіт для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та усунення їх наслідків, негайного ремонту устаткування тощо), які не можуть перевищувати 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (
ст. 62, 64 та 65 КЗпП). У випадку залучення працівника до надурочних робіт оплаті підлягають усі години цієї роботи в подвійному розмірі годинної ставки (ст. 106 КЗпП).
Тривалість відпустки
Яка тривалість відпустки у звідувача ФАПу? Чи підлягають компенсації невикористані дні відпустки?
Що стосується відпусток, то згідно зі
ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Право на щорічну відпустку повної тривалості (не менше 24 календарних днів) виникає у працівника після закінчення 6 місяців безперервної роботи в закладі.Керівні працівники, зокрема завідувач ФАПу, належать до працівників з ненормованим робочим днем, за що їм надається
додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7 календарних днів (ст. 8 Закону про відпустки). Поняття ненормованого робочого дня визначено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7. Список професій і посад, щодо яких може встановлюватися ненормований робочий день, затверджується в колективному договорі. Додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів надається працівникам з ненормованим робочим днем одночасно з основною відпусткою пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або на посаді, що дає право на таку відпустку (ст. 8 Закону про відпустки).Щорічна основна та додаткова відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковою організацією. Конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між працівником і власником, який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
При цьому забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд (
ст. 10 та 11 Закону про відпустки). Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається ця відпустка.Працівнику, який не використав дні відпусток, надається грошова компенсація за всі невикористані дні, як правило, у разі звільнення працівника (
ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки). Проте компенсацію за невикористану відпустку може бути виплачено і в тому випадку, коли трудові відносини з роботодавцем не припиняються і працівник продовжує працювати. Частина 4 ст. 24 Закону про відпустки дозволяє в такому разі частину щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією за бажанням працівника. Але при цьому має виконуватися умова: тривалість наданих працівнику щорічної та додаткових відпусток має бути не менше 24 календарних днів. Інакше кажучи, працівник обов'язково має використати 24 календарні дні відпустки. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07. Наприклад, працівнику встановлено щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день — 24 дні основної та 7 днів додаткової відпустки за особливий характер праці. У такому разі, використавши 24 календарні дні, працівник за бажанням зможе отримати компенсацію за решту 7 днів щорічної відпустки.
