У
кладення договору про повну матеріальну відповідальність
Ніна ДОНСЬКА, начальник відділу Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації
Я працюю фармацевтом в аптеці. Під час проведення власником інвентаризації виявлено нестачу деяких медикаментів на значну суму. Договір про матеріальну відповідальність зі мною не укладався.
У яких випадках допускається повна матеріальна відповідальність?
З ким укладаються договори про повну матеріальну відповідальність?
Чи повинні були зі мною укласти такий договір?
(м. Харків)
Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (далі — КЗпП) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
При покладанні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом установлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах та порядку, передбачених законодавством, і за умови, якщо таку шкоду заподіяно підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника та не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Покладання на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству, установі, організації пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень називається повною матеріальною відповідальністю.
Згідно зі ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли:
1) між працівником та підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання;
2) майно та інші цінності було отримано працівником під звіт за разовою довіреністю чи за іншими разовими документами;
3) шкоду заподіяно діями працівника, що містять ознаки діянь, які переслідуються в кримінальному порядку;
4) шкоду заподіяно працівником, який перебуває в нетверезому стані;
5) шкоду заподіяно нестачею, умисним знищенням чи умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування;
6) відповідно до законодавства на працівників покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;
7) шкоду заподіяно не при виконанні трудових обов’язків;
8) посадова особа винна в незаконному звільненні чи переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що спричинило виплату компенсацій за порушення термінів її виплати, і за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Законодавство покладає на власника обов’язок створити умови, необхідні для нормальної роботи працівників і забезпечення повного збереження дорученого їм майна, а також ознайомити з чинним законодавством про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, з діючими інструкціями та правилами приймання, зберігання, обробки, продажу (відпуску) тощо цінностей та їх обліку; забезпечити умови, необхідні для своєчасного обліку та звітності про рух і залишки переданих цінностей.
Працівник повинен дбайливо ставитися до цінностей, вживати заходів до запобігання шкоді та в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, а також своєчасно інформувати власника про всі обставини, що загрожують збереженню цінностей.
Відповідно до ст. 1351 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), котрі обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва доручених їм цінностей. Як зазначено в цій статті, перелік таких посад і робіт, а також Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В Україні продовжує діяти Перелік, затверджений постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24 (далі — Перелік). Цим же документом затверджено і Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Працівник і власник чи уповноважений ним орган під час укладення договору мають використовувати як зразок такий Типовий договір. При цьому сторони повинні лише заповнити порожні рядки Типового договору, змінювати його текст вони не можуть.
Згідно з Переліком із фармацевтами має укладатися договір про повну матеріальну відповідальність. Не допускається укладати договір про повну матеріальну відповідальність у довільній формі чи брати з працівника одностороннє зобов’язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності. З працівниками, посади яких чи виконувані роботи не зазначено в Переліку, договори про повну матеріальну відповідальність укладатися не можуть.
Виходячи з викладеного вище з фармацевтом аптеки має укладатися договір про повну матеріальну відповідальність. Якщо з таким працівником договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, працівник може нести обмежену матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну з його вини, у межах свого середнього заробітку.
