Скорочений та неповний робочий час

Редакція ОП
Оплата праці Січень, 2009/№ 1
В обраному У обране
Друк
Відповідь на запитання

Скорочений та неповний робочий час

 

Марія КОЛЕСНИЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

У чому різниця між скороченим та неповним робочим часом? Як правильно перевести працівників на неповний робочий час і чи можна зробити це на відносно короткий проміжок часу?

(Херсонська обл.)

 

Існують певні відмінності між скороченою тривалістю робочого часу та роботою на умовах неповного робочого часу. Свої коментарі із цього приводу надало Мінпраці в роз'ясненні від 15.02.2001 р. № 10-171 та в листі від 29.03.2007 р. № 713/19/71-07.

Роботу на умовах скороченого робочого часу передбачено

ст. 51 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП). Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник має виконувати трудові обов'язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється згідно зі

ст. 51 КЗпП та нормативними актами тільки для певних категорій працівників, а саме:

— для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

— для осіб віком від 15 до 16 років (учнів — віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку;

— для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більше 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій та посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163;

— для окремих категорій працівників. Зокрема, до них належать працівники освіти (

наказ Мінпраці від 12.02.2007 р. № 44), працівники охорони здоров'я (наказ МОЗ від 25.05.2006 р. № 319), інваліди І та II груп (п. 6 постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи з подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві та пов'язані з цим додаткові пільги» від 14.09.73 р. № 674, див. лист Мінпраці від 28.07.2008 р. № 3144/0/10-08/13 // «Оплата праці», 2008, № 5, с. 4).

Робота на умовах неповного робочого часу

регламентується ст. 56 КЗпП. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення як тривалості щоденної роботи, так і кількості днів роботи протягом тижня, а також зменшення щоденної роботи при неповному робочому тижні. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Переведення працівників на неповний робочий час здійснюється

за угодою сторін трудового договору, тобто за угодою між працівником та роботодавцем. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає наказ.

Приблизний текст основної частини заяви працівника про переведення на неповний робочий час може мати такий вигляд:

«Прошу встановити мені режим роботи з неповним робочим днем з 9.00 до 16.00 з понеділка по п’ятницю на період з 22.12.2008 р. по 27.02.2009 р.».

За наявності істотних змін в організації виробництва та праці за умови дотримання процедури зміни істотних умов праці (

ст. 32 КЗпП) може бути встановлено неповний робочий час з ініціативи роботодавця. У разі незгоди працівника на продовження роботи в нових умовах трудовий договір припиняється на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.

Звертаємо увагу, що

роботодавець зобов'язаний установити неповний робочий час на прохання таких категорій працівників:

— вагітної жінки;

— жінки, яка має дитину віком до 14 років або виховує дитину-інваліда, у тому числі такого, який перебуває під її опікою;

— жінки, яка здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку;

— інвалідів (

ст. 172 КЗпП).

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень трудових прав працівника.

Неповний робочий час може бути встановлено як на певний період, так і без обмеження строку

. Тоді як скорочена тривалість робочого часу встановлюється на постійній основі, але тільки доти, доки діють умови, перелічені у ст. 51 КЗпП та відповідних нормативних актах.

Таким чином, між скороченим та неповним робочим часом існують три основні відмінності:

1. Скорочена тривалість робочого часу оплачується в розмірі повної тарифної ставки, а неповний робочий час — пропорційно відпрацьованому часу або відповідно до виробітку (

лист Мінпраці від 07.03.2007 р. № 65/06/186-07).

2. Скорочений робочий час установлюється лише для окремих категорій працівників, а неповний робочий час установлюється за домовленістю сторін трудового договору.

3. Як правило, скорочена тривалість робочого часу встановлюється на постійній основі, а неповний робочий час може обмежуватися строками.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд